Владимиров К.Н. Митне регулювання (2002)

Країни з перехідною економікою, до яких відносять і Україну як і країни, що розвиваються, повинні приділяти особливу увагу зовнішнім джерелам надходження коштів до державного бюджету, оскільки процеси перебудови в економіці, як правило, пов'язані з тимчасовим спадом виробництва, а це звужує базу податкових надходжень за рахунок внутрішніх джерел.

Крім того, створення ефективних механізмів контролю об'єктів оподатковування і збору податків вимагає певного часу. В сфері зовнішньоекономічної торгівлі цього досягти легше порівняно з внутрішніми об'єктами оподатковування.

Митно-тарифна політика будь-якої країни, яка проводить радикальні економічні перетворення, повинна:

• забезпечити необхідний рівень доходів державного бюджету, цим самим стабілізувавши макроекономіку країни;

• створити однакові умови для конкуренції вітчизняних та іноземних товаровиробників, що дозволить державі на рівних увійти до світового економічного простору;

• забезпечити певний рівень захисту національних підприємств, які здійснюють переоснащення виробництва, його раціоналізацію, реструктуризацію, впроваджують нові методи керування з метою підвищення конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку. Однак, це не означає, що країни, що знаходяться на стадії економічного трансформування, повинні застосовувати максимально високі митні ставки та ставки інших податків на товари зовнішньої торгівлі, які стягуються на кордоні. Як доводить світовий досвід, для того щоб рівень митно-тарифного захисту був ефективним, він не повинен бути непомірним (більшим за 10-15%). Слід зазначити, що найвищий рівень імпортного мита має бути не більшим від 30 %. Перевищення цього рівня призводить не до збільшення загальних надходжень до державного бюджету, а до їх скорочення.

Крім того, надмірно високі ставки мита та податків на імпорт не захищають національних товаровиробників, а призводять до значного порушення умов конкуренції на відповідні товари на внутрішньому ринку країни. Це в свою чергу спричиняє наступне:

• пригнічується іноземна конкуренція національним виробником: прогресують явища застою в національному виробництві, зростають тенденції монопольного підвищення цін на внутрішньому ринку;

• мита та збори перестають платити, оскільки такі дії стають не тільки необхідними, але і досить економічно вигідними;

• іноземні конкуренти змушені проводити політику демпінгу, щоб їхня продукція була не тільки більш якісною, але й дешевшою.

Використана література: Владимиров К.Н. Митне регулювання: Навчальний посібник. - 2-ге видання - Херсон: Олді-плюс. / К.Н. Владимиров, В.Ю. Бардачова. — 2002. — 336 с.: іл.