Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (2001)

14.2. Приводи та підстави для порушення кримінальної справи

Закон визначає, що прокурор, суд, слідчий та органи дізнання можуть порушити кримінальну справу тільки за наявності для цього законного приводу та достатньої підстави. Ст. 94 КПК України називає приводи або джерела, із яких вказані особи дізнаються про скоєний злочин або про підготовку до скоєння злочину. Ними є:

заяви громадян, організацій, установ, посадових осіб;

повідомлення представників влади, громадськості та окремих громадян, які затримали підозрюваного на місці скоєння злочину або з речовими доказами;

явка з повинною;

повідомлення в засобах масової інформації;

безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, судом, прокурором ознак злочину.

Важливим моментом для порушення кримінальної справи є попередження особи, що зробила заяву, про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий донос. За заявою складається протокол, в якому зазначається місце, час подання заяви, повне найменування органу, посадової особи, яка прийняла заяву, прізвище, ім’я, по батькові заявника, підписка про те, що особа була попереджена про відповідальність за неправдивий донос. Потім викладається зміст заяви із зазначенням усіх відомих обставин справи та доказів. Протокол підписують заявник та особа, що його склала. Всі письмові заяви завжди повинні бути підписані особами, що їх зробили, інакше заяви вважаються анонімними. Закон установлює, що анонімні заяви теж можуть перевірятися, але питання про порушення кримінальної справи вирішується не за ними, а за результатами перевірки, на що потрібен час.

Якщо особа з’явилася з повинною, то необхідним є встановлення її особистості, після чого складається протокол про явку з повинною. Протокол підписують особа, що з’явилася з повинною, та посадова особа, яка має право на порушення кримінальної справи.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність у фактах, про які надійшли повідомлення, ознак складу злочину та наявність даних, які вказують на те, що ці факти мали місце в дійсності.

До моменту порушення кримінальної справи ніхто не має права виконувати передбачених Кримінально-прецесуальним кодексом ніяких слідчих дій, зокрема: допиту, обшуку, виїмки, експертизи.

До порушення кримінальної справи при затриманні підозрюваного повинен бути проведений особистий обшук. Крім того, у невідкладних випадках до моменту порушення кримінальної справи дозволяється провести огляд місця, де було скоєно правопорушення. Після цього, якщо буде достатньо підстав, справа повинна бути порушена негайно.

У митних органах безпосереднє виявлення ознак такого злочину як контрабанда має свої особливості. Органи зізнання незалежно від будь-яких заяв і повідомлень (тобто приводів, зазначених у п. 1 ст. 95 КПК) мають можливість під час митного огляду безпосередньо виявити ознаки контрабанди або підготовки до неї, замаху на контрабанду. Такі додаткові можливості виникають під час:

здійснення митного контролю посадовими особами митних органів у межах їх службових функцій;

застосування для митного контролю технічних засобів, залучення спеціалістів та експертів інших відомств, пошукових собак тощо;

особистого догляду громадян, стосовно яких є аргументовані підстави вважати, що вони переміщують через митний кордон, або перебуваючи в зоні митного контролю чи в транзитній зоні міжнародного аеропорту, переховують на собі предмети контрабанди;

перевірки обставин надання фізичним та юридичним особам митних пільг;

митного оформлення товарів і предметів, що перебувають тимчасово на зберіганні у приміщеннях і на території підприємств та організацій.

Ознаки контрабанди можуть бути виявлені безпосередньо при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил. Зокрема, під час опитування осіб про ці порушення; при адміністративному затриманні особи, що порушила митні правила; при виконанні митних обстежень, експертизи; при вилученні предметів і документів, що є безпосередніми об’єктами порушення митних правил; при здійсненні перевірки зовнішньоторговельної діяльності юридичної особи тощо.

Необхідно підкреслити вимоги закону відносно того, що перевірка матеріалів, які сигналізують про скоєні злочини або про готування до них, повинна бути націлена тільки на виявлення обставин, які підтверджують наявність злочинного діяння. Вона не повинна перетворюватися на збирання матеріалів, що підтверджують скоєння злочину конкретною особою. Це — завдання попереднього розслідування.

Таким чином, для порушення кримінальної справи необхідна наявність приводу і достатньої підстави, тобто обґрунтованих даних, які вказують на те, що факт, який містить ознаки злочинного діяння, мав місце.

Треба мати на увазі, що закон перелічує (ст. 5 КПК) обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи. Зокрема до них належать:

відстутність самого факту скоєння злочинного діяння;

відсутність у діянні складу злочину;

не досягнення особою, що скоїла діяння, віку 16 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кримінального кодексу не є злочином дія чи бездіяльність, які хоча формально і містять ознаки якого-небудь діяння, передбаченого Особливою частиною КК, але через свою малу значимість позбавлені характеру суспільної небезпеки.

У випадках, коли правопорушнику не виповнилося 16 років, органи дізнання та слідства відповідно до згоди прокурора можуть, не порушуючи кримінальної справи, передати матеріали до комісії у справах неповнолітніх. Раніше матеріали передавали в товариські суди та громадські суди, щоб після провадження особу брали на поруки.