Курило Т.В. Митне право України (2007)
Характеристика митних режимів
* Імпорт - митний режим, відповідно до якою товари ввозяться па митну територію України для вільного обігу
без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних
обмежень (стаття 188 Митного кодексу України) [3]. Цей митний режим, застосовується до товарів що ввозяться в Україну па підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, до товарів що використовуються для взаєморозрахунків під час проведення операцій з давальницькою сировиною, до товарів, що ввозяться для формування статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями або ввозяться на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність, а також в інших передбачених законодавством випадках. При здійсненні бартерних ( товарообмінних) операцій оформленню в митному режимі імпорту підлягає імпортна частина товарів, що надходять в Україну за бартерним договором (контрактом).
Розміщення товарів у митний режим імпорту передбачає:
=> подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД)
=> сплату податків і зборів, якими товари обкладаються відповідно до законів України під час ввезення на митну територію України:
=> дотримання вимог, передбачених законом, щодо застосування заходів нетарифного регулювання та інших обмежень [10].
* Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без установлення умов їх використання за межами митної території України.
Розміщення товарів у митний режим експорту здійснюється декларантами на підставі договорів (контрактів) купівлі-продажу про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, а також інших зовнішньоекономічних угод, якими передбачено вивезення за межі митної території України товарів, що належать резидентам України, без їх зворотного ввезення. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в цьому митному режимі підлягає експортна частина товару за зовнішньоекономічним бартерним (товарообмінним) договором (контрактом) [3].
Вивезення товарів за межі митної території України в митному Режимі експорту передбачає:
=> подання митному органу документів, що засвідчують
підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД);
=> сплату встановлених податків і зборів з експортованих товарів;
=> дотримання експортером вимог, передбачених законом.
* Транзит — митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів па мишій території України (стаття 200 Митного кодексу України).
Цей митний режим використовується в разі транзитного перевезення товарів через митну територію України. Під час ввезення товарів в Україну в пункті пропуску подається ВМД, оформлена в мінному режимі транзиту, наявність якої є підставою для перевезення товарів під митним контролем у митницю призначення у встановлений митницею відправлення строк [7].
Товари, що переміщуються транзитом, повинні перебувати в незмінному стані (винятком є зміни внаслідок природного зношення або втрати за нормальних умов транспортування та зберігання), не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту, і бути доставлені в митний орган призначення в строк, визначений митним органом відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення товарів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включаються час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.
Транзит товарів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
При декларуванні транзитних товарів відповідно до митного законодавства України митним органам подасться ВМД. Декларування ж транзитних товарів, що переміщуються авіаційним транспортом, здійснюється за авіаційною вантажною накладною та/або вантажною відомістю з поданням митним органам ВМД. У разі транзиту товару в межах одного пункту пропуску ВМД не подається.
* Тимчасове ввезення (вивезення) товарів-митний режим, за якого користування товарами на митній території країни або за її межами припускається з повним або частковим звільненням від мит, податків і без вжиття заходів економічної політики [3].
Тимчасово ввезені (вивезені) товари підлягають поверненню в незмінному стані, крім змін внаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і зберігання.
Терміни тимчасового ввезення (вивезення) товарів не можуть бути більше двох років, проте ДМСУ має право для окремих категорій товарів встановлювати більш короткі або, навпаки, триваліші терміни тимчасового ввезення (вивезення) товарів. Застосування цього режиму припускається лише за умов надання зобов'язань про зворотне вивезення (ввезення) та забезпечення сплати мита.
Аналізований митний режим частіше за все заявляють при ввезенні (вивезенні) виставкових експонатів, рекламних матеріалів, багатооборотної тари, транспорту, що здійснює міжнародні перевезення, устаткування для науково-дослідних або навчальних цілей, якщо їх використання носить разовий характер і не має сенсу розміщувати їх у режим випуску у вільний обіг.
Державна митна служба встановлює перелік категорій товарів розміщення яких у митний режим тимчасового ввезення (вивезення) не припускається. До них належать:
=> витратні матеріали і зразки;
=> харчові продукти, напої, включаючи алкогольні, тютюнові вироби, за винятком випадків тимчасового ввезення (вивезення) у рекламних або демонстраційних цілях в одиничних примірниках;
=> квотування товарів, призначених для вивозу;
=> промислові відходи [6].
Також встановлюється перелік товарів, що розміщуються у режим тимчасового ввезення (вивезення), з повним звільненням від мита, податку на додану вартість та акцизу. Повне звільнення від мита і податків можливе на термін не більше 1 року.
При частковому звільненні за кожний повний і неповний календарний місяць сплачується 3 % від суми мит і податків, що підлягала б сплаті, якщо товари були б випущені у вільний обіг.
У день закінчення встановлених термінів неповернені тимчасово ввезеш (вивезені) товари повинні бути заявлені в інший митний режим або переміщені на склади тимчасового зберігання, засновані митними органами.
* Митний склад - це митний режим, за якого завезені товари зберігаються під митним контролем без стягування мит і податків і без вжиття до товарів заходів економічної політики в період зберігання.
Товари, призначені для вивезення відповідно до митного режиму експорту, зберігаються під митним контролем з наданням пільг, передбачених чинним митним законодавством [4].
У режим митного складу можуть розміщуватись будь-які товари, за винятком заборонених до ввезення на митну територію країни і до вивезення з неї, а також в інших випадках, якщо це передбачено відповідними нормативними актами. Забезпечення зберігання товарів здійснюється шляхом використання спеціально виділеного та обладнаного приміщення - митного складу.
Митні склади поділяються за ступенем відкритості на відкриті і закриті. Відкриті призначені для використання будь-якими особами, закриті - суворо обмеженим колом осіб. За складом фундаторів митні склади діляться на склади, засновані митними органами, і склади, засновані фізичними особами. Склади, засновані митними органами, в усіх випадках є відкритими. У разі заснування митних складів фізичними особами митний склад може бути як відкритого, так і закритого типу, і для його відкриття власнику необхідно одержати в митниці ліцензію на відкриття митного складу, що видається тільки у разі виконання ряду умов у частині устаткування складу, площі, оплати зборів.
Товари можуть знаходитися в режимі митного складу протягом трьох років. Для окремих категорій товарів термін перебування товарів у режимі митного складу може бути скорочено до 1 року. Нижня межа терміну збереження товарів на митному складі не визначена.
Після закінчення встановлених термінів збереження товар повинен бути заявлений і розміщений в інший митний режим або переміщений на склад тимчасового зберігання, яким володіє митний орган. Відповідальність за сплату мита, податків та внесення інших митних платежів несе власник митного складу [13].
Митний склад використовується винятково для збереження товарів, розміщених у режим митного складу. При цьому з дозволу митного органу з цими товарами може проводитися цілий ряд операцій: роздрібнення партій, формування відправлень, сортування, упаковування, переупаковка, маркірування, навантаження і розвантаження.
* Реімпорт товарів — митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотно ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики [3]. Товари можуть розміщуватись у митний режим реімпорту будь-якою особою, незалежно від того, хто їх вивозив. Для розміщення товарів у митний режим реімпорту вони повинні одночасно відповідати ряду умов:
=> бути вивезеними з території країни відповідно до митного режиму експорту;
=> бути до моменту вивезення вітчизняними товарами;
=> бути завезені на митну територію країни протягом певного терміну з моменту вивезення (в Україні цей термін обмежений 1 роком);
=> перебувати в тому ж стані, в якому були на момент вивезення, за винятком природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування або зберігання [11].
Використання товарів у виробничих або комерційних цілях за межами країни не є перешкодою для їх розміщення у митний режим реімпорту за умови виконання вищезгаданих умов.
Зазначені товари можуть також піддаватися операціям по забезпеченню їх цілісності, дрібному ремонту, упорядкуванню за умови, що вартість їх, зумовлена на момент вивезення, не збільшилась у результаті таких операцій.
При реімпорті товарів протягом трьох років з моменту вивезення митний орган повертає сплачені суми, вивізних мит і податку на експорт, якщо:
=> товари вивозилися і ввозяться тією самою особою, що оплатила вивізне мито або податок на експорт;
=>у митний орган, що робить митне оформлення, надається вантажна митна декларація (ВМД), на підставі якої нараховувались і стягувались мита, і письмове підтвердження митного органу, якому вони сплачувалися, про фактичне надходження платежів на рахунок митниці.
* Реекспорт товарів — митний режим, за якого іноземні товари вивозяться з митної території країни без стягнення або з поверненням ввізних мит і податків і без вжиття заходів економічної політики (ліцензування і квотування) (стаття 196 Митного кодексу України).
Реекспорт товарів допускається з дозволу митного органа, що подається у порядку, встановленому ДМС.
Митне оформлення іноземних товарів, що вивозяться з митної території країни відповідно до, митного режиму реекспорту, здійснюється тільки з дозволу ДМС і тільки у разі забезпечення сплати мита і податків внесенням сум на депозит, що належить митниці, в якій провадитиметься митне оформлення товарів.
Якщо товари при їх ввезенні заявляються митному органу країни як призначені безпосередньо і винятково для реекспорту, термін їх ввезення на митну територію країни не може перевищувати певного терміну. В Україні фактичне вивезення має бути здійснено не пізніше 1 року з дня подання митної декларації. Такі товари, при неможливості їх своєчасного вивезення, повинні бути поміщені на склад тимчасового зберігання або на митний склад.
Розміщувати у митний режим реекспорту можна і товари, заявлені спочатку в інший митний режим, наприклад митний склад, проте зробити це можна також протягом певного терміну - 2 років з моменту ввезення товарів. При цьому реекспортовані товари повинні перебувати в тому ж стані, в якому вони були на момент ввезення, крім зміни внаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і зберігання. Після підтвердження факту вивезення товарів заявником режиму сплачені ввізні мита і податки повертаються.
* Спеціальна (вільна) митна зона - митний режим, за яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягування мит, податків, а також без вжиття до зазначених товарів заходів економічної політики Вітчизняні ж товари розміщуються і використовуються на умовах, що застосовуються до вивезення відповідно до режиму експорту у порядку, обумовленому митним законодавством (стаття 217 Митного кодексу України). У документах ООН нараховується понад 30 різноманітних найменувань вільних зон (вільні митні зони в портах - порто-франко, вільні від митного обкладення склади, вільні транзитні території тощо). У міжнародній правовій практиці широко вживається визначення, що міститься в додатку VIII до Конвенції про гармонізацію і спрощення митних процедур 1973 р. (Кіото): "Під вільною зоною варто розуміти частину території однієї держави, на яку завезені товари звичайно розглядаються як товари, що знаходяться за межами митної території стосовно права імпорту і відповідних податків, і не піддаються звичайному митному контролю". Спеціальна митна зона як територія, на якій діє митний режим вільної митної зони, створюється в країні за рішенням уряду, узгодженому з цілим рядом міністерств і відомств. Товари можуть знаходитися на території вільної митної зони без обмеження термінів. У вільній митній зоні припускається будь-яка виробнича і комерційна діяльність, крім роздрібної торгівлі і діяльності, забороненої законодавством країни. Території вільних митних зон і вільних складів розглядаються як ті, що знаходяться поза митною територією країни, а периметр вільної митної зони визнається її митним кордоном.
При ввезенні іноземних і вітчизняних товарів у вільні митні зони або розміщенні їх на вільні склади мита, податки не стягуються і заходи економічної політики не вживаються.
При переміщенні товарів з території вільних митних зон і з вільних складів в іншу частину митної території країни і при вивезенні товарів з території вільних митних зон і вільних складів за межі митної
території країни мита, податки стягуються і заходи економічної політики вживаються залежно від країни походження товарів.
* Магазин безмитної торгівлі - митний режим, за якого товари перебувають і реалізуються в роздріб під митним контролем на митній території країни без стягнення мит, податків і без вжиття щодо товарів заходів економічної політики (стаття 225 Митного кодексу України). Товари, розміщені у митний режим магазину безмитної торгівлі, реалізуються безпосередньо в спеціальних магазинах. Магазини безмитної торгівлі можуть засновуватися в портах, аеропортах, відкритих для міжнародного пасажирського сполучення, у пунктах пропуску через кордон, призначених для перетину кордону фізичними особами. Магазин безмитної торгівлі може засновуватися вітчизняними особами, що одержали ліцензію ДМС на відкриття такого магазину. Термін дії ліцензії 3 роки.
До місця розташування магазину безмитної торгівлі, його облаштованості висуваються достатньо жорсткі вимоги. Державна митна служба встановлює перелік товарів, розміщення яких у режим магазину безмитної торгівлі неприпустимо. Сюди належать товари:
=> заборонені до ввезення і реалізації на території країни;
=> товари, що підлягають контролю інших державних органів - при відсутності їхніх дозволів;
=> великовагові (вагою понад 20 кг) і громіздкі (за сумою розмірів — довжиною, шириною і висотою - понад 200 см) і т, д [11],
Товари, реалізація яких є обмеженою на території держави, можуть реалізовуватись лише за умови дотримання вимог національного режиму.
Відповідальність за сплату мит і податків несе власник магазину. При закритті магазину безмитної торгівлі він стає складом тимчасового зберігання.
Як уже зазначалось, продавати товари в таких магазинах дозволено тільки вроздріб. Продаж здійснюється за розрахунок готівки або по кредитних картках фізичних осіб, що виїжджають за кордони
Основою економічної доцільності застосування даного митного режиму є можливість одержання прибутку фактично за рахунок імпортного товару і зовнішнього споживача. Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності митних витрат збільшує товарообіг магазину, створює сприятливі умови для розвитку інфраструктури аеропортів, портів і т. д. Обмеженість застосування даного режиму диктується рівнем розвитку міжнародних пасажирських сполучень.
* Переробка товарів на митній території - митний режим за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без вжиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території країни [11].
При ввезенні товарів на переробку на митній території потрібне забезпечення сплати митних платежів у вигляді внесення належних коштів на депозит митного органу, що потім повертаються після закінчення процедури переробки і повернення продуктів переробки. Мита можуть бути повернуті за умови вивезення не пізніше двох років з дня переміщення товару через митний кордон. По закінченні цього терміну вони перераховуються до державного бюджету.
Переробка товарів на митній території держави можлива лише за наявності ліцензії. Умовами видачі ліцензії є: можливість ідентифікації в продуктах переробки ввезених товарів і сприяння переробки вивезення продуктів переробки чи використання вітчизняних виробничих потужностей.
Операції з переробки товарів включають:
=> виготовлення товару, у тому числі монтаж:, складання і підгонку під інші товари;
=> власне переробку й обробку товарів;
=> ремонт товарів, включаючи їх відновлення і впорядкування;
=> використання деяких товарів, що сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують його, навіть якщо ці товари цілком або частково споживаються в процесі переробки [14].
*Переробка товарів поза митною територією —митний режим, за якого вітчизняні товари вивозяться без вжиття щодо них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією країни з метою їх переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території країни з повним або частковим звільненням від мита і податків, а також без вжиття до товарів заходів економічної політики (стаття 237 Митного кодексу України).
Застосування режиму переробки поза митною територією має ряд особливостей. Головною умовою застосування зазначеного митного режиму є те, що переробка товарів поза митною територією держави не повинна завдавати шкоди її національним економічним інтересам. При вивезенні товарів на переробку поза митною територією існують обмеження:
=> дозвіл на переробку поза митною територією видається тільки за наявності можливості встановити, що продукти переробки утворилися в результаті переробки вивезених товарів;
=> не припускається видача ліцензії на переробку поза митною територією, якщо як продукти переробки заявлені такі товари: меблі; пиломатеріали: тирсоплити та аналогічні плити з деревини; спирт етиловий; алкогольні вироби; тютюнові вироби-пиво, продукти харчування; шкіра зі шкір тварин; вироби з натуральної і штучної шкіри, включаючи взуття; ювелірні вироби в зв'язку з відсутністю можливості ідентифікації вихідних товарів у продуктах переробки [11].
Економічна основа використання митного режиму переробки поза митною територією полягає в доцільності здійснення за кордоном такого роду операції з товарами по їхній переробці, що неможливо із заданою ефективністю здійснити всередині країни. Використання іноземної доданої вартості і стимулювання вітчизняних сировинних галузей у поєднанні з використанням продуктів переробки на товарному ринку країни за умови мінімізації митних витрат робить товари конкурентноздатними, а використання вітчизняної складової структури витрат на їх виробництво - найефективнішим.
Обмеження на окремі операції з переробки встановлюються державною митною службою за узгодженням з Міністерством економіки.
Митні органи можуть встановлювати обов'язкову кількість виходу продуктів переробки товарів, термін здійснення процедури переробки товарів у кожному конкретному випадку, але він не може перевищувати 90 днів.
* Знищення або руйнування товарів - митний режим, за якого іноземні товари і транспортні засоби знищуються під митним контролем, без стягування мита, податку з доданої вартості, акцизів, інших податків, стягування яких покладено на митні органи, а також: без вжиття заходів економічної політики. Знищенню підлягають тільки фактично завезені з дозволу митниці товари (стаття 243 Митного кодексу України).
Знищення може бути:
=> повним (спалювання, руйнування, захоронення тощо),
=> приведення товарів у стан, непридатний для використання (демонтаж, механічні пошкодження).
Не припускається розміщення у митний режим знищення товарів і транспортних засобів:
=> заборонених до ввезення;
=> прийнятих як предмет застави;
=> на які накладено арешт;
=> вилучених у справах про контрабанду, порушення митних правил і т. п.;
=> стосовно яких судами прийнято рішення про конфіскацію;
=> предметів художнього, історичного та археологічного надбання країни;
=> видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, їх частин [8].
Митний орган не дає дозволу на розміщення товарів і транспортних засобів у митний режим знищення, якщо знищення товарів і транспортних засобів може заподіяти шкоду навколишньому середовищу, спричинити витрати для держави, коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним знищенням товарів і транспортних засобів.
Застосування режиму знищення припускається, якщо в результаті використання обраного способу знищення товарів і транспортних засобів вони цілком втрачають свої початкові споживчі властивості і вартість.
Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення товарів і транспортних засобів, повинні бути розміщені під відповідний митний режим як іноземні товари, що знаходяться під митним контролем. Відходи (залишки), подальше використання котрих неможливо і/або вартість котрих менше 20 доларів США, митними платежами не оподатковуються.
* Відмова від товару на користь держави - митний режим, за якого особа відмовляється від товару без стягнення мит, податків, а також без вжиття заходів економічної політики (стаття 246 Митного кодексу України). Цей режим може використовуватися тільки з дозволу начальника структурного підрозділу митного органу за умови, що відмова від товарів або транспортних засобів не спричинить для держави жодних витрат, що товар ліквідний, тобто вартість цілком окупить усі витрати митного органу по його реалізації [9].
Повинні бути наявними всі дозволи органів державного контролю стосовно товарів і транспортних засобів, що підлягають такому контролю.
Не припускається розміщення у режим відмови на користь держави товарів, заборонених до ввезення в країну, переміщених раніше під режими випуску для вільного обігу або реімпорту, а також озброєння, боєприпасів, урану, шифрувальної техніки, наркотичних засобів, енергії різних видів, різноманітних відходів і т. п. Також забороняється змінювати режим відмови на користь держави на будь-який інший митний-режим.
Митні органи при застосуванні цього режиму звільняються від задоволення будь-яких майнових вимог третіх осіб відносно товарів, транспортних засобів, від яких декларант відмовився на користь держави.
Використана література: Курило, Т.В. Митне право України: Навчальний посібник. / Т В Курило. — Львів: Новий світ-2000, 2007. — 240 с
без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних
обмежень (стаття 188 Митного кодексу України) [3]. Цей митний режим, застосовується до товарів що ввозяться в Україну па підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, до товарів що використовуються для взаєморозрахунків під час проведення операцій з давальницькою сировиною, до товарів, що ввозяться для формування статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями або ввозяться на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність, а також в інших передбачених законодавством випадках. При здійсненні бартерних ( товарообмінних) операцій оформленню в митному режимі імпорту підлягає імпортна частина товарів, що надходять в Україну за бартерним договором (контрактом).
Розміщення товарів у митний режим імпорту передбачає:
=> подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД)
=> сплату податків і зборів, якими товари обкладаються відповідно до законів України під час ввезення на митну територію України:
=> дотримання вимог, передбачених законом, щодо застосування заходів нетарифного регулювання та інших обмежень [10].
* Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без установлення умов їх використання за межами митної території України.
Розміщення товарів у митний режим експорту здійснюється декларантами на підставі договорів (контрактів) купівлі-продажу про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, а також інших зовнішньоекономічних угод, якими передбачено вивезення за межі митної території України товарів, що належать резидентам України, без їх зворотного ввезення. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в цьому митному режимі підлягає експортна частина товару за зовнішньоекономічним бартерним (товарообмінним) договором (контрактом) [3].
Вивезення товарів за межі митної території України в митному Режимі експорту передбачає:
підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД);
=> сплату встановлених податків і зборів з експортованих товарів;
=> дотримання експортером вимог, передбачених законом.
* Транзит — митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів па мишій території України (стаття 200 Митного кодексу України).
Цей митний режим використовується в разі транзитного перевезення товарів через митну територію України. Під час ввезення товарів в Україну в пункті пропуску подається ВМД, оформлена в мінному режимі транзиту, наявність якої є підставою для перевезення товарів під митним контролем у митницю призначення у встановлений митницею відправлення строк [7].
Товари, що переміщуються транзитом, повинні перебувати в незмінному стані (винятком є зміни внаслідок природного зношення або втрати за нормальних умов транспортування та зберігання), не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту, і бути доставлені в митний орган призначення в строк, визначений митним органом відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення товарів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включаються час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.
Транзит товарів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
При декларуванні транзитних товарів відповідно до митного законодавства України митним органам подасться ВМД. Декларування ж транзитних товарів, що переміщуються авіаційним транспортом, здійснюється за авіаційною вантажною накладною та/або вантажною відомістю з поданням митним органам ВМД. У разі транзиту товару в межах одного пункту пропуску ВМД не подається.
* Тимчасове ввезення (вивезення) товарів-митний режим, за якого користування товарами на митній території країни або за її межами припускається з повним або частковим звільненням від мит, податків і без вжиття заходів економічної політики [3].
Тимчасово ввезені (вивезені) товари підлягають поверненню в незмінному стані, крім змін внаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і зберігання.
Терміни тимчасового ввезення (вивезення) товарів не можуть бути більше двох років, проте ДМСУ має право для окремих категорій товарів встановлювати більш короткі або, навпаки, триваліші терміни тимчасового ввезення (вивезення) товарів. Застосування цього режиму припускається лише за умов надання зобов'язань про зворотне вивезення (ввезення) та забезпечення сплати мита.
Аналізований митний режим частіше за все заявляють при ввезенні (вивезенні) виставкових експонатів, рекламних матеріалів, багатооборотної тари, транспорту, що здійснює міжнародні перевезення, устаткування для науково-дослідних або навчальних цілей, якщо їх використання носить разовий характер і не має сенсу розміщувати їх у режим випуску у вільний обіг.
Державна митна служба встановлює перелік категорій товарів розміщення яких у митний режим тимчасового ввезення (вивезення) не припускається. До них належать:
=> витратні матеріали і зразки;
=> квотування товарів, призначених для вивозу;
=> промислові відходи [6].
Також встановлюється перелік товарів, що розміщуються у режим тимчасового ввезення (вивезення), з повним звільненням від мита, податку на додану вартість та акцизу. Повне звільнення від мита і податків можливе на термін не більше 1 року.
При частковому звільненні за кожний повний і неповний календарний місяць сплачується 3 % від суми мит і податків, що підлягала б сплаті, якщо товари були б випущені у вільний обіг.
У день закінчення встановлених термінів неповернені тимчасово ввезеш (вивезені) товари повинні бути заявлені в інший митний режим або переміщені на склади тимчасового зберігання, засновані митними органами.
* Митний склад - це митний режим, за якого завезені товари зберігаються під митним контролем без стягування мит і податків і без вжиття до товарів заходів економічної політики в період зберігання.
Товари, призначені для вивезення відповідно до митного режиму експорту, зберігаються під митним контролем з наданням пільг, передбачених чинним митним законодавством [4].
У режим митного складу можуть розміщуватись будь-які товари, за винятком заборонених до ввезення на митну територію країни і до вивезення з неї, а також в інших випадках, якщо це передбачено відповідними нормативними актами. Забезпечення зберігання товарів здійснюється шляхом використання спеціально виділеного та обладнаного приміщення - митного складу.
Митні склади поділяються за ступенем відкритості на відкриті і закриті. Відкриті призначені для використання будь-якими особами, закриті - суворо обмеженим колом осіб. За складом фундаторів митні склади діляться на склади, засновані митними органами, і склади, засновані фізичними особами. Склади, засновані митними органами, в усіх випадках є відкритими. У разі заснування митних складів фізичними особами митний склад може бути як відкритого, так і закритого типу, і для його відкриття власнику необхідно одержати в митниці ліцензію на відкриття митного складу, що видається тільки у разі виконання ряду умов у частині устаткування складу, площі, оплати зборів.
Товари можуть знаходитися в режимі митного складу протягом трьох років. Для окремих категорій товарів термін перебування товарів у режимі митного складу може бути скорочено до 1 року. Нижня межа терміну збереження товарів на митному складі не визначена.
Після закінчення встановлених термінів збереження товар повинен бути заявлений і розміщений в інший митний режим або переміщений на склад тимчасового зберігання, яким володіє митний орган. Відповідальність за сплату мита, податків та внесення інших митних платежів несе власник митного складу [13].
Митний склад використовується винятково для збереження товарів, розміщених у режим митного складу. При цьому з дозволу митного органу з цими товарами може проводитися цілий ряд операцій: роздрібнення партій, формування відправлень, сортування, упаковування, переупаковка, маркірування, навантаження і розвантаження.
* Реімпорт товарів — митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотно ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики [3]. Товари можуть розміщуватись у митний режим реімпорту будь-якою особою, незалежно від того, хто їх вивозив. Для розміщення товарів у митний режим реімпорту вони повинні одночасно відповідати ряду умов:
=> бути вивезеними з території країни відповідно до митного режиму експорту;
=> бути до моменту вивезення вітчизняними товарами;
=> бути завезені на митну територію країни протягом певного терміну з моменту вивезення (в Україні цей термін обмежений 1 роком);
=> перебувати в тому ж стані, в якому були на момент вивезення, за винятком природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування або зберігання [11].
Використання товарів у виробничих або комерційних цілях за межами країни не є перешкодою для їх розміщення у митний режим реімпорту за умови виконання вищезгаданих умов.
Зазначені товари можуть також піддаватися операціям по забезпеченню їх цілісності, дрібному ремонту, упорядкуванню за умови, що вартість їх, зумовлена на момент вивезення, не збільшилась у результаті таких операцій.
=> товари вивозилися і ввозяться тією самою особою, що оплатила вивізне мито або податок на експорт;
=>у митний орган, що робить митне оформлення, надається вантажна митна декларація (ВМД), на підставі якої нараховувались і стягувались мита, і письмове підтвердження митного органу, якому вони сплачувалися, про фактичне надходження платежів на рахунок митниці.
* Реекспорт товарів — митний режим, за якого іноземні товари вивозяться з митної території країни без стягнення або з поверненням ввізних мит і податків і без вжиття заходів економічної політики (ліцензування і квотування) (стаття 196 Митного кодексу України).
Реекспорт товарів допускається з дозволу митного органа, що подається у порядку, встановленому ДМС.
Митне оформлення іноземних товарів, що вивозяться з митної території країни відповідно до, митного режиму реекспорту, здійснюється тільки з дозволу ДМС і тільки у разі забезпечення сплати мита і податків внесенням сум на депозит, що належить митниці, в якій провадитиметься митне оформлення товарів.
Якщо товари при їх ввезенні заявляються митному органу країни як призначені безпосередньо і винятково для реекспорту, термін їх ввезення на митну територію країни не може перевищувати певного терміну. В Україні фактичне вивезення має бути здійснено не пізніше 1 року з дня подання митної декларації. Такі товари, при неможливості їх своєчасного вивезення, повинні бути поміщені на склад тимчасового зберігання або на митний склад.
Розміщувати у митний режим реекспорту можна і товари, заявлені спочатку в інший митний режим, наприклад митний склад, проте зробити це можна також протягом певного терміну - 2 років з моменту ввезення товарів. При цьому реекспортовані товари повинні перебувати в тому ж стані, в якому вони були на момент ввезення, крім зміни внаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і зберігання. Після підтвердження факту вивезення товарів заявником режиму сплачені ввізні мита і податки повертаються.
* Спеціальна (вільна) митна зона - митний режим, за яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягування мит, податків, а також без вжиття до зазначених товарів заходів економічної політики Вітчизняні ж товари розміщуються і використовуються на умовах, що застосовуються до вивезення відповідно до режиму експорту у порядку, обумовленому митним законодавством (стаття 217 Митного кодексу України). У документах ООН нараховується понад 30 різноманітних найменувань вільних зон (вільні митні зони в портах - порто-франко, вільні від митного обкладення склади, вільні транзитні території тощо). У міжнародній правовій практиці широко вживається визначення, що міститься в додатку VIII до Конвенції про гармонізацію і спрощення митних процедур 1973 р. (Кіото): "Під вільною зоною варто розуміти частину території однієї держави, на яку завезені товари звичайно розглядаються як товари, що знаходяться за межами митної території стосовно права імпорту і відповідних податків, і не піддаються звичайному митному контролю". Спеціальна митна зона як територія, на якій діє митний режим вільної митної зони, створюється в країні за рішенням уряду, узгодженому з цілим рядом міністерств і відомств. Товари можуть знаходитися на території вільної митної зони без обмеження термінів. У вільній митній зоні припускається будь-яка виробнича і комерційна діяльність, крім роздрібної торгівлі і діяльності, забороненої законодавством країни. Території вільних митних зон і вільних складів розглядаються як ті, що знаходяться поза митною територією країни, а периметр вільної митної зони визнається її митним кордоном.
При ввезенні іноземних і вітчизняних товарів у вільні митні зони або розміщенні їх на вільні склади мита, податки не стягуються і заходи економічної політики не вживаються.
При переміщенні товарів з території вільних митних зон і з вільних складів в іншу частину митної території країни і при вивезенні товарів з території вільних митних зон і вільних складів за межі митної
території країни мита, податки стягуються і заходи економічної політики вживаються залежно від країни походження товарів.
* Магазин безмитної торгівлі - митний режим, за якого товари перебувають і реалізуються в роздріб під митним контролем на митній території країни без стягнення мит, податків і без вжиття щодо товарів заходів економічної політики (стаття 225 Митного кодексу України). Товари, розміщені у митний режим магазину безмитної торгівлі, реалізуються безпосередньо в спеціальних магазинах. Магазини безмитної торгівлі можуть засновуватися в портах, аеропортах, відкритих для міжнародного пасажирського сполучення, у пунктах пропуску через кордон, призначених для перетину кордону фізичними особами. Магазин безмитної торгівлі може засновуватися вітчизняними особами, що одержали ліцензію ДМС на відкриття такого магазину. Термін дії ліцензії 3 роки.
До місця розташування магазину безмитної торгівлі, його облаштованості висуваються достатньо жорсткі вимоги. Державна митна служба встановлює перелік товарів, розміщення яких у режим магазину безмитної торгівлі неприпустимо. Сюди належать товари:
=> заборонені до ввезення і реалізації на території країни;
=> товари, що підлягають контролю інших державних органів - при відсутності їхніх дозволів;
=> великовагові (вагою понад 20 кг) і громіздкі (за сумою розмірів — довжиною, шириною і висотою - понад 200 см) і т, д [11],
Товари, реалізація яких є обмеженою на території держави, можуть реалізовуватись лише за умови дотримання вимог національного режиму.
Відповідальність за сплату мит і податків несе власник магазину. При закритті магазину безмитної торгівлі він стає складом тимчасового зберігання.
Як уже зазначалось, продавати товари в таких магазинах дозволено тільки вроздріб. Продаж здійснюється за розрахунок готівки або по кредитних картках фізичних осіб, що виїжджають за кордони
Основою економічної доцільності застосування даного митного режиму є можливість одержання прибутку фактично за рахунок імпортного товару і зовнішнього споживача. Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності митних витрат збільшує товарообіг магазину, створює сприятливі умови для розвитку інфраструктури аеропортів, портів і т. д. Обмеженість застосування даного режиму диктується рівнем розвитку міжнародних пасажирських сполучень.
* Переробка товарів на митній території - митний режим за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без вжиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території країни [11].
При ввезенні товарів на переробку на митній території потрібне забезпечення сплати митних платежів у вигляді внесення належних коштів на депозит митного органу, що потім повертаються після закінчення процедури переробки і повернення продуктів переробки. Мита можуть бути повернуті за умови вивезення не пізніше двох років з дня переміщення товару через митний кордон. По закінченні цього терміну вони перераховуються до державного бюджету.
Переробка товарів на митній території держави можлива лише за наявності ліцензії. Умовами видачі ліцензії є: можливість ідентифікації в продуктах переробки ввезених товарів і сприяння переробки вивезення продуктів переробки чи використання вітчизняних виробничих потужностей.
Операції з переробки товарів включають:
=> виготовлення товару, у тому числі монтаж:, складання і підгонку під інші товари;
=> власне переробку й обробку товарів;
=> ремонт товарів, включаючи їх відновлення і впорядкування;
=> використання деяких товарів, що сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують його, навіть якщо ці товари цілком або частково споживаються в процесі переробки [14].
*Переробка товарів поза митною територією —митний режим, за якого вітчизняні товари вивозяться без вжиття щодо них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією країни з метою їх переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території країни з повним або частковим звільненням від мита і податків, а також без вжиття до товарів заходів економічної політики (стаття 237 Митного кодексу України).
Застосування режиму переробки поза митною територією має ряд особливостей. Головною умовою застосування зазначеного митного режиму є те, що переробка товарів поза митною територією держави не повинна завдавати шкоди її національним економічним інтересам. При вивезенні товарів на переробку поза митною територією існують обмеження:
=> дозвіл на переробку поза митною територією видається тільки за наявності можливості встановити, що продукти переробки утворилися в результаті переробки вивезених товарів;
=> не припускається видача ліцензії на переробку поза митною територією, якщо як продукти переробки заявлені такі товари: меблі; пиломатеріали: тирсоплити та аналогічні плити з деревини; спирт етиловий; алкогольні вироби; тютюнові вироби-пиво, продукти харчування; шкіра зі шкір тварин; вироби з натуральної і штучної шкіри, включаючи взуття; ювелірні вироби в зв'язку з відсутністю можливості ідентифікації вихідних товарів у продуктах переробки [11].
Економічна основа використання митного режиму переробки поза митною територією полягає в доцільності здійснення за кордоном такого роду операції з товарами по їхній переробці, що неможливо із заданою ефективністю здійснити всередині країни. Використання іноземної доданої вартості і стимулювання вітчизняних сировинних галузей у поєднанні з використанням продуктів переробки на товарному ринку країни за умови мінімізації митних витрат робить товари конкурентноздатними, а використання вітчизняної складової структури витрат на їх виробництво - найефективнішим.
Обмеження на окремі операції з переробки встановлюються державною митною службою за узгодженням з Міністерством економіки.
Митні органи можуть встановлювати обов'язкову кількість виходу продуктів переробки товарів, термін здійснення процедури переробки товарів у кожному конкретному випадку, але він не може перевищувати 90 днів.
* Знищення або руйнування товарів - митний режим, за якого іноземні товари і транспортні засоби знищуються під митним контролем, без стягування мита, податку з доданої вартості, акцизів, інших податків, стягування яких покладено на митні органи, а також: без вжиття заходів економічної політики. Знищенню підлягають тільки фактично завезені з дозволу митниці товари (стаття 243 Митного кодексу України).
Знищення може бути:
=> повним (спалювання, руйнування, захоронення тощо),
=> приведення товарів у стан, непридатний для використання (демонтаж, механічні пошкодження).
Не припускається розміщення у митний режим знищення товарів і транспортних засобів:
=> заборонених до ввезення;
=> прийнятих як предмет застави;
=> на які накладено арешт;
=> вилучених у справах про контрабанду, порушення митних правил і т. п.;
=> стосовно яких судами прийнято рішення про конфіскацію;
=> предметів художнього, історичного та археологічного надбання країни;
=> видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, їх частин [8].
Митний орган не дає дозволу на розміщення товарів і транспортних засобів у митний режим знищення, якщо знищення товарів і транспортних засобів може заподіяти шкоду навколишньому середовищу, спричинити витрати для держави, коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним знищенням товарів і транспортних засобів.
Застосування режиму знищення припускається, якщо в результаті використання обраного способу знищення товарів і транспортних засобів вони цілком втрачають свої початкові споживчі властивості і вартість.
Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення товарів і транспортних засобів, повинні бути розміщені під відповідний митний режим як іноземні товари, що знаходяться під митним контролем. Відходи (залишки), подальше використання котрих неможливо і/або вартість котрих менше 20 доларів США, митними платежами не оподатковуються.
* Відмова від товару на користь держави - митний режим, за якого особа відмовляється від товару без стягнення мит, податків, а також без вжиття заходів економічної політики (стаття 246 Митного кодексу України). Цей режим може використовуватися тільки з дозволу начальника структурного підрозділу митного органу за умови, що відмова від товарів або транспортних засобів не спричинить для держави жодних витрат, що товар ліквідний, тобто вартість цілком окупить усі витрати митного органу по його реалізації [9].
Повинні бути наявними всі дозволи органів державного контролю стосовно товарів і транспортних засобів, що підлягають такому контролю.
Не припускається розміщення у режим відмови на користь держави товарів, заборонених до ввезення в країну, переміщених раніше під режими випуску для вільного обігу або реімпорту, а також озброєння, боєприпасів, урану, шифрувальної техніки, наркотичних засобів, енергії різних видів, різноманітних відходів і т. п. Також забороняється змінювати режим відмови на користь держави на будь-який інший митний-режим.
Митні органи при застосуванні цього режиму звільняються від задоволення будь-яких майнових вимог третіх осіб відносно товарів, транспортних засобів, від яких декларант відмовився на користь держави.
Використана література: Курило, Т.В. Митне право України: Навчальний посібник. / Т В Курило. — Львів: Новий світ-2000, 2007. — 240 с
