Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Види процесів управління
Характеризуючи змістовний бік процесу управління, зазначимо, що в різних умовах процес управління може бути побудований різними способами, але зберігати всі специфічні властивості. Це дає можливість класифікувати процеси управління, виділити найбільш типові їх види.
Цільовий процес управління має місце тоді, коли в процесі управління, незалежно від його масштабів, умов та особливостей, мета відіграє провідну роль і визначає характер усіх управлінських дій. Процес можна охарактеризувати як сукупність цілей управління.
Функціональний процес ґрунтується на забезпеченні виконання основних функцій соціальної системи. Є різновидом цільового процесу, тому що функції похідні від цілей системи.
Ситуаційний процес управління має місце тоді, коли меті в процесі управління не надається великого значення і її статус не дуже високий (характеризується також тим, що він виникає із ситуації, яка зумовлює і пошук проблеми, і розробку рішення).
Програмний процес управління ґрунтується на ретельній розробці конкретних завдань, що розподіляються між ланками системи управління із зазначенням послідовності їх виконання. Сукупність таких завдань, що ведуть до реалізації поставлених цілей, називається програмою.
Лінійний процес управління характеризується суворою послідовністю здійснення етапів та операцій і використовується тоді, коли є достатня визначеність щодо мети впливу, ситуації тощо Коригований процес управління характеризується необхідністю додаткового коригування кожної стадії процесу управління після проходження попередньої стадії.
Розгалужений процес управління полягає в методологічному розподілі робіт на окремі частини на певних етапах.
Пошуковий процес управління виходить із повної ясності мети управління, але неможливості оцінити ситуацію та сформулювати проблему. У цьому випадку рішення виробляється на основі мети і загальної оцінки ситуації, а вже потім на основі рішення уточнюється ситуація.
Варто підкреслити, що на макрорівні процеси управління мають загальнодержавний характер. Він охоплює формулювання цілей, стратегії, політики економічного і соціального розвитку на рівні держави, передбачає розробку й виконання народногосподарських, регіональних, галузевих планів, ґрунтується на єдиній системі статистичної інформації, загальному порядку фінансування, правової регламентації відносин міністерств, відомств, підприємств, державних і суспільних органів та організацій. Разом з тим кожна сфера народного господарства, різні його рівні, різні ланки й галузі, окремі органи та організації мають свою специфіку процесів управління. На макрорівні повинні переважати цільові процеси управління.
На рівні окремих організацій більшого значення набувають внутрішньо організаційні процеси управління, у яких при спільності їх з іншими, більш укрупненими, управлінськими процесами сильнішим виявляється вплив соціальної специфіки, зумовлений спілкуванням людей і їхніх груп у процесі управлінської та виробничої діяльності.
Усередині організації кожен з процесів управління може бути охарактеризований зі змістовного, організаційного і технологічного боку. У кожному процесі можна виділити організаційно-адміністративні, інформаційно-кібернетичні та соціально-психологічні аспекти.
Виділення цільових стадій, функцій управління й етапів процесу прийняття рішень — це три основні способи опису процесів управління, які певною мірою доповнюють один одного, але переважно застосовуються в різних умовах і для вирішення різних завдань.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Цільовий процес управління має місце тоді, коли в процесі управління, незалежно від його масштабів, умов та особливостей, мета відіграє провідну роль і визначає характер усіх управлінських дій. Процес можна охарактеризувати як сукупність цілей управління.
Функціональний процес ґрунтується на забезпеченні виконання основних функцій соціальної системи. Є різновидом цільового процесу, тому що функції похідні від цілей системи.
Ситуаційний процес управління має місце тоді, коли меті в процесі управління не надається великого значення і її статус не дуже високий (характеризується також тим, що він виникає із ситуації, яка зумовлює і пошук проблеми, і розробку рішення).
Програмний процес управління ґрунтується на ретельній розробці конкретних завдань, що розподіляються між ланками системи управління із зазначенням послідовності їх виконання. Сукупність таких завдань, що ведуть до реалізації поставлених цілей, називається програмою.
Лінійний процес управління характеризується суворою послідовністю здійснення етапів та операцій і використовується тоді, коли є достатня визначеність щодо мети впливу, ситуації тощо Коригований процес управління характеризується необхідністю додаткового коригування кожної стадії процесу управління після проходження попередньої стадії.
Розгалужений процес управління полягає в методологічному розподілі робіт на окремі частини на певних етапах.
Пошуковий процес управління виходить із повної ясності мети управління, але неможливості оцінити ситуацію та сформулювати проблему. У цьому випадку рішення виробляється на основі мети і загальної оцінки ситуації, а вже потім на основі рішення уточнюється ситуація.
Варто підкреслити, що на макрорівні процеси управління мають загальнодержавний характер. Він охоплює формулювання цілей, стратегії, політики економічного і соціального розвитку на рівні держави, передбачає розробку й виконання народногосподарських, регіональних, галузевих планів, ґрунтується на єдиній системі статистичної інформації, загальному порядку фінансування, правової регламентації відносин міністерств, відомств, підприємств, державних і суспільних органів та організацій. Разом з тим кожна сфера народного господарства, різні його рівні, різні ланки й галузі, окремі органи та організації мають свою специфіку процесів управління. На макрорівні повинні переважати цільові процеси управління.
На рівні окремих організацій більшого значення набувають внутрішньо організаційні процеси управління, у яких при спільності їх з іншими, більш укрупненими, управлінськими процесами сильнішим виявляється вплив соціальної специфіки, зумовлений спілкуванням людей і їхніх груп у процесі управлінської та виробничої діяльності.
Виділення цільових стадій, функцій управління й етапів процесу прийняття рішень — це три основні способи опису процесів управління, які певною мірою доповнюють один одного, але переважно застосовуються в різних умовах і для вирішення різних завдань.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
