Романів Ревізія і контроль (2004)

Статтею б Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 визначено, що суб'єкти малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб;

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».



Цей перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) є значно коротшим за той, що наведений у Законі України «Про систему оподаткування». Отже, під час перевірки ревізор повинен визначити перелік тих податків чи зборів (обов'язкових платежів), платником яких суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку залишається незважаючи на пільги, встановлені в Указі Президента України від 28.06.99р. №746/99

У цій роботі ревізору буде корисною така інформація:

- Законом України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000р. №1770-111 зі змінами і доповненнями введено новий загальнодержавний збір — збір за використання радіочастотного ресурсу України і внесені зміни до Закону України від 25.06.91р. №1251-ХП

«Про систему оподаткування», якими доповнено ст.14 цим збором. У статтю 6 Указу Президента України від 28.0б.99р. №746/99 такий збір не включено. Таким чином, суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не звільняються від сплати збору за використання радіочастотного ресурсу України і сплачують його у загальному порядку, установленому законодавством;

• відповідно до статті 6 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю. У дужках дається уточнення, від якої саме плати за землю звільняється такий суб'єкт. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92р. №2535-ХП зі змінами і доповненнями: податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою. Статтею 2 цього Закону передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Таким чином, вищезгаданим Указом суб'єкта малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, звільнено від плати за землю у вигляді саме податку, а не від плати за землю у вигляді орендної плати;

• з 22 лютого 2001 року втратив чинність Закон України від 26.06.97р. №402/97-ВР «Про збір на обов'язкове соціальне страхування». Його «спадкоємцем» став Закон України від 18.01.2001р. №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням». З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 02.03.2000р. №1533-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Таким чином, 01.01.2001р. набрав чинності Закон №1533-111 та 22.02.2001р. набрав чинності Закон №2240-III. Незважаючи на те, що порядок обчислення, а також ставки відрізняються від тих, які існували раніше, ці внески є правонаступниками зборів, що діяли раніше та зазначені у статті 6 вищезгаданого Указу: збору до Фонду соціального страхування і збору до Фонду сприяння зайнятості населення. Тому, як і раніше, суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками таких страхових внесків:

1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-ХІV зі змінами і доповненнями, страхувальниками у тому числі є юридичні особи. Цей Закон не передбачає жодних винятків із загального принципу сплати страхувальником страхових внесків, у тому числі для тих суб'єктів малого підприємництва, що працюють на спрощеній системі оподаткування. У статті 6 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, не згадується. Відповідно, усі суб'єкти малого підприємництва - платники єдиного податку є платниками згаданого збору;

• юридичні особи — платники єдиного податку незважаючи на те, що вони не є платниками зборів (внесків) до Пенсійного фонду, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зобов'язані утримувати такі збори з найманих працівників. Наймані працівники підприємств продовжують залишатися платниками таких зборів. Сума заробітної плати включається до сукупного доходу працівника і є об'єктом для утримань збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 1% або 2%, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням за ставкою 0,25% або 0,5 % та обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття за ставкою 0,5%;

• платники єдиного податку не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, перелік яких визначений статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР зі змінами і доповненнями, а саме:

1) з купівлі-продажу валют;

2) при відчуженні легкових автомобілів;

3) при придбанні нерухомого майна. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

4) за користування послугами стільникового рухомого зв'язку;

• статтею 6 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 визначено, що фізична особа - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб. Наймані працівники не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, звільняється від сплати прибуткового податку тільки підприємець з власних доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності. Юридичні особи - платники єдиного податку не звільняються від обов'язку нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян з доходів, які виплачуються найманим працівникам, включаючи членів сім'ї, та подання відомостей про виплачені їм доходи до органів державної податкової служби. Особи, які перебувають з платником єдиного податку в трудових відносинах, отримують від нього відповідну винагороду за виконану роботу, в тому числі у вигляді заробітної плати, а не дохід від здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, з найманих працівників прибутковий податок суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку повинен утримувати і перераховувати до бюджету;

• відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податок на дивіденди є видом податку на прибуток і не вважається нововведеним податком. Відповідно до частини першої статті 6 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), серед яких і податок на прибуток підприємств. В абзаці другому частини першої статті 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» зазначено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Тому, враховуючи вищенаведене, для суб'єктів малого підприємництва сплата єдиного податку замінює сплату податку на прибуток, а також податку на дивіденди як різновиду податку на прибуток.

У своїй роботі ревізор повинен враховувати, що загальний перелік податків та зборів (обов'язкових платежів), які платник єдиного податку повинен сплачувати, є ширшим від вищезгаданих і включає:

Із загальнодержавних:

- податок на додану вартість (за умови застосування 6% ставки єдиного податку);

- акцизний збір;

- прибутковий податок з громадян;

- мито;

- державне мито;

- рентні платежі;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

- збір за використання радіочастотного ресурсу України;

З місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів):

- податок з реклами;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно- і телезйомок;

- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.

Платники єдиного податку — юридичні особи повинні вести податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно із вищевказаним Указом.