Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Предмет вивчення управління як навчальної дисципліни
"Управління" як навчальна дисципліна вивчається в більшості навчальних закладів України в кінці періоду теоретичного навчання. Крім галузевих теорій управління, які вивчаються у спеціалізованих закладах, викладаються такі дисципліни: "Соціальне управління", "Державне та муніципальне управління", "Організаційно-правові засади державного управління", "Управління організаціями", "Теорія управління", "Управління підприємством", "Основи науки управління", "Основи наукової організації управління та праці", "Основи менеджменту", "Менеджмент організації", "Системологія організації", "Управління персоналом" тощо.
Призначення навчальних дисциплін управлінського спрямування полягає в тому, щоб підготувати випускників вищих навчальних закладів до здійснення управлінської діяльності під час роботи в органах державного управління, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях.
Названі дисципліни тісно пов'язані з такими дисциплінами:
- "Оперативно-розшукова діяльність", особливо коли це стосується планування та прогнозування аналітичної роботи;
- "Судові та правоохоронні органи України", "Адміністративне право", "Адміністративна діяльність правоохоронних органів", коли це стосується державного управління правоохоронними органами, розподілу повноважень;
- "Кримінальний процес" і "Криміналістика", коли це стосується проведення тактичних дій, розробки типової поведінки, планування, здійсненні контрольних функцій;
- іншими дисциплінами управлінського спрямування.
У зазначених дисциплінах досліджуються питання про те, з якою метою, на яких засадах проводиться і з чого складається відповідна діяльність державних апаратів, вивчаються методи її здійснення.
"Основи управління" — дисципліна, що містить відомості про те, як найбільш ефективно організовувати свою діяльність, використовувати засоби і прийоми оптимального вирішення управлінських завдань.
На відміну від "Основ управління" дисципліни теоретичного напрямку ("Теорія управління", "Управління в митній службі") розповідають про вже досліджені наукою закономірності управління та рекомендації з їх упровадження у практичну управлінську діяльність, про певне коло управлінських відносин, характерних для діяльності цих органів.
У деяких західних університетах навчальні дисципліни із вивчення публічного управління, публічної адміністрації, адміністративної науки з'явилися ще сторіччя тому, хоч являли собою зібрання різних фрагментів з інших галузей знання і уривчасті відомості про управління в даній країні. Одні автори (наприклад, нідерландський дослідник М. Рутгерс) не вважають державне управління єдиною наукою, оскільки в цьому предметі містяться різні за характером відомості (про управління полюванням, закордонними справами тощо), інші розглядають управління як єдину науку (американські дослідники У. Мезарос, Д. Бальфур). Більшість європейських фахівців вважають "публічне управління" або "адміністративні науки" (тепер ця назва дається у множині) особливою галуззю, що має "міждисциплінарну природу". Потрібно також врахувати, що слово "адміністративний" означає публічне управління (не тільки державне) і тим відрізняється від змісту терміна "менеджмент", який передбачає управлінську діяльність у ширшому плані (не тільки публічну) з переважанням управління виробничою і комерційною діяльністю.
Американський автор X. Раадшельдерс вважає, що розвиток адміністративної науки пройшов декілька етапів, пов'язаних із загальними тенденціями розвитку соціальних наук. До 50-х pp. XIX ст. панував вузький "камеризм" (М. Рутгерс) у вивченні деяких питань в рамках окремо взятої країни. По суті, окремої науки публічного управління (адміністрації) не було. З другої половини XIX ст. до 50 - 60-х pp. XX ст. у науці спостерігалося прагнення до створення універсальних теорій. У 50 - 60-х pp. визначився перехід до диференціації, поглибленого вивчення окремих сегментів, управлінських інститутів. З 80-х pp. розробляються теорії середнього рівня. Головна увага приділяється не інститутам, а зв'язкам, взаємозалежностям, ролям.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Призначення навчальних дисциплін управлінського спрямування полягає в тому, щоб підготувати випускників вищих навчальних закладів до здійснення управлінської діяльності під час роботи в органах державного управління, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях.
Названі дисципліни тісно пов'язані з такими дисциплінами:
- "Оперативно-розшукова діяльність", особливо коли це стосується планування та прогнозування аналітичної роботи;
- "Судові та правоохоронні органи України", "Адміністративне право", "Адміністративна діяльність правоохоронних органів", коли це стосується державного управління правоохоронними органами, розподілу повноважень;
- "Кримінальний процес" і "Криміналістика", коли це стосується проведення тактичних дій, розробки типової поведінки, планування, здійсненні контрольних функцій;
- іншими дисциплінами управлінського спрямування.
У зазначених дисциплінах досліджуються питання про те, з якою метою, на яких засадах проводиться і з чого складається відповідна діяльність державних апаратів, вивчаються методи її здійснення.
"Основи управління" — дисципліна, що містить відомості про те, як найбільш ефективно організовувати свою діяльність, використовувати засоби і прийоми оптимального вирішення управлінських завдань.
На відміну від "Основ управління" дисципліни теоретичного напрямку ("Теорія управління", "Управління в митній службі") розповідають про вже досліджені наукою закономірності управління та рекомендації з їх упровадження у практичну управлінську діяльність, про певне коло управлінських відносин, характерних для діяльності цих органів.
Американський автор X. Раадшельдерс вважає, що розвиток адміністративної науки пройшов декілька етапів, пов'язаних із загальними тенденціями розвитку соціальних наук. До 50-х pp. XIX ст. панував вузький "камеризм" (М. Рутгерс) у вивченні деяких питань в рамках окремо взятої країни. По суті, окремої науки публічного управління (адміністрації) не було. З другої половини XIX ст. до 50 - 60-х pp. XX ст. у науці спостерігалося прагнення до створення універсальних теорій. У 50 - 60-х pp. визначився перехід до диференціації, поглибленого вивчення окремих сегментів, управлінських інститутів. З 80-х pp. розробляються теорії середнього рівня. Головна увага приділяється не інститутам, а зв'язкам, взаємозалежностям, ролям.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
