Семенов К.А. Международные экономические отношения (1998)

1.1. Основні поняття

Інтернаціоналізація виробництва - це міжнародне усуспільнення виробництва чи, можна сказати, що інтернаціоналізація виробництва є усуспільнення виробництва в міжнародному масштабі. Спочатку процес усуспільнення виробництва розвивався всередині окремих держав. Він являв собою не що інше, як розвиток суспільного характеру праці, тобто розвиток сучасної виробничої діяльності багатьох людей, що працюють на одному чи на різних підприємствах. Виникнення спільного виробництва означає злиття відособленої діяльності роздроблених виробників в один взаємозалежний і взаємообумовлений виробничий процес.

Усуспільнення виробництва не обмежується рамками окремих країн, виходить за їх межі та набуває міжнародного характеру. На відміну від внутрішньодержавного усуспільнення виробництва в міжнародному масштабі цей процес являє собою розвиток суспільного характеру праці на міжнародному рівні, тобто становлення спільної виробничої діяльності двох чи багатьох країн, злиття раніше розрізнених виробничих процесів різних країн в один міжнародний взаємозалежний виробничий процес. Для характеристики сутності усуспільнення виробництва як на внутрішньо національному, так і на міжнародному рівні потрібно з'ясувати співвідношення понять "усуспільнення праці" й "усуспільнення виробництва". Ряд вітчизняних економістів у ці поняття часто вкладають різний зміст, а то і просто протиставляють їх [58]. Однак ці поняття виражають не різний, а близький зміст, але усуспільнення виробництва - ширше поняття. Справді, праця, що функціонує, і є не що інше, як процес створення матеріальних благ, тобто виробництво. Праця і виробництво не можна ототожнювати, тому що виробництво може здійснюватися і без праці. Якщо технологічний процес іноді передбачає тимчасове припинення функціонування робочої сили (вирощування бавовни, виробництво вина чи деяких хімічних речовин), то сам цей процес підготовлений працею. Більш того, тимчасове припинення функціонування робочої сили являє собою сього лише особливість даного виду виробництва даного виду

конкурентної праці.

Усуспільнення виробництва - це складний процес, що виражає відношення людей як до сил природи, так і зв'язки між людьми процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Тому вивчити це питання можна лише шляхом застосування особливого методологічного підходу. Насамперед цю проблему треба досліджувати з боку виробництва взагалі, тобто виробництва незалежно від його соціальної форми. У цьому випадку розгляду підлягає процес усуспільнення виробничих сил. У той же час процес усуспільнення виробництва варто аналізувати і з боку усуспільнення засобів виробництва, і з боку власності на засоби виробництва, тобто необхідно розкрити соціально-економічний зміст усуспільнення виробництва.



Щоб зрозуміти всю глибину процесу міжнародного усуспільнення виробництва, необхідно вивчати обидві сторони усуспільнення - продуктивні сили та відносини власності. Зупинимося на характеристиці процесу речовинного змісту міжнародного усуспільнення виробництва, чи інтернаціоналізації продуктивних сил. Слід зазначити, що дослідження процесу усуспільнення продуктивних сил на внутрішньому чи міжнародному рівнях - це не вивчення технічного або технологічного процесу. Хоча розвиток матеріально-речовинного змісту усуспільнення виробництва і пов'язаний із розвитком техніки та технологій, але це зовсім не технічний, не технологічний, а соціальний процес. Соціальний, оскільки в цьому процесі беруть участь люди, відбувається розвиток відносин людей, розвиток їх спільної діяльності у виробництві, розвиток суспільного характеру їх праці.

Історія розвитку всіх країн показує, що господарський зв'язок між виробниками завжди здійснюється за двома основними напрямами. По-перше, під впливом кооперації, по-друге, посилення суспільного характеру виробництва відбувається під впливом поділу праці, що забезпечує становлення зв'язків між виробниками, сприяє формуванню їх спільної трудової діяльності в масштабах суспільства, згуртовує численних роздроблених виробників в одне ціле.

Кооперація та поділ праці є основними напрямами усуспільнення виробництва і на міжнародній арені. Але в міжнародному масштабі на даний час поділ праці - один із найбільш важливих шляхів інтернаціоналізації виробництва. Переважна роль міжнародного поділу праці (МПП) визначається, насамперед, тією обставиною, що різні ступені кооперації, як специфічні шляхи міжнародного усуспільнення виробництва, так чи інакше пов'язані з ним. Наприклад, формування міжнародних капіталістичних корпорацій дуже часто припускає попереднє відособлене існування різнорідних підприємств, які налагодили міцні економічні відносини.

У вітчизняній економічній літературі іноді висувається ще й третій напрям розвитку міжнародного усуспільнення виробництва. Так, торкаючись організаційних здібностей процесу міжнародного регіонального усуспільнення виробництва, С Нижня пише, що він реалізується в суспільному поділі праці, кооперації праці та концентрації виробництва. Поділ праці та кооперація праці дійсно є напрямками міжнародного усуспільнення виробництва. Однак, у практиці розвитку міжнародного економічного співробітництва існує не три основні форми організаційної структури міжнародного усуспільнення, а всього два напрямки розвитку спільної виробничої діяльності будь-яких країн - міжнародна кооперація праці та міжнародний поділ праці.

Що стосується концентрації виробництва, то вона не є самостійним напрямком усуспільнення виробництва. Концентрація - це розширення виробництва на основі нагромадження. Взята у своєму чистому вигляді, концентрація виробництва являє собою збільшення масштабів виробництва в рамках окремих підприємств, тобто зміну виробничих параметрів окремого підприємства. Але збільшення розмірів підприємства, зокрема зростання випуску продукції на ньому, може відбутися як за рахунок підвищення частки устаткування та чисельності робочої сили, так і через застосування більш досконалих машин і зростання продуктивності праці зайнятих робітників. Але всі ці зміни відбуваються у рамках підприємства, тобто в межах виробничої кооперації. Отже, можна зробити висновок, що концентрація виробництва не є самостійним напрямком усуспільнення виробництва, а лише обслуговує розвиток кооперації.