Владимиров К.Н. Митне регулювання (2002)
Митно-тарифна політика України та ГААТ
Характерним є те, що зростання в Україні тенденції протекціонізму відбувається паралельно з розвитком зменшення прозорості явищ зовнішньоекономічного товарообігу, контрабанди, що призводить до масового відхилення від сплати мита, зборів, акцизів та
ПДВ. Парадокс у тому, що чим швидший процес збільшення податків на імпорт у вигляді непомірних ставок, дискримінаційних процедур щодо імпорту, тим очевидніша неадекватність функціонування митно -
тарифної системи України, тим менші надходження до державного
бюджету, спричиняє зниження захисту національних товаровиробників. Так, митно-тарифна система 1995 року при загальному підвищенні ставок мита на товари забезпечила лише 2,99 % доходів державного бюджету, що ніяк не може вважатись достатнім 1996 p.-1,53%, у 1997 p.-3,12 % і т.д.
У 1986 р. в Уругваї почався восьмий раунд міжнародних переговорів у рамках ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade - генеральна угода щодо тарифів та торгівлі), де розглядалися пропозиції щодо усунення торгових бар'єрів (в тому числі й у торгівлі послугами), зняття обмежень на іноземні інвестиції. В рамках Уругвайського раунду біло створено механізм регулювання міжнародної торгівлі, покликаний сприяти розвиткові валютних відносин.
Для України, яка офіційно вступила до переговорного процесу на предмет отримання повноправного членства в ГАТТ, особливо важливим стає проведення такої митно-тарифної політики, яка не перешкоджатиме входженню її до цієї міжнародної організації. Оскільки це означало б відстрочку на невизначений термін рішення питань, пов'язаних з полегшенням доступу України на ринки іноземних країн, остаточне усунення дискримінаційного підходу до України в торгівлі з боку інших держав.
Сьогодні митно-тарифна політика України не цілком відповідає вимогам ГАТТ, навіть" з урахуванням того, що за результатами Уругвайського раунду переговорів в рамках ГАТТ, країнам з перехідною економікою надані деякі пільги для адаптації своїх економік до жорстких умов, що витікають із зобов'язанні лібералізувати зовнішню торгівлю.
Загальносвітова тенденція - це зниження мита щодо імпортних товарів. Так, за результатами Уругвайського раунду переговорів рівень мита був знижений з 6,3 % до 3,9 %.
В Україні до 1994 р. проводилася досить ліберальна політика щодо імпорту. Митний тариф України, прийнятий 11 січня 1993 р., у більшості тарифних позицій передбачав ставки від 0 до 10%. Незначна частина товарних позицій була об'єктом більш високих ставок - 15-30 %, а максимальний рівень митного обкладання передбачався для алкогольних та тютюнових виробів - 50%. Для товарів країн, які користувалися режимом найбільшого сприяння, застосовувалися тарифи у 2-3 %.
Ситуація змінилася в 1994 р. Ставки за більшістю високорентабельних товарів було підвищено з 10-20 % до 40-50 %.
Постановою Кабінету Міністрів України № 998 від 13 грудня 1995 р. було знято деякі максимальні митні ставки, враховуючи ставки на алкогольні та тютюнові вироби. Однак, замість них були введені аналогічні, а в ряді випадків і більш високі, специфічні ставки мита в євро. Наприклад, мито на алкогольні вироби складало 5,0-7,5 євро за 1 літр за пільговою ставкою і 10-15 євро за 1 літр за повною ставкою.
В лютому 1995 р. було введено високі митні ставки, 20-30 % для країн з режимом найбільшого сприяння і 30-40 % для інших країн, на ряд сільськогосподарських товарів і машин для агропромислового комплексу, а також на цемент, ряд хімічних товарів, одяг, будівельні матеріали і дорожньо-будівельні машини, автомобілі, меблі тощо.
За умовами ГАТТ щодо імпортних товарів, має забезпечуватися алогічний національний режим застосування до них внутрішніх податків і зборів, подібно до вітчизняних товарів, а також порядок застосування податкового законодавства, правил та вимог стосовно внутрішньої торгівлі. Однак в Україні заходи щодо підвищення рівня мита були посилені введенням на окремі види імпорту, головним чином на алкогольні та тютюнові вироби, високих ставок акцизного збору, що були більш високими в порівнянні зі ставками на товари національних виробників. Так, у грудні 1995 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 969 було передбачено введення умовних ставок акцизного збору щодо імпортних алкогольних та тютюнових виробів виражених в євро, на фізичну одиницю імпортованого товару.
Також суперечить вимозі ГАТТ дискримінаційна процедура оподатковування імпортних товарів щодо товарів національного походження, оскільки оподаткування відбувається безпосередньо на кордоні, тобто до моменту фактичної реалізації товарів.
Значним кроком до підвищення дискримінації імпорту в Україні став перехід у 1994 р. до процедури обкладення імпортних товарів податком на додану вартість за методикою, яка передбачає оподаткування інших податків (мита й акцизу), які з метою оподатковування додаються до митної вартості товару, тобто податки сплачуються з податків.
Використана література: Владимиров К.Н. Митне регулювання: Навчальний посібник. - 2-ге видання - Херсон: Олді-плюс. / К.Н. Владимиров, В.Ю. Бардачова. — 2002. — 336 с.: іл.
ПДВ. Парадокс у тому, що чим швидший процес збільшення податків на імпорт у вигляді непомірних ставок, дискримінаційних процедур щодо імпорту, тим очевидніша неадекватність функціонування митно -
тарифної системи України, тим менші надходження до державного
бюджету, спричиняє зниження захисту національних товаровиробників. Так, митно-тарифна система 1995 року при загальному підвищенні ставок мита на товари забезпечила лише 2,99 % доходів державного бюджету, що ніяк не може вважатись достатнім 1996 p.-1,53%, у 1997 p.-3,12 % і т.д.
У 1986 р. в Уругваї почався восьмий раунд міжнародних переговорів у рамках ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade - генеральна угода щодо тарифів та торгівлі), де розглядалися пропозиції щодо усунення торгових бар'єрів (в тому числі й у торгівлі послугами), зняття обмежень на іноземні інвестиції. В рамках Уругвайського раунду біло створено механізм регулювання міжнародної торгівлі, покликаний сприяти розвиткові валютних відносин.
Для України, яка офіційно вступила до переговорного процесу на предмет отримання повноправного членства в ГАТТ, особливо важливим стає проведення такої митно-тарифної політики, яка не перешкоджатиме входженню її до цієї міжнародної організації. Оскільки це означало б відстрочку на невизначений термін рішення питань, пов'язаних з полегшенням доступу України на ринки іноземних країн, остаточне усунення дискримінаційного підходу до України в торгівлі з боку інших держав.
Сьогодні митно-тарифна політика України не цілком відповідає вимогам ГАТТ, навіть" з урахуванням того, що за результатами Уругвайського раунду переговорів в рамках ГАТТ, країнам з перехідною економікою надані деякі пільги для адаптації своїх економік до жорстких умов, що витікають із зобов'язанні лібералізувати зовнішню торгівлю.
Загальносвітова тенденція - це зниження мита щодо імпортних товарів. Так, за результатами Уругвайського раунду переговорів рівень мита був знижений з 6,3 % до 3,9 %.
В Україні до 1994 р. проводилася досить ліберальна політика щодо імпорту. Митний тариф України, прийнятий 11 січня 1993 р., у більшості тарифних позицій передбачав ставки від 0 до 10%. Незначна частина товарних позицій була об'єктом більш високих ставок - 15-30 %, а максимальний рівень митного обкладання передбачався для алкогольних та тютюнових виробів - 50%. Для товарів країн, які користувалися режимом найбільшого сприяння, застосовувалися тарифи у 2-3 %.
Ситуація змінилася в 1994 р. Ставки за більшістю високорентабельних товарів було підвищено з 10-20 % до 40-50 %.
В лютому 1995 р. було введено високі митні ставки, 20-30 % для країн з режимом найбільшого сприяння і 30-40 % для інших країн, на ряд сільськогосподарських товарів і машин для агропромислового комплексу, а також на цемент, ряд хімічних товарів, одяг, будівельні матеріали і дорожньо-будівельні машини, автомобілі, меблі тощо.
За умовами ГАТТ щодо імпортних товарів, має забезпечуватися алогічний національний режим застосування до них внутрішніх податків і зборів, подібно до вітчизняних товарів, а також порядок застосування податкового законодавства, правил та вимог стосовно внутрішньої торгівлі. Однак в Україні заходи щодо підвищення рівня мита були посилені введенням на окремі види імпорту, головним чином на алкогольні та тютюнові вироби, високих ставок акцизного збору, що були більш високими в порівнянні зі ставками на товари національних виробників. Так, у грудні 1995 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 969 було передбачено введення умовних ставок акцизного збору щодо імпортних алкогольних та тютюнових виробів виражених в євро, на фізичну одиницю імпортованого товару.
Також суперечить вимозі ГАТТ дискримінаційна процедура оподатковування імпортних товарів щодо товарів національного походження, оскільки оподаткування відбувається безпосередньо на кордоні, тобто до моменту фактичної реалізації товарів.
Значним кроком до підвищення дискримінації імпорту в Україні став перехід у 1994 р. до процедури обкладення імпортних товарів податком на додану вартість за методикою, яка передбачає оподаткування інших податків (мита й акцизу), які з метою оподатковування додаються до митної вартості товару, тобто податки сплачуються з податків.
Використана література: Владимиров К.Н. Митне регулювання: Навчальний посібник. - 2-ге видання - Херсон: Олді-плюс. / К.Н. Владимиров, В.Ю. Бардачова. — 2002. — 336 с.: іл.
