Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Ризики при здійсненні митного контролю
Поза увагою дослідників залишаються інформаційно-аналітичні засоби вдосконалення митного контролю, передбачені Міжнародною конвенцією про гармонізацію і спрощення митних процедур (Кіотська конвенція), прийнятою 18 травня 1973 р.
Вступивши в силу 25 вересня 1974 p., вона стала важливим правовим інструментом у справі розвитку та спрощення митних процедур з метою ефективної і продуктивної роботи митних установ у XXI ст. її учасники - близько 60 держав світу та ЄС як організація. Конвенція складається з тексту, Протоколу про зміни, Загальних та Спеціальних додатків.
У п. 6.1. гл. 6 "Митний контроль" Загального додатка Конвенції подається вихідне твердження щодо одного з двох чинників оптимізації митного контролю - оцінки ризику. Так чи інакше, але вона визнана основною філософією управління: адже оцінка ризику "успішно застосовується в приватному секторі, наприклад страхуванні, банківській справі, торгівлі та промисловості, що створює можливості покращити ділові результати. Використання управління ризиком може сприяти також державному сектору у визначенні найбільш проблемних сфер, коли існує можливість ризику, тим самим скеровуючи управлінське рішення на те, аби ефективно розподіляти обмежені ресурси. В управлінні ризиком рівновага має бути розподілена поміж витратами та вигодами, бо, і це цілком зрозуміло, неефективно всі ризики розцінювати однаково. Критерії (ризику) необхідні, щоб вирішити, що становить собою прийнятний, а що неприйнятний рівень ризику".
На сьогодні в ЄС вводиться нова система митного контролю, згідно з якою співробітники митних органів повинні заздалегідь знати про те, які вантажі, на яких напрямках і в яких обсягах мають бути перевірені. Такий підхід повністю відповідає міжнародному стандарту мінімізації митного контролю: він має "зводитися до мінімуму, необхідного для досягнення головних цілей, і має проводитися вибірково, з максимальним застосуванням методів управління ризиком". Концепція організації й механізм організації та здійснення митного контролю в нових умовах передбачені в згаданому вище Загальному додатку до Кіотської конвенції.
Понятійний апарат Додатка є досить розлогим і містить визначення: 1) контроль, заснований на аудиті (Audit-based control), заходи, за допомогою яких митниця засвідчується у точності декларування шляхом проведення перевірки (експертизи) відповідної документації, звітів, ділових систем і комерційних даних (Загальний додаток 2, поняття E3/F4); 2) ризик (Risk) - імовірність недотримання митного законодавства; 3) аналіз ризику (Risk analysis) - систематичне використання доступної інформації для визначення того, як часто виявлені ризики можуть мати місце та який ступінь їх можливих наслідків; 4) сфери ризику (Risk areas) - митні процедури та категорії міжнародних перевезень, які представляють ризик; 5) оцінка ризику (Risk assessment) — систематичне вимірювання (визначення) пріоритетів управління ризиком шляхом оцінювання та порівняння рівнів ризику стосовно встановлених стандартів, очікуваних ступенів ризику чи інших критеріїв;
6) індикатори ризику (Risk indicators) - особливі критерії, які узяті разом служать практичним інструментом для відбору та скерування дій щодо можливого недотримання митного законодавства;
7) управління ризиком (Risk management) - систематичне застосування процедур управління й діяльність, які забезпечують митницю необхідною інформацією для зосередження на переміщенні вантажів, котрі становлять ризик; 8) профіль ризику (Risk profile) - наперед визначена комбінація індикаторів ризику, заснованих на інформації, зібраній, проаналізованій і категоризованій; 9) системний контроль (Systems-based control) - заходи гарантування, що система рейдера пройшла перевірки й контроль, необхідні для відповідності митному законодавству.
У розд. 5 Додатка до Кіотської конвенції проголошено основний принцип митного контролю (стандарти 3.31, 6.2, 6.3) - належне застосування митних законів і таких, що відповідають вимогам, урегульованим із максимальним сприянням міжнародній торгівлі й туризму. Таким чином, наголошується на реалізації принципу "контроль для захисту і сприяння", а не "контроль заради контролю". Застосування цього принципу митного контролю, на думку авторів Кіотської конвенції, дають можливість митним адміністраціям:
а) зосередитися на сферах високого ступеня ризику й відповідно забезпечити більш ефективне використання доступних ресурсів;
б) збільшити здатність до виявлення порушень, а також торговців і туристів, які вчиняють їх; в) запропонувати законослухняним торговцям і туристам більше сприяння; г) прискорити торгівлю і сприяти туризму.
Отже, в умовах глобалізації зовнішньої торгівлі, активного розвитку міждержавних інтеграційних процесів, з одного боку, та потреби забезпечити захист економічних інтересів держави - з іншого триває процес трансформації ролі митних установ і сутності їх завдань при виконанні митних процедур, у т. ч. й митного контролю.
Усе більшою мірою в розвинених країнах митний контроль "відходитиме від концепції єдиної для всіх перевірки на кордонах. Контроль основного комерційного експорту базуватиметься на постаудитних, періодичних і вибіркових операціях, самооцінках з широким застосуванням комп'ютерних систем і баз даних".
З метою підвищення ефективності митного контролю необхідно розробити, запровадити і вдосконалити систему вибіркового митного огляду, включаючи контроль товарів після їх пропуску через митний кордон та інспектування до моменту відвантаження товару. Для цього в рамках Всесвітньої митної організації розроблено і впроваджено в практику методи аудиту й систему аналізу ризику вчинення митного правопорушення.
Рівень ризику значною мірою визначається факторами "час" і "простір". Час відіграє важливу роль як у будь-якій зовнішньоторговельній угоді (коли між оплатою й виконанням існує значний період, протягом якого можуть відбутися зміни цін і курсу валют, правової регламентації тощо), так і в регулюванні цієї угоди з боку митних органів. Простір також впливає на умови зовнішньоторговельної угоди, особливо при тенденції до розширення географії внутрішньої й міжнародної торгівлі, транзитних операціях, застосуванні митних режимів переробки товарів на митній території, під митним контролем чи поза митною територією. Допоки товар вийде з підприємства-імпортера чи зі складу продавця й потрапить на склад покупця, він може потрапляти під дію заходів нетарифного регулювання, долати великі відстані (перетинає як мінімум два митні кордони), змінювати декілька видів транспорту та врешті-решт потрапляє під дію митного контролю і вже опісля переходить у розпорядження інших фізичних чи юридичних осіб.
У будь-якому вигляді ЗЕД різні несприятливі чинники загрожують учасникам у зовнішньоторговельних операціях, особливо в такій загальновідомій операції, як визначення країни походження товарів.
Зовнішня торгівля - економічні, соціальні, екологічні, технічні й технологічні комунікації - і тісно пов'язана з нею митна служба все більше стають засобами вирішення найскладніших соціально-економічних завдань. "Тенденція до зростання ролі зовнішньої торгівлі в житті суспільства служить основою для висновку про те, що в сучасних умовах соціально-економічного розвитку ... потрібна митна служба, ...здатна працювати швидше й ефективніше". Як один із найважливіших засобів переходу від екстенсивного до інтенсивного методу митної діяльності загалом та митного контролю зокрема, слід, на наш погляд, розглядати аналіз ризику вчинення митного правопорушення.
У митному законодавстві поняття "ризик" використовується здебільшого для позначення групи ліквідних товарів, незаконне переміщення яких через митний кордон (головним чином шляхом декларування не своїм найменуванням) дає можливість одержати правопорушникам високі прибутки.
Аналогічно, щоправда, з деталізацією способів та цілей недекларування або неналежного декларування, сфера виникнення ризику визначається Всесвітньою митною організацією 8. Зазначається, наприклад, що декларант шляхом внесення в декларацію неправдивих відомостей може: а) ухилитися від сплати мита за переміщення товарів; б) спробувати ухилитися від дотримання заборон чи обмежень, установлених щодо певних товарів; в) намагатися отримати виплати, субсидії або інше грошове відшкодування, на яке він не має права; г) скористатися незаконними перевагами, що шкодить законній комерційній конкуренції.
З метою недопущення подібних фактів українським митним законодавством передбачається класифікувати товари відповідним чином. Так, Листом ДМСУ від 20 січня 2000 p., № 21/1-175-ЕП з метою запобігання випадкам ухилення суб'єктів ЗЕД від сплати податків у повному обсязі й від установлених заходів нетарифного регулювання з причини неправильного декларування імпортованих товарів запропоновано на підставі аналізу імпортованих товарів, що оформлюються в зоні діяльності митниці, та з урахуванням установлених чинними нормативно-правовими актами заходів тарифного й нетарифного регулювання дати перелік товарів, які мають бути зараховані до товарів групи ризику. У цьому ж відомчому акті (п. 1) наводиться поняття, відповідно до якого "товари групи ризику - товари, під назвою та класифікаційним кодом яких заявлялися (декларувались) у митниці інші товари з метою ухилення від сплати податків у повному обсязі та від дотримання установлених вимог нетарифного регулювання".
Окрім орієнтовного переліку товарів групи ризику (автомобільні шини, тканини, пряжа, пральні машини, частини до комп'ютерів, автомобілі, медична апаратура, вироби мистецтва,
предмети для колекціонування, антикваріат тощо) ДМСУ запровадила на митницях спеціальні заходи посилення контролю за митним їх оформленням, до яких належить, наприклад, обов'язковий митний огляд товару зі складанням акта митного огляду, в якому зазначаються відомості про товар, потрібні для його класифікації; відбір зразків товару й проведення їх дослідження в митній лабораторії; залучення відділу тарифів та митної вартості митниці до визначення класифікаційного питання тощо.
Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який реалізує митну політику держави, було запропоновано визначати й затверджувати згруповані переліки товарів групи ризику загального й регіонального рівня за певними критеріями: а) за кількісними характеристиками товарів - на товари, на які встановлено специфічні й комбіновані ставки ввізного мита; б) за митною вартістю - на високоліквідні товари з високим рівнем оподаткування; в) за класифікацією - на подібні за складом і функціями товари із значною різницею у ступені оподаткування; г) за країною походження - на високоліквідні товари, щодо яких можлива фальсифікація країни походження.
Із запровадженням у практику роботи митних органів перевірки правильності оформлення вантажних митних декларацій інформація про результати так званої селекції митних ризиків, тобто відбору за певними критеріями (група товару за Українською класифікацією товарів ЗЕД, митниця відправлення, митниця призначення, перевізник тощо), підлягає разом з іншими відомостями врахуванню під час визначення вантажних митних декларацій для вибіркової поглибленої перевірки (п. З.4. Наказу ДМСУ від 11 травня 2002 p., № 246).
Слід зазначити, що перелік товарів "групи ризику" не є раз і назавжди визначеним. У процесі укладання таких переліків беруться до уваги чинники, які не є стабільними у часі: кон'юнктура ринку, обсяги виробництва, коливання розміру собівартості виготовлення продукції тощо. Тому перелік, складений на підставі: 1) Переліку товарів, при імпорті яких подається довідка - розрахунок митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 2 грудня 1999 p., № 782; 2) аналізу даних митної статистики зовнішньоторговельних операцій України за 5 місяців поточного року; 3) пропозицій митниць - був значно більшим за попередні й охоплював уже 124 позиції Української класифікації товарів ЗЕД. При митному оформленні товарів "групи ризику" "обов'язково має перевірятися правильність зазначення суб'єктами ЗЕД митної вартості, а також коду класифікації на товари з високим рівнем податкового навантаження". Окрім того, за даними митної статистики зовнішньої торгівлі було сформовано перелік 64 країн, товари з яких включено до переліку товарів "групи ризику". Таким чином, питання визначення країн, товари походженням з яких найчастіше стають предметом порушення митних правил, не може не враховуватися в процесі визначення ступеня ризику вчинення митного правопорушення. Більше того, "підготовка й реалізація митних управлінських рішень у процесі визначення країни походження товару (здійснення митних процедур, у т. ч. митного контролю) належить до розряду складних і ризикованих видів діяльності, що не зводяться до окремих більш простих видів і потребують особливих знань і навичок" .
В українському митному законодавстві немає нормативно-правових актів, у яких на підставі системних знань про аналіз ризиків визначається хоча б їх приблизний перелік для певної частини митної території або враховується досвід роботи європейських митних установ, які аналіз ризиків використовують уже протягом тривалого часу. Як вияв прагнення змінити ситуацію на краще в цьому напрямку слід розцінювати введення до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням ВМД поняття "критерії ризику" (п. 1.З.), під якими розуміються "оцінні критерії, за сукупністю яких проводиться вибір заходів, спрямованих на запобігання потенційному недотриманню вимог митного законодавства". Принагідно зазначимо, що в Типових правилах митного оформлення й митного контролю РФ норм щодо аналізу митних ризиків не зазначено.
На етапі контролю за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу. України при класифікації товарів для митного оформлення вищезгаданим Порядком посадовій особі митного органу надано право ініціювати проведення митного огляду, "якщо перевірка відповідності товару критеріям ризику потребує проведення митного огляду". У п. 8.2. Порядку передбачено, що митний орган виконує аналітичні операції для попередження й виявлення фактів правопорушень у сфері ЗЕД, складає характеристику її динаміки. Рекомендації щодо суб'єктів ЗЕД, які вчинили порушення або не виконали надані митним органам зобов'язання, а також щодо критеріїв ризику передаються підрозділами митного органу до підрозділу митного оформлення в порядку, визначеному наказом митного органу. Таким чином, мовиться фактично про здійснення митних процедур з урахуванням аналізу ризиків вчинення правопорушення на основі критеріїв ризиків.
Під час реалізації митно-технологічних схем всю діяльність з управління ризиками координує керівник митного органу. Саме довкола нього формується інформаційне поле, тобто сукупність інформації, яка існує або буде створена до моменту прийняття рішення. Показовим є те, що в згаданому Порядку саме начальникові оперативного підрозділу митного органу надаються повноваження визначати в межах законодавства перебіг митного контролю й митного оформлення.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Вступивши в силу 25 вересня 1974 p., вона стала важливим правовим інструментом у справі розвитку та спрощення митних процедур з метою ефективної і продуктивної роботи митних установ у XXI ст. її учасники - близько 60 держав світу та ЄС як організація. Конвенція складається з тексту, Протоколу про зміни, Загальних та Спеціальних додатків.
У п. 6.1. гл. 6 "Митний контроль" Загального додатка Конвенції подається вихідне твердження щодо одного з двох чинників оптимізації митного контролю - оцінки ризику. Так чи інакше, але вона визнана основною філософією управління: адже оцінка ризику "успішно застосовується в приватному секторі, наприклад страхуванні, банківській справі, торгівлі та промисловості, що створює можливості покращити ділові результати. Використання управління ризиком може сприяти також державному сектору у визначенні найбільш проблемних сфер, коли існує можливість ризику, тим самим скеровуючи управлінське рішення на те, аби ефективно розподіляти обмежені ресурси. В управлінні ризиком рівновага має бути розподілена поміж витратами та вигодами, бо, і це цілком зрозуміло, неефективно всі ризики розцінювати однаково. Критерії (ризику) необхідні, щоб вирішити, що становить собою прийнятний, а що неприйнятний рівень ризику".
На сьогодні в ЄС вводиться нова система митного контролю, згідно з якою співробітники митних органів повинні заздалегідь знати про те, які вантажі, на яких напрямках і в яких обсягах мають бути перевірені. Такий підхід повністю відповідає міжнародному стандарту мінімізації митного контролю: він має "зводитися до мінімуму, необхідного для досягнення головних цілей, і має проводитися вибірково, з максимальним застосуванням методів управління ризиком". Концепція організації й механізм організації та здійснення митного контролю в нових умовах передбачені в згаданому вище Загальному додатку до Кіотської конвенції.
Понятійний апарат Додатка є досить розлогим і містить визначення: 1) контроль, заснований на аудиті (Audit-based control), заходи, за допомогою яких митниця засвідчується у точності декларування шляхом проведення перевірки (експертизи) відповідної документації, звітів, ділових систем і комерційних даних (Загальний додаток 2, поняття E3/F4); 2) ризик (Risk) - імовірність недотримання митного законодавства; 3) аналіз ризику (Risk analysis) - систематичне використання доступної інформації для визначення того, як часто виявлені ризики можуть мати місце та який ступінь їх можливих наслідків; 4) сфери ризику (Risk areas) - митні процедури та категорії міжнародних перевезень, які представляють ризик; 5) оцінка ризику (Risk assessment) — систематичне вимірювання (визначення) пріоритетів управління ризиком шляхом оцінювання та порівняння рівнів ризику стосовно встановлених стандартів, очікуваних ступенів ризику чи інших критеріїв;
6) індикатори ризику (Risk indicators) - особливі критерії, які узяті разом служать практичним інструментом для відбору та скерування дій щодо можливого недотримання митного законодавства;
7) управління ризиком (Risk management) - систематичне застосування процедур управління й діяльність, які забезпечують митницю необхідною інформацією для зосередження на переміщенні вантажів, котрі становлять ризик; 8) профіль ризику (Risk profile) - наперед визначена комбінація індикаторів ризику, заснованих на інформації, зібраній, проаналізованій і категоризованій; 9) системний контроль (Systems-based control) - заходи гарантування, що система рейдера пройшла перевірки й контроль, необхідні для відповідності митному законодавству.
У розд. 5 Додатка до Кіотської конвенції проголошено основний принцип митного контролю (стандарти 3.31, 6.2, 6.3) - належне застосування митних законів і таких, що відповідають вимогам, урегульованим із максимальним сприянням міжнародній торгівлі й туризму. Таким чином, наголошується на реалізації принципу "контроль для захисту і сприяння", а не "контроль заради контролю". Застосування цього принципу митного контролю, на думку авторів Кіотської конвенції, дають можливість митним адміністраціям:
а) зосередитися на сферах високого ступеня ризику й відповідно забезпечити більш ефективне використання доступних ресурсів;
б) збільшити здатність до виявлення порушень, а також торговців і туристів, які вчиняють їх; в) запропонувати законослухняним торговцям і туристам більше сприяння; г) прискорити торгівлю і сприяти туризму.
Усе більшою мірою в розвинених країнах митний контроль "відходитиме від концепції єдиної для всіх перевірки на кордонах. Контроль основного комерційного експорту базуватиметься на постаудитних, періодичних і вибіркових операціях, самооцінках з широким застосуванням комп'ютерних систем і баз даних".
З метою підвищення ефективності митного контролю необхідно розробити, запровадити і вдосконалити систему вибіркового митного огляду, включаючи контроль товарів після їх пропуску через митний кордон та інспектування до моменту відвантаження товару. Для цього в рамках Всесвітньої митної організації розроблено і впроваджено в практику методи аудиту й систему аналізу ризику вчинення митного правопорушення.
Рівень ризику значною мірою визначається факторами "час" і "простір". Час відіграє важливу роль як у будь-якій зовнішньоторговельній угоді (коли між оплатою й виконанням існує значний період, протягом якого можуть відбутися зміни цін і курсу валют, правової регламентації тощо), так і в регулюванні цієї угоди з боку митних органів. Простір також впливає на умови зовнішньоторговельної угоди, особливо при тенденції до розширення географії внутрішньої й міжнародної торгівлі, транзитних операціях, застосуванні митних режимів переробки товарів на митній території, під митним контролем чи поза митною територією. Допоки товар вийде з підприємства-імпортера чи зі складу продавця й потрапить на склад покупця, він може потрапляти під дію заходів нетарифного регулювання, долати великі відстані (перетинає як мінімум два митні кордони), змінювати декілька видів транспорту та врешті-решт потрапляє під дію митного контролю і вже опісля переходить у розпорядження інших фізичних чи юридичних осіб.
У будь-якому вигляді ЗЕД різні несприятливі чинники загрожують учасникам у зовнішньоторговельних операціях, особливо в такій загальновідомій операції, як визначення країни походження товарів.
Зовнішня торгівля - економічні, соціальні, екологічні, технічні й технологічні комунікації - і тісно пов'язана з нею митна служба все більше стають засобами вирішення найскладніших соціально-економічних завдань. "Тенденція до зростання ролі зовнішньої торгівлі в житті суспільства служить основою для висновку про те, що в сучасних умовах соціально-економічного розвитку ... потрібна митна служба, ...здатна працювати швидше й ефективніше". Як один із найважливіших засобів переходу від екстенсивного до інтенсивного методу митної діяльності загалом та митного контролю зокрема, слід, на наш погляд, розглядати аналіз ризику вчинення митного правопорушення.
У митному законодавстві поняття "ризик" використовується здебільшого для позначення групи ліквідних товарів, незаконне переміщення яких через митний кордон (головним чином шляхом декларування не своїм найменуванням) дає можливість одержати правопорушникам високі прибутки.
Аналогічно, щоправда, з деталізацією способів та цілей недекларування або неналежного декларування, сфера виникнення ризику визначається Всесвітньою митною організацією 8. Зазначається, наприклад, що декларант шляхом внесення в декларацію неправдивих відомостей може: а) ухилитися від сплати мита за переміщення товарів; б) спробувати ухилитися від дотримання заборон чи обмежень, установлених щодо певних товарів; в) намагатися отримати виплати, субсидії або інше грошове відшкодування, на яке він не має права; г) скористатися незаконними перевагами, що шкодить законній комерційній конкуренції.
З метою недопущення подібних фактів українським митним законодавством передбачається класифікувати товари відповідним чином. Так, Листом ДМСУ від 20 січня 2000 p., № 21/1-175-ЕП з метою запобігання випадкам ухилення суб'єктів ЗЕД від сплати податків у повному обсязі й від установлених заходів нетарифного регулювання з причини неправильного декларування імпортованих товарів запропоновано на підставі аналізу імпортованих товарів, що оформлюються в зоні діяльності митниці, та з урахуванням установлених чинними нормативно-правовими актами заходів тарифного й нетарифного регулювання дати перелік товарів, які мають бути зараховані до товарів групи ризику. У цьому ж відомчому акті (п. 1) наводиться поняття, відповідно до якого "товари групи ризику - товари, під назвою та класифікаційним кодом яких заявлялися (декларувались) у митниці інші товари з метою ухилення від сплати податків у повному обсязі та від дотримання установлених вимог нетарифного регулювання".
Окрім орієнтовного переліку товарів групи ризику (автомобільні шини, тканини, пряжа, пральні машини, частини до комп'ютерів, автомобілі, медична апаратура, вироби мистецтва,
предмети для колекціонування, антикваріат тощо) ДМСУ запровадила на митницях спеціальні заходи посилення контролю за митним їх оформленням, до яких належить, наприклад, обов'язковий митний огляд товару зі складанням акта митного огляду, в якому зазначаються відомості про товар, потрібні для його класифікації; відбір зразків товару й проведення їх дослідження в митній лабораторії; залучення відділу тарифів та митної вартості митниці до визначення класифікаційного питання тощо.
Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який реалізує митну політику держави, було запропоновано визначати й затверджувати згруповані переліки товарів групи ризику загального й регіонального рівня за певними критеріями: а) за кількісними характеристиками товарів - на товари, на які встановлено специфічні й комбіновані ставки ввізного мита; б) за митною вартістю - на високоліквідні товари з високим рівнем оподаткування; в) за класифікацією - на подібні за складом і функціями товари із значною різницею у ступені оподаткування; г) за країною походження - на високоліквідні товари, щодо яких можлива фальсифікація країни походження.
Із запровадженням у практику роботи митних органів перевірки правильності оформлення вантажних митних декларацій інформація про результати так званої селекції митних ризиків, тобто відбору за певними критеріями (група товару за Українською класифікацією товарів ЗЕД, митниця відправлення, митниця призначення, перевізник тощо), підлягає разом з іншими відомостями врахуванню під час визначення вантажних митних декларацій для вибіркової поглибленої перевірки (п. З.4. Наказу ДМСУ від 11 травня 2002 p., № 246).
Слід зазначити, що перелік товарів "групи ризику" не є раз і назавжди визначеним. У процесі укладання таких переліків беруться до уваги чинники, які не є стабільними у часі: кон'юнктура ринку, обсяги виробництва, коливання розміру собівартості виготовлення продукції тощо. Тому перелік, складений на підставі: 1) Переліку товарів, при імпорті яких подається довідка - розрахунок митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 2 грудня 1999 p., № 782; 2) аналізу даних митної статистики зовнішньоторговельних операцій України за 5 місяців поточного року; 3) пропозицій митниць - був значно більшим за попередні й охоплював уже 124 позиції Української класифікації товарів ЗЕД. При митному оформленні товарів "групи ризику" "обов'язково має перевірятися правильність зазначення суб'єктами ЗЕД митної вартості, а також коду класифікації на товари з високим рівнем податкового навантаження". Окрім того, за даними митної статистики зовнішньої торгівлі було сформовано перелік 64 країн, товари з яких включено до переліку товарів "групи ризику". Таким чином, питання визначення країн, товари походженням з яких найчастіше стають предметом порушення митних правил, не може не враховуватися в процесі визначення ступеня ризику вчинення митного правопорушення. Більше того, "підготовка й реалізація митних управлінських рішень у процесі визначення країни походження товару (здійснення митних процедур, у т. ч. митного контролю) належить до розряду складних і ризикованих видів діяльності, що не зводяться до окремих більш простих видів і потребують особливих знань і навичок" .
В українському митному законодавстві немає нормативно-правових актів, у яких на підставі системних знань про аналіз ризиків визначається хоча б їх приблизний перелік для певної частини митної території або враховується досвід роботи європейських митних установ, які аналіз ризиків використовують уже протягом тривалого часу. Як вияв прагнення змінити ситуацію на краще в цьому напрямку слід розцінювати введення до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням ВМД поняття "критерії ризику" (п. 1.З.), під якими розуміються "оцінні критерії, за сукупністю яких проводиться вибір заходів, спрямованих на запобігання потенційному недотриманню вимог митного законодавства". Принагідно зазначимо, що в Типових правилах митного оформлення й митного контролю РФ норм щодо аналізу митних ризиків не зазначено.
Під час реалізації митно-технологічних схем всю діяльність з управління ризиками координує керівник митного органу. Саме довкола нього формується інформаційне поле, тобто сукупність інформації, яка існує або буде створена до моменту прийняття рішення. Показовим є те, що в згаданому Порядку саме начальникові оперативного підрозділу митного органу надаються повноваження визначати в межах законодавства перебіг митного контролю й митного оформлення.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
