Чимало тих, хто має доступ до Мережі, останніми днями купують потрібні речі винятково у всесвітній мережі. Це й зрозуміло, оскільки саме там, не витрачаючи занадто багато часу, є можливість вибрати та замовити практично все — від товарів харчової промисловості до наймоднішої побутової техніки. До того ж в Інтернеті товари нерідко дешевші, ніж у звичайних магазинах.
Що ж таке в реальності інтернет-магазин? Ви потрапляєте на сайт продавця, вибираєте потрібний вам товар, тоді обираєте спосіб доставки і оплати. Привозять товари , як правило, кур'єр магазину, кур'єрські служби, поштою чи залізницею.

Пропонуються різноманітні способи оплати. Ось найпопулярніші середних :
— оплата на пошті при отриманні товару;
— переказом на розрахунковий рахунок продавця;
— платіжними картками або кредитками на сайті магазину.

Існує ще один вияв інтернет-торгівлі — споживач відшукує товар на сайті продавця, потім прямує за необхідною адресою і купує те, що йому потрібно.
Крім того, на даний час не всі і-магазини оприлюднюють на своїх сайтах власну адресу та іншу інформацію. Це призводить до того, що споживач не відає, де знайти продавця у випадку виникнення певних незручностей.

Та не все так страшно, як здається на перший погляд, оскільки не так давно вступила в дію нова редакція Закону про захист прав споживачів.
Купівля-продаж товарів в Інтернеті згідно з п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів зараховується до контрактів, укладених на віддалі. Це договір укладений між споживачем за допомогою " засобів дистанційного зв'язку" , до яких зараховують телекомунікаційні лінії, поштовий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, а особливо Інтернет.

Вимоги до інтернет-торговця особливі. Перед укладанням договору купівлі-продажу у нього виникає необхідність (ч. 2ст. 13 Закону про захист споживачів) поінформувати споживача про:
1) назву продавця та його місцезнаходження. Й тоді коли з найменуванням в значної кількості і-магазинів суперечок немає, то власну адресу оприлюднюють тільки поодинокі сміливці;

2) порядок прийняття претензії. Закон не повідомляє, про що саме йдеться. Можливо у в такому аспекті йдеться про претензії покупця до продавця;

3) основні властивості продукції. З цим, нерідко у і-магазинах все гаразд. Тут можна побачити і детальний опис виробів, і розгледіти фотографії;
4) вартість, з вартістю доставки включно;
5) особливості виплати грошей;
6) гарантійні особливості.
7) найменшу тривалість найменший срок угоди за умов необхідності періодичного постачання продукції;
8) порядок припинення договору.

Існує ще декілька позицій які стосуються вимог до продавця, які, однак, на даний час пропустимо.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону про захист споживачів той факт, що споживачу надано описані щойно особливості і-магазин повинен підтвердити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають можуть стати відомості, які споживач матиме можливість відобразити або зберегти в електронному вияві (п. 10 ст. 1 Закону). В нашій ситуації— інтернет-сторінка, на яку покупець заходить до того, як запит на купівлю товару буде погоджено до часу сформування запиту на купівлю продукції.

Якщо інші особливості не охарактеризовані угодою, продавець змушений доставити товар протягом 30 днів з часу одержання згоди споживача на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). Тоді, коли продавець не може виконати умови угоди у зв'язку з нестачею необхідного товару, він повинен поінформувати покупця якнайшвидше.

не потрібно оформляти письмово договір купівлі-продажу у тому випадку, коли:
— якусь річ через і-магазин продає фізособа-підприємець разом з тим вартість продукції не перевищує 340 грн. ;
— момент оплати й прибуття замовлення - аналогічні, тобто замовлення здійснює кур'єр магазину, приймаючи поряд з тим готівку для оплати.

В інших випадках правочин, який виникає при придбання необхідного в і-магазині, оформляють письмово. На нашу думку, правочин буде зафіксованим письмово в тому випадку, коли і-магазин письмово прийме інформацію зі ст. 13 Закону про захист споживачів. Покупець повинен погодитися з замовленням товару.

Разом з тим сторони можуть виявляти свою волю завдяки використанню телетайпного, електронного або ще якогось технічного засобу зв'язку.

І-магазин змушений видати споживачеві спеціальний розрахунковий документ, який засвідчує купівлю із вказаною датою продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). Окрім того інтернет-торговці, які здійснюють розрахункові операції в час продажу товарів в галузі торгівлі зобов'язані (ст. З Закону про РРО):
1) здійснювати розрахункові операції на повну суму покупки через реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
2) видавати отримує або повертає товар, розрахунковий документ прийнятого зразка на повну суму проведеної операції.

РРО та розрахункові книжки не згодяться (ст. 9 Закону про РРО) при:
— виконанні банківських дій (коли споживач перераховує кошти за замовлення через банк);
— здійсненні продажу речей у системах електронної комерції (коли придбання та оплату здійснюють на сайті продавця або завдяки використанню електронного банкінгу);
— здійсненні продажу виробів фізособами-підприємцями, які купили фіксований патент або виплачують єдиний податок і ведуть бухгалтерський облік за повною чи скороченою формою. В такому випадку і-магазину необхідно надати споживачу товарний чек або накладну.

Разом з тим, до продукції слід додати документ, у якому компанія-виробник подає гарантійний термін на свій товар (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).

Договір купівлі-продажу, підписаний через Мережу, замовник може розірвати протягом двох тижнів з моменту підтвердження відомостей про погодження угоди постачальником чи з дати отримання товару або його першої доставки (ч. 4 ст. 13 Закону про захист споживачів). У тому випадку, якщо згадане підтвердження не відповідає вищеописаним умовам не задовільняє наведених вище умов, замовник має право розірвати угоду протягом 90 днів з моменту отримання інформації. Однак постачальник відправити нове, правильне, підтвердження. Тоді споживачеві дозволяється розірвати договір протягом 14 днів з дня одержання удосконаленого повідомлення.

Якщо покупець наважився зупинити дію договору, він змушений довести до відома продавця про місце, з якого замовлення потрібно забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Якщо протягом 60 днів постачальник не забере товар, він безплатно стає власністю покупця.

Разом з тим відмовитися від товару, що не прийшовся до смаку, можна не завжди. Подаємо декілька ситуацій, які унеможливлюють повернення замовлення:
1) з дозволу покупця доставка товару електронними засобами зв'язку пройшла до закінчення строку розірвання контракту, про що споживача повідомили у підтвердженні інформації;
2) ціна замовлення зумовлена ситуацією на фінансовому ринку, інакше кажучи знаходиться за межами контролю постачальника;
3) має на меті виготовлення або переробку продукції на замовлення покупця, якщо товар не можна продати іншим особам;
4) споживач розпакував аудіо- чи відеокасету або будь-який носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які постачають запакованими;
5)контракт стосується одержання періодичних видань;
6) угоду погоджено щодо лотерей чи інших азартних ігор.

А тепер підкреслимо: ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів надає можливість продавцю замінити продукції за її відсутності іншою. Про це покупця повинні сповістити перед погодженням договору.

Однак постачальник може замінити товар лише у випадку одночасного виконання трьох умов:
1)інший товар задовільняє мету використання замовленого;
2)товар такою ж мірою якісний;
3) вартість продукту не перевищує ціни замовленого продукту.

Як бачимо замовляти речі через Інтернет - справа доволі-таки вигідна — законодавство завжди допоможе людині захистити свої інтереси.
Джерело: Дт Кт