Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)

Поняття і значення керівника в митній службі

Особа керівника в будь-якій соціальній системі відіграє значну роль у формуванні та збереженні ефективної соціальної системи. Керівник дає напрямок для всієї системи, забезпечує ефективність її функціонування в суспільстві. Він уособлює весь орган (підрозділ) митної служби, його авторитет та імідж. І найголовніше - ефективність роботи керівника найбільшою мірою визначає ефективність роботи керованої ним соціальної системи.

Керівник — це особа, яка наділяється правом прийняття рішень та виступає в ролі єдиноначальника в межах наданих йому повноважень.

Діяльність сучасного керівника багатофункціональна. Вона об'єднує діяльність з визначення основних цілей управління, а також головних напрямків їх досягнення і розвитку. Ця діяльність пов'язана зі впливом на підлеглих, виконанням конкретних управлінських функцій щодо підлеглих, організації в цілому, відповідальністю перед вищими органами за виконання основних функцій організацією.

Діяльність керівника передбачає і особливий тип спілкування з особами, що беруть участь в управлінських відносинах.

Вплив керівника на підлеглих має на меті примушення останніх до конкретної службової поведінки, що відповідала б вимогам організації (підрозділу).

Розуміючи величезну значущість проблеми формування моделі професійно-компетентного керівника в митній службі, розглянемо її основи.

Генрі Мінцберг у 1970 р. розробив модель керівника як виконавця десяти управлінських ролей. Керівник повинен мати якості, здібності, вміння, знання, навички, повноваження і статус щодо

виконання певних ролей: особистіших, інформаційних і щодо прийняття рішень.

Особистісні ролі вимагають, щоб менеджер був: 1) лідером для підлеглих, 2) зв'язківцем організації із зовнішнім середовищем, 3) обличчям організації в офіційних зустрічах.

Інформаційні ролі вимагають, щоб менеджер був: 4) оглядачем інформації про стан організації, 5) розповсюджувачем необхідної інформації усередині організації, 6) оратором та інформатором для зовнішнього середовища.

Ролі щодо прийняття рішень вимагають, щоб менеджер був: 7) підприємцем щодо змін середовища, котре впливає на працездатність організації, 8) енергійним і рішучим керівником при настанні непередбачених подій, 9) розподільником ресурсів усередині організації, 10) посередником, котрий вирішує внутрішні й зовнішні проблеми.

Підстави для типологізації моделі ефективного керівника можуть бути різними: рівень загальної і спеціальної культури; стиль мислення (інноваційний, активно-творчий, пасивно-виконавський); ставлення до загальнолюдських цінностей (громадянин-патріот, космополіт, "болото"); мотивація до служби (прагнення до самореалізації, задоволення матеріальних і духовних потреб, забезпечення нормальної кар'єри). Найважливішим критерієм типологізації є здібності у сфері соціального управління.

Е.І. Гарбер справедливо відзначає: "Генезис, структура і динамізм професійних здібностей тісно пов'язані з емоційно-вольовою сферою суб'єкта діяльності, з трудовою мотивацією, соціальним статусом, що накладає на них свій відбиток; важливою особливістю професійних здібностей є стійкість до різних несприятливих факторів, що нерідко мають стресовий, а іноді й екстремальний характер. Більш суттєво впливає на їх формування стан здоров'я, властивості нервової системи, індивідуальний стиль діяльності, "ціна" досягнень. Професійні здібності формуються за законами домінанти і мають дуже складну структуру.

Професійні здібності - це індивідуальна, своєрідна структура психологічних властивостей суб'єкта професійної діяльності, котрі склалися в ході професійного навчання і діяльності на основі існуючих задатків, загальних і соціальних здібностей та включення їх у свою структуру. Професійні здібності визначають успішність професійного навчання й оволодіння складними елементами професійної діяльності".

Однією з головних ознак здібностей до управління загалом і в соціальній сфері особливо є вміння узагальнювати діяльність і згортати зайві дії. Будь-який вид діяльності можна розкласти на певний ряд послідовних дій. Якщо індивід для досягнення мети скорочує, згортає деякі типові дії, то можна стверджувати, що він має відповідні здібності. Виключення або згортання зайвих дій робить управлінську діяльність керівника більш успішною.

Л.Д. Кудряшова виділяє таку важливу категорію, як "загальна здатність до управління", під якою можна розуміти здатність до інтегрування, до "сплавлення" у єдність усієї сукупності специфічних якостей (здібностей) особистості. Про загальну здатність можна судити за способом організації, за характером взаємозв'язку специфічних здібностей .

Цілісність особистості визначається характером синтезу її специфічних якостей і, вивчаючи цей синтез, ми можемо судити про загальну здатність особистості до управління. Це такі якості: професійні управлінські здібності - індивідуальні особливості керівника в якісно-кількісній різноманітності;

- якості особистості керівника - найбільш узагальнені й стійкі параметри, котрі так або інакше присутні у всіх видах його діяльності;

- управлінські знання керівник одержує на основі осмислення власного досвіду і досвіду інших, а також з літератури про управління. Мова йде не про всі знання, а лише про ті, котрі "згортають" процес реальної діяльності й допомагають створити моделі, котрі визначають успішність справи;

- управлінські вміння можна визначити як конструктивні знання, трансформовані в управлінські процедури, котрі забезпечують ефективність управлінської діяльності. Уміння - це знання, втілені у вирішення конкретних управлінських проблем, наприклад уміння проводити наради, залагоджувати конфлікти. Уміння є відносно стійкими характеристиками особистості керівника і залежать

як від об'єктивної структури діяльності, до якої він був включений тривалий час, так і від здібностей;

— управлінські навички можна визначити як уміння, доведені до рівня автоматизму й існуючі частково на підсвідомому рівні. Це "управлінські штампи", застосування котрих забезпечує ефективність типових, часто повторюваних дій, або використання інтуїції для прийняття управлінських рішень.

Велике значення для керівника має здатність до колегіальної форми керівництва. Така якість гарантує залучення до процесу вироблення і планування рішень усіх тих, кого це безпосередньо стосується, а також співробітництво керівника з експертами, з командою фахівців, зовнішніми консультантами під час розробки варіантів найважливіших проектів і планів. Колегіальність в обговоренні альтернативних варіантів повинна сполучатися з персональною відповідальністю за вибір конкретного проекту та його реалізацію.

Здатність сформувати талановиту команду - найважливіший критерій оцінки керівника. Як відзначає В.Ю. Озіра, "колегіальність керівництва, так званий управлінський ансамбль, - ось... вирішення проблеми. Генеральний керівник буде координувати діяльність усього управлінського ансамблю, а його заступники стануть єдиноначальниками у закріпленому за ними напрямку діяльності. Назвемо такий ансамбль управлінською бригадою. До неї можуть входити лінійні і штабні керівники, а також фахівці. Таку бригаду доцільно створювати для вирішення найбільш складних проблем. Створювати управлінську бригаду, котра діяла б ефективно, - справа складна і тонка, котра потребує багато часу й уваги. Однак ці зусилля окупляться" .

Тому в процесі типології керівників у митній службі за критерієм "професійні управлінські здібності" важливо оцінювати і враховувати такі здібності:

— створювати команду управління;

— визначати стратегічні ідеальні орієнтири, цілі організації;

— обирати найкраще рішення із запропонованих кількох варіантів вирішення проблеми;

— визначати імовірність реального втілення плану, програми, проекту з урахуванням наявних ресурсів і соціальних наслідків;

- швидко розуміти сутність змін як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, швидко реагувати на нові умови;

- розробляти інноваційний проект вирішення проблеми, стратегію і тактику його реалізації;

- керувати в умовах стресових ситуацій, максимально концентрувати розумову енергію, психіку, увагу на певній проблемі в умовах гострого дефіциту часу або максимальної небезпеки вводити управлінські навички до рівня автоматизму, за необхідності діяти на підставі вироблених раніше алгоритмів мислення і поведінки;

- швидко й точно орієнтуватися в психології та здібностях людей, їх придатності до тієї чи іншої діяльності;

- послідовно і наполегливо проводити в життя політичний курс, котрий відповідає інтересам населення, вимогам демократії та соціальної справедливості.

До управлінських умінь і навичок, необхідним керівникові в митній службі, слід також зарахувати:

- уміння передбачати події і не затримуватися з прийняттям рішення;

- уміння завойовувати і зберігати довіру громадськості, проявляти повагу до особи;

- уміння проводити наради, вести переговори;

- уміння стимулювати діяльність підлеглих працівників;

- уміння ставити перед собою і підлеглими напружені, але реальні цілі й завдання;

- уміння раціонально використовувати свій час і час підлеглих;

- бажання вести розмірений спосіб життя незалежно від переходу на вищі рівні управління;

- уміння брати відповідальність за дії своїх підлеглих і систему в цілому;

- уміння швидко переймати досвід;

- уміння спостерігати і схоплювати суть людських відносин.

Модель професійно-компетентного працівника державної служби була б неповною без набору відповідних особистісних якостей:

- стійкість нервової системи (у складних ситуаціях не впадати в паніку, не вдаватися до істерики);

- адаптованість психіки (здатність пристосовуватися до мінливих умов роботи);

- висока швидкість реакції на зовнішній вплив (здатність приймати розумне рішення в умовах обмеженого часу);

- сміливість і рішучість (здатність до розумного ризику у випадку необхідності);

- витримка, завзятість, ініціативність та консерватизм (здатність не дати захопити себе принадною але нереальною перспективою) тощо.

***

Управління кадрами митної служби являє собою складну систему окремих інститутів, відносин, які в сукупності з іншими елементами управління становлять механізм існування самої системи, поповнення її фахівцями різнобічної професійної орієнтації, контролю за проходженням служби, досягнення кінцевих результатів роботи.

Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.