Економіка підприємства
Порядок створення нового підприємства, фірми
Для створення нового підприємства необхідно пройти ряд обов'язкових етапів.
На початковому етапі створення нового підприємства визначається склад засновників, і розробляються установчі документи. У залежності від типу підприємства існують наступні установчі документи:
1) Приватне підприємство
a) Рішення власника майна чи уповноваженого їм органа про створення.
b) Статут такого підприємства.
2) Сімейне підприємство – (до слова сказати, рідко використовуваний тип підприємства):
a) Рішення власників майна чи уповноважених ними органів про створення.
b) Статут підприємства.
3) Спільне підприємство:
a) Рішення власників майна чи уповноважених ними органів.
4) ЗАТ, ОАО, ТДВ, ТОВ – створюються і діють на підставі установчого договору і Статуту.
У сукупності установчі документи (Статут і Установчий договір) повинні містити наступну інформацію:
? про вид підприємства (чи суспільства);
? про предмет і цілі його діяльності;
? про склад засновників і учасників;
? про найменування і місцезнаходження;
? про розмір і порядок утворення статутного фонду;
? про порядок розподілу доходів і збитків;
? про склад і компетенцію органів товариства (підприємства);
? про порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одноголосність чи більшість голосів;
? про порядок внесення змін в установчі документи;
? про порядок ліквідації і реорганізації товариства (підприємства).
Крім того, у Статут можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства (товариства):
? про трудові відносини, що виникають на підставі членства;
? про повноваження, порядок створення підрозділів (філії, представництва) підприємства; про товарний знак і т.п.
Поряд з цим оформляється протокол № 1 зборів учасників товариства про призначення директора і голови ревізійної комісії. Потім відкривається тимчасовий рахунок у банку, куди протягом 30 днів після реєстрації підприємства повинно надійти не менш 50% статутного капіталу. Далі підприємство реєструється по місцю свого розташування в місцевому органі влади. Для державної реєстрації у відповідний орган представляються наступні документи:
1) заява засновника (чи засновників) про реєстрацію;
2) Статут підприємства;
3) Рішення про створення підприємства (постанова зборів засновників);
4) Договір засновників про створення і діяльність підприємства;
5) свідчення про оплату державного збору.
Після завершення реєстрації й одержання свідчення про реєстрацію вся інформація про нове підприємство передається в Міністерство фінансів для включення підприємства до Державного реєстру підприємств. Тут підприємству привласнюються коди Загальносоюзного класифікатора підприємств і організацій.
На заключному етапі створення нового підприємства учасники його повністю вносять свої внески (не пізніше чим через рік після реєстрації), відкривають постійний розрахунковий рахунок у банку, підприємство реєструється в районній податковій інспекції, замовляє й одержує круглу печатку і кутовий штамп. З цього моменту підприємство функціонує як самостійна юридична особа.
Якщо підприємство створюється як акціонерне товариство, то його засновники повинні здійснити підписку на акції. При відкритій підписці засновники публікують повідомлення про майбутню підписку, в якому вказують предмет, мети і терміни діяльності майбутнього акціонерного товариства, склад засновників і дату проведення установчої конференції, намічуваний розмір статутного фонду, кількість і види акцій, їхню номінальну вартість, терміни початку і закінчення підписки на акції й іншу необхідну інформацію. Ті хто підписалися на акції зобов'язані внести до дня скликання установчої конференції не менш 30% номінальної вартості акцій. Якщо ж всі акції розподіляються між засновниками, то внесок повинний скласти не менш 50%. Цілком же викупити акції акціонер зобов'язаний не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.
Потім проводиться установча конференція. До її задач входить рішення наступних питань:
? про створення акціонерного товариства (АТ);
? утвердження Статуту АТ;
? про розмір статутного фонду після завершення підписки на акції;
? вибори керівних органів АТ.
Після успішного завершення установчої конференції здійснюється реєстрація знову створеного акціонерного товариства, і воно може починати функціонувати.
Державна реєстрація здійснюється у виконавчому комітеті (виконкомі) міської чи районної Ради народних депутатів, або, якщо Ви житель міст Києва чи Севастополя, – у районній чи міській державній адміністрації цих міст (це пов'язано з особливим правовим статусом зазначених міст). Важливим моментом державної реєстрації є те, що остання повинна проводитися винятково за місцем перебування суб'єктів підприємництва, інакше кажучи, – юридичній адреси.
Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності вважається:
• для юридичної особи – місцезнаходження його постійно діючого керівного органа (дирекції, правління);
• для громадян, що виявили бажання зайнятися підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, – зареєстроване у встановленому порядку постійне чи тимчасове місце його проживання.
6) рішення власника майна чи уповноваженого їм органа про створення суб'єкта підприємницької діяльності (якщо таких власників два і більш, те таким рішенням буде установчий договір);
7) статут (якщо він необхідний);
8) документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору;
9) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску в Статутний фонд підприємства (товариства) у розмірі, передбаченому законодавством (для цих цілей відкривається тимчасовий розрахунковий рахунок);
N0TA BЕNЕ! Такий розмір складає 1250 мінімальних зарплат для АТ і 625 мінімальних розмірів зарплат для ТОВ. На момент реєстрації для АТ повинно бути сформоване не менш 50% Статутного фонду, а для ТОВ – не менш 30% таких засобів. Що стосується статутного фонду для приватного підприємства, то поспішаємо вас порадувати – на сьогоднішній день законодавчо не встановлений мінімальний розмір статутного фонду, однак, виходячи зі здорового глузду, порадимо вписати суму, що, принаймні, забезпечить витрати на реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (екв. 200 – 300 $).
Характерним для установчих документів є те, що вони не повинні містити яких-небудь положень, що суперечать законодавству. У противному випадку відповідальність за невідповідність закону установчих документів несе власник чи уповноважений їм орган. Розмір відповідальності складає:
• для громадян-підприємців – 1,5 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (тобто 1,5 х 17 грн. = 25,5 грн.;
• для юридичних осіб – 7 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (7x17=119 грн.).
Установчі документи повинні бути складені на українській мові. Крім того, установчі документи найкраще мати у виді 7–8 запасних зареєстрованих комплектів (7 Статутів, 7 Установчих договорів).
Орган державної реєстрації не має права жадати від Вас представлення інших документів, не передбачених законодавством чи оформлених якось по-іншому, а не так, як передбачає процедура реєстрації.
Через п’ять робочих днів (тобто звичайний тиждень) від дати здачі цих документів у виконком, останній зобов'язаний зробити державну реєстрацію.
Після виконкому необхідно побувати в органах статистики (як правило, в обласних управліннях Державного комітету статистики України). Безпосередньо в органах статистики вас попросять надати інформацію про ваше підприємство, що потім буде занесена в комп'ютер, у так називаний Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЕДРПОУ).
Для включення до Державного реєстру суб'єкт господарської діяльності у десятиденний термін після державної реєстрації (чи перереєстрації), представляє в органи державної статистики заповнену облікову картку встановленого зразка, а також нормативні й установчі документи. Облікову картку видають в органах статистики, як правило, вона заповнюється на місці при наявності всіх необхідних даних..
Отже, у випадку включення підприємства як суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру, привласнюється ідентифікаційний код і код класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код, якщо так можна виразитися, восьмизначне число, що є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за підприємством протягом усього періоду його існування.
Класифікаційний код – це дані про галузеву, територіальну, відомчу належність, форму власності й організаційно-правовій формі господарювання.
Завершальним етапом відвідування органів статистики є одержання спеціальної довідки про внесення до Державного реєстру. Вона видається в керуванні в п'ятиденний термін. Цю довідку, як говориться, видадуть на руки.
Повертаючи ще раз до застосування ідентифікаційного коду, варто підкреслити, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов'язковим для усіх видів звітних і облікових документів, що використовуються за межами суб'єктів господарювання (це і заповнення «платіжних доручень» у банківській установі, здача всіляких звітів і балансів у податкову, звіти перед Пенсійним фондом, висновок договорів і т.д.; наявність коду також обов'язково для печатки, кутового штампа і фірмових бланків вашого підприємства). Немаловажним у цьому відношенні є те, що всі звітні й облікові документи, у яких відсутній ідентифікаційний код, вважаються недійсними, і їхнє використання спричиняє відповідальність відповідно до законодавства (у даному випадку може постраждати головний бухгалтер, якщо ж такого немає, тоді посадова особа підприємства (директор).
На початковому етапі створення нового підприємства визначається склад засновників, і розробляються установчі документи. У залежності від типу підприємства існують наступні установчі документи:
1) Приватне підприємство
a) Рішення власника майна чи уповноваженого їм органа про створення.
b) Статут такого підприємства.
2) Сімейне підприємство – (до слова сказати, рідко використовуваний тип підприємства):
a) Рішення власників майна чи уповноважених ними органів про створення.
b) Статут підприємства.
3) Спільне підприємство:
a) Рішення власників майна чи уповноважених ними органів.
4) ЗАТ, ОАО, ТДВ, ТОВ – створюються і діють на підставі установчого договору і Статуту.
У сукупності установчі документи (Статут і Установчий договір) повинні містити наступну інформацію:
? про вид підприємства (чи суспільства);
? про предмет і цілі його діяльності;
? про склад засновників і учасників;
? про найменування і місцезнаходження;
? про розмір і порядок утворення статутного фонду;
? про порядок розподілу доходів і збитків;
? про склад і компетенцію органів товариства (підприємства);
? про порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одноголосність чи більшість голосів;
? про порядок внесення змін в установчі документи;
? про порядок ліквідації і реорганізації товариства (підприємства).
Крім того, у Статут можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства (товариства):
? про трудові відносини, що виникають на підставі членства;
Поряд з цим оформляється протокол № 1 зборів учасників товариства про призначення директора і голови ревізійної комісії. Потім відкривається тимчасовий рахунок у банку, куди протягом 30 днів після реєстрації підприємства повинно надійти не менш 50% статутного капіталу. Далі підприємство реєструється по місцю свого розташування в місцевому органі влади. Для державної реєстрації у відповідний орган представляються наступні документи:
1) заява засновника (чи засновників) про реєстрацію;
2) Статут підприємства;
3) Рішення про створення підприємства (постанова зборів засновників);
4) Договір засновників про створення і діяльність підприємства;
5) свідчення про оплату державного збору.
Після завершення реєстрації й одержання свідчення про реєстрацію вся інформація про нове підприємство передається в Міністерство фінансів для включення підприємства до Державного реєстру підприємств. Тут підприємству привласнюються коди Загальносоюзного класифікатора підприємств і організацій.
На заключному етапі створення нового підприємства учасники його повністю вносять свої внески (не пізніше чим через рік після реєстрації), відкривають постійний розрахунковий рахунок у банку, підприємство реєструється в районній податковій інспекції, замовляє й одержує круглу печатку і кутовий штамп. З цього моменту підприємство функціонує як самостійна юридична особа.
Якщо підприємство створюється як акціонерне товариство, то його засновники повинні здійснити підписку на акції. При відкритій підписці засновники публікують повідомлення про майбутню підписку, в якому вказують предмет, мети і терміни діяльності майбутнього акціонерного товариства, склад засновників і дату проведення установчої конференції, намічуваний розмір статутного фонду, кількість і види акцій, їхню номінальну вартість, терміни початку і закінчення підписки на акції й іншу необхідну інформацію. Ті хто підписалися на акції зобов'язані внести до дня скликання установчої конференції не менш 30% номінальної вартості акцій. Якщо ж всі акції розподіляються між засновниками, то внесок повинний скласти не менш 50%. Цілком же викупити акції акціонер зобов'язаний не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.
Потім проводиться установча конференція. До її задач входить рішення наступних питань:
? про створення акціонерного товариства (АТ);
? утвердження Статуту АТ;
? про розмір статутного фонду після завершення підписки на акції;
? вибори керівних органів АТ.
Після успішного завершення установчої конференції здійснюється реєстрація знову створеного акціонерного товариства, і воно може починати функціонувати.
Державна реєстрація здійснюється у виконавчому комітеті (виконкомі) міської чи районної Ради народних депутатів, або, якщо Ви житель міст Києва чи Севастополя, – у районній чи міській державній адміністрації цих міст (це пов'язано з особливим правовим статусом зазначених міст). Важливим моментом державної реєстрації є те, що остання повинна проводитися винятково за місцем перебування суб'єктів підприємництва, інакше кажучи, – юридичній адреси.
Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності вважається:
• для юридичної особи – місцезнаходження його постійно діючого керівного органа (дирекції, правління);
• для громадян, що виявили бажання зайнятися підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, – зареєстроване у встановленому порядку постійне чи тимчасове місце його проживання.
7) статут (якщо він необхідний);
8) документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору;
9) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску в Статутний фонд підприємства (товариства) у розмірі, передбаченому законодавством (для цих цілей відкривається тимчасовий розрахунковий рахунок);
N0TA BЕNЕ! Такий розмір складає 1250 мінімальних зарплат для АТ і 625 мінімальних розмірів зарплат для ТОВ. На момент реєстрації для АТ повинно бути сформоване не менш 50% Статутного фонду, а для ТОВ – не менш 30% таких засобів. Що стосується статутного фонду для приватного підприємства, то поспішаємо вас порадувати – на сьогоднішній день законодавчо не встановлений мінімальний розмір статутного фонду, однак, виходячи зі здорового глузду, порадимо вписати суму, що, принаймні, забезпечить витрати на реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (екв. 200 – 300 $).
Характерним для установчих документів є те, що вони не повинні містити яких-небудь положень, що суперечать законодавству. У противному випадку відповідальність за невідповідність закону установчих документів несе власник чи уповноважений їм орган. Розмір відповідальності складає:
• для громадян-підприємців – 1,5 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (тобто 1,5 х 17 грн. = 25,5 грн.;
• для юридичних осіб – 7 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (7x17=119 грн.).
Установчі документи повинні бути складені на українській мові. Крім того, установчі документи найкраще мати у виді 7–8 запасних зареєстрованих комплектів (7 Статутів, 7 Установчих договорів).
Орган державної реєстрації не має права жадати від Вас представлення інших документів, не передбачених законодавством чи оформлених якось по-іншому, а не так, як передбачає процедура реєстрації.
Через п’ять робочих днів (тобто звичайний тиждень) від дати здачі цих документів у виконком, останній зобов'язаний зробити державну реєстрацію.
Після виконкому необхідно побувати в органах статистики (як правило, в обласних управліннях Державного комітету статистики України). Безпосередньо в органах статистики вас попросять надати інформацію про ваше підприємство, що потім буде занесена в комп'ютер, у так називаний Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЕДРПОУ).
Для включення до Державного реєстру суб'єкт господарської діяльності у десятиденний термін після державної реєстрації (чи перереєстрації), представляє в органи державної статистики заповнену облікову картку встановленого зразка, а також нормативні й установчі документи. Облікову картку видають в органах статистики, як правило, вона заповнюється на місці при наявності всіх необхідних даних..
Отже, у випадку включення підприємства як суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру, привласнюється ідентифікаційний код і код класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код, якщо так можна виразитися, восьмизначне число, що є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за підприємством протягом усього періоду його існування.
Класифікаційний код – це дані про галузеву, територіальну, відомчу належність, форму власності й організаційно-правовій формі господарювання.
Завершальним етапом відвідування органів статистики є одержання спеціальної довідки про внесення до Державного реєстру. Вона видається в керуванні в п'ятиденний термін. Цю довідку, як говориться, видадуть на руки.
Повертаючи ще раз до застосування ідентифікаційного коду, варто підкреслити, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов'язковим для усіх видів звітних і облікових документів, що використовуються за межами суб'єктів господарювання (це і заповнення «платіжних доручень» у банківській установі, здача всіляких звітів і балансів у податкову, звіти перед Пенсійним фондом, висновок договорів і т.д.; наявність коду також обов'язково для печатки, кутового штампа і фірмових бланків вашого підприємства). Немаловажним у цьому відношенні є те, що всі звітні й облікові документи, у яких відсутній ідентифікаційний код, вважаються недійсними, і їхнє використання спричиняє відповідальність відповідно до законодавства (у даному випадку може постраждати головний бухгалтер, якщо ж такого немає, тоді посадова особа підприємства (директор).
