Голомовзий В.Г. Митне регулювання (2004)

Митні режими, які використовуються при здійсненні зовнішньоторговельних операцій

З метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.

Митний режим — це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон для митних цілей.

Товари і транспортні засоби переміщаються через митний кордон відповідно до їх митних режимів.

Митні режими виконують такі функції:

• встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

• визначають умови перебування його на/поза митною територією;

• встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар;

• регламентують права та обов'язки особи, що переміщає товари

• визначають вимоги до товару, що розміщається у цей конкретний режим.

Митний кодекс містить загальний перелік видів митних режимів товарів і транспортних засобів.

Митні режими поділяються на два види (рис. 1.1).



У зв'язку з відсутністю на сьогоднішній день достатньої законодавчої бази на території України митних режимів реекспорту, реімпорту, відмови на користь держави, вільної митної зони, вільного складу, переробки під митним контролем та знищення, ці режими при митному оформленні вантажів не застосовуються.

Застосування митних режимів дає змогу митним органам однозначно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів і контролювати виконання суб'єктами ЗЕД відповідних положень.

Відомості про митний режим зазначаються декларантом у вантажній митній декларації. Найменування та коди митних режимів наведено в табл. 1.1.



Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право в будь-який час обрати будь-який митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено митним законодавством.

Роль митних органів при цьому полягає в ухваленні рішення про можливість розміщення конкретного товару у митний режим, обраний декларантом, виходячи з наявної нормативної бази та економічної доцільності.

При виборі митного режиму декларант повинен враховувати, що розміщення товарів в окремі митні режими обмежується часом.

Існують випадки неможливості розміщення товару у визначений режим, наприклад, коли особа, що переміщає товар, не має ліцензії (дозволу) на переробку товару поза митною територією або під митним контролем.

Важливу роль відіграє також статус товару. Наприклад, у режим реекспорту можуть розміщуватись тільки іноземні товари, під режим реімпорту, навпаки, - тільки вітчизняні товари, вивезені з країни у режимі експорту. Говорячи про зміну митного режиму, необхідно ще раз нагадати, що це - прерогатива особи, яка переміщає товари.

Водночас існують ситуації, коли зміна одного митного режиму на інший не допускається. Наприклад, якщо товар був розміщений у режим відмови на користь держави, зміна режиму на будь-який інший не відбувається.

Характеристика митних режимів наведена у табл. 1.2.































Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.