Внутрішньо-економічний механізм підприємства
Сутність внутрішньогосподарського обліку
Досвід роботи сільськогосподарських підприємств показує, що найбільший ефект від впровадження внутрішньогосподарського розрахунку отримують там, де організовано чіткій облік і постійний контроль не в кінці року, а систематично протягом року за здійсненням програми по виходу продукції і виробничими затратами. Для цього необхідно організувати дійову систему своєчасного і правильно організованого обліку. Контроль лише за річними даними недостатній, несвоєчасний і мало ефективний, так як не дає можливості виправити помилки, які мали місце протягом року.
Внутрішньогосподарський облік (управлінський облік, або виробничий контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік є комерційною таємницею підприємства. Він будується суто для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгалтерська інформація. Побудова внутрішньогосподарського обліку базується на даних фінансового обліку, тобто вихідними для внутрішньогосподарського обліку є дані фінансового обліку.
Завдання внутрішньогосподарського обліку — з допомогою деталізації та предметно-цільової конкретизації розкрити відповідність або невідповідність затрат бізнес-плановим показникам. У разі відхилення визначити, хто був ініціатором економії або винуватцем перевитрат. А це означає, що в «орбіту» внутрішньогосподарського обліку потрібно залучати дані (показники) бізнес-плану, тобто необлікову планову, нормативну інформацію.
У побудові внутрішньогосподарського обліку бере участь також різна технологічна, маркетингова і т. ін. інформація, яка може впливати на оптимізацію управлінських рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового прибутку або зменшення збитків.
А це означає, що поняття «внутрішньогосподарський облік» значно ширше, ніж просто бухгалтерський облік. Недаремно в країнах світу залежно від того, як він формувався, такий облік називають по-різному: управлінським в англо-американській системі, виробничим у французькій системі чи контролінгом — у німецькій.
Між внутрішньогосподарським (в) та фінансовим (ф) бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:
1) єдина система первинного обліку;
2) єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;
3) єдине професійне середовище та інші.
Разом з тим між ними є дуже багато розбіжностей, які стосуються таких характеристик:
1) користувачі: зовнішні (ф), внутрішні (в);
2) обов’язковість ведення: обов’язковий (ф), необов’язковий (в);
3) звітність: повна фінансова звітність (ф), короткотермінова сегментна звітність (в);
4) залежність від внутрішньої побудови діяльності: не залежить (ф), залежить (в);
5) свобода вибору ведення обліку: суворо відповідно до законодавства (ф), вільний вибір (в);
6) відображення часу: сувора фінансова історія підприємства (ф), акцентування на майбутнє (в);
7) критерій точності: абсолютна точність (ф), можливі відхилення (в);
8) базисна структура: теорія двоїстості: актив = пасиву (ф), облік за центрами відповідальності (в).
Визначення спільностей та розбіжностей між бухгалтерським фінансовим та внутрішньогосподарським обліком дає змогу констатувати: попри єдність принципів побудови та документування нутрішньогосподарський облік будується цілком автономно. Ця автономність настільки велика, а індивідуальність настільки жорстка, що, наприклад, на двох підприємствах, які випускають одну й ту саму продукцію, але за різними технологіями, побудова внутрішньогосподарського обліку різна. Наведемо найпростіший приклад. Два хлібозаводи перший має дешеву (перервну) технологію тістоприготування а другий — устаткування з безперервного тістоприготування. На цих заводах будуть дві різні системи внутрішньогосподарського обліку, бо контроль затрат за єдиною системою неможливий. Це вимагає визначити чинники побудови внутрішньогосподарського обліку.
Внутрішньогосподарський облік (управлінський облік, або виробничий контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік є комерційною таємницею підприємства. Він будується суто для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгалтерська інформація. Побудова внутрішньогосподарського обліку базується на даних фінансового обліку, тобто вихідними для внутрішньогосподарського обліку є дані фінансового обліку.
Завдання внутрішньогосподарського обліку — з допомогою деталізації та предметно-цільової конкретизації розкрити відповідність або невідповідність затрат бізнес-плановим показникам. У разі відхилення визначити, хто був ініціатором економії або винуватцем перевитрат. А це означає, що в «орбіту» внутрішньогосподарського обліку потрібно залучати дані (показники) бізнес-плану, тобто необлікову планову, нормативну інформацію.
У побудові внутрішньогосподарського обліку бере участь також різна технологічна, маркетингова і т. ін. інформація, яка може впливати на оптимізацію управлінських рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового прибутку або зменшення збитків.
А це означає, що поняття «внутрішньогосподарський облік» значно ширше, ніж просто бухгалтерський облік. Недаремно в країнах світу залежно від того, як він формувався, такий облік називають по-різному: управлінським в англо-американській системі, виробничим у французькій системі чи контролінгом — у німецькій.
Між внутрішньогосподарським (в) та фінансовим (ф) бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:
1) єдина система первинного обліку;
2) єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;
3) єдине професійне середовище та інші.
1) користувачі: зовнішні (ф), внутрішні (в);
2) обов’язковість ведення: обов’язковий (ф), необов’язковий (в);
3) звітність: повна фінансова звітність (ф), короткотермінова сегментна звітність (в);
4) залежність від внутрішньої побудови діяльності: не залежить (ф), залежить (в);
5) свобода вибору ведення обліку: суворо відповідно до законодавства (ф), вільний вибір (в);
6) відображення часу: сувора фінансова історія підприємства (ф), акцентування на майбутнє (в);
7) критерій точності: абсолютна точність (ф), можливі відхилення (в);
8) базисна структура: теорія двоїстості: актив = пасиву (ф), облік за центрами відповідальності (в).
Визначення спільностей та розбіжностей між бухгалтерським фінансовим та внутрішньогосподарським обліком дає змогу констатувати: попри єдність принципів побудови та документування нутрішньогосподарський облік будується цілком автономно. Ця автономність настільки велика, а індивідуальність настільки жорстка, що, наприклад, на двох підприємствах, які випускають одну й ту саму продукцію, але за різними технологіями, побудова внутрішньогосподарського обліку різна. Наведемо найпростіший приклад. Два хлібозаводи перший має дешеву (перервну) технологію тістоприготування а другий — устаткування з безперервного тістоприготування. На цих заводах будуть дві різні системи внутрішньогосподарського обліку, бо контроль затрат за єдиною системою неможливий. Це вимагає визначити чинники побудови внутрішньогосподарського обліку.
