Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Вимоги до управлінських рішень у митній службі
Оптимізацію політичних, економічних і адміністративних рішень можна забезпечити головним чином за рахунок дотримання двох основних умов: 1) залучення компетентних і високопрофесійних працівників, які розробляють рішення; 2) використання управлінських принципів у роботі.
Коли йдеться про компетентних і високопрофесійних працівників, то треба мати на увазі, що в цій ролі можуть виступати як самі працівники апарату, так і сторонні фахівці, які залучаються до розробки рішень - науковці й практики.
Управлінська діяльність при цьому має відповідати певним принципам.
1. Законності - передбачає відповідність вимогам законодавчих актів, наказів ДМСУ, інструкцій та настанов. Дотримання принципу законності вимагає узгодження проекту кожного нового рішення з раніше прийнятими законами й іншими нормативними актами. Тут важливо враховувати три аспекти: 1) зовнішню міжсистемну узгодженість, коли рішення прийняті в митній службі, належним чином стикуються з рішеннями інших державних і інших органів відповідно до місця в механізмі управління справами держави і суспільства; 2) зовнішню внутрісистемну узгодженість, коли стикуються рішення різних органів митної служби; 3) внутрішню погодженість різних рішень у межах одного органу митної служби. Дотримання даного принципу забезпечується різними способами, у тому числі встановленням ряду юридично обов'язкових вимог загального, спеціального й організаційно-технічного характеру. Недотримання даних вимог призводить до зниження якості проекту управлінського рішення, який готується в митній службі, що може призвести до негативних наслідків.
2. Наукової обґрунтованості - полягає у вимозі, щоб усі управлінські дії у митній службі здійснювалися на базі наукових методів і підходів. Принцип передбачає цілеспрямований вплив на систему загалом або на окрему її ланку на основі пізнання і використання об'єктивних закономірностей у процесах забезпечення оптимального функціонування всієї системи митної служби.
3. Системності - означає всебічне опрацювання рішень, що приймаються, аналіз усіх можливих варіантів їх реалізації, координацію зусиль на різних напрямах діяльності. У соціальних системах цей принцип передбачає поєднання вирішення економічних, соціально-політичних і культурних проблем у процесі розв'язання управлінських завдань. Якщо випустити з уваги один з цих чинників, то проблема не буде вирішена.
4. Циклічності — вимагає враховувати періодичність управлінської діяльності. Кожне конкретне рішення слід приймати лише в межах відповідної фази якого-небудь циклу. При цьому "повторюваність" кожного разу буде мати форму нового рішення на базі попереднього. У цьому випадку з'явиться можливість забезпечення досить планомірного процесу прийняття актуальних рішень. Періодичність рішень має визначатися залежно від регулярності змін ситуації в системі, повторюваності певних подій.
5 Своєчасності - передбачає, що рішення в митній службі потрібно приймати у необхідний момент, який визначається такими аспектами: 1) передчасно прийняте рішення може виявитися неправильним або недостатньо точним, оскільки в момент його підготовки проблема ще не була позначена належним чином; 2) запізнення з прийняттям рішення може призвести до того, що воно втрачає сенс або призводить до загострення ситуації та переростання її у конфлікт.
6. Відповідності - передбачає приведення в органічно відповідний стан системи і методів управління соціально-економічної та духовної сутності суспільства в цілому і митної служби зокрема. Причому він діє на всіх рівнях, в усіх формах соціальної організації та в усіх сферах суспільного життя.
Принцип відповідності стосовно організації і діяльності митної служби можна розглянути на прикладі, коли застосовуються адміністративні методи управління, не узгоджені з матеріальними можливостями: відсутність коштів для виконання рішення тощо.
7. Ефективності (оптимальності) - полягає у досягненні поставленої мети в короткий термін за найменших витрат матеріальних і людських ресурсів. Тільки оптимальне використання ресурсів може забезпечити високу ефективність управління. Ефективність управління забезпечується різними методами і засобами.
Вимоги даного принципу управління полягають в оптимізації рішень, тобто розробці різних варіантів рішень, їх зіставленні й виборі оптимального варіанту. Завдання суб'єкта управління полягає в тому, щоб виявити і дослідити варіанти рішень, котрі з якомога більшим ступенем імовірності ведуть до досягнення мети за наявних у суб'єкта управління сил і засобів. Крім того, ці варіанти мають враховувати зовнішні і внутрішні умови, якнайбільше коло збуджуючих впливів середовища функціонування на систему управління, враховувати соціальні наслідки того або іншого рішення, а також інтереси працівників, що належать до системи управління.
8. Компетентності - передбачає, що рішення потрібно приймати в межах компетенції суб'єкта управління, тобто відповідати функціональним обов'язкам посадових осіб, які їх приймають.
9. Актуальності - означає, що у першу чергу мають прийматися рішення, які стосуються найбільш важливих проблем.
10. Реальності - передбачає здійсненність управлінського рішення за різними вимірами: у просторі, у часі, за колом осіб тощо. Конкретності — означає чітке, ясне, однозначне формулювання рішення.
12. Інформативності - вимагає забезпечення процесу реалізації управлінського рішення необхідною конкретною та професійною інформацією.
***
Таким чином, розглянуті технологія й умови окреслюють ті необхідні рамки, у яких можлива підготовка оптимального й ефективного управлінського рішення в митній службі. Вони являють собою своєрідні індикатори конкретності й обґрунтованості управлінських рішень, забезпечують їх наступність і визначають місце в системі соціального управління.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Коли йдеться про компетентних і високопрофесійних працівників, то треба мати на увазі, що в цій ролі можуть виступати як самі працівники апарату, так і сторонні фахівці, які залучаються до розробки рішень - науковці й практики.
Управлінська діяльність при цьому має відповідати певним принципам.
1. Законності - передбачає відповідність вимогам законодавчих актів, наказів ДМСУ, інструкцій та настанов. Дотримання принципу законності вимагає узгодження проекту кожного нового рішення з раніше прийнятими законами й іншими нормативними актами. Тут важливо враховувати три аспекти: 1) зовнішню міжсистемну узгодженість, коли рішення прийняті в митній службі, належним чином стикуються з рішеннями інших державних і інших органів відповідно до місця в механізмі управління справами держави і суспільства; 2) зовнішню внутрісистемну узгодженість, коли стикуються рішення різних органів митної служби; 3) внутрішню погодженість різних рішень у межах одного органу митної служби. Дотримання даного принципу забезпечується різними способами, у тому числі встановленням ряду юридично обов'язкових вимог загального, спеціального й організаційно-технічного характеру. Недотримання даних вимог призводить до зниження якості проекту управлінського рішення, який готується в митній службі, що може призвести до негативних наслідків.
2. Наукової обґрунтованості - полягає у вимозі, щоб усі управлінські дії у митній службі здійснювалися на базі наукових методів і підходів. Принцип передбачає цілеспрямований вплив на систему загалом або на окрему її ланку на основі пізнання і використання об'єктивних закономірностей у процесах забезпечення оптимального функціонування всієї системи митної служби.
3. Системності - означає всебічне опрацювання рішень, що приймаються, аналіз усіх можливих варіантів їх реалізації, координацію зусиль на різних напрямах діяльності. У соціальних системах цей принцип передбачає поєднання вирішення економічних, соціально-політичних і культурних проблем у процесі розв'язання управлінських завдань. Якщо випустити з уваги один з цих чинників, то проблема не буде вирішена.
4. Циклічності — вимагає враховувати періодичність управлінської діяльності. Кожне конкретне рішення слід приймати лише в межах відповідної фази якого-небудь циклу. При цьому "повторюваність" кожного разу буде мати форму нового рішення на базі попереднього. У цьому випадку з'явиться можливість забезпечення досить планомірного процесу прийняття актуальних рішень. Періодичність рішень має визначатися залежно від регулярності змін ситуації в системі, повторюваності певних подій.
5 Своєчасності - передбачає, що рішення в митній службі потрібно приймати у необхідний момент, який визначається такими аспектами: 1) передчасно прийняте рішення може виявитися неправильним або недостатньо точним, оскільки в момент його підготовки проблема ще не була позначена належним чином; 2) запізнення з прийняттям рішення може призвести до того, що воно втрачає сенс або призводить до загострення ситуації та переростання її у конфлікт.
6. Відповідності - передбачає приведення в органічно відповідний стан системи і методів управління соціально-економічної та духовної сутності суспільства в цілому і митної служби зокрема. Причому він діє на всіх рівнях, в усіх формах соціальної організації та в усіх сферах суспільного життя.
Принцип відповідності стосовно організації і діяльності митної служби можна розглянути на прикладі, коли застосовуються адміністративні методи управління, не узгоджені з матеріальними можливостями: відсутність коштів для виконання рішення тощо.
Вимоги даного принципу управління полягають в оптимізації рішень, тобто розробці різних варіантів рішень, їх зіставленні й виборі оптимального варіанту. Завдання суб'єкта управління полягає в тому, щоб виявити і дослідити варіанти рішень, котрі з якомога більшим ступенем імовірності ведуть до досягнення мети за наявних у суб'єкта управління сил і засобів. Крім того, ці варіанти мають враховувати зовнішні і внутрішні умови, якнайбільше коло збуджуючих впливів середовища функціонування на систему управління, враховувати соціальні наслідки того або іншого рішення, а також інтереси працівників, що належать до системи управління.
8. Компетентності - передбачає, що рішення потрібно приймати в межах компетенції суб'єкта управління, тобто відповідати функціональним обов'язкам посадових осіб, які їх приймають.
9. Актуальності - означає, що у першу чергу мають прийматися рішення, які стосуються найбільш важливих проблем.
10. Реальності - передбачає здійсненність управлінського рішення за різними вимірами: у просторі, у часі, за колом осіб тощо. Конкретності — означає чітке, ясне, однозначне формулювання рішення.
12. Інформативності - вимагає забезпечення процесу реалізації управлінського рішення необхідною конкретною та професійною інформацією.
***
Таким чином, розглянуті технологія й умови окреслюють ті необхідні рамки, у яких можлива підготовка оптимального й ефективного управлінського рішення в митній службі. Вони являють собою своєрідні індикатори конкретності й обґрунтованості управлінських рішень, забезпечують їх наступність і визначають місце в системі соціального управління.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
