Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)

Саме інвестиційне співробітництво можна тлумачити по-різному, зокрема, як вид міжнародних економічних відносин що включають три типи інвестицій:

1) реальні інвестиції (довгострокові вкладення коштів у галузі матеріального виробництва), серед яких особливо виділяються прямі інвестиції;

2) фінансові інвестиції (портфельні, що охоплюють міжнародну кредитно-фінансову діяльність, включаючи операції з цінними паперами);

3) інтелектуальні (підготовка курсів, передача досвіду, ліцензій, ноу-хау, спільні наукові розробки).

Можна сказати, що в сучасних умовах економічні відносини переростають традиційні рамки зовнішньоторговельних операцій і характеризуються появою нових форм співробітництва, що дають можливість повніше використовувати міжнародний поділ праці. До них відносяться і підприємства з іноземними інвестиціями, що включають у себе поняття спільні підприємства, де частки статутного капіталу належать різним партнерам.

Сам термін "спільні підприємства" виник за аналогією з англійським "joint venture", яким позначався цей тип підприємств на Заході. За даними вчених, це позначення виникнуло у Великій Британії для визначення об'єднань "Мерчант Венчерс", "Джентлмен Едвенчерс", що займалися торгівлею в XVI і XVII ст. "Едвенчерс" (adventures) — це об’єднання, сфера діяльності якої поширювалася на спільну закупівлю й обіг товарів із їхнім перепродажем і поділом ризиків серед партнерів. Так згодом виникли "joint stock companies", які в свою чергу дали поштовх виникненню "incorporated joint stock companies".

Перші спільні підприємства одержали значне поширення в сфері обігу. За даними вчених, до 1959 р. близько 1000 американських корпорацій створили 345 спільних підприємств. Якщо спочатку такі підприємства виникали для здійснення великомасштабних проектів у галузях видобувної промисловості США і будівництві, то з 60-х років спостерігається процес інтенсивного створення спільних підприємств у галузях обробної промисловості. Так, за період 1960-1969pp. 1131 американська фірма створила 520 спільних підприємств переважно в галузях обробної промисловості.

У спеціальній економічній і юридичній літературі поширені різноманітні терміни — "спільні підприємства", "змішані підприємства", "спільні компанії", "підприємства за участю іноземного капіталу" тощо.

Розглядаючи спільне підприємництво, слід враховувати різні підходи. Конкретний сенс, який вкладається в термін "спільне підприємництво", може варіюватися залежно від підходів до проблеми, господарських цілей, які ставлять його засновники та учасники. Учасники спільного підприємництва можуть мати різні завдання: виконувати тільки обмежений перелік робіт або формулювати спільні, єдині цілі комерційної діяльності, відігравати активну участь у ньому (відповідаючи за менеджмент та за весь або певний спектр питань функціонування підприємства) або мати порівняно пасивну роль (беручи тільки фінансові зобов'язання). Разом з тим потрібно розуміти і відому умовність термінів "спільне підприємництво" та "спільне підприємство". У найбільш загальному термінологічному трактуванні ними можуть бути позначені будь-які підприємства, підприємницькі проекти, які засновуються на базі об'єднання майна різних власників,

тобто такі, що передбачають змішану форму власності. Іншими словами, в принциповому плані під спільним

підприємництвом можна розуміти специфічну форму об'єднання виробничих потужностей, капіталів як господарських суб’єктів, що мають як різну національну приналежність, так і одно національних.

Важливим є розгляд спільних підприємств не тільки співвіднесенні з поняттям "міжнародна кооперація", а й з позиції Функціональної о аналізу його виникнення. Йдеться про інвестиційне співробітництво і місце спільних підприємств у системі іноземних інвестицій як початку виникнення і розвитку спільних підприємств. Визначення місця спільних підприємств у системі іноземних інвестицій дає схема 5.



Спільні підприємства — це такі господарські структури, які утворюються різнонаціональними засновниками та характеризуються наявністю спільного майна, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку та ризику.

Для учасника спільного підприємства — експортера капіталу для створення такої організації типові такі цілі:

• вихід на ще не освоєні ринки, збільшення прибутку шляхом зростання продажу продукції новим покупцям;

• краще забезпечення надійного і довготривалого доступу до джерел сировини;

• розширення діючих виробничих потужностей;

• зниження собівартості продукції, підвищення ефективності шляхом раціоналізації і тим самим зниження витрат у рамках виникнення й існування більшого розміру (об'єднаної) економічної одиниці;

• економія часу і капітальних витрат завдяки можливості купити вже існуючі й діючі потужності;

• перспективне придбання привабливого об'єкта;

• використання збутової мережі партнера;

• загальне поліпшення умов ринкової роботи.

Для сторони, що імпортує капітал через створення спільних підприємств, важливі такі цілі:

• отримання валютних ресурсів;

• підвищення ефективності господарювання внаслідок кращого забезпечення наявних, відносно надлишкових факторів виробництва, капіталу та технології;

• заощадження ресурсів на проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), англ. мовою — R&D (research and development);

• доступ до прогресивніших методів менеджменту і маркетингу.

Спільними мотивами участі в спільному підприємстві і для інвесторів, і для реципієнтів капіталу є такі цілі: скорочення обсягів капітальних витрат і ризиків під час створення спільних виробничих потужностей; економія на масштабах та підвищення завдяки цьому ефективності виробництва; зниження ризиків У господарській діяльності завдяки його поділу між декількома партнерами; підвищення конкурентноздатності.

Існують такі види спільних підприємств: спільні підприємства, створені приватними фірмами; спільні

підприємства, створені державними підприємствами; спільні підприємства, створені приватними і Державними підприємствами; спільні підприємства, створені державними органами; спільні підприємства, створені іноземними ком паніями в третій країні.

Оскільки спільні підприємства мають корпоративну природу, то з погляду їх походження можна виділити такі організаційно-інституційні шляхи:

• купівля зарубіжним інвестором частки власності діючого підприємства, пакету його акцій;

• створення заінтересованими сторонами-засновниками нової підприємницької організації;

• виділення частини виробничих потужностей зі складу великого концерну, об'єднання, підприємства, а також кардинальна технологічна реконструкція і організаційно-структурна перебудова тих або інших господарських формувань з утворенням нової самостійної підприємницької одиниці за участі різнонаціональних капіталів.

У міжнародній практиці відомі такі типи спільних підприємств, які пов'язані з рухом інвестиційного капіталу:

• акціонерні товариства (підприємство, капітал якого складається з внесків акціонерів);

• товариство з обмеженою відповідальністю (об'єднання осі, які беруть участь у діяльності фірми, причому відповідальність кожного з учасників за зобов'язанням цієї фірми обмежується його внеском до статутного фонду підприємства);

• командитне товариство ((різновид господарської організації у сфері виробництва та торгівлі, учасники якої поділяються на таких, що беруть на себе ризик щодо діяльності підприємства усім своїм майном (як правило, йдеться про одного такого учасника) та командитистів або вкладників, які відповідають за

зобов'язаннями тільки внесеним ними капіталом та отримують відповідну частку прибутку);

• холдинг (акціонерне товариство, яке володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних організацій (банків, підприємств) з метою здійснення контролю над їхніми операціями).

Найбільшу кількість спільних підприємств створено між Україною та Росією - близько 13 % від загальної кількості спільних підприємств на території України. Причому саме у формі спільних підприємств було опосередковано майже 72% загального обсягу прямих інвестицій до України з Росії.

Додаткову інформацію про іноземні інвестиції читач може дістати з книги О.Ю. Чубукової "Спільне підприємництво", що вийшла у видавництві МАУП 2006 р.