Булгакова С.О. Історія казначейства (2002)

7.5. План рахунків як засіб реєстрації в обліку операцій

Зміни в бюджетному процесі вимагали вдосконалення бухгалтерського обліку, яке спрямовано, передусім, на удосконалення Плану Рахунків, який є складовою національної системи бухгалтерського обліку

План рахунків з виконання Державного та місцевих бюджетів - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації відповідних операцій,

застосовується для відображення бухгалтерської інформації та забезпечує складання фінансової звітності.

План рахунків розробляється відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Це такі, як:

Безперервність діяльності

Вважається, що виконання бюджетів - це процес, який постійно функціонує і продовжуватиме свою діяльність у майбутньому, тобто не передбачатиметься ліквідація чи скорочення масштабів діяльності

з виконання бюджетів.



Стабільність правил бухгалтерського обліку

Органи фінансової системи повинні у своїй роботі постійно керуватись одними і тими самими правилами бухгалтерського обліку, крім випадків істотних змін у діяльності або в правовій базі. У такому разі має бути забезпечена порівнюваність зі звітами за минулі періоди.

Обачливість

Активи і зобов’язання мають бути оцінені та відображені в обліку помірковано, з достатньою обережністю, щоб не переносити існуючі фінансові ризики, що потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди.

Дата операції

Облік виконання бюджетів ведеться за касовим методом, тобто доходи та видатки або операції з фінансування, різниці між доходами та видатками реєструються в бухгалтерському обліку під час проведення відповідних платежів. Усі негрошові операції відображаються під час їх реєстрації в обліку. Операції по зобов’язаннях бюджетів відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів) незалежно від дати руху коштів за ними.

Окреме відображення активів та пасивів

Цей принцип передбачає, що усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними, за винятком субкореспондентських або технічних рахунків (контррахунків).

Прийнятність вхідного балансу

Залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього періоду.

Перевага змісту над формою

Операції відображаються відповідно до їх економічної суті, а не юридичної форми. Наприклад, такі операції, як облік векселів відображені в Плані рахунків відповідно до їх економічної суті, тобто як кредитні операції.

Оцінка

Активи і пасиви обліковуються за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов’язання в іноземній валюті мають переоцінюватися на звітну дату.

Відкритість

Фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілим і детальними, аби уникнути двозначності, правдиво відображати операції бюджету з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і пасивів і відповідати змістові окремих статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача.

Консолідація

Орган фінансової системи має складати зведену фінансову звітність про виконання бюджету в цілому по своїх підвідомчих установах у розрізі бюджетів.

Суттєвість

У фінансових звітах має відображатись уся інформація, необхідна для прийняття рішень. Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів інформації.

Отже, при побудові Плану рахунків враховано особливості виконання Державного та місцевих бюджетів, функціонування Єдиного казначейського рахунку, виконання місцевих бюджетів через органи Державного казначейства з дотриманням загальних принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку та звітності. Побудова Плану рахунків базується на класифікації рахунків за економічним змістом з метою отримання детальної достовірної та змістовної інформації про виконання бюджетів належному керівництву органів Державного казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів

України, систематичними відомствам, податковим органам та іншим користувачам, здійснення контролю за цим процесом.

Невід’ємною частиною Плану рахунків є система аналітичного обліку, який забезпечується за допомогою аналітичних рахунків.

Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає обов’язкові параметри, згідно з вимогами Головного управління Державного казначейства. Додаткова інформація, необхідна для органів фінансової системи, може бути забезпечена за допомогою додаткових параметрів, визначених самостійно. Органи фінансової системи мо- жуть самостійно збільшувати кількість необхідних їм параметрів.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за активами та зобов’язаннями, типом операції.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які виконуються органами фінансової системи при виконанні бюджетів та їх відображення у фінансовій звітності. Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Параметри до нумерації рахунків аналітичного обліку викладені у Структурі кодів плану рахунків бухгалтерського обліку виконанні бюджетів.

План рахунків поділяється на три логічні частини: баланс, доходи і видатки, позабалансові рахунки.

План рахунків складається з 7 класів:

Балансові рахунки:

Клас перший. Ресурси бюджету.

Клас другий. Розрахунки по боргових зобов’язаннях.

Клас третій. Кошти в розрахунках.

Клас четвертий. Результат.

Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки): Клас п’ятий. Доходи.

Клас шостий. Видатки.

Позабалансові рахунки:

Клас сьомий. Допоміжні рахунки.

Кожний клас розподілений на:

рахунки II порядку (двозначні - розділ); рахунки III порядку (тризначні - група).