Романів Ревізія і контроль (2004)
Завдання і джерела ревізії собівартості робіт і послуг
Підприємства самостійно визначають обсяги і строки випуску відповідних видів продукції з метою виконання зобов'язань і завдань по поставках продукції та товарів народного споживання відповідно до укладених договорів.
Основними завданнями ревізії собівартості готової продукції є:
- перевірка витрат виробництва за елементами та калькуляційними статтями;
- перевірка дотримання норм витрат матеріалів та випуску готової продукції;
- правильність визначення залишку незавершеного виробництва;
- виявлення внутрішніх ресурсів збільшення обсягу випуску продукції та підвищення її якості;
- дотримання ритмічності випуску продукції.
Джерела ревізії:
1) первинні документи щодо руху готової продукції (накладні, приймально-здавальні акти, акти про брак, планові та звітні калькуляції);
2) калькуляції собівартості продукції, кошториси витрат;
3) договори про постачання продукції;
4) рекламації, державні стандарти;
5) техніко-виробничі звіти, акти інвентаризації незавершеного виробництва;
6) реєстри бухгалтерського обліку;
7) статистична, бухгалтерська та оперативна звітність;
8) дані податкового обліку та звітності.
Ревізію собівартості готової продукції доцільно проводити в такій послідовності: спочатку перевіряють формування витрат виробництва за елементами, правильність та обгрунтованість кошторисів за окремими видами витрат, правильність складання калькуляції собівартості продукції за статтями витрат, досліджують шляхи її зниження.
Ревізор повинний простежити за тим, щоб вихідна база — собівартість планованого обсягу товарної продукції, — була «очищена» від непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат у базовому році.
Витрати за економічними елементами включають матеріальні витрати (за винятком зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування і в Пенсійний фонд, амортизацію основних засобів і інших витрат.
Основною метою перевірки калькуляції собівартості продукції є перевірка правильності віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тому що собівартість продукції — один з основних оціночних показників, що визначають якість роботи підприємства. Величина собівартості (ріст і зниження її) впливає на формування прибутку і рентабельності, і отже, на платежі в бюджет і виплату дивідендів власникам.
Основними джерелами інформації для ревізії служать первинна документація і бухгалтерські записи на рахунках 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати», 39 «Витрати майбутніх періодів», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальвиробничі витрати», на рахунках 8-го класу.
Для забезпечення обліку витрат основного виробництва вони групуються за видами виготовленої продукції на рахунку 23. Цей рахунок за економічним змістом характеризує стан господарських процесів, стосовно балансу — активний.
При перевірці калькуляції собівартості продукції ревізору необхідно враховувати принципову особливість включення витрат у собівартість тільки того періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їхньої оплати.
Витрати, щодо яких неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони відносяться, включаються в собівартість продукції в кошторисно-нормалізованому порядку. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній документації, складеної у встановленому порядку, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: найменування документа (форми); код форми; дату складання; зміст господарської операції; вимірники господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні); найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи і їхні розшифрування.
Рахунок 23 «Виробництво»
Дебет Кредит
Сальдо: фактична собівартість незавершеного виробництва на початок місяця
Сума сировини і матеріалів на виготовлення продукції за обліковими цінами. Сума транспортно-заготівельних витрат, що підлягають включенню в собівартість продукції на весь обсяг витрачених цінностей по підприємству в цілому. Амортизаційні відрахування. Витрати на оплату праці працівників, зайнятих випуском продукції, резерв на відпустку. Відрахування в Пенсійний фонд і на соціальне страхування. Сума зносу спеціальних інструментів і пристосування, віднесена на виготовлену продукцію. Витрати на освоєння нових видів продукції і виробництв, що підлягають списанню на виготовлену продукцію. Витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування. Загальвиробничі витрати. Невідшкодовані втрати від браку продукції. Вартість зекономлених матеріалів і повернення відходів, зданих на склад Фактична собівартість остаточного невиправного браку продукції Фактична собівартість готової продукції, зданої на склад
Оборот: Сума фактичних витрат звітного місяця Оборот: Сума випущеної з виробництва готової продукції, втрат від браку та повернення матеріалів
Сальдо: Сума незавершеного виробництва на кінець місяця
Основними завданнями ревізії собівартості готової продукції є:
- перевірка витрат виробництва за елементами та калькуляційними статтями;
- перевірка дотримання норм витрат матеріалів та випуску готової продукції;
- правильність визначення залишку незавершеного виробництва;
- виявлення внутрішніх ресурсів збільшення обсягу випуску продукції та підвищення її якості;
- дотримання ритмічності випуску продукції.
Джерела ревізії:
1) первинні документи щодо руху готової продукції (накладні, приймально-здавальні акти, акти про брак, планові та звітні калькуляції);
3) договори про постачання продукції;
4) рекламації, державні стандарти;
5) техніко-виробничі звіти, акти інвентаризації незавершеного виробництва;
6) реєстри бухгалтерського обліку;
7) статистична, бухгалтерська та оперативна звітність;
8) дані податкового обліку та звітності.
Ревізію собівартості готової продукції доцільно проводити в такій послідовності: спочатку перевіряють формування витрат виробництва за елементами, правильність та обгрунтованість кошторисів за окремими видами витрат, правильність складання калькуляції собівартості продукції за статтями витрат, досліджують шляхи її зниження.
Ревізор повинний простежити за тим, щоб вихідна база — собівартість планованого обсягу товарної продукції, — була «очищена» від непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат у базовому році.
Витрати за економічними елементами включають матеріальні витрати (за винятком зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування і в Пенсійний фонд, амортизацію основних засобів і інших витрат.
Основною метою перевірки калькуляції собівартості продукції є перевірка правильності віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тому що собівартість продукції — один з основних оціночних показників, що визначають якість роботи підприємства. Величина собівартості (ріст і зниження її) впливає на формування прибутку і рентабельності, і отже, на платежі в бюджет і виплату дивідендів власникам.
Основними джерелами інформації для ревізії служать первинна документація і бухгалтерські записи на рахунках 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати», 39 «Витрати майбутніх періодів», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальвиробничі витрати», на рахунках 8-го класу.
Для забезпечення обліку витрат основного виробництва вони групуються за видами виготовленої продукції на рахунку 23. Цей рахунок за економічним змістом характеризує стан господарських процесів, стосовно балансу — активний.
При перевірці калькуляції собівартості продукції ревізору необхідно враховувати принципову особливість включення витрат у собівартість тільки того періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їхньої оплати.
Витрати, щодо яких неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони відносяться, включаються в собівартість продукції в кошторисно-нормалізованому порядку. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній документації, складеної у встановленому порядку, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: найменування документа (форми); код форми; дату складання; зміст господарської операції; вимірники господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні); найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи і їхні розшифрування.
Дебет Кредит
Сальдо: фактична собівартість незавершеного виробництва на початок місяця
Сума сировини і матеріалів на виготовлення продукції за обліковими цінами. Сума транспортно-заготівельних витрат, що підлягають включенню в собівартість продукції на весь обсяг витрачених цінностей по підприємству в цілому. Амортизаційні відрахування. Витрати на оплату праці працівників, зайнятих випуском продукції, резерв на відпустку. Відрахування в Пенсійний фонд і на соціальне страхування. Сума зносу спеціальних інструментів і пристосування, віднесена на виготовлену продукцію. Витрати на освоєння нових видів продукції і виробництв, що підлягають списанню на виготовлену продукцію. Витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування. Загальвиробничі витрати. Невідшкодовані втрати від браку продукції. Вартість зекономлених матеріалів і повернення відходів, зданих на склад Фактична собівартість остаточного невиправного браку продукції Фактична собівартість готової продукції, зданої на склад
Оборот: Сума фактичних витрат звітного місяця Оборот: Сума випущеної з виробництва готової продукції, втрат від браку та повернення матеріалів
Сальдо: Сума незавершеного виробництва на кінець місяця
