Перун Програмно-цільовий метод формування бюджету (2002)

2.1 Стратегічне планування

Стратегічне планування - це процес встановлення стратегічних цілей та завдань, визначення стратегічних напрямків діяльності, спрямованих на раціональне використання людських та фінансових ресурсів головних розпорядників бюджетних коштів.

Стратегії - це методи досягнення цілей та завдань. Стратегія, сформульована на основі цілей та завдань, - це засіб для перетворення витрат на результати з оптимальним використанням ресурсів, це план, який показує використання бюджетних та інших ресурсів.

Стратегічний план - це план, який визначає місію головного розпорядника бюджетних коштів (тобто головну мету його діяльності), цілі, завдання, курс дій та очікувані результати у довгостроковій перспективі, зазвичай на період від 3 - 5 і до 10 років у відповідності до встановлених пріоритетів уряду, які відображаються у програмних документах, наприклад, у програмі діяльності уряду.

Стратегічні плани головних розпорядників повинні висвітлювати ключові моменти, на яких їм необхідно зосередитися для впровадження пріоритетів державної політики, та шляхи їх досягнення. Це суттєвий інструмент, що дозволяє головним розпорядникам бюджетних коштів досягти поставлених завдань, вирішити проблеми фінансового управління та надання державних послуг і впевнитись, що послуги надаються найбільш ефективним шляхом. Стратегічний план забезпечує можливість розвитку та вдосконалення організаційної структури розпорядника бюджетних коштів, та його діяльності в цілому.



Стратегічні плани повинні:

• вказувати на основні завдання міністерства, які зазначені у відповідних

нормативних документах (наприклад, положеннях про міністерства тощо);

• покривати період принаймні від трьох років і бути сумісними із середньостро¬-

ковою оцінкою видатків бюджету;

• описувати основні і допоміжні види діяльності, що необхідні для виконання

цих завдань (при цьому слід уникати дублювання функцій);

• вказувати на внутрішні функції головного розпорядника, а також на ті функції,

що розпорядник виконує за контрактом;

• описувати загальні та конкретні цілі, яких необхідно досягти у середньостроковій

перспективі;

• відображати перелік програм, що виконуються для досягнення загальних та

окремих цілей;

• включати вимірювані завдання і результати від здійснення бюджетних програм;

• включати пропозиції щодо збільшення (або зменшення) постійних та змінних

капітальних активів, запланованих інвестицій і відновлення та утримання

матеріальних активів, а також плани щодо управління фінансовими активами та

зобов'язаннями;

• відповідати вимогам, визначеним відповідними нормативними документами .

Якісний стратегічний план для окремого головного розпорядника має бути:

• комплексним та всеохоплюючим, тобто повинен охоплювати всі аспекти діяльно¬

сті міністерства або відомства та враховувати всі їх можливості;

• довгостроковим, тобто здійснюватись протягом декількох років для того, щоб

визначити головний напрям розвитку розпорядника бюджетних коштів;

• цілеспрямованим, тобто таким, що робить цілі головного розпорядника

зрозумілими;

• аналітичним, тобто таким, що подає дані та приводить необхідне тлумачення

інформації;

• обґрунтованим, тобто наводить факти та обґрунтування пропозицій;

• орієнтованим на конкретні дії, тобто спрямованим на виконання конкретних

завдань у конкретний термін;

• лаконічним, тобто достатньо коротким для того, щоб керівники високого рівня

могли швидко з ним ознайомитися, але в той же час містити достатньо інформації,

щоб бути зрозумілим.

Стратегічний план, як правило, не містить інформації щодо оцінки діяльності. Однак всі стратегічні плани повинні містити стратегічні орієнтири, що виражаються у вимірних показниках, тобто стратегічні цілі та завдання, що дозволять у майбутньому оцінювати досягнуті результати.

При впровадженні стратегічного плану керівник розпорядника бюджетних коштів повинен сприяти ефективному, економічному та продуктивному використанню ресурсів для того, щоб покращити виконання відомством своїх функцій; використовувати з цією метою такі методи організації праці, як перерозподіл, спрощення, координація роботи, позбавлення розпорядника коштів зайвих функцій.

Стратегічні плани відомств знаходять своє відображення у плануванні (або прогнозуванні) видатків у середньостроковій перспективі. Як свідчить зарубіжний досвід, середньострокові прогнози видатків складаються на основі пріоритетів уряду, прогнозів надходжень до бюджету, а також виходячи із індивідуальних стратегічних планів головних розпорядників. Цей процес називають середньостроковим плануванням.