Шелехов Страхування
Доходи, витрати і прибуток у страховому бізнесі.Особливості фінансових коштів страховика
Фінанси, що є власністю страховика, якими він володіє і розпоряджається, забезпечують підприємницьку діяльність із надання страхових послуг. Страховик формує і використовує кошти утворених ним страхових фондів (страхових резервів) для покриття завданої матеріальної шкоди страхувальникам, а також покриває власні витрати на організацію страхової діяльності. Опріч того, щоб отримати дохід від використання фінансів, що надійшли у його розпорядження, страховик займається інвестиційною діяльністю, використовуючи для цього як кошти накопичених ним страхових фондів, так і власні кошти. Внаслідок цього, фінансовий обіг коштів у страховика є більш складним, ніж обіг грошей в інших сферах бізнесу. Розглянемо головні складові фінансових коштів страховика й особливості їх обігу.
5.1.1. Основні терміни
Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються страховиком при його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з їх фізичним і моральним зносом. Основні засоби можуть здобуватися страховиком таким чином:
• у результаті капітальних вкладень;
• внаслідок безоплатної передачі;
• як внесок засновника до його статутного фонду;
• через оренду (з правом і без права викупу).
Оборотні засоби – це оборотні фонди (сировина, матеріали, паливо, товари і інші виробничі запаси), а також гроші, дебіторські заборгрваності тощо. Оборотні засоби, які можна негайно реалізувати, мають назву ліквідних (готівка, дебіторська заборгованість і ін.).
Інвестиції – це господарська операція, що передбачає придбання страховиком основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Інвестиції поділяються на капітальні і фінансові.
Капітальна інвестиція – це придбання страховиком споруд, будівель, інших об’єктів нерухомості, основних фондів і нематеріальних активів, що потребують амортизації.
Фінансова інвестиція – це придбання страховиком корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції можуть бути прямими (внесення коштів або майна в статутний фонд іншого підприємства в обмін на корпоративні права) або портфельними (придбання на фондовому ринку цінних паперів, деривативів тощо крім акцій, що належать до прямих інвестицій).
Нематеріальні активи – це об’єкти інтелектуальної власності, які не мають матеріальної форми (наприклад, витрати на дослідницькі розробки, спеціальні види реклами, права користування чи володіння землею, нерухомістю, гудвілл й ін.), вигода від яких буде отримана у майбутніх звітних періодах. Такі витрати, одержання доходу від котрих є умовним і відстрочено, не є суттєво вартісними для страховика.
Акціонерний капітал – це сума капіталу, внесеного в статутний фонд акціонерами (засновниками, учасниками) страховика, і акумульованого нерозподіленого прибутку (або збитків). Це сума, що являє собою фінансовий інтерес акціонерів, і дорівнює сумі чистих активів.
Капітальні вкладення – це витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів, котрі використовуються у процесі ведення бізнесу. Ці витрати спрямовані на зміну або поліпшення структури активів, щоб підвищити потенційний дохід у процесі ведення бізнесу. Оскільки такі витрати припускають одержання прибутку через певний період часу, то вони списуються з доходів декількох звітних періодів, причому їх частина, що залишилася на кінець кожного періоду, переноситься до наступного звітного періоду.
Поточні витрати – це витрати на придбання активів, оплату основних фондів у процесі здійснення підприємницької діяльності. Такі витрати цілком належать до періоду, протягом якого їх завдано (за винятком нереалізованого майна і витрат, пов’язаних із передоплатою замовлених і отриманих робіт або послуг). Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємствафонди капітальних витрат повинні бути забезпечені капіталом підприємства і довгостроковими позичками.
5.1.2. Особливості грошового обігу страховика
Грошовий обіг страховика містить два таких самостійних грошових потоки:
• оборот коштів, що забезпечує страховий захист;
• оборот коштів, пов’язаний з організацією страхової справи.
При цьому перший грошовий потік проходить два етапи:
• на першому етапі формуються і розподіляються страхові фонди;
• на другому етапі частина коштів із створених страхових фондів інвестується для одержання прибутку.
Найважливішою особливістю першого потоку є ризиковий, ймовірнісний характер руху грошей у ньому, оскільки в основі формування страхового фонду є ймовірність завдання шкоди, що обчислюється на основі статистичних даних і теорії ймовірності. А в основі витрат цього фонду є фактична сумарна шкода, випадково заподіяна страхувальникам на заданому інтервалі часу, величина якої може випадково відхилятися від величини можливої сумарної шкоди, незалежно від змісту всіх укладених з цим страхувальником договорів страхування.
Можливість розбіжності обсягу сформованого страхового фонду і потреб у виплаті страхових відшкодувань породжує цілу низку специфічних особливостей в організації фінансової діяльності страховика.
Страхові фонди страховика формуються шляхом акумуляції страхових премій, які він отримав, із їхнім наступним перерозподілом, що здійснюється на підставі структури відповідних тарифів, обсягу страхових сум, змісту страхових зобов’язань і вимог чинного законодавства.
Виконуючи власні страхові зобов’язання, страховик витрачає отримані премії, тобто розподіляє їх за різними цільовими напрямками, що закладені у структурі базової страхової премії. На етапі розподілу коштів розбіжність розрахункового (очікуваного) збитку з фактичним можлива як у часі, так і в просторі.
Внаслідок принципу замкненості розкладки можливих збитків між усіма страхувальниками з’являється можливість допомагати тим страхувальникам, яким завдано збитки, за рахунок інших страхувальників, тобто колективно розкладати збитки, завдані окремим страхувальникам, між всіма страхувальниками шляхом створення і цільового використання спільного страхового фонду.
5.1.1. Основні терміни
Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються страховиком при його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з їх фізичним і моральним зносом. Основні засоби можуть здобуватися страховиком таким чином:
• у результаті капітальних вкладень;
• внаслідок безоплатної передачі;
• як внесок засновника до його статутного фонду;
• через оренду (з правом і без права викупу).
Оборотні засоби – це оборотні фонди (сировина, матеріали, паливо, товари і інші виробничі запаси), а також гроші, дебіторські заборгрваності тощо. Оборотні засоби, які можна негайно реалізувати, мають назву ліквідних (готівка, дебіторська заборгованість і ін.).
Інвестиції – це господарська операція, що передбачає придбання страховиком основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Інвестиції поділяються на капітальні і фінансові.
Фінансова інвестиція – це придбання страховиком корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції можуть бути прямими (внесення коштів або майна в статутний фонд іншого підприємства в обмін на корпоративні права) або портфельними (придбання на фондовому ринку цінних паперів, деривативів тощо крім акцій, що належать до прямих інвестицій).
Нематеріальні активи – це об’єкти інтелектуальної власності, які не мають матеріальної форми (наприклад, витрати на дослідницькі розробки, спеціальні види реклами, права користування чи володіння землею, нерухомістю, гудвілл й ін.), вигода від яких буде отримана у майбутніх звітних періодах. Такі витрати, одержання доходу від котрих є умовним і відстрочено, не є суттєво вартісними для страховика.
Акціонерний капітал – це сума капіталу, внесеного в статутний фонд акціонерами (засновниками, учасниками) страховика, і акумульованого нерозподіленого прибутку (або збитків). Це сума, що являє собою фінансовий інтерес акціонерів, і дорівнює сумі чистих активів.
Капітальні вкладення – це витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів, котрі використовуються у процесі ведення бізнесу. Ці витрати спрямовані на зміну або поліпшення структури активів, щоб підвищити потенційний дохід у процесі ведення бізнесу. Оскільки такі витрати припускають одержання прибутку через певний період часу, то вони списуються з доходів декількох звітних періодів, причому їх частина, що залишилася на кінець кожного періоду, переноситься до наступного звітного періоду.
Поточні витрати – це витрати на придбання активів, оплату основних фондів у процесі здійснення підприємницької діяльності. Такі витрати цілком належать до періоду, протягом якого їх завдано (за винятком нереалізованого майна і витрат, пов’язаних із передоплатою замовлених і отриманих робіт або послуг). Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємствафонди капітальних витрат повинні бути забезпечені капіталом підприємства і довгостроковими позичками.
5.1.2. Особливості грошового обігу страховика
Грошовий обіг страховика містить два таких самостійних грошових потоки:
• оборот коштів, що забезпечує страховий захист;
• оборот коштів, пов’язаний з організацією страхової справи.
При цьому перший грошовий потік проходить два етапи:
• на першому етапі формуються і розподіляються страхові фонди;
• на другому етапі частина коштів із створених страхових фондів інвестується для одержання прибутку.
Найважливішою особливістю першого потоку є ризиковий, ймовірнісний характер руху грошей у ньому, оскільки в основі формування страхового фонду є ймовірність завдання шкоди, що обчислюється на основі статистичних даних і теорії ймовірності. А в основі витрат цього фонду є фактична сумарна шкода, випадково заподіяна страхувальникам на заданому інтервалі часу, величина якої може випадково відхилятися від величини можливої сумарної шкоди, незалежно від змісту всіх укладених з цим страхувальником договорів страхування.
Можливість розбіжності обсягу сформованого страхового фонду і потреб у виплаті страхових відшкодувань породжує цілу низку специфічних особливостей в організації фінансової діяльності страховика.
Виконуючи власні страхові зобов’язання, страховик витрачає отримані премії, тобто розподіляє їх за різними цільовими напрямками, що закладені у структурі базової страхової премії. На етапі розподілу коштів розбіжність розрахункового (очікуваного) збитку з фактичним можлива як у часі, так і в просторі.
Внаслідок принципу замкненості розкладки можливих збитків між усіма страхувальниками з’являється можливість допомагати тим страхувальникам, яким завдано збитки, за рахунок інших страхувальників, тобто колективно розкладати збитки, завдані окремим страхувальникам, між всіма страхувальниками шляхом створення і цільового використання спільного страхового фонду.
