Єрьомін Розміщення продуктивних сил (2003)
Систематизація основних термінів та визначень
Територіальна організація продуктивних сил – це просторовий взаємозв’язок галузевих і територіально–виробничих комплексів, що спирається на раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у взаєморозміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва та споживання продукції.
РПС – це географічний поділ виробництва по території. Термін “розміщення” означає приуроченість господарських об’єктів до джерел сировини, енергії і т.д. і розглядається як частина загального процесу територіальної організації ПС.
Економічні зв¢язки – це широке коло взаємовідносин у виробничій та невиробничій сферах. Економічні зв¢язки харектиризуються багатоплановістю.
Зв’язки в межах промислового комплексу є наступні:
- зв’язки, зумовлені єдністю місця електро-, тепло-, газо- і водопостачання;
- матеріально технічні зв’язки;
- зв’язки за спільним виготовленням продукції (кооперування);
- зв’язки за послідовною обробкою сировини (комбінування).
З регіонального боку є внутрішньорайонні, міжрайонні та міжнародні.
Територіальна організація виробництва – це синтез форм суспільної організації виробництва, який базується на галузевому та територіальному поділу праці.
Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта, а обов’язковою умовою їхньої реалізації є подолання геопростору.
Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, які характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю і взаєморозміщенням структурних елементів.
Центр – це точка, яка має функціональні зв’язки з навколишньою територією.
Промисловий центр – це група промислових підприємств, які взаємопов’язані спільними допоміжними виробництвами та спільністю технологічного процесу.
Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, які відіграють певну роль в розвитку даної території.
Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються виробничими та виробничо-технологічними зв’язками.
Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, які об’єднані виконанням єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками так, що вилучення компонентів або порушення зв’язків зашкоджують виконанню господарських функцій.
Територіально-виробничий комплекс – це поєднання підприємств на певній території, коли ефект досягається завдяки оптимальному підбору підприємств з урахуванням природних і економічних умов.
Район – це територія, яка відрізняється від інших територій за сукупністю складових частин, які характеризуються взаємозв’язком, єдністю та цілісністю, яка є об’єктивною умовою, закономірністю розвитку території.
Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення та впровадження нових розробок.
Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури у береговій зоні.
РПС – це географічний поділ виробництва по території. Термін “розміщення” означає приуроченість господарських об’єктів до джерел сировини, енергії і т.д. і розглядається як частина загального процесу територіальної організації ПС.
Економічні зв¢язки – це широке коло взаємовідносин у виробничій та невиробничій сферах. Економічні зв¢язки харектиризуються багатоплановістю.
Зв’язки в межах промислового комплексу є наступні:
- зв’язки, зумовлені єдністю місця електро-, тепло-, газо- і водопостачання;
- матеріально технічні зв’язки;
- зв’язки за спільним виготовленням продукції (кооперування);
- зв’язки за послідовною обробкою сировини (комбінування).
З регіонального боку є внутрішньорайонні, міжрайонні та міжнародні.
Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта, а обов’язковою умовою їхньої реалізації є подолання геопростору.
Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, які характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю і взаєморозміщенням структурних елементів.
Центр – це точка, яка має функціональні зв’язки з навколишньою територією.
Промисловий центр – це група промислових підприємств, які взаємопов’язані спільними допоміжними виробництвами та спільністю технологічного процесу.
Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, які відіграють певну роль в розвитку даної території.
Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються виробничими та виробничо-технологічними зв’язками.
Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, які об’єднані виконанням єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками так, що вилучення компонентів або порушення зв’язків зашкоджують виконанню господарських функцій.
Територіально-виробничий комплекс – це поєднання підприємств на певній території, коли ефект досягається завдяки оптимальному підбору підприємств з урахуванням природних і економічних умов.
Район – це територія, яка відрізняється від інших територій за сукупністю складових частин, які характеризуються взаємозв’язком, єдністю та цілісністю, яка є об’єктивною умовою, закономірністю розвитку території.
Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення та впровадження нових розробок.
Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури у береговій зоні.
