Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства (2006)

1.1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

У сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні інвестиції являють собою категорію, яка найбільш часто використовується в економіці як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. У сучасній літературі існує безліч визначень цього поняття, однак часто пропоноване в них трактування характеризує інвестиції недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих сутнісних сторонах поняття. У таких умовах доцільно уточнити економічну сутність категорії "інвестиція".

Термін "інвестиція" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". Існують різні визначення цього поняття. Так, у монографії "Інвестиції", підготовленою Нобелівським лауреатом з економіки У.Шарпом разом з іншими американськими вченими, визначається, що в широкому розумінні "інвестувати" означає "розстатися із грішми сьогодні для того, щоб одержати більшу їхню суму в майбутньому" [38]. Аналогічне визначення цього терміна подано в монографії "Основи інвестування", підготовлено Л.Гітманом і М.Джонком: "Інвестиція — це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити заощадження або зростання капіталу" [6]. За цими визначеннями, інвестиції являють собою всі форми забезпечення розвитку підприємства, пов'язані зі збільшенням суми вкладеного капіталу.

Скільки потрібно інвестицій для запуску бізнесу

Деякі автори розглядають інвестиції як довгострокові вкладення капіталу в різні галузі й сфери економіки, інфрастуктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середовища як усередині країни, так і за її межами з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку [27].

В умовах командно-адміністративної системи термін "інвестиція" ототожнювався з терміном "капітальні вкладення" і сьогодні деякі автори трактують інвестиції як сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в галузі народного господарства (виробничі фонди) [36]. Однак капітальні вкладення — поняття більш вузьке, що є однією з форм інвестицій, вкладення у відтворення основних фондів. На відміну від капітальних вкладень, інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні кошти, і в нематеріальні фонди, і у фінансові активи.

У ряді робіт інвестиції представляються як довгострокові вкладення капіталу [1, 27]. Безумовно, окремі форми інвестицій мають довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути й короткостроковими (короткострокові вкладення в акції, сертифікати та інше).

В окремих визначеннях інвестиції представляються вкладенням коштів. Це трактування звужує значення поняття, тому що, крім грошової форми, інвестиції можуть здійснюватися у формі вкладень спонукуваного й нерухомого майна, нематеріальних активів, різних фінансових інструментів.

Очевидно, що, незважаючи на міцне входження терміна "інвестиція" в економічну літературу, не має чіткості й точності в його визначенні.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як "усі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект" [21]. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до подань про інвестиційну діяльність як процесу вкладення ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку або соціального ефекту в майбутньому.

Аналізуючи напрацьовані теоретичні положення вітчизняної й закордонної літератури, можна стверджувати, що найбільше відповідає сучасним умовам розвитку економічних процесів наступне визначення даного терміна.

Інвестиції — це капітал у всіх його формах, що вкладається в об'єкти виробничого й невиробничого призначення з метою забезпечення його збільшення в майбутньому, а також досягнення позаекономічних ефектів соціального й екологічного характеру.

Збільшення капіталу при цьому повинне бути достатнім для компенсації інвесторові відмови від використання цих коштів на споживання в поточному періоді, винагороди його за ризик, а також відшкодування втрат від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) по реалізації інвестицій.

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", суб'єктами останньої можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі урядів.

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, що ухвалює рішення щодо вкладення власних, позикових і притягнутих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями й можуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, виконувати функції товаровиробників, проектувальників, підрядників, замовників і забудовників.

Розрізняють індивідуальних та інституціональних інвесторів. Індивідуальний інвестор — це конкретна юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської діяльності. Інституціональний інвестор — це

фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (інвестиційні фонди й інвестиційні компанії).

Ухвалюючи рішення щодо вкладення коштів в об'єкти інвестування, інвестори переслідують різні цілі. Якщо інвестор ставить перед собою мету придбати контрольний пакет акцій підприємства й зосередити управління у власних руках, то даний суб'єкт характеризується як стратегічний інвестор. На відміну від стратегічного інвестора, портфельний інвестор здійснює інвестиційну діяльність із метою одержання інвестиційного прибутку в короткостроковому або довгостроковому періоді.

Інвестиції оцінюються за критеріями прибутковості й ризику. Якщо інвестор у своїй діяльності орієнтується на мінімізацію інвестиційних ризиків і за свою мету ставить забезпечення безпеки інвестування, то даний суб'єкт характеризується як консервативний інвестор. Агресивний інвестор орієнтується на максимізацію інвестиційного прибутку при відповідному високому рівні інвестиційного ризику.

Забудовник — суб'єкт інвестиційної діяльності, юридична особа, що забезпечує фінансування капітальних вкладень та їхнє освоєння підрядним або господарським способом.

Замовник — це суб’єкт інвестиційної діяльності, юридична особа, що видає замовлення на виконання робіт (послуг) на будівництво об'єктів, укладає підрядний договір (контракт), контролює вартість, строки, якість виконаних робіт і здійснює їхню оплату.

Реципієнт, інвестицій — це суб’єкт інвестиційної діяльності, що приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвестицій.

До об'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», належать такі цінності:

— грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

— рухоме й нерухоме майно;

— інтелектуальні права, пов’язані з авторським правом, досвідами й іншими видами інтелектуальних цінностей;

— сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того або іншого виду виробництва, але неза- патентованого;

— права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

— інші цінності, що являють собою об'єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність підприємства завжди пов'язана з фактором часу. Інвестиційний прибуток підприємства (та інші форми ефекту) в процесі його інвестиційної діяльності формується звичайно зі значним „кроком запізнення". Тобто між витратами інвестиційних ресурсів та одержанням інвестиційного прибутку проходить досить великий період часу, що й визначає довгостроковий характер витрат.

Форми протікання процесів інвестування капіталу й одержання інвестиційного прибутку підприємства в часі є такі:

— послідовне протікання процесів інвестування капіталу й одержання інвестиційного прибутку;

— паралельне протікання процесів інвестування й одержання інвестиційного прибутку;

— інтервальне протікання процесів інвестування капіталу й одержання інвестиційного прибутку.

З інвестиційною діяльністю підприємства тісно пов'язані поняття «інвестиційна сфера економіки» й «інвестиційний процес».

Інвестиційна сфера економіки — це комплекс галузей і виробництв, фінансово-кредитних установ та інших інституціональних суб'єктів інвестиційної діяльності, в якому

обертається інвестиційний капітал. У галузях матеріального виробництва до інвестиційної сфери відносять підприємства ряду інвестиційнозначимих галузей — хімічної, металургійної, деревообробної промисловості, будівництва, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів.

Інвестиційний процес — це процес обґрунтування й реалізації інвестицій. Це поняття звичайно пов'язане зі здійсненням реальних інвестицій. До етапів інвестиційного процесу належать: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування й програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, планування, фінансування, проектування, матеріально-технічне забезпечення інвестицій, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня здача в експлуатацію, остаточна здача об'єкта в експлуатацію.