Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Сутність і значення безпеки соціальної системи
Для керівника в митній службі турбота про її безпеку - це щонайперший обов'язок, тому важливим є питання про конкретні заходи у цій сфері та про управління нею. Для того щоб дати відповідь на такі питання, необхідно визначити, що є безпекою, заходами забезпечення безпеки тощо.
Термін "безпека" означає відсутність небезпеки (неприпустимого ризику), пов'язаної з можливістю завдання будь-якої шкоди для системи.
Цей напрямок забезпечення управління в митній службі є найбільш комплексним і має властивості інтегрувати управлінську діяльність за різними напрямками діяльності соціальної системи. Розглядаючи питання безпеки соціальної системи, складно розділити діяльність щодо забезпечення безпеки і діяльність з організації ефективного управління в системі. Тому будемо вважати діяльність із забезпечення безпеки соціальної системи складовою або напрямком забезпечення ефективного управління в системі.
Сьогодні головними чинниками прийняття найважливіших рішень залишаються національні держави, якими б особливостями та відмінностями щодо внутрішнього устрою вони не відрізнялися. Діючи на світовій арені, вони повинні дбати перш за все про власні інтереси, а потім уже - про інтереси інших. Такий підхід виглядає природним, оскільки цього очікують від держави її громадяни, якщо вони користуються демократичними свободами.
Структурна схема має такий вигляд: людина (особа) - національна держава - світове співтовариство. Безпека людини є складовою частиною безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою частиною міжнародної безпеки. Тож держава має дбати про забезпечення безпеки своїм громадянам, собі та світовому співтовариству. Перед нею стоїть важке завдання - пов'язати та погодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави, а також з інтересами світового співтовариства.
Треба врахувати, що кожна з цих систем (людина-біоенергетична, держава - суспільна організація середнього рівня складності управління; світове співтовариство - суспільна організація вищого рівня складності управління) має свої параметри, свої особливості (переваги та недоліки), має дещо спільне та відмінне від інших систем.
Досліджуючи безпеку митної служби, маємо розглядати її параметри. При цьому мають ураховуватися загальні принципи існування, розпаду і трансформації соціальних систем.
Безпека як показник якості організації привертає увагу теоретиків і практиків управління своєю актуальністю й малою вивченістю.
Процес управління здійснюється в системах, у яких існує мережа причинно-наслідкових залежностей, здатних у межах даної основної якості переходити з одного стану в інший. Цей процес є антиподом процесів дезорганізації, сприяє стабілізації системи, збереженню її якісної визначеності, підтриманню динамічної взаємодії з середовищем, забезпеченню розвитку системи та досягненню певного ефекту. Оскільки функціонування таких систем здійснюється в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завдання управління полягає у тому, щоб якомога доцільніше реагувати на ці зміни.
Згадаємо, що у світі не буває стану повної рівноваги. Завжди суб'єкт (у даному випадку - система) може або підвищувати свій потенціал (розвиватися), або зменшувати його (руйнуватися).
Людина є рушійною силою будь-якої організаційної або організаційно-суспільної системи. Кількість осіб, що становить "критичну масу", є одним із критичних обмежень існування цих систем. Зміни, за якими значення чинника переходить за критичне обмеження, призводять системи до розпаду (тобто до загибелі).
Система критичних обмежень визначає можливості існування систем. Вона поєднує критичні обмеження окремих напрямків безпеки та критичні обмеження безпеки держави. Визначимо сутність цих понять.
Згідно з аксіомою про потенційну небезпеку будь-яка діяльність людини та організації характеризується певною імовірністю прояву небезпеки, тобто абсолютної безпеки не існує. У процесі існування організацію постійно супроводжують ті чи інші небезпеки. Тому вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідків впливу - одне з головних завдань теорії та практики управління.
Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди стану організації, тобто викликати небажані наслідки.
Оскільки номенклатура небезпек, які можуть мати місце в процесі існування організації, велика, то виникла необхідність у їх класифікації. На сьогодні їх класифікують так:
- за сферою (прояву або джерелом походження): зовнішня внутрішня, природна, техногенна, соціальна, медична, фінансова тощо;
- за часом прояву: імпульсні, кумулятивні;
- за наслідками: розлад напрямку діяльності, розпад або ліквідація, аварії, банкрутство;
- за збитками: соціальні, технічні;
- за структурою: прості, складні, похідні;
— за характером дії: активні та пасивні тощо.
Необхідно також розрізняти потенційні та реальні небезпеки.
Наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на організацію. Потрібна причина (умова), при якій потенційна небезпека переходить у реальну.
Слід зазначити, що небезпека виявляється у певній просторовій ділянці, яка отримала назву небезпечної зони перебування або діяльності.
Найбільш небезпечна ситуація для організації виникає за таких умов:
- небезпека реально існує;
- організація діє або знаходиться в зоні небезпеки;
- організація не має достатніх засобів захисту.
Ступінь несприятливого впливу небезпеки на організацію залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників.
До об'єктивних належать не залежні від організації чинники зовнішнього середовища.
Суб'єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення спеціальних служб тощо.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Термін "безпека" означає відсутність небезпеки (неприпустимого ризику), пов'язаної з можливістю завдання будь-якої шкоди для системи.
Цей напрямок забезпечення управління в митній службі є найбільш комплексним і має властивості інтегрувати управлінську діяльність за різними напрямками діяльності соціальної системи. Розглядаючи питання безпеки соціальної системи, складно розділити діяльність щодо забезпечення безпеки і діяльність з організації ефективного управління в системі. Тому будемо вважати діяльність із забезпечення безпеки соціальної системи складовою або напрямком забезпечення ефективного управління в системі.
Сьогодні головними чинниками прийняття найважливіших рішень залишаються національні держави, якими б особливостями та відмінностями щодо внутрішнього устрою вони не відрізнялися. Діючи на світовій арені, вони повинні дбати перш за все про власні інтереси, а потім уже - про інтереси інших. Такий підхід виглядає природним, оскільки цього очікують від держави її громадяни, якщо вони користуються демократичними свободами.
Структурна схема має такий вигляд: людина (особа) - національна держава - світове співтовариство. Безпека людини є складовою частиною безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою частиною міжнародної безпеки. Тож держава має дбати про забезпечення безпеки своїм громадянам, собі та світовому співтовариству. Перед нею стоїть важке завдання - пов'язати та погодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави, а також з інтересами світового співтовариства.
Треба врахувати, що кожна з цих систем (людина-біоенергетична, держава - суспільна організація середнього рівня складності управління; світове співтовариство - суспільна організація вищого рівня складності управління) має свої параметри, свої особливості (переваги та недоліки), має дещо спільне та відмінне від інших систем.
Досліджуючи безпеку митної служби, маємо розглядати її параметри. При цьому мають ураховуватися загальні принципи існування, розпаду і трансформації соціальних систем.
Безпека як показник якості організації привертає увагу теоретиків і практиків управління своєю актуальністю й малою вивченістю.
Процес управління здійснюється в системах, у яких існує мережа причинно-наслідкових залежностей, здатних у межах даної основної якості переходити з одного стану в інший. Цей процес є антиподом процесів дезорганізації, сприяє стабілізації системи, збереженню її якісної визначеності, підтриманню динамічної взаємодії з середовищем, забезпеченню розвитку системи та досягненню певного ефекту. Оскільки функціонування таких систем здійснюється в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завдання управління полягає у тому, щоб якомога доцільніше реагувати на ці зміни.
Згадаємо, що у світі не буває стану повної рівноваги. Завжди суб'єкт (у даному випадку - система) може або підвищувати свій потенціал (розвиватися), або зменшувати його (руйнуватися).
Система критичних обмежень визначає можливості існування систем. Вона поєднує критичні обмеження окремих напрямків безпеки та критичні обмеження безпеки держави. Визначимо сутність цих понять.
Згідно з аксіомою про потенційну небезпеку будь-яка діяльність людини та організації характеризується певною імовірністю прояву небезпеки, тобто абсолютної безпеки не існує. У процесі існування організацію постійно супроводжують ті чи інші небезпеки. Тому вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідків впливу - одне з головних завдань теорії та практики управління.
Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди стану організації, тобто викликати небажані наслідки.
Оскільки номенклатура небезпек, які можуть мати місце в процесі існування організації, велика, то виникла необхідність у їх класифікації. На сьогодні їх класифікують так:
- за сферою (прояву або джерелом походження): зовнішня внутрішня, природна, техногенна, соціальна, медична, фінансова тощо;
- за часом прояву: імпульсні, кумулятивні;
- за наслідками: розлад напрямку діяльності, розпад або ліквідація, аварії, банкрутство;
- за збитками: соціальні, технічні;
- за структурою: прості, складні, похідні;
— за характером дії: активні та пасивні тощо.
Необхідно також розрізняти потенційні та реальні небезпеки.
Наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на організацію. Потрібна причина (умова), при якій потенційна небезпека переходить у реальну.
Слід зазначити, що небезпека виявляється у певній просторовій ділянці, яка отримала назву небезпечної зони перебування або діяльності.
Найбільш небезпечна ситуація для організації виникає за таких умов:
- організація діє або знаходиться в зоні небезпеки;
- організація не має достатніх засобів захисту.
Ступінь несприятливого впливу небезпеки на організацію залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників.
До об'єктивних належать не залежні від організації чинники зовнішнього середовища.
Суб'єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення спеціальних служб тощо.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
