Кремень Політологія
3. Проблеми формування і управління соціоприродною системою
В чому ж суть побудови і управління соціо-природною системою? Важливим моментом управління соціоприродними системами виступає, безумовно, повна інформація про соціум і всі особливості біосфери. В сучасних умовах наявність адекватної інформації, рівень та якість ЇЇ обробки комп'ютерами і ЕОМ- системами зараховують до найважливіших стратегічних ресурсів і факторів розвитку соціального прогресу. В сучасних умовах наявність адекватної інформації, інформатизація суспільства, в тому числі України, здійснюється порівняно швидкими темпами шляхом використання новітньої комп'ютерної техніки. В ході інформатизації всіх сфер суспільства відбувається не тільки насичення соціосфери інформативною технікою і технологією, але й формується її понадсис-тема ~ інфосфера. Під інфосферою розуміється рівень розвитку інформатизації і оволодіння інформаційними ресурсами та процесами, що діються всередині суспільства, а також між суспільством і природою. Досягнувши рівня інфосфери, суспільство зуміє забезпечити гармонійну взаємодію суспільства і природи.
Загальні принципи інформатизації суспільства специфічно відображаються на особливостях різноманітних предметних сфер буття, в тому числі соціоприродних процесів. Широке застосування інформатики у вирішенні проблем природного середовища привело до появи геоєкоінформатики. За визначенням Олександра Воронова, геоекоінформатика - науковий напрямок, що розробляє теорію, засоби і технологію інформаційного забезпечення і автоматизації біосферних і екологічних досліджень з метою раціоналізації природокористування й охорони природи. В сучасних умовах без вірогідної екологічної інформації не можна зрозуміти грізних тенденцій екологічного процесу. Тому-то виправдана необхідність копітко вивчати інформаційне забезпечення, що сприяє вирішенню екологічної проблеми. В соціальній екології виділяють рівні: локальний, районний, регіональний, національний і глобальний. Кожний з рівнів має своєрідну інформацію, що відіграє принципово важливе значення для управління екорозвитком. В Україні для екологічних державних і суспільних структур важливо мати повну інформацію з місць про наявність водних ресурсів, порядок їх використання для того, щоб розробити рекомендації по оптимальному їх використанню в агроекосистемі. Для екологічних структур становить інтерес інформація про те, як враховуються екологічні вимоги при розробці інженерних, технологічних, планових, організаційних та інших рішень при проектуванні громадських і промислових об'єктів. Однак використання тільки екологічної інформації при виборі засобів і методів управління екорозвитком виявляється недостатнім. Управління екорозвитком збагачується соціальною інформацією. Об'єднання соціальної і геоекоінформації дозволяє ефектно управляти соціоприродними процесами, з великою перспективою прогнозувати тенденції розвитку і взаємодії суспільства і природи. В Україні активно удосконалюється державний механізм регулювання і контролю за використанням природних ресурсів і станом навколишнього природного середовища.
Основою державного управління використанням природних ресурсів і регулюванням навколишнього природного середовища виступають Ради народних депутатів різного рівня - від районних, міських до Верховної Ради та їх виконавчі комітети. Ради мають постійні комісії з питань охорони природи, наділені правом законодавчої ініціативи, здійснюють контроль за виконанням природоохоронного законодавства. Міністерство охорони на-вколишнього природного середовища теж має функції регулювання використання природних ресурсів і контролю за збереженням навколишнього природного середовища. В системі міністерства діють підрозділи в усіх адміністративно-територіальних районах і в деяких природних регіонах. В управлінні соціопри-родним середовищем активну участь бере Академія наук України, її спеціалізовані інститути, що виконують фундаментальні дослідження. В Україні створюється єдина система соціоекологіч-ного моніторингу, що дозволить на основі єдиної нормативно-методичної бази, стандартизації і метрології підвищити результативність екологічного управління. Питання управління екологічними процесами тісно зв'язані з свідомістю особистості, з розумінням суттєвості та необхідності охорони природи і дбайливого до неї ставлення кожного. В формуванні екологічної свідомості важлива роль належить освіті.
Однією з причин того, що людина і природне середовище виявилися в конфронтації - екологічне неуцтво, нерозуміння соціальних процесів суті проблеми ; „ наслідКІВ, неінформованість, хижацьке ставлення до природи. В світі щорічно публікується 15-18 тис. праць і досліджень з екології. Однак їх читають здебільшого фахівці, та й то не всі. В Україні, окрім журналу «Ойкумена» (тираж якого лише 1000 прим.), виходить ще невелика кількість видань, що, звичайно, не можуть претендувати ані на повноту висвітлення екологічної обстановки в країні, ані тим більш вести повноцінне просвітництво і освіту серед населення. Екологічна свідомість населення України, незважаючи на екологічну кризу, продовжує залишатися на низькому рівні. І справа тут не тільки в кількості та якості періодичних видань, хоча й це важливо. У багатьох жителів України в свідомості існує стереотип про невичерпні багатства країни, необмежені її можливості та використання сировини без оглядки на майбутнє. Утвердженню такої думки сприяли школа і засоби масової інформації. На уроках і в шкільних підручниках постійно проводилася думка про необхідність дальшого підкорення природи людиною. Людина малювалася як загарбник і перетворювач природи. На гаслі «Не чекати милостей від природи, взяти їх - наше завдання!» виховувалось не одне покоління. У багатьох виробився прагматичний споживчий стереотип мислення у ставленні до навколишнього природного середовища.
Загальні принципи інформатизації суспільства специфічно відображаються на особливостях різноманітних предметних сфер буття, в тому числі соціоприродних процесів. Широке застосування інформатики у вирішенні проблем природного середовища привело до появи геоєкоінформатики. За визначенням Олександра Воронова, геоекоінформатика - науковий напрямок, що розробляє теорію, засоби і технологію інформаційного забезпечення і автоматизації біосферних і екологічних досліджень з метою раціоналізації природокористування й охорони природи. В сучасних умовах без вірогідної екологічної інформації не можна зрозуміти грізних тенденцій екологічного процесу. Тому-то виправдана необхідність копітко вивчати інформаційне забезпечення, що сприяє вирішенню екологічної проблеми. В соціальній екології виділяють рівні: локальний, районний, регіональний, національний і глобальний. Кожний з рівнів має своєрідну інформацію, що відіграє принципово важливе значення для управління екорозвитком. В Україні для екологічних державних і суспільних структур важливо мати повну інформацію з місць про наявність водних ресурсів, порядок їх використання для того, щоб розробити рекомендації по оптимальному їх використанню в агроекосистемі. Для екологічних структур становить інтерес інформація про те, як враховуються екологічні вимоги при розробці інженерних, технологічних, планових, організаційних та інших рішень при проектуванні громадських і промислових об'єктів. Однак використання тільки екологічної інформації при виборі засобів і методів управління екорозвитком виявляється недостатнім. Управління екорозвитком збагачується соціальною інформацією. Об'єднання соціальної і геоекоінформації дозволяє ефектно управляти соціоприродними процесами, з великою перспективою прогнозувати тенденції розвитку і взаємодії суспільства і природи. В Україні активно удосконалюється державний механізм регулювання і контролю за використанням природних ресурсів і станом навколишнього природного середовища.
Основою державного управління використанням природних ресурсів і регулюванням навколишнього природного середовища виступають Ради народних депутатів різного рівня - від районних, міських до Верховної Ради та їх виконавчі комітети. Ради мають постійні комісії з питань охорони природи, наділені правом законодавчої ініціативи, здійснюють контроль за виконанням природоохоронного законодавства. Міністерство охорони на-вколишнього природного середовища теж має функції регулювання використання природних ресурсів і контролю за збереженням навколишнього природного середовища. В системі міністерства діють підрозділи в усіх адміністративно-територіальних районах і в деяких природних регіонах. В управлінні соціопри-родним середовищем активну участь бере Академія наук України, її спеціалізовані інститути, що виконують фундаментальні дослідження. В Україні створюється єдина система соціоекологіч-ного моніторингу, що дозволить на основі єдиної нормативно-методичної бази, стандартизації і метрології підвищити результативність екологічного управління. Питання управління екологічними процесами тісно зв'язані з свідомістю особистості, з розумінням суттєвості та необхідності охорони природи і дбайливого до неї ставлення кожного. В формуванні екологічної свідомості важлива роль належить освіті.
Однією з причин того, що людина і природне середовище виявилися в конфронтації - екологічне неуцтво, нерозуміння соціальних процесів суті проблеми ; „ наслідКІВ, неінформованість, хижацьке ставлення до природи. В світі щорічно публікується 15-18 тис. праць і досліджень з екології. Однак їх читають здебільшого фахівці, та й то не всі. В Україні, окрім журналу «Ойкумена» (тираж якого лише 1000 прим.), виходить ще невелика кількість видань, що, звичайно, не можуть претендувати ані на повноту висвітлення екологічної обстановки в країні, ані тим більш вести повноцінне просвітництво і освіту серед населення. Екологічна свідомість населення України, незважаючи на екологічну кризу, продовжує залишатися на низькому рівні. І справа тут не тільки в кількості та якості періодичних видань, хоча й це важливо. У багатьох жителів України в свідомості існує стереотип про невичерпні багатства країни, необмежені її можливості та використання сировини без оглядки на майбутнє. Утвердженню такої думки сприяли школа і засоби масової інформації. На уроках і в шкільних підручниках постійно проводилася думка про необхідність дальшого підкорення природи людиною. Людина малювалася як загарбник і перетворювач природи. На гаслі «Не чекати милостей від природи, взяти їх - наше завдання!» виховувалось не одне покоління. У багатьох виробився прагматичний споживчий стереотип мислення у ставленні до навколишнього природного середовища.
