Міжнародне публічне право

2. Джерела права Європейського Союзу.

Враховуючи певну специфіку утворення Європейського Союзу і беручи до уваги витоки цього утворення, як утворення міжнародної організації, у значенні загальних міжнародно-правових джерел цієї організації варто розглядати:

- Статут ООН і міжнародно-правові акти, які розкривають і закріплюють основні принципи сучасного міжнародного права;

- Віденські конвенції про право міжнародних договорів 1969 і 1986 рр.;

- міжнародно-правові акти універсального характеру, які регламентують питання захисту прав і свобод людини;

- міжнародні порядки, що склалися у відносинах між державами;

- загальні принципи права;

Як допоміжні джерела, можна назвати рішення міжнародного суду з окремих питань, міжнародні прецеденти і положення доктрини.

З-поміж джерел регіонального (європейського) характеру слід зазначити:

- Статут Ради Європи 1949 p.;

- Договір про Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) 1951 p.;

- Римські договори 1957 р. про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);

- Договір 1965 р. про об'єднання трьох організацій (ЄОВС, ЄЕС, Євроатом) у рамках європейського економічного співтовариства (ЄЕС);

- Єдиний європейський акт (ЄЄА) 1986 p.;

- Договір про Європейський Союз (Маастрихт, 1992 p.);

- Внутрішньодержавне право держав - членів Європейського Союзу.

До джерел права Європейського союзу варто віднести також поточні рішення ЄЕС і навіть рішення Європейського Суду Правосуддя.

Як допоміжні джерела, можуть служити рішення центральних органів ЄС. Зберігають своє значення в цьому плані також прецеденти європейського характеру.

В літературі про право Європейського Союзу в питанні про його джерела можна зустріти положення, згідно з яким до них належать договори, постанови, директиви, рішення.

Під договорами розуміються договори, укладені державами - членами Союзу, під постановами - акти, які видаються Радою міністрів і Європейською комісією, під директивами — інші, ніж постанови, правові акти, прийняті Радою міністрів і Європейською комісією, під рішеннями - окремі акти, прийняті Європейською комісією і пов'язані з конкретними діями держав, а також фізичних чи юридичних осіб.

І ще. Відповідно до Римського Договору 1957 p., джерелами права ЄЕС називаються основні принципи права. Під цим розуміються не основні принципи сучасного міжнародного права, сформульовані в Статуті ООН та інших документах, а нібито загальні принципи справедливості, зокрема пропорційність зобов'язань необхідності, рівність у плані недопустимості дискримінації, захист законних очікувань, захист основних прав людини, забезпечення процедурних прав та ін.

Природно, що подібні принципи права містяться (повинні міститися) у всіх національних системах на сучасному етапі, і ніхто не може їх ігнорувати, тим більше Європейський Союз, заснований на високих загальнолюдських ідеалах.