Голомовзий В.Г. Митне регулювання (2004)

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Головні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мит та умов митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.

Забезпечення митної політики України здійснюється відповідно до законів України Кабінетом Міністрів України: установлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладення міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.

Забороняється регулювання митної справи не передбаченими в законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів. Державна митна служба України є центральним органом Державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Служба організовує здійснення митної політики, забезпечує ефективне Функціонування митної системи. ДМСУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради країни, указами та розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень ДМСУ організовує та контролює виконання актів законодавства України про митну справу. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять

до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Сучасна митна служба посідає визначне місце в політико-економічній діяльності держави. Вона забезпечує реалізацію фіскальної, правоохоронної та регулюючої функції. Загалом організацією митної справи займаються багато органів державної влади.

На сьогодні склалася дворівнева система організації митної служби в державі. До першого (верхнього) рівня входять парламент (Верховна Рада України), Президент України, Уряд та відповідні взаємодіючі міністерства, комітети і відомства (рис. 1.2).



Верховною Радою України було створено як одну з найважливіших ланок управління в державі. Державний митний комітет і прийняті ключові закони в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Президент України здійснює загальне керівництво державними справами, в тому числі митною.

Уряду надані необмежені повноваження для вирішення всіх питань митної справи в Україні.

Державна митна служба в Україні (ДМСУ) безпосередньо підпорядкована Уряду і здійснює всю необхідну діяльність у сфері митної справи.

Різною мірою питаннями митної справи опікуються Національний банк України (НБУ), Міністерство економіки, Служба безпеки України (СБУ), Генеральна прокуратура та інші міністерства, комітети і відомства.

До другого (нижнього) рівня входить цілісна система митних органів (рис. 1.3).



Структура ДМСУ складається з трьох блоків: функціональні управління, підпорядковані центральному апарату ДМСУ, митниці прямого підпорядкування і регіональні митниці, яким підпорядковані митниці.

Територіальні регіональні митниці і митниці прямого підпорядкування центральному апарату ДМСУ становлять чітку систему територіального управління митними справами на підвідомчій їм території. Кожній регіональній митниці підпорядковані кілька митниць. Своєю чергою, ці митниці мають у своєму складі митні пости (рис. 1.3).

Основною ланкою в системі митних органів країни є митниця, яка здійснює свою діяльність під керівництвом ДМСУ і регіональної митниці. Кожна митниця має свій чітко визначений регіон діяльності.

Митниця є юридичною особою, має печатку, штампи, рахунок У банку. Основні завдання митниці випливають із завдань ДМСУ.

До складу Державної митної служби України входять: Централь ний апарат ДМСУ, спеціалізовані установи та митниці [8].

Центральний апарат ДМСУ:

- Голова ДМСУ.

— Перший заступник Голови ДМСУ.

- Заступники Голови ДМСУ.

Управління ДМСУ:

• власної безпеки та контролю;

• організації митного контролю;

• по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

• митно-тарифне;

• митних платежів;

• статистики;

• аналізу, прогнозування та зв'язків з громадськістю;

• фінансово-економічне;

• бухгалтерського обліку та звітності;

• кадрами;

• міждержавних зв'язків;

• правове;

• справами.

Самостійні відділи:

• сектор режимно-секретної та мобілізаційної роботи;

• профспілковий комітет центрального апарату служби;

• чергова частина.

Спеціалізовані установи:

• рада профспілки працівників митних органів України;

• господарсько-експлуатаційне митне управління;

• постачальне митне управління;

• автотранспортне митне господарство;

• центральна митна лабораторія;

• інформаційно-аналітичне управління;

• Київський центр підвищення кваліфікації;

• Хмельницький центр підвищення кваліфікації;

• Академія митної служби;

• санаторій «Перлина».

Митниці:

регіональні:

• Київська;

• Західна;

• Карпатська;

• Подільська;

• Чорноморська;

• Кримська;

• Донбаська;

• Східна;

• Північна;

• Дніпровська;

прямого підпорядкування:

• Бориспільська;

• Севастопольська;

• Центральна енергетична;

• оперативна (у складі Управління власної безпеки та контролю). Пріоритетне значення в практичній діяльності митної служби

надається митно-тарифному регулюванню. Воно ґрунтується на постійному аналізі зовнішньоекономічної діяльності України і спрямоване на сприяння розвитку торговельних стосунків з іншими країнами, досягнення позитивного сальдо в зовнішньоторговельному балансі держави, підтримання власного товаровиробника та захист внутрішнього товарного ринку.

Для розгляду пропозицій щодо зміни ставок ввізного мита в Україні ефективно діє міжвідомча Митно-тарифна рада України, робочим органом якої є Державна митна служба України.

У 1997 р. в структурі регіональних митниць створено спеціальні підрозділи - відділи тарифів та вартості. На них покладено здійснення контролю за застосуванням ставок Митного тарифу України залежно від умов здійснення зовнішньоекономічних операцій та класифікації товарів, а також за визначенням митної вартості товарів. Це сприяло покращанню роботи по справлянню митних платежів у повному обсязі.

Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.