Фармакологія
12.2.7. Протилепрозні засоби.
Протилепрозними специфічними засобами є похідні сульфону.
Діафенілсульфон (дапсон, авлосульфон) є одним з головних засобів, що призначають хворим на лепру. Застосовують усередину циклами протягом тривалого часу.
ФАРМАКОКІНЕТИКА. Абсорбується добре, виводиться переважно нирками.
Зниженню негативних і токсичних проявів сприяє зменшення дози, а також призначення вітамінів групи В, препаратів заліза.
Солюсульфон (цимедон, сульфадрон) — тетранатрієва сіль діафенілсульфону. Добре розчинний у воді. Застосовують парентерально або місцево. Із солюсульфону шляхом гідролізу в організмі утворюється діамінодифенілсульфон, який і діє на збудника лепри.
ФАРМАКОДИНАМІКА. Діє на активні, переважно сульфгідрильні групи, пригнічує ферментативні процеси.
Показання: загальна слабкість, зниження апетиту, головний біль, біль у ділянці серця, ураження печінки та органів кровотворення.
Протипоказання: захворювання печінки, нирок, анемія.
Похідні тіосемикарбазону призначають хворим на туберкульоз, але вони мають також протилепрозну дію, головним чином на ранніх стадіях захворювання.
Діуцифон — похідна діафенілсуль-фону з двома залишками метилурацилу. Має протилепрозну та імуномодулюючу Дію.
Рифампіцин і офлоксацин — антибіотики. Застосовують з препаратами сульфонів.
Протилепрозні засоби.
Назва. Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.
Діафенілсульфон Diaphenylsulfonum
Солюсульфон Solusulfonum
Порошок, таблетки по 0,025 і 0,05 г.
Усередину по 0,05 г 2 рази на добу протягом 2 тижнів, потім по 0,1 г 2 рази на добу протягом 3 тижнів, кожні 6 днів роблять одно-добову перерву Порошок.
Для внутрішньом'язового застосування готують 50 % розчин асептично, який вводять 2 рази на тиждень. Починають з 0,5 мл, поступово дозу підвищують щодня на 0,5 мл. Місцево застосовують 10 % розчин або мазь.
Діафенілсульфон (дапсон, авлосульфон) є одним з головних засобів, що призначають хворим на лепру. Застосовують усередину циклами протягом тривалого часу.
ФАРМАКОКІНЕТИКА. Абсорбується добре, виводиться переважно нирками.
Зниженню негативних і токсичних проявів сприяє зменшення дози, а також призначення вітамінів групи В, препаратів заліза.
Солюсульфон (цимедон, сульфадрон) — тетранатрієва сіль діафенілсульфону. Добре розчинний у воді. Застосовують парентерально або місцево. Із солюсульфону шляхом гідролізу в організмі утворюється діамінодифенілсульфон, який і діє на збудника лепри.
ФАРМАКОДИНАМІКА. Діє на активні, переважно сульфгідрильні групи, пригнічує ферментативні процеси.
Показання: загальна слабкість, зниження апетиту, головний біль, біль у ділянці серця, ураження печінки та органів кровотворення.
Протипоказання: захворювання печінки, нирок, анемія.
Похідні тіосемикарбазону призначають хворим на туберкульоз, але вони мають також протилепрозну дію, головним чином на ранніх стадіях захворювання.
Діуцифон — похідна діафенілсуль-фону з двома залишками метилурацилу. Має протилепрозну та імуномодулюючу Дію.
Протилепрозні засоби.
Назва. Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.
Діафенілсульфон Diaphenylsulfonum
Солюсульфон Solusulfonum
Порошок, таблетки по 0,025 і 0,05 г.
Усередину по 0,05 г 2 рази на добу протягом 2 тижнів, потім по 0,1 г 2 рази на добу протягом 3 тижнів, кожні 6 днів роблять одно-добову перерву Порошок.
Для внутрішньом'язового застосування готують 50 % розчин асептично, який вводять 2 рази на тиждень. Починають з 0,5 мл, поступово дозу підвищують щодня на 0,5 мл. Місцево застосовують 10 % розчин або мазь.
