Крегул Ю.І. Правові основи державного управління економікою України (2003)

Основними законодавчими актами, що встановлюють правові засади у цій сфері, окрім Конституції України, є:

Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. (із змінами);

Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р. (із змінами);

Закон України “Про тваринний світ” від 3 березня 1993 р. (із змінами від 13.12.2001 р.);

Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.;

Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р.;

Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р.;

Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р.;

Водний кодекс України від 6 червня 1995 р.;



Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р.;

Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р.;

Закон України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність” від 23 грудня 1998 р.;

Закон України “Про гідрометеорологічну діяльність” від 18 лютого 1999 р.;

“Гірничий закон України” від 6 жовтня 1999 р.;

Закон України “Про державну геологічну службу України” від 4 листопада 1999 р.;

Закон України “Про внесення змін до закону України “Про природно-заповідний фонд України” від 14 грудня 1999 р.;

Закон України “Про природні монополії від 20 квітня 2000 р.;

Закон України “Про меліорацію земель” від 14 січня 2000 р.;

Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р.;

Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000р.;

Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 р.;

Закон України “Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами” від 14 вересня 2000 р.;

Закон України “Про фізичний захист ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19 жовтня 2000 р.;

Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21 вересня 2000 р.;

Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 р.;

Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 р.;

Закон України “Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів” від 22 березня 2001 р.;

Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002р.;

Закон України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17 січня 2002 р. та ін.

5.2. Правовий статус Міністерства екології та природних ресурсів України.

Правовий статус Міністерства екології та природних ресурсів України, регламентується Положенням, затвердженим Указом Президента України від 29 травня 2000 р. № 724/2000 (із змін. Від 25.04.2002 р. № 378/2002) “Питання Міністерства екології та природних ресурсів України”.

Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Мінекоресурсів України виконує також функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері гідрометеорологічної, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Діяльність Мінекоресурсів України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекоресурсів України є головним (провідним) органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Мінекоресурсів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Мінекоресурсів організовує виконання актів законодавства і здійснює контроль за їх реалізацією.

Мінекоресурсів України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.