Владимиров К.Н. Митне регулювання (2002)
Поняття й інструменти нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, адміністративні за своєю основою, припускають, насамперед, наявність оперативної й достовірної інформації щодо стану зовнішньої торгівлі. Обгрунтування і гнучке використання інструмента нетарифних методів регулювання, а також даних митної статистики дозволяють визначити і встановити торговий баланс та фіскальні цілі держави.
Наприкінці 70-х років найбільші країни Заходу підписали угоду, яка передбачає зниження мита й використання переважно нетарифних методів регулювання як засобу впливу державних структур на зовнішньоекономічну діяльність. Ці засоби вплинули як на зниження мита, так і на звуження сфери застосування кількісних обмежень імпорту. Разом з тим ширшого застосування набули такі методи, як гнучка система податків та митних зборів з метою захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Використання митних тарифів обмежує надходження іноземних товарів до внутрішнього ринку лише побічно - шляхом подорожчання імпорту в результаті митного обкладення. В свою чергу, нетарифні обмеження, зберігаючи ефект подорожчання, доповнюють його ще й встановленням прямих перешкод у вигляді абсолютних чи близьких до абсолютних лімітів за кількістю або цінами технічними характеристиками товару.
Найбільш жорсткий кількісний захід нетарифного характеру, який взагалі виключає звичайний комерційний імпорт товарів, визначених категорій, це ембарго. Цей засіб зустрічається в практиці майже всіх країн. Часто ембарго вводиться з чисто політичних
мотивів, але в більшості випадків застосовується як останній з заході з метою економії валюти або захисту вітчизняної промисловості.
До числа найбільш розповсюджених інструментів нетарифного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять ліцензії та квоти.
Ліцензування та квотування експорту й імпорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме:
• збільшення зовнішньої заборгованості країни;
• порушення рівноваги за окремими товарами на внутрішніх ринках;
• необхідності забезпечення визначених пропорцій між імпортною і вітчизняною продукцією;
операцій, експортних чи імпортних, з певними товарами, включеними до списків ліцензованих за імпортом або експортом.
• у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
• відповідно до міжнародних угод.
Використана література: Владимиров К.Н. Митне регулювання: Навчальний посібник. - 2-ге видання - Херсон: Олді-плюс. / К.Н. Владимиров, В.Ю. Бардачова. — 2002. — 336 с.: іл.
Наприкінці 70-х років найбільші країни Заходу підписали угоду, яка передбачає зниження мита й використання переважно нетарифних методів регулювання як засобу впливу державних структур на зовнішньоекономічну діяльність. Ці засоби вплинули як на зниження мита, так і на звуження сфери застосування кількісних обмежень імпорту. Разом з тим ширшого застосування набули такі методи, як гнучка система податків та митних зборів з метою захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Використання митних тарифів обмежує надходження іноземних товарів до внутрішнього ринку лише побічно - шляхом подорожчання імпорту в результаті митного обкладення. В свою чергу, нетарифні обмеження, зберігаючи ефект подорожчання, доповнюють його ще й встановленням прямих перешкод у вигляді абсолютних чи близьких до абсолютних лімітів за кількістю або цінами технічними характеристиками товару.
Найбільш жорсткий кількісний захід нетарифного характеру, який взагалі виключає звичайний комерційний імпорт товарів, визначених категорій, це ембарго. Цей засіб зустрічається в практиці майже всіх країн. Часто ембарго вводиться з чисто політичних
мотивів, але в більшості випадків застосовується як останній з заході з метою економії валюти або захисту вітчизняної промисловості.
До числа найбільш розповсюджених інструментів нетарифного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять ліцензії та квоти.
Ліцензування та квотування експорту й імпорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме:
• збільшення зовнішньої заборгованості країни;
• порушення рівноваги за окремими товарами на внутрішніх ринках;
• необхідності забезпечення визначених пропорцій між імпортною і вітчизняною продукцією;
операцій, експортних чи імпортних, з певними товарами, включеними до списків ліцензованих за імпортом або експортом.
• відповідно до міжнародних угод.
Використана література: Владимиров К.Н. Митне регулювання: Навчальний посібник. - 2-ге видання - Херсон: Олді-плюс. / К.Н. Владимиров, В.Ю. Бардачова. — 2002. — 336 с.: іл.
