Ортинський Основи права (2005)
2. Джерела земельного права
Норми земельного права містяться у джерелах земельного права - нормативно-правових актах, які регулюють земельні суспільні відносини.
За своєю юридичною силою джерела земельного права поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти.
Серед законів особливе місце належить Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року. Вона має найвищу юридичну силу і є джерелом усіх галузей права України, в тому числі й земельного.
У Конституції врегульовані лише найважливіші земельні відносини, зокрема, щодо власності на землю. Так, у ст. 13 зазначено, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу; ст. 14 закріплює, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
До інших законів - джерел земельного права можна віднести Земельний кодекс України, Закони України "Про оренду землі", "Про плату за землю", "Про охорону земель", "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інші.
Оскільки земельні відносини регулюються не тільки нормами земельного права, але й інших галузей, то до джерел земельного права можна віднести й значну кількість нормативно-правових актів суміжних галузей законодавства - цивільного, адміністративного, аграрного і т.ін.
Ядром усієї системи джерел земельного права є Земельний кодекс України, який був прийнятий 25 жовтня 2001 року та вступив у силу 1 січня 2002 року.
Земельний кодекс України є нормативно-правовим актом кодифікованого характеру, основою розвитку всього земельного законодавства України. Він конкретизує положення Конституції України щодо регулювання земельних відносин, визначає основний зміст практично усіх інститутів земельного права.
Земельний кодекс починається із загальних положень, які визначають завдання та принципи земельного законодавства. Детально визначено в кодексі повноваження Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, виконавчої влади в галузі земельних відносин.
Кодексом закріплено основи правового режиму всіх категорій земель, порядок державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, врегульовано порядок виникнення, реалізації та припинення права власності та інших прав на землю.
За своєю юридичною силою джерела земельного права поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти.
Серед законів особливе місце належить Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року. Вона має найвищу юридичну силу і є джерелом усіх галузей права України, в тому числі й земельного.
У Конституції врегульовані лише найважливіші земельні відносини, зокрема, щодо власності на землю. Так, у ст. 13 зазначено, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу; ст. 14 закріплює, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
До інших законів - джерел земельного права можна віднести Земельний кодекс України, Закони України "Про оренду землі", "Про плату за землю", "Про охорону земель", "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інші.
Оскільки земельні відносини регулюються не тільки нормами земельного права, але й інших галузей, то до джерел земельного права можна віднести й значну кількість нормативно-правових актів суміжних галузей законодавства - цивільного, адміністративного, аграрного і т.ін.
Ядром усієї системи джерел земельного права є Земельний кодекс України, який був прийнятий 25 жовтня 2001 року та вступив у силу 1 січня 2002 року.
Земельний кодекс України є нормативно-правовим актом кодифікованого характеру, основою розвитку всього земельного законодавства України. Він конкретизує положення Конституції України щодо регулювання земельних відносин, визначає основний зміст практично усіх інститутів земельного права.
Земельний кодекс починається із загальних положень, які визначають завдання та принципи земельного законодавства. Детально визначено в кодексі повноваження Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, виконавчої влади в галузі земельних відносин.
Кодексом закріплено основи правового режиму всіх категорій земель, порядок державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, врегульовано порядок виникнення, реалізації та припинення права власності та інших прав на землю.
