Макогон Ю.В. Митна справа (2005)

Метод за ціною угоди з однорідними товарами (метод 3)

Методи 2 і 3 базуються на тих самих принципах: як база для визначення митної вартості ввезених (оцінюваних) товарів використовується вартість товарів по іншій угоді. При цьому обов'язковою умовою є те, що митна вартість порівнюваних товарів була визначена за методом 1. Розходження в даних методах складаються в понятті ідентичних і однорідних товарів.

Під однорідними розуміються товари, що, хоча і не є однаковими у всіх відношеннях, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті самі функції, що й оцінюваних товарів, і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні однорідності товарів враховуються такі ознаки:

— якість, наявність товарного знаку і репутація товарів на ринку;

— раїна походження;

— виробник.

Товари не вважаються однорідними або ідентичними, якщо їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення і дизайн та інші подібні роботи виконані після ввозу в Україну.

Таким чином, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, необхідно проаналізувати такі параметри:

а) фізичні характеристики (розмір, форму, рівень технічних та інших характеристик, методи виготовлення);

б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад порцеляновий або фаянсовий посуд, скляні або пластикові лінзи для окулярів, джинсова або шкіряна куртка);

в) функції і сфера застосування (зокрема функції, виконувані даним товаром);

г) комерційна взаємозамінність, тобто чи приймає покупець порівнюваний товар як товар-субститут (замінник) як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик.

Однорідними товарами є газовані напої «Пепсі-кола» і «Кока-кола». Щодо інших вимог метод за ціною угоди з однорідними товарами аналогічний методові за ціною угоди з ідентичними товарами.

Методи 2 і 3 використовуються рідко, тому що: 1) законом визначені досить жорсткі вимоги до їх застосування; 2) для правильного вибору порівнюваного товару і здійснення відповідних коригувань від декларанта і співробітника митного органа потрібні спеціальні знання про ці товари (товарознавство) і характерні риси їхнього продажу; 3) необхідна постійно поновлювана, велика, достовірна, комплексна цінова база.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена методами 2 і 3, використовуються інші методи.

Використана література: Макогон, Ю.В. Митна справа: Навчальний посібник. / Ю.В. Макогон, А.Б. Яценко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.