Гончаров А.Б. Інвестування (2003)
Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері
У ринковій економіці ціни формуються під мливом попиту і пропозиції і відіграють роль регулювальника виробництва і споживача необхідної для суспільства продукції.
Порядок встановлює правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння підприємств, будівель і споруд усіх галузей економіки України для всіх учасників інвестиційного процесу незалежно від форм власності і відомчої приналежності, розповсюджується на підрядний, господарський і змішаний способи здійснення будівництва. Порядок визначення вартості будівництва носить обов’язковий характер:
- для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту, державних підприємств і радгоспів, а також місцевого бюджету всіх рівнів;
- при визначенні базисної кошторисної вартості для будівництв, які фінансуються інвесторами всіх форм власності;
Порядок має рекомендацшний характер для визначення вартості будівництва в складі договірних цін замовника і підрядчика.
Для визначення вартості будівництва застосовується наступна дворівнева система цін: - базисна кошторисна вартість будівництва, розраховується на стадії розробки проектно- кошторисної документації і є основою для визначення вартості будівництва;
- вартість будівництва, що визначається на стадії укладання підрядного контракту і враховує додаткові витрати замовника і підрядчика в зв’язку з лібералізацією цін в ринкових умовах.
Базисна кошторисна вартість будівництва - це частина розрахункової кошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складе- ! ними проектною організацією в цінах 1993 року з урахуванням ринкових умов, які склалися до і січня року, в якому намічається будівництво, на основі кошторисних нормативів, нормативних актів іідповідно до чинного законодавства.
Договірні ціни можуть встановлюватися:
- твердими (остаточними, незмінними) на весь обсяг будівництва. Ці ціни враховують очікуване мивання цін, встановлюються незалежно від інфляції. У контракті вказується цінове попереджен-
Закріпленість будівельної продукції (будівлі споруд, інженерних комунікацій) за місцем їх майбутньої експлуатації, різні витрати за кожним об’єктом, пов’язані з різними геологічними і гідротехнічними місцевими умовами, встановлюють індивідуальний характер вартості кожного об’єкта. Навіть однотипні об’єкти, розміщені на суміжних майданчиках, у зв’язку з цим будуть мати різну вартість. Таким чином, основною особливістю ціноутворення в інвестиційній сфері є те, що ціна на кожний об’єкт окремо визначається кошторисом, що розробляється проектувальник ом.
Інша особливість ціноутворення в будівництві пов’язана з методом нормування планових накопичень. Метод, що застосовується, вимагає нормування планових накопичень (нормативного прибутку) по відношенню до середньогалузевої собівартості будівельно-монтажних робіт, а не до питомої фондоємності, як це прийнято в
Виходячи з цього, формула ціни будівельної продукції буде мати наступний вигляд:
Третьою особливістю є порядок розробки і затвердження цін на будівельну продукцію. Ціни робляться у вигляді базисної кошторисної вартості на основі кошторисних норм на будівельні роботи, монтаж обладнання і потім в складі проекту затверджуються відповідними органами замовників (інвесторів). Таким чином, ціною окремого будівельного об’єкта є кошторис.
Кошторис - це сукупність нормативних розрахунків, що визначають вартість робіт для споруди окремого об’єкта і матеріально-технічні і трудові витрати для цього.
Необхідні прямі витрати труда, матеріально-технічних ресурсів визначаються «Державними будівельними нормами» (ДБН), до яких відносяться норми витрат матеріалів, конструкцій і деталей, юрми витрат труда, норми використання будівельних машин і механізмів.
Крім того, при визначенні кошторисної вартості потрібно враховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва,
В останні роки після введення в дію затверджених кошторисних цін і норм у зв’язку з інфляцією виникають зміни у бік збільшення оптових цін на матеріали, тарифів на перевезення вантажів і використання електроенергії, а також оплату труда. Для приведення цін у відповідність з сучасними умовами Держкоммісто- будівництва України щорічно затверджує індекси для визначення базисної вартості будівельно-монтажних робіт.
За призначенням, використанням і методам ви значення розрізнюють базисну кошторисну вартість:
- усього будівництва промислового підприємства, його черги або пускового комплексу, житлового кварталу і т. ін.;
- окремих об’єктів в її складі - будівель, споруд, інженерних комунікацій;
- окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт.
У залежності від економічних особливостей і витрат в загальній кошторисній вартості будівництва виділяють три основні групи відповідно технологічній структурі інвестицій: будівельно-монтажні роботи по зведенню будівель, споруд і установці в них обладнання; витрати на придбання технологічного і інших видів обладнання, пристосувань, інструментів для виробничого інвентаря, необхідних для подальшої експлуатації побудованого об’єкта;
інші витрати і роботи, пов’язані з підготовкою і проведенням будівництва (вартість дослідницьких і проектно-розвідувальних робіт, утрися дирекції замовника, підготовку експлуатаційних кадрів майбутнього підприємства, виграти по відведенню землі під забудову і інші), ця група витрат майже на всіх будівництвах ставить 8-10% загальної базисної кошторисної
вартості.
Такий розподіл базисної кошторисної вартості будівництва використовується для аналізу, планування, фінансування і обліку інвестицій. Будівельні роботи поділяються на три групи:
- загальнобудівельні (земляні, кам’яні, бетонні і інші);
- спеціальні будівельні роботи (фундаменти під обладнання, технологічні канали, тунелі);
- санітарно-технічні (водопровід, каналізація, опалювання, газопостачання, вентиляція і інші).
До монтажних робіт відносять ув’язку й установку всіх видів обладнання з виконанням усіх
супутніх робіт, які з ним пов’язані, а також електромонтажні й інші енергопостачальні роботи.
У відповідності з практикою нормування склалася, кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з прямих, накладних витрат і планових накопичень. Сума прямих і накладних інших витрат утворить кошторисну собівартість До прямих витрат відносяться: кошторисна вартість будівельних матеріалів, конструкцій деталей, основна заробітна плата працівників, витрати з експлуатації будівельних машин і механізмів У складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати складають в середньому 75-80%.
Накладні витрати, на відміну від прямих, не
пов’язані безпосередньо з технологічним процесом будівельного виробництва, а призначені для його обслуговування - організації, управління, інженерної підготовки і забезпечення інших умов. Накладні витрати поділяються на чотири групи:
- адміністративно-господарські - основна і додаткова заробітна плата керівників, фахівців і службовців; відрахування на утримання вищої організації; витрати на службові відрядження; інші витрати (поштово-телеграфні, канцелярські, утримання приміщень);
- витрати з обслуговування всіх працівників -
додаткова заробітна плата працівників; витрата на санітарно-побутове обслуговування, охорону труда і техніку безпеки; внески на соціальне страхування: відрахування профспілкам;
Традиційно накладні витрати нормуються дво- ма способами: на будівельні роботи - у відсотках від прямих витрат і на монтажні - у відсотках від основної заробітної плати працівників.
Планові накопичення у відповідності з ДБН передбачаються в кошторисах на будівництво об’єктів у розмірі 30% суми прямих і накладних витрат. Вони разом з економією від зниження собі- вартості будівельно-монтажних робіт складають загальний прибуток від здачі будівельної продукції замовникам.
Кошторисні розрахунки проводяться за окремими видами робіт, об’єктами і будівництвом загалом, базисною кошторисною вартістю, що визначається, при цьому відбивається відповідно в локальних, об’єктних кошторисах і зведеному кошторисному розрахунку.
Основою для складання договірних цін є затверджений у встановленому порядку зведений кошторисній розрахунок, розроблений в складі проектно-кошторисної документації, яка пройшла експертизу.
Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.
Порядок встановлює правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння підприємств, будівель і споруд усіх галузей економіки України для всіх учасників інвестиційного процесу незалежно від форм власності і відомчої приналежності, розповсюджується на підрядний, господарський і змішаний способи здійснення будівництва. Порядок визначення вартості будівництва носить обов’язковий характер:
- для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту, державних підприємств і радгоспів, а також місцевого бюджету всіх рівнів;
- при визначенні базисної кошторисної вартості для будівництв, які фінансуються інвесторами всіх форм власності;
Порядок має рекомендацшний характер для визначення вартості будівництва в складі договірних цін замовника і підрядчика.
Для визначення вартості будівництва застосовується наступна дворівнева система цін: - базисна кошторисна вартість будівництва, розраховується на стадії розробки проектно- кошторисної документації і є основою для визначення вартості будівництва;
- вартість будівництва, що визначається на стадії укладання підрядного контракту і враховує додаткові витрати замовника і підрядчика в зв’язку з лібералізацією цін в ринкових умовах.
Базисна кошторисна вартість будівництва - це частина розрахункової кошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складе- ! ними проектною організацією в цінах 1993 року з урахуванням ринкових умов, які склалися до і січня року, в якому намічається будівництво, на основі кошторисних нормативів, нормативних актів іідповідно до чинного законодавства.
Договірні ціни можуть встановлюватися:
Закріпленість будівельної продукції (будівлі споруд, інженерних комунікацій) за місцем їх майбутньої експлуатації, різні витрати за кожним об’єктом, пов’язані з різними геологічними і гідротехнічними місцевими умовами, встановлюють індивідуальний характер вартості кожного об’єкта. Навіть однотипні об’єкти, розміщені на суміжних майданчиках, у зв’язку з цим будуть мати різну вартість. Таким чином, основною особливістю ціноутворення в інвестиційній сфері є те, що ціна на кожний об’єкт окремо визначається кошторисом, що розробляється проектувальник ом.
Інша особливість ціноутворення в будівництві пов’язана з методом нормування планових накопичень. Метод, що застосовується, вимагає нормування планових накопичень (нормативного прибутку) по відношенню до середньогалузевої собівартості будівельно-монтажних робіт, а не до питомої фондоємності, як це прийнято в
Виходячи з цього, формула ціни будівельної продукції буде мати наступний вигляд:
Третьою особливістю є порядок розробки і затвердження цін на будівельну продукцію. Ціни робляться у вигляді базисної кошторисної вартості на основі кошторисних норм на будівельні роботи, монтаж обладнання і потім в складі проекту затверджуються відповідними органами замовників (інвесторів). Таким чином, ціною окремого будівельного об’єкта є кошторис.
Кошторис - це сукупність нормативних розрахунків, що визначають вартість робіт для споруди окремого об’єкта і матеріально-технічні і трудові витрати для цього.
Необхідні прямі витрати труда, матеріально-технічних ресурсів визначаються «Державними будівельними нормами» (ДБН), до яких відносяться норми витрат матеріалів, конструкцій і деталей, юрми витрат труда, норми використання будівельних машин і механізмів.
Крім того, при визначенні кошторисної вартості потрібно враховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва,
В останні роки після введення в дію затверджених кошторисних цін і норм у зв’язку з інфляцією виникають зміни у бік збільшення оптових цін на матеріали, тарифів на перевезення вантажів і використання електроенергії, а також оплату труда. Для приведення цін у відповідність з сучасними умовами Держкоммісто- будівництва України щорічно затверджує індекси для визначення базисної вартості будівельно-монтажних робіт.
За призначенням, використанням і методам ви значення розрізнюють базисну кошторисну вартість:
- усього будівництва промислового підприємства, його черги або пускового комплексу, житлового кварталу і т. ін.;
- окремих об’єктів в її складі - будівель, споруд, інженерних комунікацій;
- окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт.
У залежності від економічних особливостей і витрат в загальній кошторисній вартості будівництва виділяють три основні групи відповідно технологічній структурі інвестицій: будівельно-монтажні роботи по зведенню будівель, споруд і установці в них обладнання; витрати на придбання технологічного і інших видів обладнання, пристосувань, інструментів для виробничого інвентаря, необхідних для подальшої експлуатації побудованого об’єкта;
вартості.
Такий розподіл базисної кошторисної вартості будівництва використовується для аналізу, планування, фінансування і обліку інвестицій. Будівельні роботи поділяються на три групи:
- загальнобудівельні (земляні, кам’яні, бетонні і інші);
- спеціальні будівельні роботи (фундаменти під обладнання, технологічні канали, тунелі);
- санітарно-технічні (водопровід, каналізація, опалювання, газопостачання, вентиляція і інші).
До монтажних робіт відносять ув’язку й установку всіх видів обладнання з виконанням усіх
супутніх робіт, які з ним пов’язані, а також електромонтажні й інші енергопостачальні роботи.
У відповідності з практикою нормування склалася, кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з прямих, накладних витрат і планових накопичень. Сума прямих і накладних інших витрат утворить кошторисну собівартість До прямих витрат відносяться: кошторисна вартість будівельних матеріалів, конструкцій деталей, основна заробітна плата працівників, витрати з експлуатації будівельних машин і механізмів У складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати складають в середньому 75-80%.
Накладні витрати, на відміну від прямих, не
пов’язані безпосередньо з технологічним процесом будівельного виробництва, а призначені для його обслуговування - організації, управління, інженерної підготовки і забезпечення інших умов. Накладні витрати поділяються на чотири групи:
- адміністративно-господарські - основна і додаткова заробітна плата керівників, фахівців і службовців; відрахування на утримання вищої організації; витрати на службові відрядження; інші витрати (поштово-телеграфні, канцелярські, утримання приміщень);
- витрати з обслуговування всіх працівників -
додаткова заробітна плата працівників; витрата на санітарно-побутове обслуговування, охорону труда і техніку безпеки; внески на соціальне страхування: відрахування профспілкам;
Традиційно накладні витрати нормуються дво- ма способами: на будівельні роботи - у відсотках від прямих витрат і на монтажні - у відсотках від основної заробітної плати працівників.
Планові накопичення у відповідності з ДБН передбачаються в кошторисах на будівництво об’єктів у розмірі 30% суми прямих і накладних витрат. Вони разом з економією від зниження собі- вартості будівельно-монтажних робіт складають загальний прибуток від здачі будівельної продукції замовникам.
Кошторисні розрахунки проводяться за окремими видами робіт, об’єктами і будівництвом загалом, базисною кошторисною вартістю, що визначається, при цьому відбивається відповідно в локальних, об’єктних кошторисах і зведеному кошторисному розрахунку.
Основою для складання договірних цін є затверджений у встановленому порядку зведений кошторисній розрахунок, розроблений в складі проектно-кошторисної документації, яка пройшла експертизу.
Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.
