Законодавча база
Конституція України (частина 2)
Повноваження Верховної Ради України, що обрана на
позачергових виборах, проведених після дострокового припинення
Президентом України повноважень Верховної Ради України
попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного
року з дня її обрання.
Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково
припинені Президентом України в останні шість місяців строку
повноважень Верховної Ради України або Президента України.
( Стаття 90 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та
інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків,
передбачених цією Конституцією.
( Офіційне тлумачення положень статті 91 див. в Рішеннях
Конституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02 ) від 17.10.2002,
N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 )
Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і
свобод; основні обов'язки громадянина;
2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців
та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння
космічного простору, організації та експлуатації енергосистем,
транспорту і зв'язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного
забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї,
охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,
культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила
конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності,
митної справи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших
об'єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи
державної служби, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;
( Офіційне тлумачення пункту 13 частини першої статті 92 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від
13.07.2001 )
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової
експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання
і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань;
основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил
України і забезпечення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України,
статус народних депутатів України;
22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є
злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,
та відповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України;
система оподаткування, податки і збори; засади створення і
функціонування фінансового, грошового, кредитного та
інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус
іноземних валют на території України; порядок утворення і
погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок
випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до
інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів
збройних сил інших держав на території України;
3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних
стандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні
звання;
7) державні свята;
8) порядок утворення і функціонування вільних та інших
спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим,
відмінний від загального.
Законом України оголошується амністія.
Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
України належить Президентові України, народним депутатам України
та Кабінету Міністрів України.
Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,
розглядаються Верховною Радою України позачергово.
( Стаття 93 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і
невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання
закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює
його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими
пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановленого строку
не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається
схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно
оприлюднений.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий
Верховною Радою України не менш як двома третинами від її
конституційного складу, Президент України зобов'язаний його
підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі
якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно
офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і
опубліковується за його підписом. ( Частина четверта статті 94 в
редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Закон набирає чинності через десять днів з дня його
офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом,
але не раніше дня його опублікування.
( Офіційне тлумачення частини п'ятої статті 94 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97; частини
другої статті 94 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/98
( v011p710-98 ) від 07.07.98 )
Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах
справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між
громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються
будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і
цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету
України мають бути оприлюднені.
Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно
Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за
особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року
подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет
України на наступний рік. Разом із проектом закону подається
доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного
року.
Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону
подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного
бюджету України.
Поданий звіт має бути оприлюднений.
Стаття 98. Контроль від імені Верховної Ради України за
надходженням коштів до Державного бюджету України та їх
використанням здійснює Рахункова палата.
( Стаття 98 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною
функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє
основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за
її проведенням.
Правовий статус Ради Національного банку України визначається
законом.
Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Р о з д і л V
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від
її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету,
територіальної цілісності України, додержання Конституції України,
прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 103. Президент України обирається громадянами України
на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування строком на п'ять років.
Президентом України може бути обраний громадянин України,
який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в
Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та
володіє державною мовою.
Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше
ніж два строки підряд.
( Офіційне тлумачення до частини третьої статті 103 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 22-рп/2003 ( v022p710-03 ) від 25.12.2003 )
Президент України не може мати іншого представницького
мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в
об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або
підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу
або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання
прибутку.
Чергові вибори Президента України проводяться в останню
неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента
України. У разі дострокового припинення повноважень Президента
України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста
днів з дня припинення повноважень. ( Частина п'ята статті 103 в
редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Порядок проведення виборів Президента України встановлюється
законом.
Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не
пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення
результатів виборів, з моменту складення присяги народові на
урочистому засіданні Верховної Ради України.
Приведення Президента України до присяги здійснює Голова
Конституційного Суду України.
Президент України складає таку присягу:
"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом
України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на
вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити
суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і
добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян,
додержуватися Конституції України і законів України, виконувати
свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити
авторитет України у світі".
Президент України, обраний на позачергових виборах, складає
присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення
результатів виборів.
( Офіційне тлумачення положень статті 104 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02 ) від 17.10.2002 )
Стаття 105. Президент України користується правом
недоторканності на час виконання повноважень.
За посягання на честь і гідність Президента України винні
особи притягаються до відповідальності на підставі закону.
Звання Президента України охороняється законом і зберігається
за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з
поста в порядку імпічменту.
( Офіційне тлумачення частини першої статті 105 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2003 ( v019p710-03 ) від 10.12.2003 )
Стаття 106. Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і
позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і
зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює
керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде
переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв
України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає
вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних
держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції
України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує
всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у
строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках,
передбачених цією Конституцією; ( Пункт 8 частини першої статті
106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у
Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83
Конституції України, подання про призначення Верховною Радою
України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на
п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; ( Пункт 9
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
( Пункт 10 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою
Верховної Ради України Генерального прокурора України; ( Пункт 11
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу
Ради Національного банку України; ( Пункт 12 частини першої статті
106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
( Пункт 13 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
( Пункт 14 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів
невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до
Конституційного Суду України щодо їх конституційності; ( Пункт 15
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
( Пункт 16 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних
Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у
сферах національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення
стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає
рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених
відповідно до законів України військових формувань; ( Пункт 19
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або
часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній
незалежності України;
21) приймає у разі необхідності рішення про введення в
Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також
оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами
надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих
рішень Верховною Радою України;
22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу
Конституційного Суду України; ( Пункт 22 частини першої статті 106
в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
23) утворює суди у визначеному законом порядку;
24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги
та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
25) нагороджує державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує ними;
26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та
припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
27) здійснює помилування;
28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті
України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі
та інші допоміжні органи і служби;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України
законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України; ( Пункт 30 частини першої статті 106 в редакції Закону
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією
України.
Президент України не може передавати свої повноваження іншим
особам або органам.
Президент України на основі та на виконання Конституції і
законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання на території України.
Акти Президента України, видані в межах повноважень,
передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються
підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за
акт та його виконання. ( Частина четверта статті 106 в редакції
Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є
координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при
Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України координує і
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної
безпеки і оборони.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є
Президент України.
Персональний склад Ради національної безпеки і оборони
України формує Президент України.
До складу Ради національної безпеки і оборони України за
посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України,
Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України,
Міністр закордонних справ України.
У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може
брати участь Голова Верховної Ради України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться
в дію указами Президента України.
Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони
України визначаються законом.
Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до
вступу на пост новообраного Президента України.
Повноваження Президента України припиняються достроково у
разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з
моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні
Верховної Ради України.
Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх
повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні
Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим
більшістю від її конституційного складу на підставі письмового
подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради
України, і медичного висновку.
Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста
Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним
державної зради або іншого злочину.
Питання про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу
Верховної Ради України.
Для проведення розслідування Верховна Рада України створює
спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються
спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії
розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома
третинами від її конституційного складу приймає рішення про
звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома
четвертими від її конституційного складу після перевірки справи
Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України
про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України,
містять ознаки державної зради або іншого злочину.
( Офіційне тлумачення частини першої статті 111 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2003 ( v019p710-03 ) від 10.12.2003 )
Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень
Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї
Конституції виконання обов'язків Президента України на період до
обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на
Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в
період виконання ним обов'язків Президента України не може
здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22,
24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.
( Стаття 112 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Р о з д і л VI
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у
системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом
України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією
Конституцією та законами України, а також указами Президента
України та постановами Верховної Ради України, прийнятими
відповідно до Конституції та законів України.
( Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр,
віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України
за поданням Президента України.
Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра
України вносить Президент України за пропозицією коаліції
депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої
відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської
фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради України.
Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України
призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються
Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
( Стаття 114 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження
перед новообраною Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити Верховній Раді України про свою
відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою
України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають
наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У
цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового
складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що
визначені цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед
новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято
Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до
початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.
( Стаття 115 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 116. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну
самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої
політики держави, виконання Конституції і законів України, актів
Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної
та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості
населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони
природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми
економічного, науково-технічного, соціального і культурного
розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до
закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про
його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і
національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі
злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади;
9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до
закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,
діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої
влади; ( Статтю 116 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням
Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої
влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;
( Статтю 116 доповнено пунктом 9-2 згідно із Законом N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та
законами України. ( Пункт 10 статті 116 в редакції Закону
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї
компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр
України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах
Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
( Офіційне тлумачення положень частини першої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та
Севастополі визначаються окремими законами України.
( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови
місцевих державних адміністрацій.
( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням
Кабінету Міністрів України.
( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх
повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом
Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої
влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними
чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать
Конституції та законам України, іншим актам законодавства України,
можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України,
або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого
Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної
адміністрації висловили дві третини депутатів від складу
відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку
голови місцевої державної адміністрації.
Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній
території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої
влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод
громадян;
3) виконання державних і регіональних програм
соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони
довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і
національних меншин - також програм їх національно-культурного
розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних
бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих
відповідними радами повноважень.
Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім
викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час),
входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства
або організації, що має на меті одержання прибутку. ( Частина
перша статті 120 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Р о з д і л VII
ПРОКУРАТУРА
Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на
яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими
особами; ( Статтю 121 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор
України, який призначається на посаду та звільняється з посади за
згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада
України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України,
що має наслідком його відставку з посади. ( Частина перша статті
122 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять
років.
Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів
прокуратури України визначаються законом.
Р о з д і л VIII
ПРАВОСУДДЯ
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно
судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих
функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у державі. ( Офіційне тлумачення положення частини
другої статті 124 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 8-рп/2002
( v008p710-02 ) від 07.05.2002, N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ) від
09.07.2002 )
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та
судами загальної юрисдикції. ( Офіційне тлумачення положення
частини третьої статті 124 див. в Рішенні Конституційного Суду
N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ) від 07.05.2002 )
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через
народних засідателів і присяжних.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є
обов'язковими до виконання на всій території України.
( Офіційне тлумачення статті 124 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 )
Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні
будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції
є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні
вищі суди.
Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів
гарантуються Конституцією і законами України. ( Офіційне
тлумачення положення частини першої статті 126 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 )
Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. ( Офіційне
тлумачення положення частини першої статті 126 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 )
Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України
затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку
судом.
Судді обіймають посади безстроково, крім суддів
Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на
посаду судді вперше.
Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або
призначив, у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з
посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у
визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
Професійні судді не можуть належати до політичних партій та
профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати
представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та
творчої.
На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною
комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти
років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права
не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та
володіє державною мовою.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають
фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді
відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку
та їх професійного рівня встановлюються законом.
Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку,
встановленому законом.
Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді
строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші
судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються
Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому
законом.
Голова Верховного Суду України обирається на посаду та
звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом
Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.
Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів
чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами;
8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства
в судах окремих судових юрисдикцій.
За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до
юридичної відповідальності.
Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови
для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті
України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє
суддівське самоврядування.
Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої
належить:
1) внесення подання про призначення суддів на посади або про
звільнення їх з посад;
( Офіційне тлумачення пункту 1 частини першої статті 131 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 14-рп/2001 ( v014p710-01 ) від
16.10.2001 )
2) прийняття рішення стосовно порушення суд
позачергових виборах, проведених після дострокового припинення
Президентом України повноважень Верховної Ради України
попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного
року з дня її обрання.
Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково
припинені Президентом України в останні шість місяців строку
повноважень Верховної Ради України або Президента України.
( Стаття 90 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків,
передбачених цією Конституцією.
( Офіційне тлумачення положень статті 91 див. в Рішеннях
Конституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02 ) від 17.10.2002,
N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 )
Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і
свобод; основні обов'язки громадянина;
2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців
та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння
транспорту і зв'язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного
забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї,
охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,
культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила
конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності,
митної справи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших
об'єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи
державної служби, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;
( Офіційне тлумачення пункту 13 частини першої статті 92 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від
13.07.2001 )
експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання
і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань;
основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил
України і забезпечення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України,
статус народних депутатів України;
22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є
злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,
та відповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України;
система оподаткування, податки і збори; засади створення і
функціонування фінансового, грошового, кредитного та
інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус
іноземних валют на території України; порядок утворення і
погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок
випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до
інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів
збройних сил інших держав на території України;
3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних
стандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні
звання;
7) державні свята;
8) порядок утворення і функціонування вільних та інших
спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим,
відмінний від загального.
Законом України оголошується амністія.
Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
України належить Президентові України, народним депутатам України
та Кабінету Міністрів України.
Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,
розглядаються Верховною Радою України позачергово.
( Стаття 93 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і
невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання
закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює
його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими
пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановленого строку
не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається
схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно
оприлюднений.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий
Верховною Радою України не менш як двома третинами від її
конституційного складу, Президент України зобов'язаний його
підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі
якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно
офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і
опубліковується за його підписом. ( Частина четверта статті 94 в
редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Закон набирає чинності через десять днів з дня його
офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом,
але не раніше дня його опублікування.
( Офіційне тлумачення частини п'ятої статті 94 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97; частини
другої статті 94 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/98
( v011p710-98 ) від 07.07.98 )
Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах
справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між
громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються
будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і
цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету
України мають бути оприлюднені.
Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно
Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за
особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року
подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет
України на наступний рік. Разом із проектом закону подається
доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного
року.
Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону
подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного
бюджету України.
Поданий звіт має бути оприлюднений.
Стаття 98. Контроль від імені Верховної Ради України за
надходженням коштів до Державного бюджету України та їх
використанням здійснює Рахункова палата.
( Стаття 98 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною
функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє
основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за
її проведенням.
Правовий статус Ради Національного банку України визначається
законом.
Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Р о з д і л V
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від
її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету,
територіальної цілісності України, додержання Конституції України,
прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 103. Президент України обирається громадянами України
на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування строком на п'ять років.
Президентом України може бути обраний громадянин України,
який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в
Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та
володіє державною мовою.
Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше
ніж два строки підряд.
( Офіційне тлумачення до частини третьої статті 103 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 22-рп/2003 ( v022p710-03 ) від 25.12.2003 )
Президент України не може мати іншого представницького
мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в
об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або
підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу
або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання
прибутку.
Чергові вибори Президента України проводяться в останню
неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента
України. У разі дострокового припинення повноважень Президента
України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста
днів з дня припинення повноважень. ( Частина п'ята статті 103 в
редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Порядок проведення виборів Президента України встановлюється
законом.
Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не
пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення
результатів виборів, з моменту складення присяги народові на
урочистому засіданні Верховної Ради України.
Приведення Президента України до присяги здійснює Голова
Конституційного Суду України.
Президент України складає таку присягу:
"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом
України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на
вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити
суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і
добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян,
додержуватися Конституції України і законів України, виконувати
свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити
авторитет України у світі".
Президент України, обраний на позачергових виборах, складає
присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення
результатів виборів.
( Офіційне тлумачення положень статті 104 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02 ) від 17.10.2002 )
Стаття 105. Президент України користується правом
недоторканності на час виконання повноважень.
За посягання на честь і гідність Президента України винні
особи притягаються до відповідальності на підставі закону.
Звання Президента України охороняється законом і зберігається
за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з
поста в порядку імпічменту.
( Офіційне тлумачення частини першої статті 105 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2003 ( v019p710-03 ) від 10.12.2003 )
Стаття 106. Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і
позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і
зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює
керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде
переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв
України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає
вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних
держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції
України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує
всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у
строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках,
передбачених цією Конституцією; ( Пункт 8 частини першої статті
106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у
Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83
Конституції України, подання про призначення Верховною Радою
України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на
п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; ( Пункт 9
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
( Пункт 10 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою
Верховної Ради України Генерального прокурора України; ( Пункт 11
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу
Ради Національного банку України; ( Пункт 12 частини першої статті
106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
( Пункт 13 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
( Пункт 14 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів
невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до
Конституційного Суду України щодо їх конституційності; ( Пункт 15
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
( Пункт 16 частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних
Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у
сферах національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення
стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає
рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених
відповідно до законів України військових формувань; ( Пункт 19
частини першої статті 106 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 )
від 08.12.2004 )
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або
часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній
незалежності України;
21) приймає у разі необхідності рішення про введення в
Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також
оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами
надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих
рішень Верховною Радою України;
22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу
Конституційного Суду України; ( Пункт 22 частини першої статті 106
в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
23) утворює суди у визначеному законом порядку;
24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги
та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
25) нагороджує державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує ними;
26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та
припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
27) здійснює помилування;
28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті
України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі
та інші допоміжні органи і служби;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України
законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України; ( Пункт 30 частини першої статті 106 в редакції Закону
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією
України.
Президент України не може передавати свої повноваження іншим
особам або органам.
Президент України на основі та на виконання Конституції і
законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання на території України.
Акти Президента України, видані в межах повноважень,
передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються
підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за
акт та його виконання. ( Частина четверта статті 106 в редакції
Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є
координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при
Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України координує і
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної
безпеки і оборони.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є
Президент України.
Персональний склад Ради національної безпеки і оборони
України формує Президент України.
До складу Ради національної безпеки і оборони України за
посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України,
Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України,
Міністр закордонних справ України.
У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може
брати участь Голова Верховної Ради України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться
в дію указами Президента України.
Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони
України визначаються законом.
Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до
вступу на пост новообраного Президента України.
Повноваження Президента України припиняються достроково у
разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з
моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні
Верховної Ради України.
Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх
повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні
Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим
більшістю від її конституційного складу на підставі письмового
подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради
України, і медичного висновку.
Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста
Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним
державної зради або іншого злочину.
Питання про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу
Верховної Ради України.
Для проведення розслідування Верховна Рада України створює
спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються
спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії
розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома
третинами від її конституційного складу приймає рішення про
звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома
четвертими від її конституційного складу після перевірки справи
Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України
про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України,
містять ознаки державної зради або іншого злочину.
( Офіційне тлумачення частини першої статті 111 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2003 ( v019p710-03 ) від 10.12.2003 )
Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень
Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї
Конституції виконання обов'язків Президента України на період до
обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на
Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в
період виконання ним обов'язків Президента України не може
здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22,
24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.
( Стаття 112 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Р о з д і л VI
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у
системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом
України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією
Конституцією та законами України, а також указами Президента
України та постановами Верховної Ради України, прийнятими
відповідно до Конституції та законів України.
( Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр,
віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України
за поданням Президента України.
Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра
України вносить Президент України за пропозицією коаліції
депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої
відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської
фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради України.
Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України
призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються
Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
( Стаття 114 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження
перед новообраною Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити Верховній Раді України про свою
відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою
України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають
наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У
цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового
складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що
визначені цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед
новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято
Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до
початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.
( Стаття 115 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Стаття 116. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну
самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої
політики держави, виконання Конституції і законів України, актів
Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної
та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості
населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони
природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми
економічного, науково-технічного, соціального і культурного
розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до
закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про
його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і
національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі
злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади;
9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до
закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,
діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої
влади; ( Статтю 116 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням
Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої
влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;
( Статтю 116 доповнено пунктом 9-2 згідно із Законом N 2222-IV
( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та
законами України. ( Пункт 10 статті 116 в редакції Закону
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї
компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими
до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр
України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах
Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
( Офіційне тлумачення положень частини першої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та
Севастополі визначаються окремими законами України.
( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови
місцевих державних адміністрацій.
( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням
Кабінету Міністрів України.
( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 118 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від
25.12.2003 )
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх
повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом
Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої
влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними
чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні
органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать
Конституції та законам України, іншим актам законодавства України,
можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України,
або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого
Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної
адміністрації висловили дві третини депутатів від складу
відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку
голови місцевої державної адміністрації.
Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній
території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої
влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод
громадян;
3) виконання державних і регіональних програм
соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони
довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і
національних меншин - також програм їх національно-культурного
розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних
бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих
відповідними радами повноважень.
Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім
викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час),
входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства
або організації, що має на меті одержання прибутку. ( Частина
перша статті 120 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від
08.12.2004 )
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Р о з д і л VII
ПРОКУРАТУРА
Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на
яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими
особами; ( Статтю 121 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор
України, який призначається на посаду та звільняється з посади за
згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада
України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України,
що має наслідком його відставку з посади. ( Частина перша статті
122 в редакції Закону N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 )
Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять
років.
Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів
прокуратури України визначаються законом.
Р о з д і л VIII
ПРАВОСУДДЯ
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно
судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих
функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у державі. ( Офіційне тлумачення положення частини
другої статті 124 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 8-рп/2002
( v008p710-02 ) від 07.05.2002, N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ) від
09.07.2002 )
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та
судами загальної юрисдикції. ( Офіційне тлумачення положення
частини третьої статті 124 див. в Рішенні Конституційного Суду
N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ) від 07.05.2002 )
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через
народних засідателів і присяжних.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є
обов'язковими до виконання на всій території України.
( Офіційне тлумачення статті 124 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 )
Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні
будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції
є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні
вищі суди.
Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів
гарантуються Конституцією і законами України. ( Офіційне
тлумачення положення частини першої статті 126 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 )
Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. ( Офіційне
тлумачення положення частини першої статті 126 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 )
Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України
затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку
судом.
Судді обіймають посади безстроково, крім суддів
Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на
посаду судді вперше.
Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або
призначив, у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з
посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у
визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
Професійні судді не можуть належати до політичних партій та
профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати
представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та
творчої.
На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною
комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти
років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права
не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та
володіє державною мовою.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають
фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді
відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку
та їх професійного рівня встановлюються законом.
Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку,
встановленому законом.
Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді
строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші
судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються
Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому
законом.
Голова Верховного Суду України обирається на посаду та
звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом
Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.
Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів
чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами;
8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства
в судах окремих судових юрисдикцій.
За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до
юридичної відповідальності.
Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови
для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті
України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє
суддівське самоврядування.
Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої
належить:
1) внесення подання про призначення суддів на посади або про
звільнення їх з посад;
( Офіційне тлумачення пункту 1 частини першої статті 131 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 14-рп/2001 ( v014p710-01 ) від
16.10.2001 )
2) прийняття рішення стосовно порушення суд
