Ходаківська Ринок фінансових послуг (2001)
9.5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів
Загальна характеристика та цілі основних груп учасників ринку термінових контрактів
З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи — спекулянтів, хеджерів і арбтражерів.
Спекулянт — це особа, що прагне дістати прибуток за рахунок різниці в курсах фінансових інструментів, що може виникнути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ризик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими словами, спекулянт — це учасник ринку, що приймає на себе розрахований ризик за плату.
Хеджер — це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хеджер — це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це.
Арбітражер — це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція — це операція, що дозволяє отримати прибуток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснення арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхилень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню паритетних співвідношень між взаємозалежними активами. Даний розподіл здійснено умовно, оскільки спекулянт прагне тим чи іншим способом підстрахуватися (у протилежному випадку він стане гравцем, тобто учасником ринку, що йде на будь-який ризик), а хеджер завжди трошки спекулянт, але точно ні спекулянт, ні хеджер не пройдуть повз можливість арбітражу.
Одночасно з хеджерами на біржі активно діють валютні спекулянти. Технічно їх дії аналогічні діям хеджерів, але спекулянти несуть ціновий ризик, тому що нічого не страхують. Світовий досвід розвитку ф'ючерсної торгівлі показав, що повноцінний і значний за обсягом ф'ючерсний ринок не може складатися з одних спекулянтів. У цьому випадку середній прибуток від операцій кожного гравця (по статистиці геликих чисел) дорівнювала б нулю на тривалому відрізку часу, і ринок швидко б прийшов до виродження. Реальний потік пропозиції та попиту на ф'ючерсному ринку забезпечують насамперед ті, що хеджують ризик. Правда тут існує проблема: інтереси хеджуючих угоду клієнта і його брокера перебувають в протиріччі. Брокер зацікавлений продати ф Іочерс, куплений за мінімальною ціною, і отримати прибуток. Хеджер навпаки зацікавлений зберегти дешевий ф"ючерс при рості біржового курсу аж до розрахункового дня, тому що він гарантує стабільність його прибутку за товарним контрактом. При цьому, якщо хеджер сам виходить на ринок, то його дії не направляються на одержання прибутку по термінових угодах і угодах з реальною валютою. У цьому випадку професійні спекулянти, що ретельно відслідковують ринок і мають великий обсяг коштів для здійснення гри, можуть перегравати хеджерів, що призводить до виникнення додаткових валютних ризиків і збитків у хеджерів там, де по ідеї ці збитки повинні страхуватися. Світова практика виробила спеціальні міри захисту хеджерів шляхом установлення жорстко регламентованих правил торгів на біржі. Хеджери. Техніка хеджування
Хеджери в економічному плані є основними учасниками ринку ф'ючерсних контрактів. Сфера їх діяльності лежить в галузі матеріального виробництва на ринку готівкового товару — це виробники, переробники, торговці і т.д. В епоху інфляції значні інтервали часу, необхідні для реалізації їх статутної діяльності, обумовлюють потребу у великій кількості грошових ресурсів, які без вживання компенсуючих заходів швидко знецінюються. Крім того, виникає потреба в здійсненні планування витрат на сировину і т.п. на майбутні періоди з метою визначення й узгодження зі споживачами цін на поставку продукції. З іншого боку, споживачі, зацікавлені в одержанні товарів, змушені шукати шляху захисту своїх заощаджень, щоб могти придбати необхідні активи.
Таким чином, хеджери використовують ринок ф 'ючерсних контрактів для того, щоб застрахувати себе від ризику, зв'язаного з коливаннями цін. Він дозволяє виробникам і споживачам уникнути чи зменшити ціновий ризик реалізації чи придбання товарів, експортерам і імпортерам — ризик зміни валютних курсів, власникам фінансових активів — ризик падіння їх курсової вартості, позичальникам і кредиторам — ризик зміни процентних ставок.
З метою запобігання цих ризиків хеджери можуть здійснити покупку чи продаж: контрактів на ф 'ючерсному ринку. Така тактика називається хеджуванням. Хеджування — це спосіб одержання прибутку в процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що грунтується на розходженнях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар.
Продавець готівкового товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем). У випадку зниження цін він викуповує ф'ючерсний контракт, ціна на який теж упала, і дістає прибуток на ф'ючерсному ринку за рахунок нарахування позитивної маржі, що повинна компенсувати недоотриманий ним виторг на ринку реального товару.
Припустимо (див. умовний приклад 5.1.), у січні директор текстильної фабрики планує через 3 місяці (у квітні) продати велику партію пряжі. Він планує продати 1 кг цієї пряжі за ціною 100 грн; однак він побоюється, Що ціна через 3 Місяці упаде, тому 1 січня він продає на ф'ючерсному ринку ф'ючерсний контракт за ціною 120грн. з терміном виконання 1 квітня. Через три місяці (1 квітня) його побоювання виправдалися і ціна на пряжу на готівковому ринку упала до 80 грн. за кілограм; аналогічне падіння цін відбулося і на ф'ючерсному ринку. Унаслідок падіння цін на ф 'ючерсному ринку був отриманий прибуток у розмірі 20 грн. В остаточному підсумку він одержав від продажу пряжі (80 грн.) і від ф'ючерсного ринку (20 грн.) ту суму виторгу, що він розраховував одержати за станом на 1 січня (100 грн.)
Покупець готівкового товару зацікавлений у тому, щоб не потерпіти збитків від підвищення цін на товар. Тому, думаючи, що ціни будуть рости, він купує ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування купівлею). У випадку, якщо тенденція вгадана вірно, покупець продає свій ф'ючерсний контракт, ціна якого теж зросла в зв'язку з ростом цін на ринку реального товару, і тим самим компенсує свої додаткові витрати по купівлі готівкового товару.
Припустимо (див. умовний приклад 9.5.2.), у січні керівництво текстильної фабрики вирішило в період літніх відпусток (у липні) замінити застаріле обладнання на більш сучасне закордонне. За півроку (із січня по липень) вартість устаткування може дуже сильно зрости. Побоюючись значного росту вартості устаткування, фабрика може купити ф'ючерсний контракт на постачання даного товару з виконанням у липні. У липні вартість устаткування зросла на реальному ринку до 600 умовних одиниць, а на ф'ючерсному ринку — до 610 умовних одиниць. Витрати фабрики на ринку реального товару (600 умовних одиниць) завдяки отриманому доходу на ф'ючерсному ринку (100 умовних одиниць) не перевищили суми витрат, планованих керівництвом за станом на 1 січня (500 умовних одиниць).
Умовний приклад 9.5.2.
Існують різні форми хеджування в залежності від того, хто є його учасником і з якою метою воно здійснюється. Хеджування може проводитися на весь наявний товар чи на його частину; на наявний товар чи товар, відсутній у момент укладання ф'ючерсного контракту; на комбінацію різних дат постачання реального товару і виконання ф'ючерсного контракту.
Хеджування дозволяє одержати і додатковий прибуток. Середня різниця між ціною готівкового товару і ф'ючерсного контракту на відповідний місяць постачання являє собою базис і залежить від витрат на збереження й інші важкопрогнозовані фактори.
У випадку хеджування продавець товару, що бажає отримали додатковий прибуток, повинен прагнути продати ф"ючерсний контракт на свій товар за ціною, що перевищує діючу ринкову ціну реального товару на величину базису. Якщо надалі базис буде зменшуватися, то хеджер виграє, тому що або ріст цін на ф"ючерсному ринку відстає відросту цін на реальному ринку, або зниження цін на ф"ючерсному ринку випереджає зниження цін на реальному ринку. У випадку збільшення базису хеджер-продавець програє. Покупець товару, що бажає дістати додатковий прибуток, ґрунтується у своїх прогнозах на іншій зміні базису, тобто при його зростанні, хеджер виграє, а при зменшенні базису — програє. У зазначених варіантах кінцева ціна для хеджера дорівнює його цільовій ціні плюс зміна базису. Вона визначається по формулі:
Цк = Цц + ^Б, де
Цк — кінцева ціна для хеджера;
Цц — цільова ціна для хеджера;
^Б — зміна базису.
Якщо хеджер є продавцем, то в нього буде додатковий прибуток у випадку, коли кінцева ціна виявиться вище цільової. Це можливо при зменшенні базису.
Біржові спекулянти та їх класифікація
Біржова спекуляція — це спосіб одержання прибутку в процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що базується на розходженнях у динаміці цін ф’ючерсних контрактів у часі, просторі і на різні види товарів.
Зовні операція хеджування не відрізняється від спекулятивної гри. Гравець також, як і хеджер. спочатку відкриває, а потім закриває позиції, не доводячи укладені контракти до постачання. Відмінність полягає в тому, що для хеджера операції на ф'ючерсному ринку страхують операції, укладені на ринку реального товару. Завдання ж гравців полягає в тому, щоб дістати прибуток за допомогою ризику. Вони займаються купівлею і продажем ф'ючерсних контрактів, і їх прибуток (збиток) прямо пов"язаний з тим, наскільки точні їх прогнози щодо динаміки цін. Таким чином, біржові спекулянти приймають на себе ризик від невизначеності в прогнозуванні змін цін.
Спекулянти відіграють важливу роль у ф'ючерсній торгівлі. Вони забезпечують ліквідність ф'ючерсного ринку, тобто ситуацію, коли кожен продавець знаходить на ринку покупця, і навпаки. Не будь спекулянтів на ринку, хеджерам було б важко чи зовсім неможливо погодити ціну, оскільки продавці хочуть домогтися найвищої можливої ціни, а покупці — самої низької. Коли спекулянт приходить на ринок, кількість продавців і покупців зростає, розширюються межі по хеджуванню, збільшується стабільність рівня цін.
У політико-економічному змісті і хеджування, і біржова спекуляція являють собою просто спекуляцію, тобто спосіб одержання прибутку, що ґрунтується не на виробництві, а на різниці цін. Хеджування і біржова спекуляція — дві форми спекуляції на ф'ючерсному ринку, що співіснують і доповнюють одна одну, але в той же час і відрізняються між собою. Це дві сторони однієї медалі. Хеджування неможливе без біржової спекуляції і навпаки.
Існує кілька способів класифікації спекулянтів. Один з них — це розподіл гравців за обсягами відкритих позицій. Як гравці виступають посередницькі фірми і їх клієнти. Все більшу роль на ф'ючерсному ринку починають грати банки, що вкладають у гру частину свого капіталу в якості ризикового. Дрібними спекуляціями займаються як організації, так і фізичні особи.
Гравці також розрізняються і за способами гри. За цією ознакою їх можна класифікувати як позиційних, одноденних, скалперів і спекулянтів, що грають на різниці цін (спредерів).
Позиційні спекулянти утримують відкриті позиції протягом тривалого періоду часу: кілька днів чи тижнів. В основному це великі гравці, тому що одноденна гра не вимагає великого обсягу контрактів, приносить порівняно невеликі прибутки. Робота з великим обсягом диктує визначену стратегію ігор. Це поступове відкриття і закриття позицій, гра на декількох контрактних місяцях. Необхідність поступового здійснення угод викликана тим. що при значному перевищенні над сформованими обсягами торгів числа, що відкриваються, чи позицій, що закриваються одним гравцем, ринок обов'язково відреагує несприятливою зміною котирувань. Так. продаж великої кількості контрактів призводить до зниження ціни, а покупка — до підвищення ціни.
Одноденні спекулянти рідко залишають відкриті позиції більш одного дня. Близько до них знаходяться скал пер й — гравці, що торгують за свій рахунок невеликим обсягом і здійснюють велику кількість угод. Граючи на коливаннях цін у ході однієї торгової сесії, скалпер не залишає відкритих позицій наступного дня. Прагнення скалперів робити угоди по найбільш виграшній ціні приводить до високої ліквідності ф'ючерсного ринку. Угоди, укладені скалперами, складають велику частину спекулятивного обороту на ф'ючерсному ринку.
Більш обережної стратегії дотримують в основному дрібні і середні спекулянти, що грають на різниці між котируваннями контрактів з різними місяцями постачання, чи на "спредах". Техніка такої операції припускає купівлю контрактів по ближньому місяцю і продаж по далекому, коли розрив між їх котируваннями перевищує середній для ринку, і навпаки — продаж по ближньому і покупку по далекому при надмірному стиску котирувань. Наприклад, спрєд між котируваннями червневого і липневого контрактів склав 10%, у той час, як середній спред складає 12-13%. Можна чекати виправлення цієї аномалії. У цьому випадку гравцю необхідно продати червневий контракт і купити липневий контракт.
Природним є питання про джерела прибутку спекулянтів як групи в цілому з врахуванням того, що при кожній зміні ціни контракту виграє завжди тільки одна сторона. Відповідь на це питання пов'язана з тим, що основну масу учасників ринку складають не спекулянти, а хеджери, що виходять на ринок з метою не спекуляції, а захисту своїх прибутків, одержаних від основної діяльності Спекулянти по відношенню до хеджерів відіграють роль страхової компанії, що за плату приймає на себе ризик раптової зміни ціни.
З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи — спекулянтів, хеджерів і арбтражерів.
Спекулянт — це особа, що прагне дістати прибуток за рахунок різниці в курсах фінансових інструментів, що може виникнути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ризик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими словами, спекулянт — це учасник ринку, що приймає на себе розрахований ризик за плату.
Хеджер — це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хеджер — це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це.
Арбітражер — це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція — це операція, що дозволяє отримати прибуток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснення арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхилень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню паритетних співвідношень між взаємозалежними активами. Даний розподіл здійснено умовно, оскільки спекулянт прагне тим чи іншим способом підстрахуватися (у протилежному випадку він стане гравцем, тобто учасником ринку, що йде на будь-який ризик), а хеджер завжди трошки спекулянт, але точно ні спекулянт, ні хеджер не пройдуть повз можливість арбітражу.
Одночасно з хеджерами на біржі активно діють валютні спекулянти. Технічно їх дії аналогічні діям хеджерів, але спекулянти несуть ціновий ризик, тому що нічого не страхують. Світовий досвід розвитку ф'ючерсної торгівлі показав, що повноцінний і значний за обсягом ф'ючерсний ринок не може складатися з одних спекулянтів. У цьому випадку середній прибуток від операцій кожного гравця (по статистиці геликих чисел) дорівнювала б нулю на тривалому відрізку часу, і ринок швидко б прийшов до виродження. Реальний потік пропозиції та попиту на ф'ючерсному ринку забезпечують насамперед ті, що хеджують ризик. Правда тут існує проблема: інтереси хеджуючих угоду клієнта і його брокера перебувають в протиріччі. Брокер зацікавлений продати ф Іочерс, куплений за мінімальною ціною, і отримати прибуток. Хеджер навпаки зацікавлений зберегти дешевий ф"ючерс при рості біржового курсу аж до розрахункового дня, тому що він гарантує стабільність його прибутку за товарним контрактом. При цьому, якщо хеджер сам виходить на ринок, то його дії не направляються на одержання прибутку по термінових угодах і угодах з реальною валютою. У цьому випадку професійні спекулянти, що ретельно відслідковують ринок і мають великий обсяг коштів для здійснення гри, можуть перегравати хеджерів, що призводить до виникнення додаткових валютних ризиків і збитків у хеджерів там, де по ідеї ці збитки повинні страхуватися. Світова практика виробила спеціальні міри захисту хеджерів шляхом установлення жорстко регламентованих правил торгів на біржі. Хеджери. Техніка хеджування
Хеджери в економічному плані є основними учасниками ринку ф'ючерсних контрактів. Сфера їх діяльності лежить в галузі матеріального виробництва на ринку готівкового товару — це виробники, переробники, торговці і т.д. В епоху інфляції значні інтервали часу, необхідні для реалізації їх статутної діяльності, обумовлюють потребу у великій кількості грошових ресурсів, які без вживання компенсуючих заходів швидко знецінюються. Крім того, виникає потреба в здійсненні планування витрат на сировину і т.п. на майбутні періоди з метою визначення й узгодження зі споживачами цін на поставку продукції. З іншого боку, споживачі, зацікавлені в одержанні товарів, змушені шукати шляху захисту своїх заощаджень, щоб могти придбати необхідні активи.
Таким чином, хеджери використовують ринок ф 'ючерсних контрактів для того, щоб застрахувати себе від ризику, зв'язаного з коливаннями цін. Він дозволяє виробникам і споживачам уникнути чи зменшити ціновий ризик реалізації чи придбання товарів, експортерам і імпортерам — ризик зміни валютних курсів, власникам фінансових активів — ризик падіння їх курсової вартості, позичальникам і кредиторам — ризик зміни процентних ставок.
З метою запобігання цих ризиків хеджери можуть здійснити покупку чи продаж: контрактів на ф 'ючерсному ринку. Така тактика називається хеджуванням. Хеджування — це спосіб одержання прибутку в процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що грунтується на розходженнях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар.
Припустимо (див. умовний приклад 5.1.), у січні директор текстильної фабрики планує через 3 місяці (у квітні) продати велику партію пряжі. Він планує продати 1 кг цієї пряжі за ціною 100 грн; однак він побоюється, Що ціна через 3 Місяці упаде, тому 1 січня він продає на ф'ючерсному ринку ф'ючерсний контракт за ціною 120грн. з терміном виконання 1 квітня. Через три місяці (1 квітня) його побоювання виправдалися і ціна на пряжу на готівковому ринку упала до 80 грн. за кілограм; аналогічне падіння цін відбулося і на ф'ючерсному ринку. Унаслідок падіння цін на ф 'ючерсному ринку був отриманий прибуток у розмірі 20 грн. В остаточному підсумку він одержав від продажу пряжі (80 грн.) і від ф'ючерсного ринку (20 грн.) ту суму виторгу, що він розраховував одержати за станом на 1 січня (100 грн.)
| ціна на 1 січня | ціна на 1 квітня | виторг від проведення операцій за станом на 1 квітня | |
| Ринок реального товару | 100 | 80 | 80 |
| Ф'ючерсний ринок (1 січня -продаж контрактну; 1 квітня - купівля) | 120 | 100 | 20(120-100) |
| Усього - виторг | - | - | 80+20=100 |
Покупець готівкового товару зацікавлений у тому, щоб не потерпіти збитків від підвищення цін на товар. Тому, думаючи, що ціни будуть рости, він купує ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування купівлею). У випадку, якщо тенденція вгадана вірно, покупець продає свій ф'ючерсний контракт, ціна якого теж зросла в зв'язку з ростом цін на ринку реального товару, і тим самим компенсує свої додаткові витрати по купівлі готівкового товару.
Припустимо (див. умовний приклад 9.5.2.), у січні керівництво текстильної фабрики вирішило в період літніх відпусток (у липні) замінити застаріле обладнання на більш сучасне закордонне. За півроку (із січня по липень) вартість устаткування може дуже сильно зрости. Побоюючись значного росту вартості устаткування, фабрика може купити ф'ючерсний контракт на постачання даного товару з виконанням у липні. У липні вартість устаткування зросла на реальному ринку до 600 умовних одиниць, а на ф'ючерсному ринку — до 610 умовних одиниць. Витрати фабрики на ринку реального товару (600 умовних одиниць) завдяки отриманому доходу на ф'ючерсному ринку (100 умовних одиниць) не перевищили суми витрат, планованих керівництвом за станом на 1 січня (500 умовних одиниць).
Умовний приклад 9.5.2.
| ціна на 1 січня | ціна на 1 липня | витрати на ринку реального товару | виторг від операцій на ф'ючерсному ринку | витрати покупця за рахунок власних коштів | |
| Ринок реального товару | 500 | 600 | 600 | - | - |
| Ф'ючерсний ринок | 510 | 610 | - | 100 (610-510) | - |
| Усього - витрати | - | - | - | - | 500 (600-100) |
Існують різні форми хеджування в залежності від того, хто є його учасником і з якою метою воно здійснюється. Хеджування може проводитися на весь наявний товар чи на його частину; на наявний товар чи товар, відсутній у момент укладання ф'ючерсного контракту; на комбінацію різних дат постачання реального товару і виконання ф'ючерсного контракту.
Хеджування дозволяє одержати і додатковий прибуток. Середня різниця між ціною готівкового товару і ф'ючерсного контракту на відповідний місяць постачання являє собою базис і залежить від витрат на збереження й інші важкопрогнозовані фактори.
У випадку хеджування продавець товару, що бажає отримали додатковий прибуток, повинен прагнути продати ф"ючерсний контракт на свій товар за ціною, що перевищує діючу ринкову ціну реального товару на величину базису. Якщо надалі базис буде зменшуватися, то хеджер виграє, тому що або ріст цін на ф"ючерсному ринку відстає відросту цін на реальному ринку, або зниження цін на ф"ючерсному ринку випереджає зниження цін на реальному ринку. У випадку збільшення базису хеджер-продавець програє. Покупець товару, що бажає дістати додатковий прибуток, ґрунтується у своїх прогнозах на іншій зміні базису, тобто при його зростанні, хеджер виграє, а при зменшенні базису — програє. У зазначених варіантах кінцева ціна для хеджера дорівнює його цільовій ціні плюс зміна базису. Вона визначається по формулі:
Цк = Цц + ^Б, де
Цк — кінцева ціна для хеджера;
Цц — цільова ціна для хеджера;
^Б — зміна базису.
Якщо хеджер є продавцем, то в нього буде додатковий прибуток у випадку, коли кінцева ціна виявиться вище цільової. Це можливо при зменшенні базису.
Біржові спекулянти та їх класифікація
Зовні операція хеджування не відрізняється від спекулятивної гри. Гравець також, як і хеджер. спочатку відкриває, а потім закриває позиції, не доводячи укладені контракти до постачання. Відмінність полягає в тому, що для хеджера операції на ф'ючерсному ринку страхують операції, укладені на ринку реального товару. Завдання ж гравців полягає в тому, щоб дістати прибуток за допомогою ризику. Вони займаються купівлею і продажем ф'ючерсних контрактів, і їх прибуток (збиток) прямо пов"язаний з тим, наскільки точні їх прогнози щодо динаміки цін. Таким чином, біржові спекулянти приймають на себе ризик від невизначеності в прогнозуванні змін цін.
Спекулянти відіграють важливу роль у ф'ючерсній торгівлі. Вони забезпечують ліквідність ф'ючерсного ринку, тобто ситуацію, коли кожен продавець знаходить на ринку покупця, і навпаки. Не будь спекулянтів на ринку, хеджерам було б важко чи зовсім неможливо погодити ціну, оскільки продавці хочуть домогтися найвищої можливої ціни, а покупці — самої низької. Коли спекулянт приходить на ринок, кількість продавців і покупців зростає, розширюються межі по хеджуванню, збільшується стабільність рівня цін.
У політико-економічному змісті і хеджування, і біржова спекуляція являють собою просто спекуляцію, тобто спосіб одержання прибутку, що ґрунтується не на виробництві, а на різниці цін. Хеджування і біржова спекуляція — дві форми спекуляції на ф'ючерсному ринку, що співіснують і доповнюють одна одну, але в той же час і відрізняються між собою. Це дві сторони однієї медалі. Хеджування неможливе без біржової спекуляції і навпаки.
Існує кілька способів класифікації спекулянтів. Один з них — це розподіл гравців за обсягами відкритих позицій. Як гравці виступають посередницькі фірми і їх клієнти. Все більшу роль на ф'ючерсному ринку починають грати банки, що вкладають у гру частину свого капіталу в якості ризикового. Дрібними спекуляціями займаються як організації, так і фізичні особи.
Гравці також розрізняються і за способами гри. За цією ознакою їх можна класифікувати як позиційних, одноденних, скалперів і спекулянтів, що грають на різниці цін (спредерів).
Позиційні спекулянти утримують відкриті позиції протягом тривалого періоду часу: кілька днів чи тижнів. В основному це великі гравці, тому що одноденна гра не вимагає великого обсягу контрактів, приносить порівняно невеликі прибутки. Робота з великим обсягом диктує визначену стратегію ігор. Це поступове відкриття і закриття позицій, гра на декількох контрактних місяцях. Необхідність поступового здійснення угод викликана тим. що при значному перевищенні над сформованими обсягами торгів числа, що відкриваються, чи позицій, що закриваються одним гравцем, ринок обов'язково відреагує несприятливою зміною котирувань. Так. продаж великої кількості контрактів призводить до зниження ціни, а покупка — до підвищення ціни.
Одноденні спекулянти рідко залишають відкриті позиції більш одного дня. Близько до них знаходяться скал пер й — гравці, що торгують за свій рахунок невеликим обсягом і здійснюють велику кількість угод. Граючи на коливаннях цін у ході однієї торгової сесії, скалпер не залишає відкритих позицій наступного дня. Прагнення скалперів робити угоди по найбільш виграшній ціні приводить до високої ліквідності ф'ючерсного ринку. Угоди, укладені скалперами, складають велику частину спекулятивного обороту на ф'ючерсному ринку.
Більш обережної стратегії дотримують в основному дрібні і середні спекулянти, що грають на різниці між котируваннями контрактів з різними місяцями постачання, чи на "спредах". Техніка такої операції припускає купівлю контрактів по ближньому місяцю і продаж по далекому, коли розрив між їх котируваннями перевищує середній для ринку, і навпаки — продаж по ближньому і покупку по далекому при надмірному стиску котирувань. Наприклад, спрєд між котируваннями червневого і липневого контрактів склав 10%, у той час, як середній спред складає 12-13%. Можна чекати виправлення цієї аномалії. У цьому випадку гравцю необхідно продати червневий контракт і купити липневий контракт.
Природним є питання про джерела прибутку спекулянтів як групи в цілому з врахуванням того, що при кожній зміні ціни контракту виграє завжди тільки одна сторона. Відповідь на це питання пов'язана з тим, що основну масу учасників ринку складають не спекулянти, а хеджери, що виходять на ринок з метою не спекуляції, а захисту своїх прибутків, одержаних від основної діяльності Спекулянти по відношенню до хеджерів відіграють роль страхової компанії, що за плату приймає на себе ризик раптової зміни ціни.
