Мороз Національний банк і грошово-кредитна політика (1999)
Здійснення ревізій та реалізація їхніх результатів
Ревізії складаються з кількох етапів, кожний з яких передбачає розв'язання конкретних завдань, а в сукупності вони спрямовані на реалізацію головної мети ревізії — контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.
На першому етапі здійснюється підготовка до ревізії, яка пов'язана з отриманням більш повної картини про господарсько-фінансову діяльність об'єкта ревізії або перевірки, підготовкою програми ревізії (перевірки) та необхідних ревізійних матеріалів.
Вивчення об'єктів, що підлягають ревізії, базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: бухгалтерські і статистичні звіти; акти ревізій, що були здійснені у попередні періоди; накази і постанови Правління Національного банку України; доповідні записки, письмові заяви і пояснення посадових осіб об'єктів, що будуть ревізуватись; інші офіційні матеріали Національного банку України.
На основі вивчення матеріалів, які характеризують господарсько-фінансову діяльність об'єктів, що будуть ревізуватися, та виходячи з поставлених перед ревізією завдань, складається програма ревізії або перевірки. Ця програма має бути добре і детально продумана і мати на
меті реалізацію конкретних завдань. Під час її складання виходять з тієї ролі, яку виконують установи Національного банку України згідно з чинним законодавством. У програму ревізії включають такі питання:
— збереження грошових коштів, документів і цінностей;
— організація грошового обігу, емісійно-касової та операційної роботи;
— стан бухгалтерського обліку і звітності;
— порядок формування доходів, здійснення витрат;
— правильність формування та використання банківських фондів і резервів;
— інші питання, що випливають із функцій та операцій, які виконують об'єкти, що ревізуються, згідно з чинним законодавством.
Після попередньої оцінки господарсько-фінансового стану об'єкта ревізії, складання програми її здійснення та інших ревізійних матеріалів починається другий етап — безпосереднє проведення ревізії на об'єкті. При цьому важливе значення має інформація, якою володіють ревізори про об'єкт ревізії, а також їхній досвід практичної роботи та рівень відповідних знань. Це дає змогу визначити коло питань, які підлягають перевірці насамперед, здійснювати ревізію окремих питань у суцільному, вибірковому чи комбінованому порядку.
Оскільки ревізія являє собою метод документального контролю, кожна банківська операція оформляється відповідними документами, тому ревізори оцінку достовірності та законності здійснених господарських операцій починають насамперед із перевірки банківських документів, особливо первинних, що обґрунтовують, підтверджують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Без використання методичних прийомів перевірки первинної документації, записів у облікових регістрах і звітності неможлива ніяка ревізійна діяльність. У процесі ревізії застосовуються добре відомі та надійні прийоми та методи контролю. Зокрема, можна виділити такі методи та прийоми документального контролю, як формальну, арифметичну, хронологічну, логічну, зустрічну перевірку документів, оцінку документів на основі даних кореспонденції рахунків тощо.
Крім методів і прийомів документального контролю, під час ревізії застосовуються прийоми фактичного контролю, особливо часто інвентаризація. Остання забезпечує відповідність облікових даних про обсяг коштів, грошових зобов'язань та майна їхній фактичній величині.
Наступний етап ревізії характеризується оформленням її результатів актом. Він складається керівником ревізійної групи і має містити результати вивчення усіх питань, які були поставлені у програмі ревізії. Побудова і зміст акта залежать від підсумків ревізії. У нього слід включати лише перевірені й документально підтверджені факти порушень, зловживань, безгосподарності, недостач, розтрат тощо. Не слід перевантажувати акт ревізії звітними показниками (за винятком випадків пере-
кручення даних звітності), а також дрібними, незначними порушеннями, які за вказівкою ревізорів були виправлені під час ревізії. Практикується попереднє обговорення результатів ревізії керівником ревізійної групи і керівниками об'єктів, що ревізувалися. Виявлені під час ревізії факти доцільно згрупувати за такими ознаками:
1) пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності (розтрати, недостачі, крадіжки тощо);
2) стягненням із винних осіб матеріальних збитків без притягнення до кримінальної відповідальності;
3) інші.
Отже, акт ревізії — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами ревізії і містить висновок стосовно дотримання суб'єктом ревізії чинного законодавства з господарсько-фінансових питань, достовірності обліку і звітності, витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, розроблення рекомендацій та пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень.
Важливим етапом ревізії є реалізація її висновків. Строки реалізації висновків ревізії не повинні перевищувати 15 календарних днів після її закінчення.
Основними формами реалізації висновків ревізії є:
1) усунення недоліків безпосередньо під час їх виявлення у процесі ревізії;
2) обговорення наслідків ревізії безпосередньо на об'єкті, щоревізується;
3) передання справ слідчим органам;
4) прийняття Правлінням Національного банку України за висновками ревізії рішень у вигляді постанов, розпоряджень, наказів або листів;
5) розроблення пропозицій та рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків і порушень з метою запобігання їх у подальшому.
Ефективність ревізії значною мірою залежить не лише від якості її здійснення, а й від організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за висновками ревізії. У практичній роботі застосовуються різні способи контролю за виконанням ухвалених за висновками ревізії рішень: одержання письмових звітів про виконання пропозицій за висновками ревізії або оперативної інформації за допомогою технічних засобів зв'язку; перевірка виконання рішень, ухвалених за висновками ревізії, за даними звітності та іншими матеріалами, що надходять від установ, підприємств і організацій, які ревізувалися; виклик керівників об'єкта, що ревізувався, до Національного банку України зі звітом про виконання рішень, прийнятих за матеріалами ревізії; перевірка на місці, яка здійснюється працівниками Управління внутрішніх ревізій; перевірка у ході наступних ревізій з відображенням її висновків у основному акті ревізії.
На першому етапі здійснюється підготовка до ревізії, яка пов'язана з отриманням більш повної картини про господарсько-фінансову діяльність об'єкта ревізії або перевірки, підготовкою програми ревізії (перевірки) та необхідних ревізійних матеріалів.
Вивчення об'єктів, що підлягають ревізії, базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: бухгалтерські і статистичні звіти; акти ревізій, що були здійснені у попередні періоди; накази і постанови Правління Національного банку України; доповідні записки, письмові заяви і пояснення посадових осіб об'єктів, що будуть ревізуватись; інші офіційні матеріали Національного банку України.
На основі вивчення матеріалів, які характеризують господарсько-фінансову діяльність об'єктів, що будуть ревізуватися, та виходячи з поставлених перед ревізією завдань, складається програма ревізії або перевірки. Ця програма має бути добре і детально продумана і мати на
меті реалізацію конкретних завдань. Під час її складання виходять з тієї ролі, яку виконують установи Національного банку України згідно з чинним законодавством. У програму ревізії включають такі питання:
— збереження грошових коштів, документів і цінностей;
— організація грошового обігу, емісійно-касової та операційної роботи;
— стан бухгалтерського обліку і звітності;
— порядок формування доходів, здійснення витрат;
— інші питання, що випливають із функцій та операцій, які виконують об'єкти, що ревізуються, згідно з чинним законодавством.
Після попередньої оцінки господарсько-фінансового стану об'єкта ревізії, складання програми її здійснення та інших ревізійних матеріалів починається другий етап — безпосереднє проведення ревізії на об'єкті. При цьому важливе значення має інформація, якою володіють ревізори про об'єкт ревізії, а також їхній досвід практичної роботи та рівень відповідних знань. Це дає змогу визначити коло питань, які підлягають перевірці насамперед, здійснювати ревізію окремих питань у суцільному, вибірковому чи комбінованому порядку.
Оскільки ревізія являє собою метод документального контролю, кожна банківська операція оформляється відповідними документами, тому ревізори оцінку достовірності та законності здійснених господарських операцій починають насамперед із перевірки банківських документів, особливо первинних, що обґрунтовують, підтверджують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Без використання методичних прийомів перевірки первинної документації, записів у облікових регістрах і звітності неможлива ніяка ревізійна діяльність. У процесі ревізії застосовуються добре відомі та надійні прийоми та методи контролю. Зокрема, можна виділити такі методи та прийоми документального контролю, як формальну, арифметичну, хронологічну, логічну, зустрічну перевірку документів, оцінку документів на основі даних кореспонденції рахунків тощо.
Крім методів і прийомів документального контролю, під час ревізії застосовуються прийоми фактичного контролю, особливо часто інвентаризація. Остання забезпечує відповідність облікових даних про обсяг коштів, грошових зобов'язань та майна їхній фактичній величині.
Наступний етап ревізії характеризується оформленням її результатів актом. Він складається керівником ревізійної групи і має містити результати вивчення усіх питань, які були поставлені у програмі ревізії. Побудова і зміст акта залежать від підсумків ревізії. У нього слід включати лише перевірені й документально підтверджені факти порушень, зловживань, безгосподарності, недостач, розтрат тощо. Не слід перевантажувати акт ревізії звітними показниками (за винятком випадків пере-
кручення даних звітності), а також дрібними, незначними порушеннями, які за вказівкою ревізорів були виправлені під час ревізії. Практикується попереднє обговорення результатів ревізії керівником ревізійної групи і керівниками об'єктів, що ревізувалися. Виявлені під час ревізії факти доцільно згрупувати за такими ознаками:
1) пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності (розтрати, недостачі, крадіжки тощо);
2) стягненням із винних осіб матеріальних збитків без притягнення до кримінальної відповідальності;
3) інші.
Отже, акт ревізії — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами ревізії і містить висновок стосовно дотримання суб'єктом ревізії чинного законодавства з господарсько-фінансових питань, достовірності обліку і звітності, витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, розроблення рекомендацій та пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень.
Важливим етапом ревізії є реалізація її висновків. Строки реалізації висновків ревізії не повинні перевищувати 15 календарних днів після її закінчення.
Основними формами реалізації висновків ревізії є:
1) усунення недоліків безпосередньо під час їх виявлення у процесі ревізії;
3) передання справ слідчим органам;
4) прийняття Правлінням Національного банку України за висновками ревізії рішень у вигляді постанов, розпоряджень, наказів або листів;
5) розроблення пропозицій та рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків і порушень з метою запобігання їх у подальшому.
Ефективність ревізії значною мірою залежить не лише від якості її здійснення, а й від організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за висновками ревізії. У практичній роботі застосовуються різні способи контролю за виконанням ухвалених за висновками ревізії рішень: одержання письмових звітів про виконання пропозицій за висновками ревізії або оперативної інформації за допомогою технічних засобів зв'язку; перевірка виконання рішень, ухвалених за висновками ревізії, за даними звітності та іншими матеріалами, що надходять від установ, підприємств і організацій, які ревізувалися; виклик керівників об'єкта, що ревізувався, до Національного банку України зі звітом про виконання рішень, прийнятих за матеріалами ревізії; перевірка на місці, яка здійснюється працівниками Управління внутрішніх ревізій; перевірка у ході наступних ревізій з відображенням її висновків у основному акті ревізії.
