Ортинський Основи права (2005)
5. Основи правового регулювання державних доходів в Україні
Необхідно розрізняти поняття державних доходів і фінансових ресурсів держави. Фінансові ресурси держави - поняття більш широке і державні доходи є елементом, складовою фінансових ресурсів держави. Державні доходи - це грошові кошти та інші цінності, що надходять до держави і переходять у її власність без будь-яких умов і обов'язків стосовно інших осіб. Усі передбачені законодавством доходи за соціально-економічною ознакою поділяються на доходи від підприємств та інших організацій різних форм власності; державного майна; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; надходження від особистих доходів громадян. Кожна з цих груп представляє сукупність окремих видів платежів та надходжень. Серед них основна роль належить податкам, які стягуються з юридичних і фізичних осіб.
Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.
Перелік бюджетних доходів (надходжень) до Державного та місцевого бюджетів ви значено в Бюджетному кодексі України, а безпосередньо механізми їх мобілізації та використання визначено відповідно у інших законах.
Класифікаційна характеристика державних доходів:
1. За джерелами утворення:
- податки, внески, рентні платежі;
окремі види платежів (за користування природними ресурсами, відрахування на будівництво та ремонт автодоріг); державне мито, мито, митні збори, інші збори.
2. За методом формування:
обов'язкові - податки, збори, обов'язкові платежі. Ст.14 Закону «Про систему оподаткування» дає вичерпний перелік обов'язкових платежів; добровільні надходження - надходження від операцій з державного кредиту; гранти, дарунки тощо.
3. За умовами їх збору і використання:
- зворотні (державний кредит); безповоротні (податки); безвідплатні (платежі до бюджету чи централізовані фонди); компенсаційні (мито чи митні збори як плата за послуги держави).
4. За порядком використання:
загальні - податок не мас цільового використання; цільові - внески чи платежі до цільових позабюджетних фондів.
5. За способом акумуляції коштів державних доходів:
централізовані доходи - залишаються у розпорядженні держави і скеровуються на формування централізованих фондів (державного і місцевого рівнів). Вони формуються, як правило, за рахунок податкових надходжень;
децентралізовані доходи - надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок їх доходів і використовуються згідно фінансових планів.
6. Правові основи податкових відносин. Податкове право
Податкове право - це частина фінансового права, яка регулює відносини що визначають рух коштів від платника до відповідних централізованих фондів у формі податкових платежів. Податкові відносини виникають:
між державою і податковими органами; між податковими органами і платниками;
- між державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами. Державу в цих відносинах представляє Верховна Рада України як законодавчий орган держави. Конституцією України закріплено, що виключно Верховній Раді України належить здійснення законодавчого регулювання системи оподаткування; встановлення податків і зборів. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється представницькими органами влади відповідно до законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Крім нього, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Наступна група суб'єктів, уповноважених державою, складає систему податкових органів: Державна податкова адміністрація; податкова міліція; митні органи України та ін.
Основним змістом податкових правовідносин є сплата обов'язкових платежів.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно Основного Закону України це один із конституційних обов'язків громадян нашої держави.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Відносини, які виникають у галузі податків, регулюються як і всі фінансові відносини, фінансово-правовими нормами і набувають форми податкових правовідносин.
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, молена виділити такі ознаки податків:
1) встановлюються законодавчими органами влади;
2) це обов'язкові платежі;
3) за юридичною формою вони є індивідуально безповоротні;
4) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб;
5) суми податків зараховуються до державних чи місцевих бюджетів;
6) сплата податків відбувається в строки і в розмірах, передбачених законодавством.
Враховуючи ці ознаки, поняття податку в правовому аспекті визначається як обов'язковий, індивідуальний, безповоротний платіж фізичних та юридичних осіб, встановлений представницькими (законодавчими) органами державної влади чи місцевого самоврядування для зарахування до державного чи місцевого бюджету з визначенням їх розмірів і термінів сплати.
Види та класифікація обов'язкових платежів
Згідно Закону України «Про податкову систему в Україні", в Україні справляються:
I. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), які встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
II. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища:
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
17) збір до Державного інноваційного фонду;
18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
19) фіксований сільськогосподарський податок;
20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
21) гербовий збір;
22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію;
26) збір за проведення гастрольних заходів.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір;
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний зб і р;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
13) збір з власників собак.
Механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, а саме Декрету Кабінету Міністрів України ''Про місцеві податки і збори". Суми цих податків і зборів (обов'язкових платежів) зараховуються до місцевих бюджетів.
Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.
Перелік бюджетних доходів (надходжень) до Державного та місцевого бюджетів ви значено в Бюджетному кодексі України, а безпосередньо механізми їх мобілізації та використання визначено відповідно у інших законах.
Класифікаційна характеристика державних доходів:
1. За джерелами утворення:
- податки, внески, рентні платежі;
окремі види платежів (за користування природними ресурсами, відрахування на будівництво та ремонт автодоріг); державне мито, мито, митні збори, інші збори.
2. За методом формування:
обов'язкові - податки, збори, обов'язкові платежі. Ст.14 Закону «Про систему оподаткування» дає вичерпний перелік обов'язкових платежів; добровільні надходження - надходження від операцій з державного кредиту; гранти, дарунки тощо.
3. За умовами їх збору і використання:
4. За порядком використання:
загальні - податок не мас цільового використання; цільові - внески чи платежі до цільових позабюджетних фондів.
5. За способом акумуляції коштів державних доходів:
централізовані доходи - залишаються у розпорядженні держави і скеровуються на формування централізованих фондів (державного і місцевого рівнів). Вони формуються, як правило, за рахунок податкових надходжень;
децентралізовані доходи - надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок їх доходів і використовуються згідно фінансових планів.
6. Правові основи податкових відносин. Податкове право
Податкове право - це частина фінансового права, яка регулює відносини що визначають рух коштів від платника до відповідних централізованих фондів у формі податкових платежів. Податкові відносини виникають:
між державою і податковими органами; між податковими органами і платниками;
- між державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами. Державу в цих відносинах представляє Верховна Рада України як законодавчий орган держави. Конституцією України закріплено, що виключно Верховній Раді України належить здійснення законодавчого регулювання системи оподаткування; встановлення податків і зборів. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється представницькими органами влади відповідно до законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Крім нього, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Наступна група суб'єктів, уповноважених державою, складає систему податкових органів: Державна податкова адміністрація; податкова міліція; митні органи України та ін.
Основним змістом податкових правовідносин є сплата обов'язкових платежів.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно Основного Закону України це один із конституційних обов'язків громадян нашої держави.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Відносини, які виникають у галузі податків, регулюються як і всі фінансові відносини, фінансово-правовими нормами і набувають форми податкових правовідносин.
Таким чином, молена виділити такі ознаки податків:
1) встановлюються законодавчими органами влади;
2) це обов'язкові платежі;
3) за юридичною формою вони є індивідуально безповоротні;
4) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб;
5) суми податків зараховуються до державних чи місцевих бюджетів;
6) сплата податків відбувається в строки і в розмірах, передбачених законодавством.
Враховуючи ці ознаки, поняття податку в правовому аспекті визначається як обов'язковий, індивідуальний, безповоротний платіж фізичних та юридичних осіб, встановлений представницькими (законодавчими) органами державної влади чи місцевого самоврядування для зарахування до державного чи місцевого бюджету з визначенням їх розмірів і термінів сплати.
Види та класифікація обов'язкових платежів
Згідно Закону України «Про податкову систему в Україні", в Україні справляються:
I. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), які встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
II. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища:
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
17) збір до Державного інноваційного фонду;
18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
19) фіксований сільськогосподарський податок;
20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
21) гербовий збір;
22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію;
26) збір за проведення гастрольних заходів.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір;
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний зб і р;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
13) збір з власників собак.
Механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, а саме Декрету Кабінету Міністрів України ''Про місцеві податки і збори". Суми цих податків і зборів (обов'язкових платежів) зараховуються до місцевих бюджетів.
