Курило Т.В. Митне право України (2007)

Захист національного товаровиробника та стимулювання експорту товарів є основними принципами функціонування будь-якої держави. Національний інтерес, який визначається в принципах зовнішньої торгівлі, закріплюється у правовому відношенні та спрямований на сприяння експорту товарів, захват ринку збуту продукції, підвищення конкурентоспроможності товарів вітчизняних товаровиробників. Зовнішньоекономічна політика держави - це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас - захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів.

* Зовнішньоекономічний договір (контракт) це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та їх іноземних торгових партнерів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єктами такого договору можуть бути всі суб'єкти ЗЕД, а саме юридичні особи та фізичні особи, які постійно проживають на території України і зареєстровані підприємцями. Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладення договору відповідно до законодавства України та (або) законодавства країни, де його укладено.

Контракт повинен укладатися у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. Якщо стороною в договорі є фізична особа, потрібен підпис лише цієї особи. Від імені інших суб'єктів договір підписують особа, яка має таке право за посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта ЗЕД одноособове, якщо установчі документи не передбачають інше.

Контракт може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору.

Законодавством передбачено наявність у зовнішньоекономічних договорах таких пунктів:

=> назва, номер договору;

=> дата та місце укладання;

=> преамбула;

=> предмет договору;

=> кількість та якість товару;

=> умови поставки товарів;

=> ціни та загальна вартість товарів;

=> умови платежів;

=> умови здачі (приймання) товару;

=> упаковка та маркування;

=> форс-мажорні обставини;

=> санкції та рекламації;

=> арбітраж;

=> юридичні адреси, платіжні та поштові реквізити сторін договору.

За домовленістю сторін у контракті можуть визначитись додаткові умови.

Використана література: Курило, Т.В. Митне право України: Навчальний посібник. / Т В Курило. — Львів: Новий світ-2000, 2007. — 240 с