Ортинський Основи права (2005)
1. Поняття та зміст підприємництва
Поняття та види господарської діяльності в Україні. Підприємництво як основна форма господарювання: поняття, ознаки. Відповідно до ст. З Господарського кодексу України1 господарською є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У залежності від мети здійснення господарська діяльність поділяється на два види:
1) некомерційну господарську діяльність (господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку);
2) підприємництво (господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку).
Згідно з ч.2 ст. 52 Господарського кодексу України некомер-ційна господарська діяльність (некомерційне господарювання) може здійснюватися лише у двох випадках:
- суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування;
- іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
У всіх інших випадках господарська діяльність здійснюється як підприємницька.
З цього визначення випливає, що підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками. Ознаками підприємницької діяльності, зокрема, є наступні:
1. Економічна самостійність. Суть цієї ознаки полягає в тому, що суб'єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також способи, час та місце її здійснення.
2. Ініціативність. Ця ознака вказує на активність підприємця у здійсненні своєї діяльності. Підприємницька діяльність може проявлятися лише у вчиненні активних дій. Нездійснення тривалий період часу жодних видів підприємницької діяльності не може вважитися підприємництвом.
3. Систематичність. Систематичною визнається підприємницька діяльність, яка здійснюється неодноразово, і розрахована на невизначену кількість повторювань, а також тривалий або невизначений період у часі. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про податок на промисел" від 17.03.1993 р. у разі, якщо продаж товарів здійснюється протягом календарного року понад чотири рази, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України. У цьому випадку слід мати на увазі, що зазначений критерій віднесення діяльності до систематичної застосовується лише до одного з видів підприємницької діяльності, а саме: до торговельної. Інших видів підприємницької діяльності цей критерій не стосується.
4. Здійснення такої діяльності на власний ризик. У процесі здійснення підприємницької діяльності її мета - одержання прибутку - з різних причин не завжди може бути досягнута. Навпаки, підприємець може не отримати прибуток, зазнати збитків або шкоди, за які ніхто не несе відповідальності. Такі випадки називаються підприємницьким ризиком. Підприємницький ризик - це певна подія, яка призвела або може призвести до негативних наслідків для підприємця і має ознаки ймовірності та випадковості настання. Правові наслідки підприємницького ризику полягають у тому, що в разі його настання ніхто, тобто ні держава, ні територіальна громада, ні Автономна Республіка Крим, ні суб'єкти підприємництва, фізичні та юридичні особи не будуть відшкодовувати підприємцеві шкоду, за яку вони не несуть відповідальності.
5. Здійснення такої діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Причому, під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
6. Правомірність. Ця ознака, у свою чергу, включає в себе дві частини. По-перше, правомірною вважається підприємницька діяльність, що зареєстрована у встановленому законом порядку. І, по-друге, правомірною є така підприємницька діяльність, що здійснюється у відповідності до актів законодавства та установчих документів суб'єкта підприємництва.
У залежності від мети здійснення господарська діяльність поділяється на два види:
1) некомерційну господарську діяльність (господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку);
2) підприємництво (господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку).
Згідно з ч.2 ст. 52 Господарського кодексу України некомер-ційна господарська діяльність (некомерційне господарювання) може здійснюватися лише у двох випадках:
- суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування;
- іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
У всіх інших випадках господарська діяльність здійснюється як підприємницька.
З цього визначення випливає, що підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками. Ознаками підприємницької діяльності, зокрема, є наступні:
1. Економічна самостійність. Суть цієї ознаки полягає в тому, що суб'єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також способи, час та місце її здійснення.
3. Систематичність. Систематичною визнається підприємницька діяльність, яка здійснюється неодноразово, і розрахована на невизначену кількість повторювань, а також тривалий або невизначений період у часі. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про податок на промисел" від 17.03.1993 р. у разі, якщо продаж товарів здійснюється протягом календарного року понад чотири рази, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України. У цьому випадку слід мати на увазі, що зазначений критерій віднесення діяльності до систематичної застосовується лише до одного з видів підприємницької діяльності, а саме: до торговельної. Інших видів підприємницької діяльності цей критерій не стосується.
4. Здійснення такої діяльності на власний ризик. У процесі здійснення підприємницької діяльності її мета - одержання прибутку - з різних причин не завжди може бути досягнута. Навпаки, підприємець може не отримати прибуток, зазнати збитків або шкоди, за які ніхто не несе відповідальності. Такі випадки називаються підприємницьким ризиком. Підприємницький ризик - це певна подія, яка призвела або може призвести до негативних наслідків для підприємця і має ознаки ймовірності та випадковості настання. Правові наслідки підприємницького ризику полягають у тому, що в разі його настання ніхто, тобто ні держава, ні територіальна громада, ні Автономна Республіка Крим, ні суб'єкти підприємництва, фізичні та юридичні особи не будуть відшкодовувати підприємцеві шкоду, за яку вони не несуть відповідальності.
5. Здійснення такої діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Причому, під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
6. Правомірність. Ця ознака, у свою чергу, включає в себе дві частини. По-перше, правомірною вважається підприємницька діяльність, що зареєстрована у встановленому законом порядку. І, по-друге, правомірною є така підприємницька діяльність, що здійснюється у відповідності до актів законодавства та установчих документів суб'єкта підприємництва.
