Радіаїцйна обстановка — це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.
Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основіптми показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).
Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінюваїшя, а також для визначення найбільш доцільних дні населення і фомувань ЦО на зараженій місцевості.
Оцінка радіаційної обстановки передбачає:
— визначення і нанесення на карту (схему) зон радіоактивного
зараження або рівнів радіації в окремих точках місцевості,
—вирішення основних типових завдань за різними варіантами дій населення, формувань ЦО, а також виробничої діяльності промислових підприємств (об'єктів) в умова» радіоактивного зараження;
— аналіз отриманих результатів;
— вівоір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються або зменшуються радіаційні втрати.
Для оцінки радіаційної обстановки; крім рівнів радіації в окремих точках місцевості і зон радіоактивного зараження, необхідно знати:
— умови перебування людей в зонах радіоактивного Зараження, їх захищеність;
— значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами, які призначені для укриття робітники?, службовців на підприємствах і непрацюючого населення в МІСЦЯХ проживання;
— допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами;
— поставлені завдання формуванням ЦО і терміни їх виконання.
Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.
Метод прогнозування
Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати:
Час ядерного вибуху (час аварії на радіаційно небезпечному об'єкті).
Координати центру ядерного вибуху (аварії).
Потужність і вид ядерного вибуху .
Швидкість і напрямок середнього вітру. Середній вітер — це осереднений по швидкості і напрямку вітер для шарів атмосфери в межах висоти піднімання радіоактивної хмари. Він визначається ірафічним методом по відомих даних вітрового зондування атмосфери, яке проводиться радіозондами, акустичними, радіолокаційними і космічними засобами контролю. Ці дані дають метеорологічні станції відповідним штабам ІДО. Азимут середнього вітру — це кут між напрямком на північ і напрямком, звідки дме вітер, відрахований по ходу стрілки годинника. Наприклад, якщо вітер дме з заходу на схід, то азимут вітру 270°
При прогнозуванні радіаційної обстановки використовується методика, заснована на ймовірнісних розрахунках. Суттєвість ймовірнісної методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.
Проводиться це в такій послідовності:
По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху (мал. ЗО)
В масштабі карти (плану) наноситься круг (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужностей вибуху від 100 до 1000 кТ (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля кругу надписують характеристику ядерного вибуху, наприклад 100-Н/8.10 :100 кТ, наземний, 8.10 год.
По азимуту середнього вітру, який отримується від метеослужби із центру вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зони можливого радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком середнього вітру.
До кругу зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 20° до дотичних проводять прямі, які г боковими межами зони можливого радіоактивного зараження місцевості.
Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру.
Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти (плану).
При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б — зеленим, зони В — коричневим, зони Г — чорним.
Отриманий сектор не визначає точного положення сліду хмари радіаційного зараження на місцевості. Утворення сліду радіаційного зараження в межах сектора має ймовірність 90%, а фактична площа радіаційного зараження приблизно дорівнює 1/3 площі сектора.
Визначається час підходу радіаційної хмари до населених пунктів за формулою t =L/V , де L — відстань від центру вибуху до населеного пункту, км. V — швидкість вітру, км/год.
Цей метод дозволяє визначити можливий ступінь радіаційного зараження: сильне, небезпечне, дуже небезпечне, помірне і до початку випаданя радіоактивних опадів організувати захист населення і особового складу формувань, а промислові підприємства перевести на режим роботи в умовах радіоактивного зараження.
Метод радіаційної розвідки
Метод радіаційної розвідки застосовується в штабах цивільної оборони промислових підприємств (об'єктів), міст, районів, областей, а також у військових частинах. Він має дуже важливе значення для прийняття рішення по захисту населення, яке знаходиться на території, зараженій радіоактивними речовинами внаслідок аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин або при вибусі ядерного боєприпасу.
Вихідними даними виявлення радіаційної обстановки є рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами радіаційної розвідки. Ці дані - основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год після ядерного вибуху.
Точки на карті з рівнями радіації, рівними аоо слизькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зон А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240 і 800 Р/г з'єднуються між собою плавними лініями такого кольору:
зона А — синього, зона Б — зеленого, зона В — коричневого, зона Г — чорного,
Органами радіаційної розвідки на промислових підприємствах (об'єктах) є групи і ланки радіаційної розвідки. Для виміру рівнів радіації використовують прилади радіаційної розвідки, якими в багатьох точках місцевості вимірюють рівні радіації, фіксують астрономічний час і точку вимірів (координати). На великих територіях вимір рівнів радіації доцільно проводити з літаків або вертольотів, які обладнані приладами радіаційної розвідки.
Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, приведених до одного часу. Штаби ЦО рівні радіації, пдо виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками або за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту.
Примітка: В. точці виміру в чисельнику представляється потужність випромінювання, перерахована на 1 годину після вибуху, в знаменнику — час виміру. Достовірні дані про радіоактивне зараження виявлені методом розвідки і вирішення типових завдань з урахуванням даних розвідки дозволяють прийняти правильне рішення щодо дій населення
і формувань ЦО.
Це дає більш достовірні дані, ніж вирішення з використанням розрахункових формул.
Вирішення типових задач з використанням таблиць ІДО.
(Таблиці подані в кінці цього розділу).
Прийняті позначення при вирішенні завдань:
Р (Р ) — рівень радіації на місцевості на час "t", рівень радіації через 1 год після ядерного вибуху, Р/г;
Д — доза радіації, Р;
Дв (зад) — встановлена доза опромінення, не більше якої можуть одержати люди за певний час, Р;
Дт — таблична доза радіації, яка може бути отримана на відкритій місцевості при умові радіації 100 Р/год за 1 годину після ядерного вибуху;
Кле. — коефіцієнт перерахунку рівнів радіації;
Кпосл — коефіцієнт послаблення дози радіації;
t ' — час початку опромінення;
tKo — час кінця опромінення;
Т — тривалість опромінення, год;
V — швидкість подолання зон зараження, км/год;
1 — довжина зараженої ділянки, маршрут, км.
Якщо час проведення ядерного вибуху невідомий, то його можна визначити за швидкістю спаду рівня радіації. Для цього в будь-якій точці на території фабрики вимірюють рівні радіації два рази з інтервалом в 20, ЗО, 40 хв. По знайденому співвідношенню рівнів радіації ари другому і першому вимірах Р../Р, і часу між вимірами за табл. 4 визначають час з моменту вибуху до другого виміру.
Приклад. О 15 год в районі розташування формування ЦО рівень радіації Р1 « ЗО Р/год, а о 15 год ЗО хв. (другий вимір) Р = 23 Р/год. Визначити час ядерного вибуху.
Рішення.
Визначаємо інтервал між другим і першим вимірами:
15 год ЗО хв — 15 год 00 хв = ЗО хв.
Визначаємо співвідношення рівнів радіації при другому і першому вимірах:
Р/Р, - 23/30=0,75
За табл. 19 для співвідношення 0,75 і інтервалу часу 30 хв. знаходимо час вибуху до другого виміру. Він дорівнює 2 год ЗО хв. Вибух був здійснений о 13 год 00 хв. (15 год ЗО хв — 2 год ЗО хв).
Цей час і використовується для проведення подальших розрахунків як в першому прикладі .
Завдання № 2. Визначення можливих доз опромінення при діях на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами
Вихідними даними є рівень радіації, тривалість перебування людей на зараженій місцевості, а також умови захисту.
Однією із характеристик умов захисту є коефіцієнт послаблення дози радіації, Кпосл (значення його наведені в табл. 16).
Доза опромінювання, яку можуть отримати люди за час перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, визначається за табл. 5. В цій таблиці подані доли опромінення тільки для рівнів радіації 100 Р/год через 1 год після ядерного вибуху. Для визначення дози опромінення для інших значень рівнів радіації, необхідно визначену за таблицею дозу помножити на співвідношення Р/100, де Р — фактичний рівень радіації через 1 год. після вибуху.
Приклад. Через 8 год. після аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин виміряний рівень радіації на території виробничого підприємства, приведений до 1 год, становив 300 Р/год. Визначити дози опромінення, які отримають працівники підприємства на відкритій місцевості, в виробничих приміщеннях і в протирадіаційних укриттях з К =200. Опромінення продовжувалось 4 год.
Рішення
За табл. 20 на перетині вертикальної колонки "Час початку опромінення з моменту вибуху" (8 год) і горизонтальної колонки "Час перебування" (4 год) знаходимо дозу опромінення на відкритій місцевості при рівні радіації 100 Р/год, яка буде Рв5 = 25,6 Р.
При рівні радіації 300 Р/год доза буде в три рази більшою:
Р/100 = 300/100 = 3
Працівники об'єкту за 4 год перебування на відкритій місцевості отримають дозу опромінення:
Д = Р хЗ = 25,6 х 3 = 76,8 Р.
Для визначення дози, яку отримають працівники об'єкту за 4 год перебування в виробничих приміщеннях (цехах необхідно визначену дозу на відкритій місцевості розділити на Кпосп радіації виробничими приміщеннями:
Коефіцієнт послаблення одноповерхового виробничого приміщення визначаємо за табл. 1 — він дорівнює 7.
Працівники об'єкту, які знаходяться в цехах, отримають дозу опромінення 11 Р — в 7 раз меншу за дозу, отриману на відкритій місцевості.
Визначаємо дозу опромінення працівників об'єкту, які знаходились в ПРУ з Кпосл v=200: Для цього дозу опромінення, отриману на відкритій місцевості, ділимо на Кпосл ПРУ:
Порівнюючи дози опромінення, які отримали люди на відкритій місцевості, в цехах і в ПРУ, бачимо, що людей потрібно укривати в ПРУ.
Завдання №3. Визначення допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості
Це завдання розв'язується за табл.21. Для цього використовуються вихідні дані, розраховується співвідношення: Д х К /Р
SOB. поел' входу
По значенню цього співвідношення і часу, який минув з моменту вибуху, за таблицею визначається допустима тривалість перебування на зараженій місцевості.
Приклад. Визначити допустиму тривалість перебування формування ЦО на зараженій території заводу, якщо рятувальні роботи почались через З год після ядерного вибуху, а рівень радіації в цей час був Р =100 Р/год. Для особового складу формування ЦО встановлена доза опромінення /І =30Р. Роботи ведуться в середині цегляних одноповерхових будівель з коефіцієнтом послаблення радіації К л=10.
За табл.21 на перетині вертикальної колонки для значення співвідношення рівного 3 і горизонтальної колонки "Час, який минув після вибуху" (3 год) вираховуємо допустиму тривалість роботи на зараженій території - 6 год.
