Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Правозастосовча діяльність у забезпеченні управління в митній службі
Іншою правовою формою здійснення виконавчої влади є правозастосовча форма, за допомогою якої вирішуються конкретні управлінські питання.
Застосування правових норм (правозастосовча діяльність) -це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин та направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм у певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей .
Стан законності та правопорядку в країні відображається перш за все у правозастосовчій діяльності державного апарату, його конкретних органів.
Норми права, будучи загальнообов'язковими правилами поведінки, не в змозі відобразити всю множину фактичних життєвих обставин, зокрема конкретних об'єктів правового впливу. Це досягається за допомогою актів застосування права, які забезпечують усю різноманітність у процесі індивідуального правового регулювання. У цьому аспекті правозастосовчі акти, по-перше, забезпечують реалізацію норм права; по-друге, визначають Індивідуальну міру можливої та належної поведінки суб'єктів у
міру можливої та належної поведінки суб'єктів у конкретних правових відносинах; по-третє, забезпечують захист суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків сторін у правовідношенні.
Одним із важливих правових засобів механізму реалізації закону виступають правозастосовчі акти державних органів та посадових осіб.
Індивідуальні акти управління мають яскраво виражений правозастосовчий характер, будучи за своєю юридичною природою розпорядчими актами. їх існування обумовлюється владно-організаційним характером державного управління, необхідністю повсякденного і безперервного здійснення різноманітних управлінських функцій, оперативного вирішення поточних справ. Вони є юридичними фактами, які зумовлюють виникнення, зміну або припинення конкретних адміністративно-правових відносин.
Правове регулювання управлінської діяльності за допомогою нормативних актів управління обов'язково має доповнюватися індивідуальним (ненормативним) регулюванням, що здійснюється через застосування правових норм, спрямованих на уточнення правового становища і зв'язків учасників управлінського процесу в реальній ситуації шляхом конкретизації встановлених правовою нормою прав і обов'язків суб'єктів. Відповідно, вираженням результату дій суб'єкта управління із застосування правових норм є акт застосування цих норм.
Стадії прийняття рішення у справі та оформлення цього рішення у вигляді акта застосування є основними у процесі застосування адміністративно-правових норм. На жаль, характеристикам цих стадій в адміністративно-правовій літературі приділено небагато уваги, незважаючи на те, що саме вони відіграють значну роль в організації державного управління ".
Механізм правозастосування - складне структурне утворення, воно містить такі елементи:
1) владну діяльність компетентних органів і осіб щодо здійснення своїх повноважень;
2) діяльність, направлену в сферу суспільних відносин інших суб'єктів права;
3) надання компетентним органам і особам допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог;
4) здійснення примусового впливу на суб'єктів права з метою підпорядкування їх поведінки вимогам закону;
5) суб'єкти правозастосовчої діяльності, без яких неможливий процес реалізації права. Дані суб'єкти повинні мати високий рівень професійної підготовки, професійну правосвідомість і високий рівень правової, політичної та моральної культури, вміти правильно застосовувати правові норми і приймати правильні рішення.
Механізм застосування правових норм містить: діючу систему права і законодавства; правові принципи, які відповідають соціальному призначенню правової держави і громадянського суспільства; систему суб'єктів правозастосовчої діяльності, їх професійну правосвідомість і правову культуру, ці суб'єкти виступають від імені держави або уповноважені державною владою; стадії процесу застосування правових норм; індивідуально-правові акти щодо реалізації та конкретизації правового регулювання суспільних відносин, направлених на охорону соціальних цінностей і законних прав суб'єктів суспільних відносин.
У практиці можна виділити цілий ряд ситуацій, коли необхідно застосовувати норми права, вирішувати конкретні справи і приймати рішення. Можна виділити сім таких основних ситуацій або підстав. До підстав В.О. Котюк зараховує такі обставини:
1) певні правовідносини мають пройти контроль з боку правоохоронних органів, які приймають щодо них рішення;
2) виникає спір про суб'єктивні права та обов'язки, і певні сторони не можуть прийти до узгодженого рішення. Наприклад, коли виникає спір, то одна сторона звертається до суду для вирішення питання про захист своїх суб'єктивних прав і виконання обов'язків другою стороною;
3) неналежним чином виконуються права і обов'язки членами суспільства. Наприклад, у сфері трудових правовідносин, якщо працівник не виконує своїх трудових обов'язків, власник має право застосувати заходи дисциплінарних стягнень - догану чи звільнення з роботи - і видати відповідний наказ. У випадку незаконного
звільнення працівник звертається в суд для поновлення на роботі, а відповідні органи зобов'язані приймати рішення у справі;
4) потрібно офіційно встановити наявність чи відсутність конкретних фактів і визнати їх юридично значущими, для цього громадяни повинні звернутися в суд;
5) у випадку правопорушення необхідно встановити його склад, вину особи і встановити міру юридичної відповідальності та інші заходи державного примусу. В усіх цих випадках видаються індивідуальні акти застосування правових норм;
6) передбачені нормою суб'єктивні права і обов'язки за своїм характером такі, що не можуть виникати у конкретних суб'єктів і з їх односторонніх заяв, угод або договорів, а вимагають відповідного індивідуального акта державних органів чи інших юридичних осіб. Наприклад, зарахування на роботу на відповідальні посади. До початку роботи, крім заяви, повинен бути виданий наказ, щоб особа могла виконувати свої адміністративні функції;
7) існують прогалини в праві і потрібно застосувати аналогію права чи закону, або міжнародно-правові акти, які офіційно ратифіковані державною владою.
Діяльність суб'єктів (посадових осіб, державних органів, приватних юридичних осіб, громадських організацій і громадян) можна представити у вигляді певних етапів або стадій процесу застосування правових норм. Таким чином, у механізм правозастосування включені основні стадії (етапи) правозастосовчої діяльності.
Існують різні погляди на стадії правозастосовчої діяльності. В.О. Котюк пропонує виділяти шість стадій, які мають самостійне і важливе значення:
1) аналіз і вивчення фактичних обставин справи, встановлення юридично значущих фактів і їх оцінка;
2) вибір нормативного акта відповідної норми права, яку належить застосувати;
3) перевірка справжності й правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми;
4) аналіз змісту і тлумачення правової норми;
5) прийняття рішення у справі та оформлення в індивідуальному акті застосування правових норм;
6) доведення цього рішення до суб'єктів, яких вони стосуються, і його виконання, використання або дотримання Разом з тим потрібно підкреслити, що залежно від специфіки професійної діяльності ці етапи (стадії) можуть змінюватись.
Фактично правозастосування відзначає всю діяльність митної служби в цілому як суб'єкта застосування норм права. Від ефективності організації правозастосовчої діяльності залежить законність, обгрунтованість, доцільність, справедливість, повнота, всебічність, об'єктивність та істинність управлінських рішень, які приймаються в митній службі.
Винесення рішення компетентним органом - найважливіша стадія застосування права. Саме у виданні (здійсненні) на основі норми права правозастосувального акта проявляється застосування права, у той час як усі попередні стадії тільки готують умови і матеріали для остаточного рішення. Винесення рішення являє собою акт, котрий пов'язує норму права з конкретним випадком, що встановлює права й обов'язки певних суб'єктів права. На цій стадії правозастосування остаточно вирішуються питання про відповідність, достовірність і достатність зібраних фактичних даних для їх правової кваліфікації та винесення рішення. Тому саме від прийнятого рішення безпосередньо залежить зміцнення законності, охорона прав громадян, авторитет законодавства.
Розглядаючи правозастосування в аспекті правового забезпечення управління в митній службі зазначимо, що воно, полягає в такому:
1) забезпечення владної діяльності уповноважених органів і осіб;
2) захист інтересів держави (митної служби як представника держави) у судах (претензійно-позовна робота);
3) видання правозастосувальних актів;
4) надання суб'єктам права допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог;
5) надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо,
Організація правозастосування в митній службі
Правозастосування здійснюють фактично всі посадові особи митної служби, котрі відповідно до своїх повноважень приймають рішення, які повинні бути законними, правильними та об'єктивними.
У системі митної служби є спеціалізовані підрозділи, на які покладено значну кількість функцій щодо організації, координації та методичного керівництва правозастосовчої діяльності - це юридична служба, до якої входять: юридичний департамент, відділи у складі департаменту, юридичні служби митного органу, спеціалізованого митного управління, організації.
Основні функції юридичного департаменту щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:
1. Узагальнення та аналіз правозастосовчої практики в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях Держмитслужби.
2. Розроблення і подання керівництву ДМСУ пропозицій щодо вдосконалення правозастосовчої практики та в цілому митної справи.
3. Представлення інтересів Держмитслужби в державних та інших органах.
4. Участь у забезпеченні гласності в діяльності митної служби.
5. Інформування в установленому порядку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про зміни в митному законодавстві.
6. Моніторинг реалізації міжнародних договорів у галузі митної справи, у т. ч. виконання зобов'язань, що випливають із членства України у Всесвітній митній організації, та домовленостей, досягнутих у рамках діяльності Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД.
7. Організаційно-правове забезпечення взаємодії митної служби України з Всесвітньою митною організацією, Євромитницею, митними службами іноземних держав, іншими міжнародними організаціями, дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні та посольствами України за кордоном.
8. Інформування керівництва та структурних підрозділів Держмитслужби з питань міжнародного співробітництва в галузі митної справи.
9. Контроль за дотриманням посадовими особами митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій вимог нормативно-правових актів з питань митного контролю та митного оформлення.
Основні функції юридичних служб митного органу, спеціалізованого митного управління, організації щодо забезпечення привозастосовчої діяльності:
1. Організовує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності митного органу, спеціалізованого митного управління, організації. У разі виявлення порушень вимог законодавства подає керівництву митного органу (управління, організації) письмові пропозиції щодо їх усунення. Консультує керівництво митного органу (управління, організації) з правових питань.
2. Бере участь у підготовці, укладанні митним органом (управлінням, організацією) господарських договорів (контрактів) та контролі за їх виконанням.
3. Організує претензійну і веде позовну роботу. Представляє у встановленому законодавством порядку інтереси митного органу (управління, організації) в судах, арбітражних судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів.
4. Аналізує наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладання та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подає керівництву пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митного органу (управління, організації).
5. Дає висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.
Розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу (управління, організації), а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючими органами.
6. Бере участь у підготовці та укладанні колективного договору, консультує виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.
7. Сприяє своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів.
8. Організовує і проводить роботу, пов'язану із підвищенням рівня правових знань працівників митного органу (управління, організації), надає консультації з правових питань працівникам.
Юридичні служби Держмитслужби України мають такі показники щодо забезпечення правозастосовчої діяльності зарік:
1. Постійний контроль за правильним застосуванням нормативно-правових актів з питань митної справи.
2. Перевірки департаментом юридичного забезпечення діяльності юридичних служб митних органів установ та організацій з питань організації правової роботи, ведення договірної та претензійно-позовної роботи та з питань розгляду справ про ПМП у судах, стану зберігання конфіскованого майна та взаємодії з органами Державної виконавчої служби щодо реалізації й перерахування коштів до Державного бюджету.
3. Участь юридичних служб в укладенні господарських і трудових договорів. У цілому за рік за участю юридичних служб укладається близько 6 000 господарських договорів.
4. Участь у судових справах, у яких однією зі сторін виступає Держмитслужба. За рік отримано позовних заяв - 800, з них задоволено 300; подано позовних заяв - 150, з них задоволено 60.
Серед справ, що розглядались у судах, можна виділити такі їх категорії, як скарги на неправомірні дії посадових осіб митних органів (в основному, про відмови в митному оформленні у пільговому режимі), трудові спори.
5. Надання юридичними службами підрозділам по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (ПМП) митних органів практичної та методичної допомоги у справах про ПМП.
Поряд з виконанням юридичними службами митних органів основних завдань та функцій, передбачених положеннями про ці підрозділи, дорученням Держмитслужби від 14.06.2002 р. № 11/2-19-5302-ЕП передбачено надання ними практичної та методичної допомоги підрозділам по боротьбі з контрабандою та ПМП під час провадження у найбільш складних адміністративних справах про ПМП.
Крім цього, юридичні підрозділи беруть участь: у доопрацюванні справ про ПМП; у судових засіданнях при розгляді справ про ПМП.
6. Роз'яснення проблемних питань правильного застосування положень Митного кодексу України митним органам та суб'єктам господарювання (за рік було надано 240 роз'яснень).
Роз'яснення законодавства та консультації з правових питань (за рік було надано близько 8 000 роз'яснень).
7. Опрацювання вхідних документів - близько 50 000.
8. Візування проектів наказів та інших документів, поданих на підпис керівництву митних органів, - близько 70 000.
9. Подання пропозицій щодо вдосконалення роботи митного органу або системи митних органів, а також вирішення питань оперативно-службової, господарської, фінансово-економічної та іншої діяльності (за рік - 1 400) тощо.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Застосування правових норм (правозастосовча діяльність) -це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин та направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм у певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей .
Стан законності та правопорядку в країні відображається перш за все у правозастосовчій діяльності державного апарату, його конкретних органів.
Норми права, будучи загальнообов'язковими правилами поведінки, не в змозі відобразити всю множину фактичних життєвих обставин, зокрема конкретних об'єктів правового впливу. Це досягається за допомогою актів застосування права, які забезпечують усю різноманітність у процесі індивідуального правового регулювання. У цьому аспекті правозастосовчі акти, по-перше, забезпечують реалізацію норм права; по-друге, визначають Індивідуальну міру можливої та належної поведінки суб'єктів у
міру можливої та належної поведінки суб'єктів у конкретних правових відносинах; по-третє, забезпечують захист суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків сторін у правовідношенні.
Одним із важливих правових засобів механізму реалізації закону виступають правозастосовчі акти державних органів та посадових осіб.
Індивідуальні акти управління мають яскраво виражений правозастосовчий характер, будучи за своєю юридичною природою розпорядчими актами. їх існування обумовлюється владно-організаційним характером державного управління, необхідністю повсякденного і безперервного здійснення різноманітних управлінських функцій, оперативного вирішення поточних справ. Вони є юридичними фактами, які зумовлюють виникнення, зміну або припинення конкретних адміністративно-правових відносин.
Правове регулювання управлінської діяльності за допомогою нормативних актів управління обов'язково має доповнюватися індивідуальним (ненормативним) регулюванням, що здійснюється через застосування правових норм, спрямованих на уточнення правового становища і зв'язків учасників управлінського процесу в реальній ситуації шляхом конкретизації встановлених правовою нормою прав і обов'язків суб'єктів. Відповідно, вираженням результату дій суб'єкта управління із застосування правових норм є акт застосування цих норм.
Стадії прийняття рішення у справі та оформлення цього рішення у вигляді акта застосування є основними у процесі застосування адміністративно-правових норм. На жаль, характеристикам цих стадій в адміністративно-правовій літературі приділено небагато уваги, незважаючи на те, що саме вони відіграють значну роль в організації державного управління ".
Механізм правозастосування - складне структурне утворення, воно містить такі елементи:
2) діяльність, направлену в сферу суспільних відносин інших суб'єктів права;
3) надання компетентним органам і особам допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог;
4) здійснення примусового впливу на суб'єктів права з метою підпорядкування їх поведінки вимогам закону;
5) суб'єкти правозастосовчої діяльності, без яких неможливий процес реалізації права. Дані суб'єкти повинні мати високий рівень професійної підготовки, професійну правосвідомість і високий рівень правової, політичної та моральної культури, вміти правильно застосовувати правові норми і приймати правильні рішення.
Механізм застосування правових норм містить: діючу систему права і законодавства; правові принципи, які відповідають соціальному призначенню правової держави і громадянського суспільства; систему суб'єктів правозастосовчої діяльності, їх професійну правосвідомість і правову культуру, ці суб'єкти виступають від імені держави або уповноважені державною владою; стадії процесу застосування правових норм; індивідуально-правові акти щодо реалізації та конкретизації правового регулювання суспільних відносин, направлених на охорону соціальних цінностей і законних прав суб'єктів суспільних відносин.
У практиці можна виділити цілий ряд ситуацій, коли необхідно застосовувати норми права, вирішувати конкретні справи і приймати рішення. Можна виділити сім таких основних ситуацій або підстав. До підстав В.О. Котюк зараховує такі обставини:
1) певні правовідносини мають пройти контроль з боку правоохоронних органів, які приймають щодо них рішення;
2) виникає спір про суб'єктивні права та обов'язки, і певні сторони не можуть прийти до узгодженого рішення. Наприклад, коли виникає спір, то одна сторона звертається до суду для вирішення питання про захист своїх суб'єктивних прав і виконання обов'язків другою стороною;
3) неналежним чином виконуються права і обов'язки членами суспільства. Наприклад, у сфері трудових правовідносин, якщо працівник не виконує своїх трудових обов'язків, власник має право застосувати заходи дисциплінарних стягнень - догану чи звільнення з роботи - і видати відповідний наказ. У випадку незаконного
звільнення працівник звертається в суд для поновлення на роботі, а відповідні органи зобов'язані приймати рішення у справі;
4) потрібно офіційно встановити наявність чи відсутність конкретних фактів і визнати їх юридично значущими, для цього громадяни повинні звернутися в суд;
5) у випадку правопорушення необхідно встановити його склад, вину особи і встановити міру юридичної відповідальності та інші заходи державного примусу. В усіх цих випадках видаються індивідуальні акти застосування правових норм;
6) передбачені нормою суб'єктивні права і обов'язки за своїм характером такі, що не можуть виникати у конкретних суб'єктів і з їх односторонніх заяв, угод або договорів, а вимагають відповідного індивідуального акта державних органів чи інших юридичних осіб. Наприклад, зарахування на роботу на відповідальні посади. До початку роботи, крім заяви, повинен бути виданий наказ, щоб особа могла виконувати свої адміністративні функції;
7) існують прогалини в праві і потрібно застосувати аналогію права чи закону, або міжнародно-правові акти, які офіційно ратифіковані державною владою.
Існують різні погляди на стадії правозастосовчої діяльності. В.О. Котюк пропонує виділяти шість стадій, які мають самостійне і важливе значення:
1) аналіз і вивчення фактичних обставин справи, встановлення юридично значущих фактів і їх оцінка;
2) вибір нормативного акта відповідної норми права, яку належить застосувати;
3) перевірка справжності й правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми;
4) аналіз змісту і тлумачення правової норми;
5) прийняття рішення у справі та оформлення в індивідуальному акті застосування правових норм;
6) доведення цього рішення до суб'єктів, яких вони стосуються, і його виконання, використання або дотримання Разом з тим потрібно підкреслити, що залежно від специфіки професійної діяльності ці етапи (стадії) можуть змінюватись.
Фактично правозастосування відзначає всю діяльність митної служби в цілому як суб'єкта застосування норм права. Від ефективності організації правозастосовчої діяльності залежить законність, обгрунтованість, доцільність, справедливість, повнота, всебічність, об'єктивність та істинність управлінських рішень, які приймаються в митній службі.
Винесення рішення компетентним органом - найважливіша стадія застосування права. Саме у виданні (здійсненні) на основі норми права правозастосувального акта проявляється застосування права, у той час як усі попередні стадії тільки готують умови і матеріали для остаточного рішення. Винесення рішення являє собою акт, котрий пов'язує норму права з конкретним випадком, що встановлює права й обов'язки певних суб'єктів права. На цій стадії правозастосування остаточно вирішуються питання про відповідність, достовірність і достатність зібраних фактичних даних для їх правової кваліфікації та винесення рішення. Тому саме від прийнятого рішення безпосередньо залежить зміцнення законності, охорона прав громадян, авторитет законодавства.
Розглядаючи правозастосування в аспекті правового забезпечення управління в митній службі зазначимо, що воно, полягає в такому:
1) забезпечення владної діяльності уповноважених органів і осіб;
2) захист інтересів держави (митної служби як представника держави) у судах (претензійно-позовна робота);
3) видання правозастосувальних актів;
4) надання суб'єктам права допомоги і створення умов для нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основних вимог;
5) надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо,
Організація правозастосування в митній службі
Правозастосування здійснюють фактично всі посадові особи митної служби, котрі відповідно до своїх повноважень приймають рішення, які повинні бути законними, правильними та об'єктивними.
У системі митної служби є спеціалізовані підрозділи, на які покладено значну кількість функцій щодо організації, координації та методичного керівництва правозастосовчої діяльності - це юридична служба, до якої входять: юридичний департамент, відділи у складі департаменту, юридичні служби митного органу, спеціалізованого митного управління, організації.
Основні функції юридичного департаменту щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:
2. Розроблення і подання керівництву ДМСУ пропозицій щодо вдосконалення правозастосовчої практики та в цілому митної справи.
3. Представлення інтересів Держмитслужби в державних та інших органах.
4. Участь у забезпеченні гласності в діяльності митної служби.
5. Інформування в установленому порядку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про зміни в митному законодавстві.
6. Моніторинг реалізації міжнародних договорів у галузі митної справи, у т. ч. виконання зобов'язань, що випливають із членства України у Всесвітній митній організації, та домовленостей, досягнутих у рамках діяльності Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД.
7. Організаційно-правове забезпечення взаємодії митної служби України з Всесвітньою митною організацією, Євромитницею, митними службами іноземних держав, іншими міжнародними організаціями, дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні та посольствами України за кордоном.
8. Інформування керівництва та структурних підрозділів Держмитслужби з питань міжнародного співробітництва в галузі митної справи.
9. Контроль за дотриманням посадовими особами митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій вимог нормативно-правових актів з питань митного контролю та митного оформлення.
Основні функції юридичних служб митного органу, спеціалізованого митного управління, організації щодо забезпечення привозастосовчої діяльності:
1. Організовує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності митного органу, спеціалізованого митного управління, організації. У разі виявлення порушень вимог законодавства подає керівництву митного органу (управління, організації) письмові пропозиції щодо їх усунення. Консультує керівництво митного органу (управління, організації) з правових питань.
2. Бере участь у підготовці, укладанні митним органом (управлінням, організацією) господарських договорів (контрактів) та контролі за їх виконанням.
3. Організує претензійну і веде позовну роботу. Представляє у встановленому законодавством порядку інтереси митного органу (управління, організації) в судах, арбітражних судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів.
4. Аналізує наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладання та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подає керівництву пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митного органу (управління, організації).
5. Дає висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.
Розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу (управління, організації), а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючими органами.
6. Бере участь у підготовці та укладанні колективного договору, консультує виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.
7. Сприяє своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів.
8. Організовує і проводить роботу, пов'язану із підвищенням рівня правових знань працівників митного органу (управління, організації), надає консультації з правових питань працівникам.
Юридичні служби Держмитслужби України мають такі показники щодо забезпечення правозастосовчої діяльності зарік:
1. Постійний контроль за правильним застосуванням нормативно-правових актів з питань митної справи.
2. Перевірки департаментом юридичного забезпечення діяльності юридичних служб митних органів установ та організацій з питань організації правової роботи, ведення договірної та претензійно-позовної роботи та з питань розгляду справ про ПМП у судах, стану зберігання конфіскованого майна та взаємодії з органами Державної виконавчої служби щодо реалізації й перерахування коштів до Державного бюджету.
3. Участь юридичних служб в укладенні господарських і трудових договорів. У цілому за рік за участю юридичних служб укладається близько 6 000 господарських договорів.
4. Участь у судових справах, у яких однією зі сторін виступає Держмитслужба. За рік отримано позовних заяв - 800, з них задоволено 300; подано позовних заяв - 150, з них задоволено 60.
Серед справ, що розглядались у судах, можна виділити такі їх категорії, як скарги на неправомірні дії посадових осіб митних органів (в основному, про відмови в митному оформленні у пільговому режимі), трудові спори.
5. Надання юридичними службами підрозділам по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (ПМП) митних органів практичної та методичної допомоги у справах про ПМП.
Поряд з виконанням юридичними службами митних органів основних завдань та функцій, передбачених положеннями про ці підрозділи, дорученням Держмитслужби від 14.06.2002 р. № 11/2-19-5302-ЕП передбачено надання ними практичної та методичної допомоги підрозділам по боротьбі з контрабандою та ПМП під час провадження у найбільш складних адміністративних справах про ПМП.
Крім цього, юридичні підрозділи беруть участь: у доопрацюванні справ про ПМП; у судових засіданнях при розгляді справ про ПМП.
6. Роз'яснення проблемних питань правильного застосування положень Митного кодексу України митним органам та суб'єктам господарювання (за рік було надано 240 роз'яснень).
Роз'яснення законодавства та консультації з правових питань (за рік було надано близько 8 000 роз'яснень).
7. Опрацювання вхідних документів - близько 50 000.
8. Візування проектів наказів та інших документів, поданих на підпис керівництву митних органів, - близько 70 000.
9. Подання пропозицій щодо вдосконалення роботи митного органу або системи митних органів, а також вирішення питань оперативно-службової, господарської, фінансово-економічної та іншої діяльності (за рік - 1 400) тощо.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
