Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Сутність соціального управління
Соціальне управління є особливим видом діяльності, спрямованим на впорядкування, узгодження колективних дій людей для досягнення мети, яка стоїть перед ними. Об'єктивна необхідність виникнення та розвитку управління в соціальній сфері обумовлена суспільним характером праці.
Є чимало різних видів, форм матеріальної та духовної колективної діяльності. У будь-якій з них завжди є дві сторони - управлінська та виконавська (предметна). Щодо останньої управління має "вторинний" характер. Управління само по собі не створює ніяких духовних і матеріальних цінностей, але воно сприяє оптимізації відповідних зусиль окремих виконавців.
Соціальне управління є об'єктивно необхідним різновидом праці, який забезпечує узгодженість та впорядкованість спільної праці людей для досягнення суспільно значущих цілей і вирішення завдань, які при цьому виникають. Таке розуміння управління базується на аналізі змісту соціальної діяльності та закономірностей функціонування і розвитку суспільства.
Найбільш важливим для нашого розгляду є соціальне управління, де об'єктом і суб'єктом є люди.
У загальному вигляді, стосовно будь-яких систем управління можна уявити як вплив підсистеми управління на об'єкт управління шляхом передавання каналами прямого зв'язку командної інформації. Каналами зворотного зв'язку до підсистеми управління надходить повідомна інформація. Крім того, ці підсистеми мають і інформаційні зв'язки з навколишнім середовищем. Керівна та керована підсистеми, канали прямого та зворотного зв'язку, а також навколишнє середовище утворюють соціальну систему з управлінням. Таке універсальне уявлення про управління в біологічних, технічних (або механічних) і соціальних системах базується на абстрагуванні від їх фізичних і природних особливостей.
Управління складається з таких основних характеристик (за В.М. Глушковим та В.Г. Афанасьєвим):
1. Управління притаманне самокерованим системам. Такими є системи, яким властиві процеси управління. Природні процеси неживої природи не мають здатності до управління. Процеси управління в них впроваджує людина. Властивості управління мають лише біологічні та соціальні системи. Система - це складний динамічний організм, який існує як реальний зв'язок, дійсна функціональна структура, незалежна від нашої свідомості. Водночас це метод зображення дійсності, науково ідеалізоване уявлення реальних взаємозв'язків, результат функціонального підходу до дійсності.
2. Система складається з елементів: суб'єкт та об'єкт управління поєднані між собою зв'язками, які отримали умовну назву керівного впливу і зворотного зв'язку.
Будь-яка система має певним чином оформлену структуру, характеризується початковими умовами (структурою, технологією, соціальними відносинами), енергетичним станом та обмінними процесами (енергетично-матеріально-інформаційним обміном) у системі та з середовищем, динамікою й кінематикою її існування.
Керівний вплив спрямований на коригування природного руху (поведінки, діяльності) і надання об'єктові (системі) якостей або станів, необхідних для досягнення мети.
Таким чином, управління - це певним чином орієнтований керівний вплив суб'єкта на структуру, динаміку й кінематику об'єкта (системи), необхідний для коригування природного руху (поведінки, діяльності), що визначається початковими умовами (структурою, технологією, соціальними відносинами), енергетичним станом та обмінними процесами (енергетично-матеріально-інформаційним обміном) у системі та з середовищем і надання об'єктові (системі) якостей або станів, необхідних для досягнення мети.
Основними засадами управління є думки, знання, прагнення, інтереси, потреби і сподівання людини.
Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Є чимало різних видів, форм матеріальної та духовної колективної діяльності. У будь-якій з них завжди є дві сторони - управлінська та виконавська (предметна). Щодо останньої управління має "вторинний" характер. Управління само по собі не створює ніяких духовних і матеріальних цінностей, але воно сприяє оптимізації відповідних зусиль окремих виконавців.
Соціальне управління є об'єктивно необхідним різновидом праці, який забезпечує узгодженість та впорядкованість спільної праці людей для досягнення суспільно значущих цілей і вирішення завдань, які при цьому виникають. Таке розуміння управління базується на аналізі змісту соціальної діяльності та закономірностей функціонування і розвитку суспільства.
Найбільш важливим для нашого розгляду є соціальне управління, де об'єктом і суб'єктом є люди.
У загальному вигляді, стосовно будь-яких систем управління можна уявити як вплив підсистеми управління на об'єкт управління шляхом передавання каналами прямого зв'язку командної інформації. Каналами зворотного зв'язку до підсистеми управління надходить повідомна інформація. Крім того, ці підсистеми мають і інформаційні зв'язки з навколишнім середовищем. Керівна та керована підсистеми, канали прямого та зворотного зв'язку, а також навколишнє середовище утворюють соціальну систему з управлінням. Таке універсальне уявлення про управління в біологічних, технічних (або механічних) і соціальних системах базується на абстрагуванні від їх фізичних і природних особливостей.
Управління складається з таких основних характеристик (за В.М. Глушковим та В.Г. Афанасьєвим):
1. Управління притаманне самокерованим системам. Такими є системи, яким властиві процеси управління. Природні процеси неживої природи не мають здатності до управління. Процеси управління в них впроваджує людина. Властивості управління мають лише біологічні та соціальні системи. Система - це складний динамічний організм, який існує як реальний зв'язок, дійсна функціональна структура, незалежна від нашої свідомості. Водночас це метод зображення дійсності, науково ідеалізоване уявлення реальних взаємозв'язків, результат функціонального підходу до дійсності.
2. Система складається з елементів: суб'єкт та об'єкт управління поєднані між собою зв'язками, які отримали умовну назву керівного впливу і зворотного зв'язку.
Будь-яка система має певним чином оформлену структуру, характеризується початковими умовами (структурою, технологією, соціальними відносинами), енергетичним станом та обмінними процесами (енергетично-матеріально-інформаційним обміном) у системі та з середовищем, динамікою й кінематикою її існування.
Керівний вплив спрямований на коригування природного руху (поведінки, діяльності) і надання об'єктові (системі) якостей або станів, необхідних для досягнення мети.
Основними засадами управління є думки, знання, прагнення, інтереси, потреби і сподівання людини.
Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
