Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Вплив експортного митного тарифу вітчизняних виробників і споживачів експортної продукції, на бюджет держави та абсолютні втрати суспільства
Розглянемо ситуацію, яка виникає, коли держава втручається і встановлює обмежуюче експортне мито. Нехай це мито, як зображено на рис. 16, дорівнюватиме 50 грн. за кожну експортовану тонну пшениці. Експортний податок зменшує прибутковість експорту і виробники частину своєї продукції, яка раніше йшла на експорт, залишають на внутрішньому ринку. Збільшується пропозиція пшениці на внутрішньому ринку і знижуються ціни на неї, поки нова внутрішня ціна не встановиться на рівні 300 грн. за тонну. Вищою вона бути і не може. Адже експорт пшениці здійснювався за світовою ціною — 350 грн. за тонну і коли експортери з кожної експортованої тонни, змушені 50 грн. віддавати державі, залишаючи собі тільки 300 грн., їм стає вигідніше продавати цю пшеницю на внутрішньому ринку за будь-якою ціною,що є меншою 350 грн., але більшою ніж 300 грн. Таким чином на ринку як реакція втручання держави встановлюється нова внутрішня ціна на рівні 300 грн. за 1 тонну.
Рис. 16 свідчить, що в умовах нової ціни стали іншими і обсяги вітчизняного попиту пшениці, і величина експорту. Внутрішнє споживання збільшилось з СЕ тонн до СК тонн на рік. А кількість експорту зменшилась з ЕМ до KN тонн. Внаслідок скорочення експорту на внутрішньому ринку виявився надлишок перевиробництва пшениці в кількості NM тонн. Ця обставина змушує виробників пшениці перекинути частину ресурсів в іншу виробничу сферу замість вирощування пшениці.
Таким чином, вплив митного оподаткування експорту на добробут виробників не важко підрахувати. Виробники пшениці потерпають від значних збитків, отримуючи тільки 300 грн. за кожну тонну замість 350 грн. до застосування експортного мита. Загальні втрати виробників пшениці в цілому дорівнюють площі а + b + d + с.
Споживачі ж пшениці у результаті зниження цін отримають виграш у розмірі а. Розмір надходжень до державної казни становить величину с Але економічна вигода споживачів пшениці і державної казни в сумі менші, ніж втрати виробників продукції на величину b + d. Це — втрати виробників пшениці, що нічим і ніким не компенсуються і нікому користі не приносять.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
Рис. 16 свідчить, що в умовах нової ціни стали іншими і обсяги вітчизняного попиту пшениці, і величина експорту. Внутрішнє споживання збільшилось з СЕ тонн до СК тонн на рік. А кількість експорту зменшилась з ЕМ до KN тонн. Внаслідок скорочення експорту на внутрішньому ринку виявився надлишок перевиробництва пшениці в кількості NM тонн. Ця обставина змушує виробників пшениці перекинути частину ресурсів в іншу виробничу сферу замість вирощування пшениці.
Таким чином, вплив митного оподаткування експорту на добробут виробників не важко підрахувати. Виробники пшениці потерпають від значних збитків, отримуючи тільки 300 грн. за кожну тонну замість 350 грн. до застосування експортного мита. Загальні втрати виробників пшениці в цілому дорівнюють площі а + b + d + с.
Споживачі ж пшениці у результаті зниження цін отримають виграш у розмірі а. Розмір надходжень до державної казни становить величину с Але економічна вигода споживачів пшениці і державної казни в сумі менші, ніж втрати виробників продукції на величину b + d. Це — втрати виробників пшениці, що нічим і ніким не компенсуються і нікому користі не приносять.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
