Внутрішньо-економічний механізм підприємства
Регулювання внутрішньогосподарських відносин
Організація нормативно-правового забезпечення внутрішньогосподарських відносин необхідна для того, щоб компенсувати колишню централізовану директивну регламентацію рівня та порядку оплати праці, взаємовідносин адміністрації з підрозділами тощо. До основних внутрішніх нормативно-правових документів, опрацювання і прийняття яких вимагає
реформування цієї ділянки внутрішнього економічного механізму, відносяться:
положення про внутрішні економічні відносини та механізми їх регулювання;
положення про підрозділи;
внутрішні договори підрозділів з адміністрацією, а при необхідності і між підрозділами;
положення про нормування, організацію й оплату праці;
положення про використання прибутку в системі матеріального стимулювання (якщо використання частини прибутку для цієї мети передбачено статутом).
У положенні про внутрішні економічні відносини на підприємстві вказується юридична підстава та мета його прийняття, структура підприємства, організаційно-економічний статус і перелік внутрішніх підрозділів, характер внутрішніх економічних відносин та механізми їх регулювання.
В положенні про підрозділ наведено порядок формування підрозділу, його основні обов’язки і права, порядок управління діяльністю, засади організації взаємовідносин з адміністрацією та іншими підрозділами, порядок доведення завдань підрозділу і забезпечення їх виконання, порядок та механізми стимулювання працівників протягом і в кінці року. Положення про економічні відносини та підрозділ (підрозділи) приймаються або затверджуються на тривалий період як нормативно-правові акти локального нормотворення.
Внутрішній договір підрозділу з адміністрацією укладається на календарний або сільськогосподарський (технологічний) рік і кількісно конкретизує обов’язки сторін щодо обсягів виробництва або переробки, надання послуг, ресурсного забезпечення, технологічних режимів, розмірів та інструментів матеріального стимулювання. За характером і призначенням він є найбільш деталізованим внутрішнім нормативно-правовим документом прямої дії, що містить такі розділи:
1. Підстави для укладання договору
2. Визначення сторін.
3. Мета укладання, предмет та терміни дії договору.
4. Обов’язки сторін при виконанні договору.
5. Ресурсне забезпечення виконання договору.
6. Облік та оперативний контроль (аналіз) виконання договору.
7. Стимулювання виконання договору.
8. Порядок розгляду спірних питань, що виникають у процесі виконання договору.
У першому розділі зазначається, що договір укладається на підставі чинного законодавства та прийнятих у господарстві положень про внутрішні економічні відносини, підрозділи, оплату праці.
У другому розділі визначаються сторони договору, який у більшості випадків укладається як двосторонній. Його сторонами виступають керівництво (адміністрація) підприємства та окремий підрозділ. Для кожної сторони вказується особа, яка підписує договір і відповідає за виконання взятих зобов’язань (обов’язків). У великих підприємствах зі складною внутрішньою структурою та територіальною розосередженістю сторонами можуть бути два або більше підрозділів, між якими виникають зв’язки по горизонталі або вертикалі, що регулюються без участі керівництва (адміністрації). При визначенні сторін загальним правилом є забезпечення-
передумов для централізованого управління підприємством як єдиними технологічно-майновим комплексом.
У третьому розділі в узагальненій формі вказується предмет (взаємодія в процесі ведення виробничо-збутової діяльності), мета (забезпечення запланованих результатів господарювання, ощадливе використання ресурсного потенціалу і т. п.) та конкретні календарні терміни дії договору. Тут також може зазначатися, що в частині розрахунків з оплати праці договір діє до
повного виконання сторонами своїх зобов’язань (обов’язків). У четвертому розділі вказуються обов’язки сторін: для виробничого підрозділу - обсяги, якість та строки виробництва (реалізації) продукції (робіт, послуг), для керівництва (адміністрації)
підприємства - загальний порядок ресурсного забезпечення. У п’ятому розділі конкретизуються розміри ресурсного забезпечення виконання обумовлених обсягів виробництва (реалізації) продукції (робіт, послуг), а в додатках - конкретні обсяги ресурсів (перелік майна, балансова вартість для основних та кількість і вартість для оборотних засобів і енергоносіїв).
У шостому розділі подається характеристика організації та методів ведення обліку і оперативного контролю виконання договору, наводяться вимоги та конкретний інструментарій виконання роботи, вказуються відповідальні за її окремі ділянки (підготовка первинних документів, облікових регістрів, рахунків, контрольно-аналітичних документів).
У сьомому розділі міститься детальна характеристика механізму й інструментів матеріального стимулювання працівників підрозділу. В додатках можуть подаватися матеріали щодо обґрунтування рівня економічних інструментів (розцінок за продукцію,
внутрішньогосподарських цін і т. п.).
У восьмому розділі викладаються умови пред’явлення взаємних претензій та вирішення спірних питань.
Положення про нормування, організацію й оплату праці, а також про використання прибутку в системі матеріального стимулювання розробляються відповідно до усталених вимог щодо цих документів.
реформування цієї ділянки внутрішнього економічного механізму, відносяться:
положення про внутрішні економічні відносини та механізми їх регулювання;
положення про підрозділи;
внутрішні договори підрозділів з адміністрацією, а при необхідності і між підрозділами;
положення про нормування, організацію й оплату праці;
положення про використання прибутку в системі матеріального стимулювання (якщо використання частини прибутку для цієї мети передбачено статутом).
У положенні про внутрішні економічні відносини на підприємстві вказується юридична підстава та мета його прийняття, структура підприємства, організаційно-економічний статус і перелік внутрішніх підрозділів, характер внутрішніх економічних відносин та механізми їх регулювання.
В положенні про підрозділ наведено порядок формування підрозділу, його основні обов’язки і права, порядок управління діяльністю, засади організації взаємовідносин з адміністрацією та іншими підрозділами, порядок доведення завдань підрозділу і забезпечення їх виконання, порядок та механізми стимулювання працівників протягом і в кінці року. Положення про економічні відносини та підрозділ (підрозділи) приймаються або затверджуються на тривалий період як нормативно-правові акти локального нормотворення.
1. Підстави для укладання договору
2. Визначення сторін.
3. Мета укладання, предмет та терміни дії договору.
4. Обов’язки сторін при виконанні договору.
5. Ресурсне забезпечення виконання договору.
6. Облік та оперативний контроль (аналіз) виконання договору.
7. Стимулювання виконання договору.
8. Порядок розгляду спірних питань, що виникають у процесі виконання договору.
У першому розділі зазначається, що договір укладається на підставі чинного законодавства та прийнятих у господарстві положень про внутрішні економічні відносини, підрозділи, оплату праці.
У другому розділі визначаються сторони договору, який у більшості випадків укладається як двосторонній. Його сторонами виступають керівництво (адміністрація) підприємства та окремий підрозділ. Для кожної сторони вказується особа, яка підписує договір і відповідає за виконання взятих зобов’язань (обов’язків). У великих підприємствах зі складною внутрішньою структурою та територіальною розосередженістю сторонами можуть бути два або більше підрозділів, між якими виникають зв’язки по горизонталі або вертикалі, що регулюються без участі керівництва (адміністрації). При визначенні сторін загальним правилом є забезпечення-
передумов для централізованого управління підприємством як єдиними технологічно-майновим комплексом.
У третьому розділі в узагальненій формі вказується предмет (взаємодія в процесі ведення виробничо-збутової діяльності), мета (забезпечення запланованих результатів господарювання, ощадливе використання ресурсного потенціалу і т. п.) та конкретні календарні терміни дії договору. Тут також може зазначатися, що в частині розрахунків з оплати праці договір діє до
повного виконання сторонами своїх зобов’язань (обов’язків). У четвертому розділі вказуються обов’язки сторін: для виробничого підрозділу - обсяги, якість та строки виробництва (реалізації) продукції (робіт, послуг), для керівництва (адміністрації)
підприємства - загальний порядок ресурсного забезпечення. У п’ятому розділі конкретизуються розміри ресурсного забезпечення виконання обумовлених обсягів виробництва (реалізації) продукції (робіт, послуг), а в додатках - конкретні обсяги ресурсів (перелік майна, балансова вартість для основних та кількість і вартість для оборотних засобів і енергоносіїв).
У сьомому розділі міститься детальна характеристика механізму й інструментів матеріального стимулювання працівників підрозділу. В додатках можуть подаватися матеріали щодо обґрунтування рівня економічних інструментів (розцінок за продукцію,
внутрішньогосподарських цін і т. п.).
У восьмому розділі викладаються умови пред’явлення взаємних претензій та вирішення спірних питань.
Положення про нормування, організацію й оплату праці, а також про використання прибутку в системі матеріального стимулювання розробляються відповідно до усталених вимог щодо цих документів.
