Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Вибір і зміна митного режиму
Особа вправі в будь-який час обрати будь-який митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено митним законодавством. Таким чином, вибір і зміна митного режиму стосовно товарів є прерогативою особи, що переміщає товари.
Роль митних органів при цьому полягає в ухваленні рішення про можливість розміщення конкретного товару у митний режим, обраний декларантом, тобто наданні дозволу на використання даного режиму або відмові в такому дозволі, виходячи з умов розміщення товару у даний митний режим, встановлених ДМСУ на основі наявної нормативної бази з урахуванням економічної оцінки допустимості і доцільності розміщення конкретного товару у митний режим.
При виборі митного режиму декларант повинен враховувати, що розміщення товарів в окремі митні режими обмежується тимчасовими рамками. Так, у режимі митного складу товар може знаходитися не більше 3-х років; товари, завезені на територію країни винятково з метою реекспорту повинні бути вивезені не пізніше ніж через 6 місяців після ввезення і т. п.
Існують випадки неможливості розміщення товару у визначений режим при невиконанні або неповному виконанні умов розміщення товару у даний митний режим, при визначеному статусі товару, його призначенні, номенклатурі, сфері застосування або використання і т. п. Прикладом може служити відсутність в особи, що переміщує товар, ліцензії (дозволу) на переробку товару на (поза) митною територією або під митним контролем.
Важливу роль відіграє також статус товару. Наприклад, у режим реекспорту можуть розміщуватись тільки іноземні товари, під режим реімпорту, навпаки — тільки вітчизняні товари, вивезені з країни у режимі експорту. Говорячи про зміну митного режиму, необхідно ще раз нагадати, що це — прерогатива особи, яка переміщує товари.
Найпоширеніший приклад зміни митного режиму — це початкове розміщення товару у режим митного складу, а потім випуск товару зі складу і розміщення в інший митний режим. Ця схема працює у випадках, коли ввезена партія товарів, призначена для збуту на внутрішньому ринку, містить товари, що потребують сертифікації, товари, що підлягають оподаткуванню митом, а також товари, що підпадають під заходи тарифного і нетарифного регулювання, але декларант не встигає в терміни перебування товару на складі тимчасового зберігання (СТЗ) зібрати всі необхідні дозвільні документи або в нього виникають фінансові складності.
Роздрібнення партії товару на СТЗ не передбачено, а розмістивши товар у режим митного складу і заплативши тільки збори за митне оформлення, декларант може оформити всі дозвільні документи і, розв'язавши фінансові проблеми, розмістити товари у режим випуску у вільний обіг або, якщо вирішити проблеми не вдалося, розмістити товари у режим відмови на користь держави або реекспорту.
Інший приклад зміни митного режиму — ввезення товару на виставку і розміщення у режим тимчасового ввезення, а після купівлі товару якою-небудь організацією провадиться зміна режиму на випуск у вільний обіг зі сплатою всіх необхідних при цьому митних платежів і виконанням інших вимог, установлених митним законодавством.
Водночас існують ситуації, коли зміна одного митного режиму на інший не припускається. Наприклад, якщо товар був розміщений у режим відмови на користь держави, зміна режиму на будь-який інший не відбувається.
При зміні митного режиму необхідно враховувати статус товару. Так, якщо товар був завезений на митну територію і випущений у вільний обіг, змінити даний режим на режим реекспорту з метою вивезення товару вже не можна, оскільки режим реекспорту застосовується тільки стосовно іноземна товарів, а товар, випущений у вільний обіг, одержує статус вітчизняного товару.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
Роль митних органів при цьому полягає в ухваленні рішення про можливість розміщення конкретного товару у митний режим, обраний декларантом, тобто наданні дозволу на використання даного режиму або відмові в такому дозволі, виходячи з умов розміщення товару у даний митний режим, встановлених ДМСУ на основі наявної нормативної бази з урахуванням економічної оцінки допустимості і доцільності розміщення конкретного товару у митний режим.
При виборі митного режиму декларант повинен враховувати, що розміщення товарів в окремі митні режими обмежується тимчасовими рамками. Так, у режимі митного складу товар може знаходитися не більше 3-х років; товари, завезені на територію країни винятково з метою реекспорту повинні бути вивезені не пізніше ніж через 6 місяців після ввезення і т. п.
Існують випадки неможливості розміщення товару у визначений режим при невиконанні або неповному виконанні умов розміщення товару у даний митний режим, при визначеному статусі товару, його призначенні, номенклатурі, сфері застосування або використання і т. п. Прикладом може служити відсутність в особи, що переміщує товар, ліцензії (дозволу) на переробку товару на (поза) митною територією або під митним контролем.
Важливу роль відіграє також статус товару. Наприклад, у режим реекспорту можуть розміщуватись тільки іноземні товари, під режим реімпорту, навпаки — тільки вітчизняні товари, вивезені з країни у режимі експорту. Говорячи про зміну митного режиму, необхідно ще раз нагадати, що це — прерогатива особи, яка переміщує товари.
Найпоширеніший приклад зміни митного режиму — це початкове розміщення товару у режим митного складу, а потім випуск товару зі складу і розміщення в інший митний режим. Ця схема працює у випадках, коли ввезена партія товарів, призначена для збуту на внутрішньому ринку, містить товари, що потребують сертифікації, товари, що підлягають оподаткуванню митом, а також товари, що підпадають під заходи тарифного і нетарифного регулювання, але декларант не встигає в терміни перебування товару на складі тимчасового зберігання (СТЗ) зібрати всі необхідні дозвільні документи або в нього виникають фінансові складності.
Роздрібнення партії товару на СТЗ не передбачено, а розмістивши товар у режим митного складу і заплативши тільки збори за митне оформлення, декларант може оформити всі дозвільні документи і, розв'язавши фінансові проблеми, розмістити товари у режим випуску у вільний обіг або, якщо вирішити проблеми не вдалося, розмістити товари у режим відмови на користь держави або реекспорту.
Інший приклад зміни митного режиму — ввезення товару на виставку і розміщення у режим тимчасового ввезення, а після купівлі товару якою-небудь організацією провадиться зміна режиму на випуск у вільний обіг зі сплатою всіх необхідних при цьому митних платежів і виконанням інших вимог, установлених митним законодавством.
Водночас існують ситуації, коли зміна одного митного режиму на інший не припускається. Наприклад, якщо товар був розміщений у режим відмови на користь держави, зміна режиму на будь-який інший не відбувається.
При зміні митного режиму необхідно враховувати статус товару. Так, якщо товар був завезений на митну територію і випущений у вільний обіг, змінити даний режим на режим реекспорту з метою вивезення товару вже не можна, оскільки режим реекспорту застосовується тільки стосовно іноземна товарів, а товар, випущений у вільний обіг, одержує статус вітчизняного товару.
