Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Характеристика процесу управління
Системність, цілісність процесу управління і водночас його різноманітність зумовлює багато підходів до ідентифікації та аналізу процесів управління. Відомо декілька груп підходів до дослідження
процесів управління.
Розглядаючи процеси управління, виділяють сукупність підходів. Узагальнюючи ці підходи та аналізуючи комплексний характер управлінського процесу, пропонуємо такі основні підходи: змістовний, організаційний, технологічний.
Зміст процесу управління характеризують:
- механізм соціального управління;
- стадії та етапи процесу;
- операції та їх розподіл за стадіями та етапами;
- способи здійснення операцій.
Змістовний аналіз процесу управління полягає у вивченні його з позицій зв'язку із соціальними процесами в суспільстві (виробництво, накопичення, споживання тощо), з видами виробничо-господарської діяльності організації (фінанси, конструкторсько-технологічна діяльність, збут тощо), а також з погляду співвідношення цілей управління, методів, засобів і принципів, які застосовуються для їх досягнення. Основні підходи до змістовного аналізу процесу управління такі:
1) цільовий - характеризує процес як діяльність щодо досягнення сукупності цілей управління;
2) функціональний - характеризує процес як діяльність щодо виконання основних функцій, покладених на соціальну систему;
3) методологічний - характеризує сукупність прийомів, способів управлінської діяльності на різних стадіях процесу управління;
4) принциповий — характеризує сукупність основних принципів, які використовуються в процесі управління;
5) економічний - характеризує перетворення продукту в системі у процесі управління: встановлення потреб у ресурсах, їх оцінка, розподіл, використання тощо;
6) правовий — характеризує нормативне (правове) забезпечення процесу управління;
7) соціальний - характеризує роль людини в управлінні. Передбачає аналіз психологічних, соціально-психологічних, а також правових аспектів взаємодії людей, включаючи їх мотивацію, відносини кооперації і співробітництва, механізм виникнення і вирішення конфліктів тощо.
Організаційний аналіз процесу управління полягає у виділенні етапів і функцій процесів управління з метою систематизації цих функцій або вивчення процесу прийняття рішень як основи управлінського циклу. За допомогою організаційного аналізу визначаються також суб'єкти (органи, посади тощо), які беруть участь у процесі управління, і встановлюється порядок їх взаємодії.
У межах організаційного аналізу виділяють два аспекти:
1) структурний - характеризує учасників процесу управління, порядок їх взаємодії, розподіл виконання основних управлінських функцій між елементами організаційної структури управління;
2) стадій і етапів - характеризує процес як змінювані в часі стадії та етапи. При цьому існують три основні види виділення етапів:
- пов'язані з характеристикою управління як процесу досягнення мети: цілевизначення, цілепокладання та цілереалізації;
— пов'язані з організаційною діяльністю суб'єкта управлінської діяльності: підготовка, прийняття та виконання управлінського;
- рішення;
- дії суб'єкта управлінської діяльності, їх ще називають основними управлінськими функціями: аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, контроль.
Технологічний аналіз процесів управління насамперед стосується їх інформаційних аспектів - характеризує раціоналізацію типових процедур і операцій процесу управлінської діяльності. Пов'язаний з моделюванням перетворень управлінської інформації. Особливо важливий при управлінні з великим ризиком прийняття неправильного управлінського рішення.
Управлінська технологія відображає управлінські процеси. її сутність полягає в системному поєднанні наукового знання, управлінських потреб та інтересів суспільства, цілей і функцій управління, можливостей та елементів управлінської діяльності. Вона поділяється на послідовно взаємопов'язані процедури й операції, метою яких є досягнення високої результативності та ефективності.
Становлення управлінських технологій є наслідком посилення системності управління, його наукового осмислення і спробою широкого використання типового, вивіреного досвідом підходу, що дає високі результати.
Зміст управлінської технології полягає в обов'язковому масовому використанні в управлінській діяльності кращих, передових досягнень науки, мистецтва і досвіду соціального управління. Тому як управлінську технологію слід розглядати тільки ту організацію управлінської діяльності, яка вирізняється результативністю, ефективністю та раціональністю.
Технологічна характеристика процесу управління включає два підходи, а саме:
1) Інформаційний - характеризує кількість управлінської інформації, її потоки, сукупність етапів збирання, обробки та передачі управлінської інформації. Інформаційний аналіз включає такі елементи:
організацію системи інформації. Інформаційні процеси супроводжують весь процес управління. Інформація, що використовується у процесі управління, створює інформаційну структуру управління;
діловодство (документування і документообіг). У процесі управління використовуються такі основні види документів: постанови, накази, розпорядження, вказівки, статути, положення, інструкції, рішення, акти, приписи, протоколи, звіти, реферати, переліки тощо. У принципі схема документування зв'язків має відповідати структурі органу управління та його зовнішнім зв'язкам. Інформаційний аналіз (вже разом з процедурним) служить базою для аналізу процесу управління як процесу документообігу, як системні руху документів у процесі діловодства.
Інформаційний підхід до процесу управління є безпосередньою базою аналізу процесу управління з погляду можливості його механізації та автоматизації.
2) Процедурний - характеризує процес як набір певних стандартних процедур. Вони мають бути розроблені для всіх основних видів управлінської діяльності: плану основних організаційних заходів, проведення службової наради, оперативної наради, засідання колегії тощо. Чітко організована технологія управління завжди передбачає набори різних управлінських процедур. Характер цього набору залежить від змісту процесу управління, а також від завдань, що поставлені перед процедурою аналізу. Залежно від цих факторів операції деталізуються більше або менше.
Процедурний підхід передбачає використання кібернетичного аналізу та наступне моделювання процесу управління, що являє собою опис за допомогою стандартних операцій.
Кібернетичний аналіз призначений виявляти технологію процесу управління з погляду загальних законів взаємодії керівної та керованої підсистем, характеру регулятора, типу зворотного зв'язку тощо. Такого роду аналіз дає можливість ураховувати деякі фундаментальні риси процесу управління та усувати найбільш грубі помилки в організації процесу. У той же час слід мати на увазі, що кібернетичні закони занадто загальні для того, щоб на їх основі можна було виробляти кінцеві рекомендації щодо організації процесу управління в конкретній соціальній системі. Такі рекомендації дає тільки увесь комплекс методів теорії управління.
Моделювання - це продовження організаційного та процедурного аналізів. Моделювання дає змогу здобувати нові результати і тим самим впливає не тільки на організацію, але й на зміст процесу управління Пов'язується з можливостями застосування математичних моделей для раціоналізації процесів прийняття рішень і переробки інформації. Сюди належить також інженерний підхід до процесів управління, який полягає у вивченні внутрішньої структури процесів управління, їх розподілі на організаційно-адміністративні, аналітично-конструктивні, інформаційно-технічні операції й розробці технологій управління.
Комплексний розгляд процесу управління вказує на його складність і багатовимірність, які відображаються в управлінській діяльності. Розглядаючи процес управління, необхідно враховувати різні аспекти управління в соціальній системі.
Розглянемо детальніше організаційний підхід до процесу управління.
З погляду на те, що процес управління та управлінський цикл можна розглядати як функціонування системи, а процес прийняття та виконання управлінського рішення — як процес функціонування тільки суб'єкта соціального управління або процес перетворення управлінської інформації, яка поступово змінює свої форми існування, можна дійти висновку, що вони відображають той самий процес і тісно пов'язані між собою, а їх назва вказує тільки на масштаби та форми процесу управління.
Коли розглядають стадії процесу управлінської діяльності, загальний зміст цієї діяльності не змінюється, змінюються тільки зовнішні та внутрішні фактори впливу на систему і проблеми.
Різні автори поділяють управлінський процес на обов'язкову послідовність певних процесів або стадій.
Виділяють дві великі стадії: прийняття (вироблення) та виконання (організація виконання) управлінського рішення як зміст управлінського циклу. Розглядають управлінський цикл як низку процедур підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення або процеси розробки, прийняття й виконання рішень. Оскільки соціальне управління є цілеспрямованим процесом, то виділяють процеси:
1) цілевизначення,
2) цілепокладання
3) цілездійснення або ціледосягнення (або цілереалізація).
Виділення цільових стадій процесу управління свідчать про його значущість при розгляді основних функцій системи, а рішеннєві стадії вказують на діяльність суб'єкта соціального управління та розгляд загально-управлінських функцій.
Розглядаючи процес управлінської діяльності, стадіями будемо вважати: 1) підготовку і прийняття (вироблення) та 2) виконання (організацію виконання) управлінського рішення як зміст управлінського циклу.
Як стадії процесу управлінської діяльності в управлінні часто розглядають функції управління. Сутність процесу управлінської діяльності визначають стадії цієї діяльності. їх називають управлінськими функціями. Процес управління є загальною сумою цих функцій.
Таке уявлення має загальний характер. Певні управлінські операції можна зарахувати до різних управлінських функцій не як етапів, а як видів управлінської діяльності, що виконуються на різних стадіях управлінського циклу.
Підсумовуючи зазначимо, що в межах організаційного підходу до процесу управління виділяють такі основні підходи:
— пов'язані з характеристикою управління як процесу досягнення мети: цілевизначення, цілепокладання та цілереалізації;
— пов'язані з організаційною діяльністю суб'єкта управлінської діяльності: підготовка, прийняття й виконання управлінського рішення;
— пов'язані з поділом дій суб'єкта управлінської діяльності, їх ще називають основними управлінськими функціями: аналіз, прогнозування, планування, організовування, регулювання, контроль.
Ці підходи доповнюють один одного, але один з них може переважати залежно від ситуації та кола вирішуваних завдань. Названі підходи не суперечать один одному, а лише надають певної деталізації та визначеності управлінському процесу.
Для об'єктивації процесу управлінської діяльності та його автоматизації дуже важливим є питання його оптимальної регламентації та формалізації. Однак треба зауважити, що деякі етапи процесу управлінської діяльності дуже складно повністю формалізувати через велику кількість факторів, котрі впливають на процес управління в системі.
Концепція прийняття управлінських рішень
Г .В. Атаманчук визначає управлінське рішення як соціальний акт У якому в логічній формі (текстуальна модель) висловлені впливи управлінських ланок (державних органів, посадових осіб) на суспільну систему (керовані об'єкти), що необхідні для досягнення поставлених цілей, забезпечення інтересів та задоволення відповідних потреб в управлінні.
Аналізуючи різні поняття теорії прийняття рішень, можна дійти висновку, що управлінське рішення — це соціальний акт уповноважених владних управлінських ланок, який є результатом деякого процесу щодо підготовки, розробки, прийняття і здійснення керівних впливів на керовані об'єкти, які необхідні для досягнення поставлених цілей, забезпечення інтересів та задоволення відповідних потреб в управлінні.
Зі змісту управлінського циклу можна бачити, що діяльність щодо прийняття управлінського рішення є складовою управлінського циклу у просторі й часі.
Розглядаючи зміст управлінського процесу, доцільно зазначити такі стадії: підготовка, прийняття й виконання (організація виконання) управлінського рішення, які поділяються на певні етапи. Більш детально "рішеннєві" етапи управлінського циклу в митній службі розглянемо далі.
Підхід з позицій процесу підготовки, прийняття й виконання рішень орієнтований на відображення інтегрованості й адаптивності процесів управління. Він пов'язує весь цикл управління з його кінцевими результатами, об'єднує основні підходи до управлінського процесу: змістовний, організаційний, технологічний. Процес прийняття рішень за своєю структурою тісно пов'язаний з процесами вирішення проблем і творчого мислення. Це створює основу для розгляду організації як системи, яка самоорганізовується (самоуправляється), що важливо при розгляді адаптованих, гнучких організаційних форм, пристосованих до управління в динамічних і складних умовах мінливого зовнішнього середовища, складної технології тощо.
Цільовий підхід до процесу управління
Практично усі вчені в галузі правознавства та управління визнають цілеспрямований характер соціального управління, але цільові стадії виділяють дуже рідко. Такий стан справ у науці управління не можна вважати задовільним.
Фактично цілевизначення відбувається паралельно зі стадією підготовки управлінського рішення, а цілепокладання і цілездійснення - прийняття й виконання управлінського рішення, та цей поділ знову ж таки умовний. Цільові та рішеннєві стадії відображають різний зміст циклу управління.
Ефективність виділення зазначених цільових стадій свідчить про те, що процес управління має спрямовуватися на виконання як зовнішніх, так і внутрішніх цілей організації і вказує на його комплексність (інтегративність) та спрямованість на вирішення практичних завдань.
Державне управління є окремим видом соціального управління. Соціальна характеристика цілепокладання наповнюється політичним змістом, державно-правовою спрямованістю. Державне управління наповнює цільові стадії властивостями державної діяльності, яка тісно переплітається з панівною політикою.
У державному управлінні доцільний розподіл на цільові стадії, тому що різні суб'єкти виконання цих стадій на стратегічному рівні управління: цілевизначення, цілепокладання виконують суб'єкти законотворчості; цілереалізація — це переважно справа органів виконавчої влади,судової влади.
Говорити про відокремлення або незалежність суб'єктів управлінського процесу чи влад неправильно, оскільки цільові стадії є лише етапами державно-управлінського процесу.
Застосування цільових стадій вказує на демократичність та відхід від тлумачення терміна "державне управління" як адміністрування та перехід до державного регулювання. Це говорить про цільовий зміст державного управління, його цілісність, циклічність, комплексність, на множинність цілей організації та врахування, співвіднесеність, кооперацію цілей держави. Також не можна не звернути увагу на цілі місцевого самоуправління, їх врахування.
Поділ на цільові стадії - це спроба подання схеми ідеального управлінського процесу.
Оскільки мета концентрує в собі актуальну потребу, вона визначає спосіб і характер діяльності людей, але здебільшого не безпосередньо, а через управлінське рішення, у яке включається як головний елемент. Мета— це ідеальне передбачення результату діяльності, що виступає мобілізуючим фактором у процесі вирішення конкретної проблеми, насамперед у тих випадках, коли вона стає частиною відповідних нормативних актів, а також коли рекомендується як пріоритетна.
Цільові стадії процесу управління
Цілевизначення - процес уточнення предмета цілей, їх однозначної характеристики, через зазначення способу утворення, виникнення, побудови цілей. Процес цілевизначення в державному управлінні - це процес визначення політики держави.
Цілепокладання - процес (дія) перенесення цілей з духовного світу в матеріальний, у проекти, законодавчі акти тощо. Процес цілепокладання — це закріплення ідеальної моделі в нормативному акті стратегічного характеру.
Цілереалізація - процес втілення плану дій у життя.
У процесі цілевизначення та цілепокладання використовують дві умовні системи, які мають назви "віяло цілей" і "дерево цілей ".
Побудову "віяла цілей " доцільно приєднати до стадії цілевизначення, а "дерева цілей " - до цілепокладання.
"Віяло цілей" - це набір альтернативних цілей діяльності, які розробляються на основі пріоритетних варіантів вирішення якої-небудь соціальної проблеми. Схематично вони розташовуються одна поряд з іншою (віялом), конкуруючи між собою за право стати пріоритетною. Дане віяло можливих цілей діяльності оцінюється для того, щоб вибрати з них найбільш пріоритетні. Саме на основі пріоритетних цілей (а це теж "віяло цілей", але дещо скорочене) виробляються можливі проекти нормативних актів.
"Дерево цілей" - це система співпідпорядкованості цілей діяльності, які визначені або вироблені для практичної реалізації прийнятого нормативного акта. Тут цілі розташовуються одна за іншою в ієрархічному порядку, фіксуючи основні етапи, фази в процесі досягнення головної мети, сформульованої в даному нормативному акті.
З урахуванням розгляду раніше розглянутих підходів управлінський цикл можна подати в такому вигляді (рис. 3.3).
Зображення паралельно цільових та рішеннєвих стадій вказує на необхідність враховування цілей протягом усього управлінського циклу і свідчить про його цільовий зміст.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
процесів управління.
Розглядаючи процеси управління, виділяють сукупність підходів. Узагальнюючи ці підходи та аналізуючи комплексний характер управлінського процесу, пропонуємо такі основні підходи: змістовний, організаційний, технологічний.
Зміст процесу управління характеризують:
- механізм соціального управління;
- стадії та етапи процесу;
- операції та їх розподіл за стадіями та етапами;
- способи здійснення операцій.
Змістовний аналіз процесу управління полягає у вивченні його з позицій зв'язку із соціальними процесами в суспільстві (виробництво, накопичення, споживання тощо), з видами виробничо-господарської діяльності організації (фінанси, конструкторсько-технологічна діяльність, збут тощо), а також з погляду співвідношення цілей управління, методів, засобів і принципів, які застосовуються для їх досягнення. Основні підходи до змістовного аналізу процесу управління такі:
1) цільовий - характеризує процес як діяльність щодо досягнення сукупності цілей управління;
3) методологічний - характеризує сукупність прийомів, способів управлінської діяльності на різних стадіях процесу управління;
4) принциповий — характеризує сукупність основних принципів, які використовуються в процесі управління;
5) економічний - характеризує перетворення продукту в системі у процесі управління: встановлення потреб у ресурсах, їх оцінка, розподіл, використання тощо;
6) правовий — характеризує нормативне (правове) забезпечення процесу управління;
7) соціальний - характеризує роль людини в управлінні. Передбачає аналіз психологічних, соціально-психологічних, а також правових аспектів взаємодії людей, включаючи їх мотивацію, відносини кооперації і співробітництва, механізм виникнення і вирішення конфліктів тощо.
Організаційний аналіз процесу управління полягає у виділенні етапів і функцій процесів управління з метою систематизації цих функцій або вивчення процесу прийняття рішень як основи управлінського циклу. За допомогою організаційного аналізу визначаються також суб'єкти (органи, посади тощо), які беруть участь у процесі управління, і встановлюється порядок їх взаємодії.
У межах організаційного аналізу виділяють два аспекти:
1) структурний - характеризує учасників процесу управління, порядок їх взаємодії, розподіл виконання основних управлінських функцій між елементами організаційної структури управління;
2) стадій і етапів - характеризує процес як змінювані в часі стадії та етапи. При цьому існують три основні види виділення етапів:
- пов'язані з характеристикою управління як процесу досягнення мети: цілевизначення, цілепокладання та цілереалізації;
— пов'язані з організаційною діяльністю суб'єкта управлінської діяльності: підготовка, прийняття та виконання управлінського;
- рішення;
- дії суб'єкта управлінської діяльності, їх ще називають основними управлінськими функціями: аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, контроль.
Технологічний аналіз процесів управління насамперед стосується їх інформаційних аспектів - характеризує раціоналізацію типових процедур і операцій процесу управлінської діяльності. Пов'язаний з моделюванням перетворень управлінської інформації. Особливо важливий при управлінні з великим ризиком прийняття неправильного управлінського рішення.
Становлення управлінських технологій є наслідком посилення системності управління, його наукового осмислення і спробою широкого використання типового, вивіреного досвідом підходу, що дає високі результати.
Зміст управлінської технології полягає в обов'язковому масовому використанні в управлінській діяльності кращих, передових досягнень науки, мистецтва і досвіду соціального управління. Тому як управлінську технологію слід розглядати тільки ту організацію управлінської діяльності, яка вирізняється результативністю, ефективністю та раціональністю.
Технологічна характеристика процесу управління включає два підходи, а саме:
1) Інформаційний - характеризує кількість управлінської інформації, її потоки, сукупність етапів збирання, обробки та передачі управлінської інформації. Інформаційний аналіз включає такі елементи:
організацію системи інформації. Інформаційні процеси супроводжують весь процес управління. Інформація, що використовується у процесі управління, створює інформаційну структуру управління;
діловодство (документування і документообіг). У процесі управління використовуються такі основні види документів: постанови, накази, розпорядження, вказівки, статути, положення, інструкції, рішення, акти, приписи, протоколи, звіти, реферати, переліки тощо. У принципі схема документування зв'язків має відповідати структурі органу управління та його зовнішнім зв'язкам. Інформаційний аналіз (вже разом з процедурним) служить базою для аналізу процесу управління як процесу документообігу, як системні руху документів у процесі діловодства.
Інформаційний підхід до процесу управління є безпосередньою базою аналізу процесу управління з погляду можливості його механізації та автоматизації.
2) Процедурний - характеризує процес як набір певних стандартних процедур. Вони мають бути розроблені для всіх основних видів управлінської діяльності: плану основних організаційних заходів, проведення службової наради, оперативної наради, засідання колегії тощо. Чітко організована технологія управління завжди передбачає набори різних управлінських процедур. Характер цього набору залежить від змісту процесу управління, а також від завдань, що поставлені перед процедурою аналізу. Залежно від цих факторів операції деталізуються більше або менше.
Процедурний підхід передбачає використання кібернетичного аналізу та наступне моделювання процесу управління, що являє собою опис за допомогою стандартних операцій.
Кібернетичний аналіз призначений виявляти технологію процесу управління з погляду загальних законів взаємодії керівної та керованої підсистем, характеру регулятора, типу зворотного зв'язку тощо. Такого роду аналіз дає можливість ураховувати деякі фундаментальні риси процесу управління та усувати найбільш грубі помилки в організації процесу. У той же час слід мати на увазі, що кібернетичні закони занадто загальні для того, щоб на їх основі можна було виробляти кінцеві рекомендації щодо організації процесу управління в конкретній соціальній системі. Такі рекомендації дає тільки увесь комплекс методів теорії управління.
Моделювання - це продовження організаційного та процедурного аналізів. Моделювання дає змогу здобувати нові результати і тим самим впливає не тільки на організацію, але й на зміст процесу управління Пов'язується з можливостями застосування математичних моделей для раціоналізації процесів прийняття рішень і переробки інформації. Сюди належить також інженерний підхід до процесів управління, який полягає у вивченні внутрішньої структури процесів управління, їх розподілі на організаційно-адміністративні, аналітично-конструктивні, інформаційно-технічні операції й розробці технологій управління.
Комплексний розгляд процесу управління вказує на його складність і багатовимірність, які відображаються в управлінській діяльності. Розглядаючи процес управління, необхідно враховувати різні аспекти управління в соціальній системі.
Розглянемо детальніше організаційний підхід до процесу управління.
З погляду на те, що процес управління та управлінський цикл можна розглядати як функціонування системи, а процес прийняття та виконання управлінського рішення — як процес функціонування тільки суб'єкта соціального управління або процес перетворення управлінської інформації, яка поступово змінює свої форми існування, можна дійти висновку, що вони відображають той самий процес і тісно пов'язані між собою, а їх назва вказує тільки на масштаби та форми процесу управління.
Коли розглядають стадії процесу управлінської діяльності, загальний зміст цієї діяльності не змінюється, змінюються тільки зовнішні та внутрішні фактори впливу на систему і проблеми.
Різні автори поділяють управлінський процес на обов'язкову послідовність певних процесів або стадій.
Виділяють дві великі стадії: прийняття (вироблення) та виконання (організація виконання) управлінського рішення як зміст управлінського циклу. Розглядають управлінський цикл як низку процедур підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення або процеси розробки, прийняття й виконання рішень. Оскільки соціальне управління є цілеспрямованим процесом, то виділяють процеси:
1) цілевизначення,
2) цілепокладання
Виділення цільових стадій процесу управління свідчать про його значущість при розгляді основних функцій системи, а рішеннєві стадії вказують на діяльність суб'єкта соціального управління та розгляд загально-управлінських функцій.
Розглядаючи процес управлінської діяльності, стадіями будемо вважати: 1) підготовку і прийняття (вироблення) та 2) виконання (організацію виконання) управлінського рішення як зміст управлінського циклу.
Як стадії процесу управлінської діяльності в управлінні часто розглядають функції управління. Сутність процесу управлінської діяльності визначають стадії цієї діяльності. їх називають управлінськими функціями. Процес управління є загальною сумою цих функцій.
Таке уявлення має загальний характер. Певні управлінські операції можна зарахувати до різних управлінських функцій не як етапів, а як видів управлінської діяльності, що виконуються на різних стадіях управлінського циклу.
Підсумовуючи зазначимо, що в межах організаційного підходу до процесу управління виділяють такі основні підходи:
— пов'язані з характеристикою управління як процесу досягнення мети: цілевизначення, цілепокладання та цілереалізації;
— пов'язані з організаційною діяльністю суб'єкта управлінської діяльності: підготовка, прийняття й виконання управлінського рішення;
— пов'язані з поділом дій суб'єкта управлінської діяльності, їх ще називають основними управлінськими функціями: аналіз, прогнозування, планування, організовування, регулювання, контроль.
Ці підходи доповнюють один одного, але один з них може переважати залежно від ситуації та кола вирішуваних завдань. Названі підходи не суперечать один одному, а лише надають певної деталізації та визначеності управлінському процесу.
Для об'єктивації процесу управлінської діяльності та його автоматизації дуже важливим є питання його оптимальної регламентації та формалізації. Однак треба зауважити, що деякі етапи процесу управлінської діяльності дуже складно повністю формалізувати через велику кількість факторів, котрі впливають на процес управління в системі.
Концепція прийняття управлінських рішень
Г .В. Атаманчук визначає управлінське рішення як соціальний акт У якому в логічній формі (текстуальна модель) висловлені впливи управлінських ланок (державних органів, посадових осіб) на суспільну систему (керовані об'єкти), що необхідні для досягнення поставлених цілей, забезпечення інтересів та задоволення відповідних потреб в управлінні.
Аналізуючи різні поняття теорії прийняття рішень, можна дійти висновку, що управлінське рішення — це соціальний акт уповноважених владних управлінських ланок, який є результатом деякого процесу щодо підготовки, розробки, прийняття і здійснення керівних впливів на керовані об'єкти, які необхідні для досягнення поставлених цілей, забезпечення інтересів та задоволення відповідних потреб в управлінні.
Зі змісту управлінського циклу можна бачити, що діяльність щодо прийняття управлінського рішення є складовою управлінського циклу у просторі й часі.
Розглядаючи зміст управлінського процесу, доцільно зазначити такі стадії: підготовка, прийняття й виконання (організація виконання) управлінського рішення, які поділяються на певні етапи. Більш детально "рішеннєві" етапи управлінського циклу в митній службі розглянемо далі.
Підхід з позицій процесу підготовки, прийняття й виконання рішень орієнтований на відображення інтегрованості й адаптивності процесів управління. Він пов'язує весь цикл управління з його кінцевими результатами, об'єднує основні підходи до управлінського процесу: змістовний, організаційний, технологічний. Процес прийняття рішень за своєю структурою тісно пов'язаний з процесами вирішення проблем і творчого мислення. Це створює основу для розгляду організації як системи, яка самоорганізовується (самоуправляється), що важливо при розгляді адаптованих, гнучких організаційних форм, пристосованих до управління в динамічних і складних умовах мінливого зовнішнього середовища, складної технології тощо.
Цільовий підхід до процесу управління
Практично усі вчені в галузі правознавства та управління визнають цілеспрямований характер соціального управління, але цільові стадії виділяють дуже рідко. Такий стан справ у науці управління не можна вважати задовільним.
Фактично цілевизначення відбувається паралельно зі стадією підготовки управлінського рішення, а цілепокладання і цілездійснення - прийняття й виконання управлінського рішення, та цей поділ знову ж таки умовний. Цільові та рішеннєві стадії відображають різний зміст циклу управління.
Ефективність виділення зазначених цільових стадій свідчить про те, що процес управління має спрямовуватися на виконання як зовнішніх, так і внутрішніх цілей організації і вказує на його комплексність (інтегративність) та спрямованість на вирішення практичних завдань.
Державне управління є окремим видом соціального управління. Соціальна характеристика цілепокладання наповнюється політичним змістом, державно-правовою спрямованістю. Державне управління наповнює цільові стадії властивостями державної діяльності, яка тісно переплітається з панівною політикою.
У державному управлінні доцільний розподіл на цільові стадії, тому що різні суб'єкти виконання цих стадій на стратегічному рівні управління: цілевизначення, цілепокладання виконують суб'єкти законотворчості; цілереалізація — це переважно справа органів виконавчої влади,судової влади.
Говорити про відокремлення або незалежність суб'єктів управлінського процесу чи влад неправильно, оскільки цільові стадії є лише етапами державно-управлінського процесу.
Застосування цільових стадій вказує на демократичність та відхід від тлумачення терміна "державне управління" як адміністрування та перехід до державного регулювання. Це говорить про цільовий зміст державного управління, його цілісність, циклічність, комплексність, на множинність цілей організації та врахування, співвіднесеність, кооперацію цілей держави. Також не можна не звернути увагу на цілі місцевого самоуправління, їх врахування.
Поділ на цільові стадії - це спроба подання схеми ідеального управлінського процесу.
Оскільки мета концентрує в собі актуальну потребу, вона визначає спосіб і характер діяльності людей, але здебільшого не безпосередньо, а через управлінське рішення, у яке включається як головний елемент. Мета— це ідеальне передбачення результату діяльності, що виступає мобілізуючим фактором у процесі вирішення конкретної проблеми, насамперед у тих випадках, коли вона стає частиною відповідних нормативних актів, а також коли рекомендується як пріоритетна.
Цільові стадії процесу управління
Цілевизначення - процес уточнення предмета цілей, їх однозначної характеристики, через зазначення способу утворення, виникнення, побудови цілей. Процес цілевизначення в державному управлінні - це процес визначення політики держави.
Цілепокладання - процес (дія) перенесення цілей з духовного світу в матеріальний, у проекти, законодавчі акти тощо. Процес цілепокладання — це закріплення ідеальної моделі в нормативному акті стратегічного характеру.
Цілереалізація - процес втілення плану дій у життя.
У процесі цілевизначення та цілепокладання використовують дві умовні системи, які мають назви "віяло цілей" і "дерево цілей ".
Побудову "віяла цілей " доцільно приєднати до стадії цілевизначення, а "дерева цілей " - до цілепокладання.
"Віяло цілей" - це набір альтернативних цілей діяльності, які розробляються на основі пріоритетних варіантів вирішення якої-небудь соціальної проблеми. Схематично вони розташовуються одна поряд з іншою (віялом), конкуруючи між собою за право стати пріоритетною. Дане віяло можливих цілей діяльності оцінюється для того, щоб вибрати з них найбільш пріоритетні. Саме на основі пріоритетних цілей (а це теж "віяло цілей", але дещо скорочене) виробляються можливі проекти нормативних актів.
"Дерево цілей" - це система співпідпорядкованості цілей діяльності, які визначені або вироблені для практичної реалізації прийнятого нормативного акта. Тут цілі розташовуються одна за іншою в ієрархічному порядку, фіксуючи основні етапи, фази в процесі досягнення головної мети, сформульованої в даному нормативному акті.
З урахуванням розгляду раніше розглянутих підходів управлінський цикл можна подати в такому вигляді (рис. 3.3).
Зображення паралельно цільових та рішеннєвих стадій вказує на необхідність враховування цілей протягом усього управлінського циклу і свідчить про його цільовий зміст.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
