Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Основні елементи механізму прогнозування в митній службі
У прогностичній діяльності суб'єкти управління спираються на вироблений практикою й обґрунтований теоретично інструментарій прогнозування. Він являє собою складну систему організаційно-технічних елементів, котрі забезпечують високу якість прогнозування. Основними елементами прогнозування є функції, принципи, методи, логічна послідовність складання і реалізації прогнозів і засоби їх здійснення.
Основні функції прогнозування:
— орієнтовна;
— нормативна;
— попереджувальна.
Орієнтовна функція прогнозування виражається у визначенні управлінським органом реалістичних напрямків діяльності й вибірковому підході до інформації, яка надходить. Фахівці керівники використовують ті інформаційні дані, котрі дають використовують ті інформаційні дані, котрі дають найбільше повне
уявлення про прогнозований об'єкт.
Нормативна функція прогнозування полягає в тому, що прогноз завжди містить певні показники, норми, які не тільки дають можливість реалізувати прогностичну модель, але й зменшують суб'єктивізм управлінської діяльності.
Попереджувальна функція прогнозування полягає в тому, що прогноз попереджає орган управління про можливі й реальні відхилення об'єкта від прогностичної моделі, дає можливість аналізувати фактори і причини керівних впливів на керовану систему, вживати необхідних заходів для її стабілізації.
Важливим елементом цього механізму є принципи прогнозування. У прогностиці вони розглядаються як система вимог, дотримання яких забезпечує ефективність прогностичної діяльності. Це принципи системності, узгодженості, варіантності, безперервності, верифікації та рентабельності.
Принцип системності означає, що процес прогнозування є системою операцій, здійснюваних у їх логічній послідовності, підпорядкованість різних типів прогнозів та їх елементів, пов'язаність прогнозів об'єкта прогнозування та прогнозного фону, тобто того середовища, котре безпосередньо оточує прогнозований об'єкт і впливає на його стан.
Принцип узгодженості виступає як вимога узгодженості пошукових та нормативних прогнозів, що забезпечує опис і реалізацію прогностичних моделей.
Принцип варіантності означає, що всі варіанти прогнозів мають розроблятися, виходячи з особливостей прогнозного фону.
Принцип безперервності передбачає коригування прогнозів при надходженні інформації, яка містить нові дані про об'єкт прогнозування.
Принцип верифікації передбачає перевірку істинності прогнозів дослідним шляхом, отже дає можливість переконатися в їх достовірності та обґрунтованості.
Принцип рентабельності передбачає перевищення економічного ефекту від використання прогнозу над витратами на його розробку.
У технологічному плані принципи тісно пов'язані з методами прогнозування, котрі виступають способами їх реалізації. За оцінками фахівців у даний час нараховується понад 150 таких методів.
Одним із підходів до класифікації методів є розподіл їх за ступенем формалізації. На основі цього усі методи поділяються на інтуїтивні та формалізовані.
Інтуїтивні методи застосовуються зазвичай тоді, коли немає можливості використовувати більш точні, засновані на математичних розрахунках і використанні ЕОМ. Це відбувається у випадках коли об'єкт прогнозування або дуже простий, або дуже складний, і його імовірнісний стан, поведінку можна визначити інтуїтивним шляхом з більшою чи меншою часткою вірогідності.
Інтуїтивні методи поділяються на дві групи:
- групу індивідуальних експертних оцінок;
- групу колективних експертних оцінок.
До групи індивідуальних експертних оцінок належать меню, інтерв'ю, аналітичні доповідні записки, написання сценаріїв тощо.
До групи колективних експертних оцінок зараховують анкетування, методи "комісій", "мозкових атак" тощо.
Формалізовані методи залежно від загальних принципів поділяються на групи: екстраполяційних, системно-структурних, асоціативних методів і методів випереджувальної інформації. Ці методи мають, як правило, математичну основу забезпечення і застосовуються при розробці таких видів прогнозів: експертного, сценаріїв, дослідного і нормативного.
Підтримка функції прогнозування вимагає наявності телекомунікацій, використання спеціальних моделюючих програм або програмних модулів універсальних офісних систем, широкого використання графічних засобів, можливостей відтворення і збереження сценаріїв. Виконуючи функцію прогнозування, керівник повинен мати на робочому місці як мінімум програмні засоби, котрі реалізують методи аналізу "що, якщо", кореляційно-регресивний та інші методи статистичного аналізу, засоби аналізу і прогнозування на основі трендів, засоби оптимізації та добору параметрів.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Основні функції прогнозування:
— орієнтовна;
— нормативна;
— попереджувальна.
Орієнтовна функція прогнозування виражається у визначенні управлінським органом реалістичних напрямків діяльності й вибірковому підході до інформації, яка надходить. Фахівці керівники використовують ті інформаційні дані, котрі дають використовують ті інформаційні дані, котрі дають найбільше повне
уявлення про прогнозований об'єкт.
Нормативна функція прогнозування полягає в тому, що прогноз завжди містить певні показники, норми, які не тільки дають можливість реалізувати прогностичну модель, але й зменшують суб'єктивізм управлінської діяльності.
Попереджувальна функція прогнозування полягає в тому, що прогноз попереджає орган управління про можливі й реальні відхилення об'єкта від прогностичної моделі, дає можливість аналізувати фактори і причини керівних впливів на керовану систему, вживати необхідних заходів для її стабілізації.
Важливим елементом цього механізму є принципи прогнозування. У прогностиці вони розглядаються як система вимог, дотримання яких забезпечує ефективність прогностичної діяльності. Це принципи системності, узгодженості, варіантності, безперервності, верифікації та рентабельності.
Принцип узгодженості виступає як вимога узгодженості пошукових та нормативних прогнозів, що забезпечує опис і реалізацію прогностичних моделей.
Принцип варіантності означає, що всі варіанти прогнозів мають розроблятися, виходячи з особливостей прогнозного фону.
Принцип безперервності передбачає коригування прогнозів при надходженні інформації, яка містить нові дані про об'єкт прогнозування.
Принцип верифікації передбачає перевірку істинності прогнозів дослідним шляхом, отже дає можливість переконатися в їх достовірності та обґрунтованості.
Принцип рентабельності передбачає перевищення економічного ефекту від використання прогнозу над витратами на його розробку.
У технологічному плані принципи тісно пов'язані з методами прогнозування, котрі виступають способами їх реалізації. За оцінками фахівців у даний час нараховується понад 150 таких методів.
Одним із підходів до класифікації методів є розподіл їх за ступенем формалізації. На основі цього усі методи поділяються на інтуїтивні та формалізовані.
Інтуїтивні методи застосовуються зазвичай тоді, коли немає можливості використовувати більш точні, засновані на математичних розрахунках і використанні ЕОМ. Це відбувається у випадках коли об'єкт прогнозування або дуже простий, або дуже складний, і його імовірнісний стан, поведінку можна визначити інтуїтивним шляхом з більшою чи меншою часткою вірогідності.
Інтуїтивні методи поділяються на дві групи:
- групу індивідуальних експертних оцінок;
- групу колективних експертних оцінок.
До групи індивідуальних експертних оцінок належать меню, інтерв'ю, аналітичні доповідні записки, написання сценаріїв тощо.
До групи колективних експертних оцінок зараховують анкетування, методи "комісій", "мозкових атак" тощо.
Формалізовані методи залежно від загальних принципів поділяються на групи: екстраполяційних, системно-структурних, асоціативних методів і методів випереджувальної інформації. Ці методи мають, як правило, математичну основу забезпечення і застосовуються при розробці таких видів прогнозів: експертного, сценаріїв, дослідного і нормативного.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
