Кириченко Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (2002)

Для будь-якого підприємства часто дуже важливо одержати інформацію про виробництво. Права на таку інформацію, а також інші права, що виникають в процесі виробництва, називають .правами промислової власності.

Є багато видів таких прав:

- винаходи, у тому числі нові технології;

- конфіденційна інформація (комерційна таємниця);

- знаки для товарів і послуг;

- ноу-хау;

- фірмові найменування;

- промислові зразки.

У сучасному світі зростає торгівля такими правами, у тому числі й міжнародна торгівля. Вказані угоди оформлюються у різних договорів. Серед них важливе місце займають ліцензування і франчайзинг (докладніше див. у розділі II гл. 2).



Захист інтелектуальної власності. На практиці існує дуже багато різних прав інтелектуальної власності, наприклад:

- права на винаходи;

- права на знаки для товарів і послуг;

- права на промислові зразки;

- авторські і суміжні права (права виконавців, виготовлювачів фонограм, організацій мовлення);

- права на конфіденційну інформацію;

- права на географічні позначення.

На сьогоднішній день практично у всіх країнах визнаються права інтелектуальної власності, хоча коло визнаних прав може відрізнятися, - наприклад, у деяких країнах не визнаються права на процес виробництва лікарських засобів, а визнаються тільки права на самі лікарські засоби. Є розбіжності в підходах до процедури реєстрації прав інтелектуальної власності (там, де така реєстрація потрібна). Наприклад, в одних країнах будь-яка особа, що подала необхідні документи, може отримати патент на винахід. В інших країнах орган з реєстрації також здійснює експертизу заявки і вирішує, чи дійсно мав місце винахід.

Що особливо важливо, не у всіх країнах можна домогтися захисту прав інтелектуальної власності. Захист може бути слабким або зовсім відсутнім. Відбувається це з різних причин, наприклад:

- законодавство про процедуру захисту прав сформульовано таким чином, що інтелектуальну власність неможливо захистити;

- законодавство "добре" не виконується, наприклад, через невисокий професіоналізм суддів або з економічних причин - немає засобів для вжиття всіх необхідних заходів.

Потрібно зазначити, що деякі країни (у першу чергу ті, що розвиваються) не захищають інтелектуальну власність свідомо, помилково розраховуючи в такий спосіб штучно збільшити свій економічний потенціал.

Щоб подолати ці труднощі, у 1994 році було укладено Угоду про аспекти прав інтелектуальної власності (скорочено - ТРІПС, за абревіатурою англійської назви).

Основні вимоги ТРІПС:

- повинні визнаватися права інтелектуальної власності;

- ці права повинні захищатися. ТРІПС особливу увагу приділяє цивільним (судовим) заходам захисту, хоча вимагає захищати права інтелектуальної власності і за допомогою інших заходів: прикордонних (конфіскація на кордоні товарів, виготовлених із порушенням прав інтелектуальної власності); адміністративних (минаючи суд); кримінальних;

- захист прав інтелектуальної власності повинен бути ефективним;

- держави не повинні припускати дискримінації між вітчизняними й іноземними держателями прав, а також між держателями прав із різних країн.

Участь у ТРІПС є обов'язковою умовою членства у COT, куди прагне вступити й Україна.