Коваленко Банківські операції (2006)
Види та операції комерційних банків
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.00 банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:
* залучати як вклади грошові кошти фізичних та юридичних осіб;
*розміщувати вказані кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
*відкривати і вести банківські рахунки фізичних та юридичних осіб.
В основу даного визначення покладено функціональний принцип. Виходячи з нього розрізняють такі базові операції банків, які відрізняють їх від небанківських установ, а саме:
1) залучення депозитів;
2) надання кредитів;
3) розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах.
У широкому розумінні комерційний банк - - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи. У вузькому розумінні комерційний банк --це банк, що виконує певний набір базових банківських операцій, єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
1) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
2) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікують за певними ознаками: Т. За формою власності:
1) державні;
2) приватні;
3) кооперативні.
Згідно із законодавством України державним банком є банк, 100% статутного капіталу якого належить державі. Він засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) такий банк втрачає статус державного. В Україні функціонує два державних банки: експортно-імпортний та ощадний.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативний банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку повинна бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
II. За масштабами операцій:
1) роздрібні (акумулюють кошти багатьох клієнтів, невеликі за обсягом. Таким банкам потрібна розвинута інфраструктура);
2) оптові (обслуговують незначну кількість великих клієнтів, необхідні для цього ресурси вони залучають на фінансовому ринку).
III. За територіальним охопленням:
1) міжрегіональні;
2) регіональні (здійснюють діяльність на території одного регіону);
3) банки, що ведуть діяльність у національному масштабі.
IV. За колом виконуваних операцій:
1) спеціалізовані;
2) універсальні.
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки. Універсальні банки здійснюють широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки.
Банки в Україні можуть функціонувати і як універсальні, і як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути:
• ощадними;
• інвестиційними; «іпотечними;
• розрахунковими (кліринговими).
Кожний комерційний банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо понад 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.
V. За організаційно-правовою формою: в Україні банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
VI. За наявністю мережа філій банки поділяються на багато-філіальні та безфіліальні.
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до українського законодавства.
Згідно з положеннями нового Закону України «Про банки і банківську діяльність» особлива увага приділяється економічній самостійності комерційних банків. Тобто банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває в їх власності. При цьому держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки в свою чергу не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України також не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
У процесі своєї діяльності банки виконують активні, пасивні та позабалансові операції. Пасивні операції полягають у залученні банками ресурсів (джерел фінансування). Суть активних операцій полягає у вкладенні коштів. Позабалансові операції не пов'язані з безпосереднім рухом коштів, а тому до певного часу не значаться у балансі, аж поки не знайдуть відображення в прибутках чи збитках банку (наприклад, консультативні послуги, операції комісійного характеру).
* залучати як вклади грошові кошти фізичних та юридичних осіб;
*розміщувати вказані кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
*відкривати і вести банківські рахунки фізичних та юридичних осіб.
В основу даного визначення покладено функціональний принцип. Виходячи з нього розрізняють такі базові операції банків, які відрізняють їх від небанківських установ, а саме:
1) залучення депозитів;
2) надання кредитів;
3) розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах.
У широкому розумінні комерційний банк - - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи. У вузькому розумінні комерційний банк --це банк, що виконує певний набір базових банківських операцій, єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
2) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікують за певними ознаками: Т. За формою власності:
1) державні;
2) приватні;
3) кооперативні.
Згідно із законодавством України державним банком є банк, 100% статутного капіталу якого належить державі. Він засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) такий банк втрачає статус державного. В Україні функціонує два державних банки: експортно-імпортний та ощадний.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативний банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку повинна бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
II. За масштабами операцій:
1) роздрібні (акумулюють кошти багатьох клієнтів, невеликі за обсягом. Таким банкам потрібна розвинута інфраструктура);
2) оптові (обслуговують незначну кількість великих клієнтів, необхідні для цього ресурси вони залучають на фінансовому ринку).
III. За територіальним охопленням:
1) міжрегіональні;
2) регіональні (здійснюють діяльність на території одного регіону);
3) банки, що ведуть діяльність у національному масштабі.
1) спеціалізовані;
2) універсальні.
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки. Універсальні банки здійснюють широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки.
Банки в Україні можуть функціонувати і як універсальні, і як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути:
• ощадними;
• інвестиційними; «іпотечними;
• розрахунковими (кліринговими).
Кожний комерційний банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо понад 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.
V. За організаційно-правовою формою: в Україні банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
VI. За наявністю мережа філій банки поділяються на багато-філіальні та безфіліальні.
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до українського законодавства.
Згідно з положеннями нового Закону України «Про банки і банківську діяльність» особлива увага приділяється економічній самостійності комерційних банків. Тобто банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває в їх власності. При цьому держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки в свою чергу не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України також не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
У процесі своєї діяльності банки виконують активні, пасивні та позабалансові операції. Пасивні операції полягають у залученні банками ресурсів (джерел фінансування). Суть активних операцій полягає у вкладенні коштів. Позабалансові операції не пов'язані з безпосереднім рухом коштів, а тому до певного часу не значаться у балансі, аж поки не знайдуть відображення в прибутках чи збитках банку (наприклад, консультативні послуги, операції комісійного характеру).
