Ходаківська Ринок фінансових послуг (2001)
3.1. Методологічні підходи до вирішення проблеми структуризації фінансового ринку
Хоча термін "фінансовий ринок" дуже широко використовується в економічній літературі, однозначне трактування цього поняття відсутнє (див. тему 1), Це ускладнює структуризацію фінансового ринку, яка дозволяє визначити місце кожного його структурного сегмента в загальній ринковій фінансовій системі, охарактеризувати основні етапи їх історичного розвитку, а також розглянути можливі напрями їх подальшої еволюції.
І.А. Бланк у праці "Інвестиційний менеджмент" розглядає фінансовий ринок як ринок об'єктів реального і фінансового інвестування, у складі якого пропонується виділяти ринок прямих капітальних вкладень, ринок приватизованих об'єктів, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок, грошовий ринок. Виділення інвестиційного ринку та запропонована класифікація на етапі становлення ринкових відносин дозволяє здійснювати аналіз і прогнозування його розвитку в розрізі окремих сегментів і визначати пріоритетні об'єкти інвестування. Ринок прямих капітальних вк.іааень продовжує залишатися одним із найбільш значимих сегментів вітчизняного фінансового ринку. Формою інвестування на цьому ринку виступають капітальні вкладення в усіх видах - нове будівництво; розширення; реконструкція; технічне переозброєння. Ринок приватизованих об'єктів одержує широкий розвиток у нашій країні у зв'язку із процесами приватизації державних підприємств. Проте предметом реального інвестування на цьому ринку виступають не всі об'єкти приватизації, а тільки ті з них, що цілком продаються на аукціонах, за конкурсом або цілком викуповуються трудовими колективами за грошові кошти тощо. Та ж частина приватизованих об'єктів, що спочатку акціонується (корпоратизується), а потім реалізується у вигляді пакетів акцій, є об'єктом інвестування через механізм ринку цінних паперів.
Подальше вдосконалення ринкових відносин пов'язане з розвитком фінансового ринку. У праці "Основи фінансового менеджменту" більшість сегментів інвестиційного ринку, виділених
І. А. Бланком у попередній праці, автор розглядає у складі фінансового рийку (за винятком ринку капіталовкладень, приватизованих об'єктів та ринку нерухомості). За основу виділення кредитного ринку (або ринку позичкового капіталу), ринку цінних паперів (або фондового ринку), валютного ринку, страхового ринку, ринку золота І.А Бланк пропонує окремі види фінансових активів (інструментів, послуг). Але, на нашу думку, означені І.А. Бланком види фінансового ринку в своїй основі містять окрему групу фінансових активів, а залежно від конкретного виду фінансового активу вони можуть бути сегментовані на окремі сектори у складі виділених ринків (наприклад, ринок цінних паперів може бути сегментований на ринок акцій, ринок облігацій, ринок векселів тощо).
Н.С. Кузнецова, І.Р. Назарчук розглядають фінансовий ринок як частину загального ринкового простору, що охоплює фінансові зв'язки та значну кількість форм кредитних відносин. Відповідно до форм обертання грошових ресурсів на фінансовому ринку в його складі виділяють ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів. Ринок банківських кредитів це сукупність правових відносин, що виникають з приводу надання кредитними установами платних позик, які повинні повергатися. Платні позики надаються без оформлення спеціальних документів, вони можуть самостійно продаватися, купуватися чи погашатися. Ринок цінних паперів - це сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Він доповнює у структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.
Залежно від виду фінансових активів, які обертаються на певному сегменті фінансового ринку, Н.С. Рязанова пропонує наступну класифікацію:
- ринки фінансових активів, які також називаються фінансовими ринками і на яких обертаються частки капіталу (акції), облігації, векселі та інші вимоги па реальні активи;
- ринки грошей, тобто кредитних зобов'язань тривалістю до одного року;
- ринки капіталів, які є ринками довгострокових (понад один рік) кредитних зобов'язані, і часток капіталу акціонерних товариств;
- ринки споживчого кредиту, де надаються позички на придбання споживчих товарів, навчання та відпочинок тощо.
Л. Павлова розглядає фінансовий ринок як ринок капіталів і визначає його як механізм управління потоками грошових ресурсів, платіжних засобів, що приносять прибуток і об'єднують емітентів та інвесторів.
Я. Комаринський розглядає ринок позичкових капіталів як систему економічних відносин, що забезпечують акумуляцію вільних грошових коштів, перетворення їх в позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.
О.І. Шнирков, розкриваючи зміст грошової та фінансово-кредитної політики у країнах Східної Європи, веде мову про створення в цих країнах, починаючи з другої половини 80-х років, таких ринків, як фінансовий, кредитний, цінних паперів, валютний. При цьому не вдасться до розкриття змісту виділених ним ринків.
Є.Ф. Жуков при відображенні світового досвіду створення фінансових ринків наголошує, що поняття "ринок капіталів" і "ринок цінних паперів", прийняті в розвинених країнах, більше відповідають формуванню аналогічних понять для нашої економіки, ніж поняття "грошовий", "кредитний", "фінансовий" ринок, щб отримали широке розповсюдження в наших засобах масової інформації та в ряді офіційних документів.
І.А. Бланк у праці "Інвестиційний менеджмент" розглядає фінансовий ринок як ринок об'єктів реального і фінансового інвестування, у складі якого пропонується виділяти ринок прямих капітальних вкладень, ринок приватизованих об'єктів, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок, грошовий ринок. Виділення інвестиційного ринку та запропонована класифікація на етапі становлення ринкових відносин дозволяє здійснювати аналіз і прогнозування його розвитку в розрізі окремих сегментів і визначати пріоритетні об'єкти інвестування. Ринок прямих капітальних вк.іааень продовжує залишатися одним із найбільш значимих сегментів вітчизняного фінансового ринку. Формою інвестування на цьому ринку виступають капітальні вкладення в усіх видах - нове будівництво; розширення; реконструкція; технічне переозброєння. Ринок приватизованих об'єктів одержує широкий розвиток у нашій країні у зв'язку із процесами приватизації державних підприємств. Проте предметом реального інвестування на цьому ринку виступають не всі об'єкти приватизації, а тільки ті з них, що цілком продаються на аукціонах, за конкурсом або цілком викуповуються трудовими колективами за грошові кошти тощо. Та ж частина приватизованих об'єктів, що спочатку акціонується (корпоратизується), а потім реалізується у вигляді пакетів акцій, є об'єктом інвестування через механізм ринку цінних паперів.
Подальше вдосконалення ринкових відносин пов'язане з розвитком фінансового ринку. У праці "Основи фінансового менеджменту" більшість сегментів інвестиційного ринку, виділених
І. А. Бланком у попередній праці, автор розглядає у складі фінансового рийку (за винятком ринку капіталовкладень, приватизованих об'єктів та ринку нерухомості). За основу виділення кредитного ринку (або ринку позичкового капіталу), ринку цінних паперів (або фондового ринку), валютного ринку, страхового ринку, ринку золота І.А Бланк пропонує окремі види фінансових активів (інструментів, послуг). Але, на нашу думку, означені І.А. Бланком види фінансового ринку в своїй основі містять окрему групу фінансових активів, а залежно від конкретного виду фінансового активу вони можуть бути сегментовані на окремі сектори у складі виділених ринків (наприклад, ринок цінних паперів може бути сегментований на ринок акцій, ринок облігацій, ринок векселів тощо).
Н.С. Кузнецова, І.Р. Назарчук розглядають фінансовий ринок як частину загального ринкового простору, що охоплює фінансові зв'язки та значну кількість форм кредитних відносин. Відповідно до форм обертання грошових ресурсів на фінансовому ринку в його складі виділяють ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів. Ринок банківських кредитів це сукупність правових відносин, що виникають з приводу надання кредитними установами платних позик, які повинні повергатися. Платні позики надаються без оформлення спеціальних документів, вони можуть самостійно продаватися, купуватися чи погашатися. Ринок цінних паперів - це сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Він доповнює у структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.
Залежно від виду фінансових активів, які обертаються на певному сегменті фінансового ринку, Н.С. Рязанова пропонує наступну класифікацію:
- ринки фінансових активів, які також називаються фінансовими ринками і на яких обертаються частки капіталу (акції), облігації, векселі та інші вимоги па реальні активи;
- ринки грошей, тобто кредитних зобов'язань тривалістю до одного року;
- ринки капіталів, які є ринками довгострокових (понад один рік) кредитних зобов'язані, і часток капіталу акціонерних товариств;
Л. Павлова розглядає фінансовий ринок як ринок капіталів і визначає його як механізм управління потоками грошових ресурсів, платіжних засобів, що приносять прибуток і об'єднують емітентів та інвесторів.
Я. Комаринський розглядає ринок позичкових капіталів як систему економічних відносин, що забезпечують акумуляцію вільних грошових коштів, перетворення їх в позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.
О.І. Шнирков, розкриваючи зміст грошової та фінансово-кредитної політики у країнах Східної Європи, веде мову про створення в цих країнах, починаючи з другої половини 80-х років, таких ринків, як фінансовий, кредитний, цінних паперів, валютний. При цьому не вдасться до розкриття змісту виділених ним ринків.
Є.Ф. Жуков при відображенні світового досвіду створення фінансових ринків наголошує, що поняття "ринок капіталів" і "ринок цінних паперів", прийняті в розвинених країнах, більше відповідають формуванню аналогічних понять для нашої економіки, ніж поняття "грошовий", "кредитний", "фінансовий" ринок, щб отримали широке розповсюдження в наших засобах масової інформації та в ряді офіційних документів.
