Документалістика
2.9. Складання організаційно-розпорядчих документів
Крім загальних вимог до тексту службових документів, необхідно враховувати, що кожний вид документа має свої особливості в складанні та оформленні, свою схему побудови тексту.
Наказ - правовий акт, який видається керівником органу державного управління (його структурного підрозділу), що діє на основі єдиноначальності, для вирішення основних та оперативних завдань, які стоять перед даним органом.
Наказ є одним із найважливіших, що найчастіше бувають у вжитку, видів розпорядчих документів, які видаються для виконання вказівок керівників суб'єктів управління. Однак основою для видання
наказу може бути й ініціатива будь-якого структурного підрозділу. Видаються накази з усіх питань внутрішнього життя суб'єкта та поділяються за змістом на дві групи: з загальних питань та з особового складу (кадрові). Як правило, готуються та видаються ці групи наказів окремо.
Підготовка наказу складається з таких стадій: вивчення суті питання, підготовка проекту документа, погодження проекту, підписання наказу.
Підготовка проекту наказу доручається, як правило, структурним підрозділам або окремим посадовим особам. Починається робота з підготовки проекту наказу з визначення кола питань, які треба буде висвітлювати в документі. Після цього вивчаються законодавчі та нормативні акти, а також попередні накази з даних або аналогічних питань.
Необхідні дані можна також отримати, використовуючи інформаційно-довідкові документи: акти, звіти, довідки, доповідні записки, доповіді. Після збирання та вивчення необхідного матеріалу приступають до написання тексту проекту документа, формулювання основних розпорядчих положень. Текст наказу, як правило, складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. В констатуючій частині викладаються та аналізуються факти і події, що викликали видання наказу, тобто обґрунтовуються наступні розпорядчі дії. Якщо наказ подається на підставі акта керівного органу, в констатуючій частині дається його виклад з обов'язковим зазначенням повної назви акта, його автора, дати та номера, заголовка до тексту. Якщо немає необхідності давати будь-які пояснення, констатуюча частина може не складатися, і текст наказу буде формулюватися з однієї розпорядчої частини.
Розпорядча частина наказу становить його основу та викладається в наказовій формі.
Починає розпорядчу частину слово "НАКАЗУЮ". Воно друкується великими літерами на окремому рядку прямо від полів, від нульового положення табулятора, відокремлюється від констатуючої частини двома машинописними інтервалами.
До формулювань розпорядчої частини наказу ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки вони визначають майбутні дії. Формулювання повинні бути конкретними, чіткими, зрозумілими.
Кожен запланований захід в наказі оформлюється окремим пунктом, пункти нумеруються арабськими цифрами.
Кожний пункт містить назву виконавця (у формі давального відмінка), передбачену дію, термін виконання. Виконавцем може бути зазначений суб'єкт (наприклад, у наказі міністра), структурний підрозділ або посадова особа.
Передбачена дія повинна бути конкретною, тому не слід вживати слова типу підвищити, підняти, посилити, поліпшити, вжити заходи, активізувати, звернути увагу тощо, які роблять завдання незрозумілим та важко контрольованим.
Термін виконання повинен бути реальним, відповідати обсягу майбутніх робіт. Визначаючи термін, слід враховувати час, необхідний для доведення інформації до виконавця.
В останньому пункті наказу, як правило, вказується особа, на яку покладається контроль за його виконанням. Підготувавши проект тексту наказу, складають його заголовок, який починається з прийменника "про" (про що) та формулюється за допомогою подібних конструкцій: Про затвердження...; Про впровадження...; Про підсумки...; Про заходи...
Для ряду типових управлінських ситуацій, що вимагають видання наказу, розроблені уніфіковані форми, в яких визначений склад необхідної інформації та порядок її розміщення.
Підготовлений проект тексту наказу редагується та оформлюється за вимогами ДСТУ 4163-2003.
Завершальними етапами роботи над наказом є погодження та підписання.
Проект наказу вимагає погодження із зацікавленими структурними підрозділами та посадовими особами (фінансові, юридичні служби). Візують його керівники підрозділів. Візи проставляються на першому примірнику проекту наказу. У випадку незгоди з проектом готується вмотивований висновок. Завізований та добре вивірений (перевіряються цифрові дані, прізвища, назви підрозділів) перший примірник наказу, надрукований на загальному бланку, підписується керівником або його заступником. З моменту підписання наказ вступає в силу.
В процесі підготовки наказу визначається коло підвідомчих суб'єктів та структурних підрозділів, куди наказ буде направлений, Що визначає його тираж. Підписаний наказ тиражується та розсилається за списком для розсилання. Аналогічний порядок складання й інших видів розпорядчих документів: ухвал, рішень, розпоряджень.
Витяги з наказів. Витяг - це копія будь-якої частини оригіналу документа. У практичній роботі витяги з наказів оформляють досить часто для вирішення питань виробничої діяльності підприємства.
Витяг з наказу має фактично ті самі реквізити, що й наказ, але з нього береться лише та розпорядча частина тексту, яка потрібна для практичної роботи. Констатувальну частину тексту переносять у витяг повністю. Крім того, оформляють позначку про завірення копії (реквізит 27, але без слова "Копія"). Витяги з наказів оформляють на загальних, спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4 чи А5 залежно від обсягу документа. Перевагу віддають бланкам із поздовжнім розташуванням основних реквізитів. РЕКВІЗИТИ ВИТЯГУ З НАКАЗУ:
10 - назва виду документа (ВИТЯГ З НАКАЗУ);
11 - дата (переносять з оригіналу);
12 - індекс (переносять з оригіналу);
14 - місце складання чи видання (переносять з оригіналу); 19 - заголовок до тексту (переносять з оригіналу); 21 - текст (переносять з оригіналу всю констатувальну частину, слово "НАКАЗУЮ" та потрібні пункти розпорядчої частини); 23 - підпис (переносять з оригіналу, але керівник не підписується); 27 - відмітка про засвідчення копій (без слова "Копія").
Вказівка - правовий акт, що видається органом державного управління переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов'язаних з організацією виконання наказів, інструкцій та інших актів даного органу та керівних органів управління.
Вказівка як розпорядчий документ розглядається в УСОРД. Видають вказівки керівники при вирішенні поточних організаційних питань. Вони також доводять до виконавців нормативні акти, І
Текст вказівки, я,к і текст наказу, ділиться на дві частини: констатуючу, в якій викладаються причини та мета видання вказівки, розпорядчу з конкретними пропозиціями та завданнями, переліком виконавців та термінів виконання.
Вказівка відрізняється від наказу лише словом "ПРОПОНУЮ", яким починається розпорядча частина. Воно також друкується з відступом у два інтервали від констатуючої частини, великими літерами від нульового положення табулятора. Друкується вказівка на загальному бланку, має ті ж реквізити, що і наказ.
Інструкція - правовий акт, що видається органом державного управління (або затверджений його керівником) з метою встановлення правил, регулюючих організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності суб'єктів (їх підрозділів та служб), посадових осіб та громадян.
Різновидністю інструкцій є посадові інструкції, що визначають права посадових осіб.
Інструкція є організаційним документом довготривалої дії. Це і визначає особливості тексту інструкції. В ній немає вказівок на конкретних виконавців, немає термінів виконання. Оскільки інструкція містить багато вказівних методичних моментів, її текст повинен бути особливо точним та зрозумілим. В інструкції використовують слова: слід, необхідно, не допускається, повинен, рекомендується, не дозволяється та ін.
Текст інструкції, як правило, розбивається на розділи, пункти, підпункти. Починається інструкція розділом "Загальні положення", в якому викладається мета, сфера застосування та порядок користування інструкцією. Виклад тексту повинен вестися від третьої особи або в безіменниковій формі. Наприклад:
Інспектор з контролю, заповнивши контрольну картку, » кладе її в контрольну картотеку або: Відкривши конверт, контроль допоміжного матеріалу і борошна, що надходить, %
> оскільки лабораторна піч і лабораторна тістозмішувальна»
> машина давно не працює. » Прошу дати вказівку відділу матеріально-технічного %
І забезпечення на термінову закупівлю необхідного обладнання.
б) оформлення зовнішньої доповідної записки
Пояснювальна записка - документ, що пояснює зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, проекту) або причини будь-якої події.
За змістом пояснювальні записки поділяються на дві групи.
До першої групи належать записки, що є додатком до основного документа, доповнюючи та пояснюючи його. Найчастіше вони супроводжують плани та звіти. Оформлюються на загальних бланках. Підписуються керівниками.
Друга група пояснювальних записок складається окремими працівниками для пояснення їх поведінки, проступків та інших ситуацій. Як і внутрішні доповідні записки, вони складаються на простих аркушах паперу та підписуються особою, яка їх склала.
Акт - документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені факти та події. Акти мають велику кількість різновидів залежно від їх призначення: акт ліквідації (суб'єкта), акт перевірки, акт приймання-передавання (при зміні керівництва, передавання матеріальних цінностей та ін.), акт інвентаризації, акт проведення випробувань, акт дегустації, акт приймання завершених об'єктів, акт знищення (наприклад справ) та багато ін.
Акт, як правило, складається комісією. Це може бути постійно діюча комісія або призначена за вказівкою керівництва.
Приступивши до роботи, члени комісії вивчають суть питання, законодавчо-нормативні акти, що його регулюють, а після цього приступають до встановлення фактичного стану справ для відображення його в акті.
В процесі перевірки, як правило, ведуться чорнові записи, що відображають кількісні характеристики.
Акт оформляється на загальному бланку. В ряді типових ситуацій використовуються типові трафаретні форми, в яких визначається зміст та порядок розміщення інформації з даного різновиду акта. Наприклад:
« Акт про результати ревізії кас «
Текст акта поділяється на частини. Вступна частина для всіх актів однакова. В ній вказується: основа для складання акта, особа, яка його склала, та, при необхідності, особи, що були присутні при його складанні. Слово "Підстава" починає текст акта та друкується від лівого поля.
Акт може бути складений за вказівкою керівника або суб'єкта на підставі розпорядчого документа (найчастіше наказу). Наприклад:
Підстава: наказ директора приватного « підприємства "Лебідь" від 17.08.05 № 09 "Про « » проходження медичного огляду працівників підприємства ". f/
Підстава: вказівка директора ЗАТ "Бриз" відук
Далі вказується склад комісії: прізвище та ініціали голови, потім прізвища та ініціали членів комісії в алфавітному порядку з переліком посад та назв суб'єктів (якщо члени комісії з інших суб'єктів). Після слів "Були присутні", надрукованих з нового рядка з нульового положення табулятора, подаються також в алфавітному порядку посади, ініціали та прізвища присутніх.
В констатуючій частині, яка починається з абзацу, викладаються цілі, завдання та суть проведеної роботи, її результати. Ця частина тексту акта може бути оформлена у вигляді таблиці, що дозволяє при невеликому обсязі забезпечити високий рівень інформативності тексту.
В деяких актах текст може мати третю частину - висновки комісії, пропозиції.
В кінці тексту, при необхідності, подаються відомості про кількість екземплярів та місце їх знаходження. Акт підписує голова та всі члени комісії, посади перед підписами не вказуються.
Як і будь-який документ, перед текстом акт має заголовок. Деякі різновиди актів потребують затвердження. Гриф затвердження оформляється відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003.
Після затвердження рекомендаційна частина акта набирає розпорядчу силу і є обов'язковою до виконання.
Місце та дата складання акта повинні відповідати місцю та даті дії, яка актується.
Службові листи - найбільш поширений вид управлінських документів, які є засобом спілкування та обміну інформацією між суб'єктами та приватними особами. Вони становлять до 80 % вхідної та вихідної документації. Листи складаються з найрізноманітніших питань діяльності, їх змістом можуть бути запити, повідомлення, погодження, претензії, зміни, зауваження, рекомендації, відгуки, пояснення, нагадування та ін.
Текст службового листа повинен бути простим, тобто висвітлювати одне питання. Це не тільки спростить технічні операції з опрацювання листа в суб'єкті-адресаті (насамперед реєстрацію, контроль, формування в справи), але й прискорить виконання документа, оскільки при наявності в листі кількох запитань знімається копія або встановлюється черговість виконання питань. Тому, якщо з одним адресатом необхідно вирішити кілька питань, щодо кожного слід скласти окремий документ. Кілька питань викладаються в одному листі тільки у випадку їх взаємозв'язку.
Текст листа, як правило, складається з двох частин. В першій частині викладаються мотиви, що сприяли складанню документа, тут же можуть бути зроблені посилання на рішення керівних суб'єктів, що стали підставою складання листа. В другій частині викладається основна частина документа, заради якої він складається: висновки, прохання, пропозиції, нотатки та ін.
Враховуючи постійне зростання обсягів інформації, з якою доводиться ознайомлюватися працівникам управлінського апарату, для активізації сприйняття інформації в листах можна рекомендувати змінити традиційний порядок викладу тексту листата починати його з суті питання, розміщуючи докази та факти в другій частині.
Листи з нескладних, обговорених раніше питань можуть складатися з однієї основної частини без пояснень. Наприклад:
Головна мета службового листа - закликати до дії, переконати, довести, пояснити. Це досягається ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Слова повинні точно відображати суть. Багатослівність заважає виділити суть документа. Наведені факти повинні бути об'єктивними, цифрові дані - точними. Тон листа має бути нейтральним.
Рекомендується не використовувати в листі категоричних виразів, що досягається вставними словами та конструкціями: "мабуть", "як і раніше", "як відомо", "якщоможливо"та ін.
Повагу до адресата допомагають виявити дієприкметникові звороти типу:
"Детально вивчивши Ваші зауваження...", "Уважно розглянувши Ваші пропозиції..."
Незважаючи на різноманітність питань, що відображаються в листах, при обґрунтуванні дій використовується обмежений набір початкових та завершальних словосполучень та виразів: "В порядку обміну...", "Узв'язку...", "Яквиняток...", "Відповідно до..." тат.
Причини прийняття рішення також формулюються за допомогою дієприкметникових зворотів: "Враховуючи...", "Вважаючи...", "Беручи доуваги...", "Розглядаючи...", "Керуючись..."ram.
Оскільки лист оформляється на бланку, його текст не слід починати посиланням на назву суб'єкта-автора, вона вже є на самому бланку.
ДСТУ 4163-2003 уніфікує оформлення листів. Вони складаються на спеціальному бланку для листів. Особа, яка складає документ, крім тексту, повинна сформулювати заголовок листа (для формату А4), вказати адресата, посаду, прізвище та ініціали того, хто підписує, своє прізвище та номер телефону (реквізит виконавця), оформити реквізит, перевірити наявність додатків (якщо вони є).
Листи, які надсилаються суб'єктом, діляться на дві групи -ініціативні та відповідні. Якщо лист є відповіддю, виконавець вказує дату та номер ініціативного документа, на який він відповідає. Цей реквізит переноситься на бланк при остаточному оформленні листа. При електронному оформленні листа оператор ПК керується відповідним розділом ДСТУ 4163-2003.
За характером інформації листи поділяються на велику кількість видів.
Супровідний лист - документ, який часто складається. Він інформує адресата про направлення додаткових документів разом з листом. Складання супровідного листа допускається лише у тому випадку, якщо необхідно щось пояснити або доповнити до доданих документів: вказати термін виконання, пояснити причину затримки, складні моменти та ін. Починаються листи цього різновиду словами: "Надсилаємо...", "Направляємо...", "Повертаємо...", "Додаємо..."та ін., далі вказуються заголовки та пошукові ознаки (дата та номер)
документа, що направляється. Як правило, текст супровідного листа дуже короткий, вміщується на бланку формату А5 і не має самостійного заголовка. Наприклад:
Повертаємо Вам рукопис програми курсу "Економіка',
підприємства" у зв'язку з тим, що програма потребує певних І
£ доповнень. Доопрацьовану програму просимо надіслати до 12 «
грудня 2005 року.
У всіх інших випадках, коли супровідний лист не несе будь-якої інформації, він буде зайвим і його не потрібно надсилати.
У листах-запрошеннях адресату пропонують взяти участь в будь-якому заході, що проводиться. Вони можуть адресуватися як конкретним особам, так і суб'єктам. В них розкривається характер даного заходу, вказується термін проведення та умови участі в ньому. Наприклад:
29 травня 2005р. в "Чернігівелектрозв'язок" (за адресою^ бульв. Шевченка, 97) відбудеться нарада керівників вузлів'^ ' зв 'язку області.
Запрошуємо Вас взяти участь в роботі наради.
Оплата відряджень — за рахунок "Чернігівелектрозв 'язок ".
Керівник (підпис) П.К. Пустовіт
Інформаційний лист - повідомляє адресата про якийсь факт або захід. Найчастіше за допомогою інформаційних листів пропагують діяльність певних організацій, продукцію, яку вони випускають, видавничу літературу. Наприклад:
Центр культури Міжнародного фонду соціально- g » економічних і політичних досліджень повідомляє про вихід» «першого номера міжнародного журналу культурного < > спілкування " Via Regia ", що видається спільно з європейським % центром культури в Тюрінгії.
Придбати журнал Ви можете за адресою: м. Київ, Ъ вул. Благовісна, буд. 25. Довідки за тел.: 445-78-54.
Рекламний лист - різновид інформаційного листа, направляється конкретному адресату та містить детальний опис послуг або товарів, що рекламуються.
Цей вид листів набув поширення з утворенням госпрозрахункових та комерційних суб'єктів. Його мета -рекомендувати адресату скористатись запропонованими послугами. Текст листів відрізняється конкретністю, чіткістю, повнотою інформації. В таких листах адреса суб'єкта-автора вказується окремо. Наприклад:
Систему службового документообігу "WorkBook", що використовується для організації безпаперового документообігу між усіма підрозділами, представниками
Використовуючи "WorkBook", співробітник компанії може передавати і отримувати різноманітні розпорядчі та звітні документи, довідки, контролювати процес виконання
своїх розпоряджень, оцінювати зроблену роботу, здавати документи в архів, відслідковувати загальний стан справ в компанії чи її підрозділі, виконувати необхідні інші дії.
Документи автоматично сортуються по каталогах, стають доступними адресатам, відслідковуються, перевіряються на знищення, заповнення, прийняття та
Наказ - правовий акт, який видається керівником органу державного управління (його структурного підрозділу), що діє на основі єдиноначальності, для вирішення основних та оперативних завдань, які стоять перед даним органом.
Наказ є одним із найважливіших, що найчастіше бувають у вжитку, видів розпорядчих документів, які видаються для виконання вказівок керівників суб'єктів управління. Однак основою для видання
наказу може бути й ініціатива будь-якого структурного підрозділу. Видаються накази з усіх питань внутрішнього життя суб'єкта та поділяються за змістом на дві групи: з загальних питань та з особового складу (кадрові). Як правило, готуються та видаються ці групи наказів окремо.
Підготовка наказу складається з таких стадій: вивчення суті питання, підготовка проекту документа, погодження проекту, підписання наказу.
Підготовка проекту наказу доручається, як правило, структурним підрозділам або окремим посадовим особам. Починається робота з підготовки проекту наказу з визначення кола питань, які треба буде висвітлювати в документі. Після цього вивчаються законодавчі та нормативні акти, а також попередні накази з даних або аналогічних питань.
Необхідні дані можна також отримати, використовуючи інформаційно-довідкові документи: акти, звіти, довідки, доповідні записки, доповіді. Після збирання та вивчення необхідного матеріалу приступають до написання тексту проекту документа, формулювання основних розпорядчих положень. Текст наказу, як правило, складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. В констатуючій частині викладаються та аналізуються факти і події, що викликали видання наказу, тобто обґрунтовуються наступні розпорядчі дії. Якщо наказ подається на підставі акта керівного органу, в констатуючій частині дається його виклад з обов'язковим зазначенням повної назви акта, його автора, дати та номера, заголовка до тексту. Якщо немає необхідності давати будь-які пояснення, констатуюча частина може не складатися, і текст наказу буде формулюватися з однієї розпорядчої частини.
Розпорядча частина наказу становить його основу та викладається в наказовій формі.
Починає розпорядчу частину слово "НАКАЗУЮ". Воно друкується великими літерами на окремому рядку прямо від полів, від нульового положення табулятора, відокремлюється від констатуючої частини двома машинописними інтервалами.
До формулювань розпорядчої частини наказу ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки вони визначають майбутні дії. Формулювання повинні бути конкретними, чіткими, зрозумілими.
Кожний пункт містить назву виконавця (у формі давального відмінка), передбачену дію, термін виконання. Виконавцем може бути зазначений суб'єкт (наприклад, у наказі міністра), структурний підрозділ або посадова особа.
Передбачена дія повинна бути конкретною, тому не слід вживати слова типу підвищити, підняти, посилити, поліпшити, вжити заходи, активізувати, звернути увагу тощо, які роблять завдання незрозумілим та важко контрольованим.
Термін виконання повинен бути реальним, відповідати обсягу майбутніх робіт. Визначаючи термін, слід враховувати час, необхідний для доведення інформації до виконавця.
В останньому пункті наказу, як правило, вказується особа, на яку покладається контроль за його виконанням. Підготувавши проект тексту наказу, складають його заголовок, який починається з прийменника "про" (про що) та формулюється за допомогою подібних конструкцій: Про затвердження...; Про впровадження...; Про підсумки...; Про заходи...
Для ряду типових управлінських ситуацій, що вимагають видання наказу, розроблені уніфіковані форми, в яких визначений склад необхідної інформації та порядок її розміщення.
Підготовлений проект тексту наказу редагується та оформлюється за вимогами ДСТУ 4163-2003.
Завершальними етапами роботи над наказом є погодження та підписання.
Проект наказу вимагає погодження із зацікавленими структурними підрозділами та посадовими особами (фінансові, юридичні служби). Візують його керівники підрозділів. Візи проставляються на першому примірнику проекту наказу. У випадку незгоди з проектом готується вмотивований висновок. Завізований та добре вивірений (перевіряються цифрові дані, прізвища, назви підрозділів) перший примірник наказу, надрукований на загальному бланку, підписується керівником або його заступником. З моменту підписання наказ вступає в силу.
В процесі підготовки наказу визначається коло підвідомчих суб'єктів та структурних підрозділів, куди наказ буде направлений, Що визначає його тираж. Підписаний наказ тиражується та розсилається за списком для розсилання. Аналогічний порядок складання й інших видів розпорядчих документів: ухвал, рішень, розпоряджень.
Витяги з наказів. Витяг - це копія будь-якої частини оригіналу документа. У практичній роботі витяги з наказів оформляють досить часто для вирішення питань виробничої діяльності підприємства.
Витяг з наказу має фактично ті самі реквізити, що й наказ, але з нього береться лише та розпорядча частина тексту, яка потрібна для практичної роботи. Констатувальну частину тексту переносять у витяг повністю. Крім того, оформляють позначку про завірення копії (реквізит 27, але без слова "Копія"). Витяги з наказів оформляють на загальних, спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4 чи А5 залежно від обсягу документа. Перевагу віддають бланкам із поздовжнім розташуванням основних реквізитів. РЕКВІЗИТИ ВИТЯГУ З НАКАЗУ:
10 - назва виду документа (ВИТЯГ З НАКАЗУ);
11 - дата (переносять з оригіналу);
12 - індекс (переносять з оригіналу);
Вказівка - правовий акт, що видається органом державного управління переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов'язаних з організацією виконання наказів, інструкцій та інших актів даного органу та керівних органів управління.
Вказівка як розпорядчий документ розглядається в УСОРД. Видають вказівки керівники при вирішенні поточних організаційних питань. Вони також доводять до виконавців нормативні акти, І
Текст вказівки, я,к і текст наказу, ділиться на дві частини: констатуючу, в якій викладаються причини та мета видання вказівки, розпорядчу з конкретними пропозиціями та завданнями, переліком виконавців та термінів виконання.
Вказівка відрізняється від наказу лише словом "ПРОПОНУЮ", яким починається розпорядча частина. Воно також друкується з відступом у два інтервали від констатуючої частини, великими літерами від нульового положення табулятора. Друкується вказівка на загальному бланку, має ті ж реквізити, що і наказ.
Інструкція - правовий акт, що видається органом державного управління (або затверджений його керівником) з метою встановлення правил, регулюючих організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності суб'єктів (їх підрозділів та служб), посадових осіб та громадян.
Різновидністю інструкцій є посадові інструкції, що визначають права посадових осіб.
Інструкція є організаційним документом довготривалої дії. Це і визначає особливості тексту інструкції. В ній немає вказівок на конкретних виконавців, немає термінів виконання. Оскільки інструкція містить багато вказівних методичних моментів, її текст повинен бути особливо точним та зрозумілим. В інструкції використовують слова: слід, необхідно, не допускається, повинен, рекомендується, не дозволяється та ін.
Текст інструкції, як правило, розбивається на розділи, пункти, підпункти. Починається інструкція розділом "Загальні положення", в якому викладається мета, сфера застосування та порядок користування інструкцією. Виклад тексту повинен вестися від третьої особи або в безіменниковій формі. Наприклад:
Інспектор з контролю, заповнивши контрольну картку, » кладе її в контрольну картотеку або: Відкривши конверт, контроль допоміжного матеріалу і борошна, що надходить, %
> оскільки лабораторна піч і лабораторна тістозмішувальна»
> машина давно не працює. » Прошу дати вказівку відділу матеріально-технічного %
І забезпечення на термінову закупівлю необхідного обладнання.
б) оформлення зовнішньої доповідної записки
Пояснювальна записка - документ, що пояснює зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, проекту) або причини будь-якої події.
За змістом пояснювальні записки поділяються на дві групи.
До першої групи належать записки, що є додатком до основного документа, доповнюючи та пояснюючи його. Найчастіше вони супроводжують плани та звіти. Оформлюються на загальних бланках. Підписуються керівниками.
Друга група пояснювальних записок складається окремими працівниками для пояснення їх поведінки, проступків та інших ситуацій. Як і внутрішні доповідні записки, вони складаються на простих аркушах паперу та підписуються особою, яка їх склала.
Акт - документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені факти та події. Акти мають велику кількість різновидів залежно від їх призначення: акт ліквідації (суб'єкта), акт перевірки, акт приймання-передавання (при зміні керівництва, передавання матеріальних цінностей та ін.), акт інвентаризації, акт проведення випробувань, акт дегустації, акт приймання завершених об'єктів, акт знищення (наприклад справ) та багато ін.
Акт, як правило, складається комісією. Це може бути постійно діюча комісія або призначена за вказівкою керівництва.
В процесі перевірки, як правило, ведуться чорнові записи, що відображають кількісні характеристики.
Акт оформляється на загальному бланку. В ряді типових ситуацій використовуються типові трафаретні форми, в яких визначається зміст та порядок розміщення інформації з даного різновиду акта. Наприклад:
« Акт про результати ревізії кас «
Текст акта поділяється на частини. Вступна частина для всіх актів однакова. В ній вказується: основа для складання акта, особа, яка його склала, та, при необхідності, особи, що були присутні при його складанні. Слово "Підстава" починає текст акта та друкується від лівого поля.
Акт може бути складений за вказівкою керівника або суб'єкта на підставі розпорядчого документа (найчастіше наказу). Наприклад:
Підстава: наказ директора приватного « підприємства "Лебідь" від 17.08.05 № 09 "Про « » проходження медичного огляду працівників підприємства ". f/
Підстава: вказівка директора ЗАТ "Бриз" відук
Далі вказується склад комісії: прізвище та ініціали голови, потім прізвища та ініціали членів комісії в алфавітному порядку з переліком посад та назв суб'єктів (якщо члени комісії з інших суб'єктів). Після слів "Були присутні", надрукованих з нового рядка з нульового положення табулятора, подаються також в алфавітному порядку посади, ініціали та прізвища присутніх.
В констатуючій частині, яка починається з абзацу, викладаються цілі, завдання та суть проведеної роботи, її результати. Ця частина тексту акта може бути оформлена у вигляді таблиці, що дозволяє при невеликому обсязі забезпечити високий рівень інформативності тексту.
В деяких актах текст може мати третю частину - висновки комісії, пропозиції.
В кінці тексту, при необхідності, подаються відомості про кількість екземплярів та місце їх знаходження. Акт підписує голова та всі члени комісії, посади перед підписами не вказуються.
Як і будь-який документ, перед текстом акт має заголовок. Деякі різновиди актів потребують затвердження. Гриф затвердження оформляється відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003.
Після затвердження рекомендаційна частина акта набирає розпорядчу силу і є обов'язковою до виконання.
Місце та дата складання акта повинні відповідати місцю та даті дії, яка актується.
Службові листи - найбільш поширений вид управлінських документів, які є засобом спілкування та обміну інформацією між суб'єктами та приватними особами. Вони становлять до 80 % вхідної та вихідної документації. Листи складаються з найрізноманітніших питань діяльності, їх змістом можуть бути запити, повідомлення, погодження, претензії, зміни, зауваження, рекомендації, відгуки, пояснення, нагадування та ін.
Текст службового листа повинен бути простим, тобто висвітлювати одне питання. Це не тільки спростить технічні операції з опрацювання листа в суб'єкті-адресаті (насамперед реєстрацію, контроль, формування в справи), але й прискорить виконання документа, оскільки при наявності в листі кількох запитань знімається копія або встановлюється черговість виконання питань. Тому, якщо з одним адресатом необхідно вирішити кілька питань, щодо кожного слід скласти окремий документ. Кілька питань викладаються в одному листі тільки у випадку їх взаємозв'язку.
Текст листа, як правило, складається з двох частин. В першій частині викладаються мотиви, що сприяли складанню документа, тут же можуть бути зроблені посилання на рішення керівних суб'єктів, що стали підставою складання листа. В другій частині викладається основна частина документа, заради якої він складається: висновки, прохання, пропозиції, нотатки та ін.
Враховуючи постійне зростання обсягів інформації, з якою доводиться ознайомлюватися працівникам управлінського апарату, для активізації сприйняття інформації в листах можна рекомендувати змінити традиційний порядок викладу тексту листата починати його з суті питання, розміщуючи докази та факти в другій частині.
Листи з нескладних, обговорених раніше питань можуть складатися з однієї основної частини без пояснень. Наприклад:
Головна мета службового листа - закликати до дії, переконати, довести, пояснити. Це досягається ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Слова повинні точно відображати суть. Багатослівність заважає виділити суть документа. Наведені факти повинні бути об'єктивними, цифрові дані - точними. Тон листа має бути нейтральним.
Рекомендується не використовувати в листі категоричних виразів, що досягається вставними словами та конструкціями: "мабуть", "як і раніше", "як відомо", "якщоможливо"та ін.
Повагу до адресата допомагають виявити дієприкметникові звороти типу:
"Детально вивчивши Ваші зауваження...", "Уважно розглянувши Ваші пропозиції..."
Незважаючи на різноманітність питань, що відображаються в листах, при обґрунтуванні дій використовується обмежений набір початкових та завершальних словосполучень та виразів: "В порядку обміну...", "Узв'язку...", "Яквиняток...", "Відповідно до..." тат.
Причини прийняття рішення також формулюються за допомогою дієприкметникових зворотів: "Враховуючи...", "Вважаючи...", "Беручи доуваги...", "Розглядаючи...", "Керуючись..."ram.
Оскільки лист оформляється на бланку, його текст не слід починати посиланням на назву суб'єкта-автора, вона вже є на самому бланку.
ДСТУ 4163-2003 уніфікує оформлення листів. Вони складаються на спеціальному бланку для листів. Особа, яка складає документ, крім тексту, повинна сформулювати заголовок листа (для формату А4), вказати адресата, посаду, прізвище та ініціали того, хто підписує, своє прізвище та номер телефону (реквізит виконавця), оформити реквізит, перевірити наявність додатків (якщо вони є).
Листи, які надсилаються суб'єктом, діляться на дві групи -ініціативні та відповідні. Якщо лист є відповіддю, виконавець вказує дату та номер ініціативного документа, на який він відповідає. Цей реквізит переноситься на бланк при остаточному оформленні листа. При електронному оформленні листа оператор ПК керується відповідним розділом ДСТУ 4163-2003.
За характером інформації листи поділяються на велику кількість видів.
Супровідний лист - документ, який часто складається. Він інформує адресата про направлення додаткових документів разом з листом. Складання супровідного листа допускається лише у тому випадку, якщо необхідно щось пояснити або доповнити до доданих документів: вказати термін виконання, пояснити причину затримки, складні моменти та ін. Починаються листи цього різновиду словами: "Надсилаємо...", "Направляємо...", "Повертаємо...", "Додаємо..."та ін., далі вказуються заголовки та пошукові ознаки (дата та номер)
документа, що направляється. Як правило, текст супровідного листа дуже короткий, вміщується на бланку формату А5 і не має самостійного заголовка. Наприклад:
Повертаємо Вам рукопис програми курсу "Економіка',
підприємства" у зв'язку з тим, що програма потребує певних І
£ доповнень. Доопрацьовану програму просимо надіслати до 12 «
грудня 2005 року.
У всіх інших випадках, коли супровідний лист не несе будь-якої інформації, він буде зайвим і його не потрібно надсилати.
У листах-запрошеннях адресату пропонують взяти участь в будь-якому заході, що проводиться. Вони можуть адресуватися як конкретним особам, так і суб'єктам. В них розкривається характер даного заходу, вказується термін проведення та умови участі в ньому. Наприклад:
29 травня 2005р. в "Чернігівелектрозв'язок" (за адресою^ бульв. Шевченка, 97) відбудеться нарада керівників вузлів'^ ' зв 'язку області.
Запрошуємо Вас взяти участь в роботі наради.
Оплата відряджень — за рахунок "Чернігівелектрозв 'язок ".
Керівник (підпис) П.К. Пустовіт
Інформаційний лист - повідомляє адресата про якийсь факт або захід. Найчастіше за допомогою інформаційних листів пропагують діяльність певних організацій, продукцію, яку вони випускають, видавничу літературу. Наприклад:
Центр культури Міжнародного фонду соціально- g » економічних і політичних досліджень повідомляє про вихід» «першого номера міжнародного журналу культурного < > спілкування " Via Regia ", що видається спільно з європейським % центром культури в Тюрінгії.
Придбати журнал Ви можете за адресою: м. Київ, Ъ вул. Благовісна, буд. 25. Довідки за тел.: 445-78-54.
Рекламний лист - різновид інформаційного листа, направляється конкретному адресату та містить детальний опис послуг або товарів, що рекламуються.
Цей вид листів набув поширення з утворенням госпрозрахункових та комерційних суб'єктів. Його мета -рекомендувати адресату скористатись запропонованими послугами. Текст листів відрізняється конкретністю, чіткістю, повнотою інформації. В таких листах адреса суб'єкта-автора вказується окремо. Наприклад:
Систему службового документообігу "WorkBook", що використовується для організації безпаперового документообігу між усіма підрозділами, представниками
Використовуючи "WorkBook", співробітник компанії може передавати і отримувати різноманітні розпорядчі та звітні документи, довідки, контролювати процес виконання
своїх розпоряджень, оцінювати зроблену роботу, здавати документи в архів, відслідковувати загальний стан справ в компанії чи її підрозділі, виконувати необхідні інші дії.
Документи автоматично сортуються по каталогах, стають доступними адресатам, відслідковуються, перевіряються на знищення, заповнення, прийняття та
